Щастя здобуття Дафа завдяки милосердю Вчителя

(Minghui.org) Мені 66 років і я практикую Фалунь Дафа вже 22 роки, живучи в сільській місцевості. З допомогою співучнів я зібрала кілька історій, що відбулися в процесі вдосконалення за Дафа.

Вчитель особисто навчав мене ще до того, як я дізналася про існування Дафа

Я народилася в гірському селі. У чотири роки я втратила матір, а в дев’ять — батька, тому росла під опікою сім’ї мого дядька. У нас були неприязні стосунки з його дружиною, яка била й лаяла мене за найнезначніші проступки. Якось, після сильних побоїв, я схопила шматок конопляної мотузки, вибралася через вікно й побігла до дерева на схилі пагорба, маючи намір повіситися. Я смикала мотузку і кричала: «Тату, прийди й забери мене! Я не хочу більше жити!» Потім я знепритомніла.

Перебуваючи в непритомному стані, я побачила різноколірну хмару, що наближається до мене із західного боку. Незабаром вона перетворилася на величезного дракона з відкритою пащею, який тричі облетів навколо мене. Я не відчувала страху й навіть відчула спорідненість із ним. Я покликала дракона: «Батьку!» Я розповіла йому, чому більше не хочу залишатися в будинку дядька, і попросила мене забрати. Вислухавши моє прохання, дракон похитав головою, даючи зрозуміти, що не може взяти мене із собою. Його тіло змінило колір із чорного на жовтий, а потім він зник.

Незабаром після цього кілька родичів дядька знайшли мене й принесли додому. Відтоді я стала називати себе «дівчиною-драконом».

Я навчилася охайно й добре виконувати різну роботу по дому зі страху, що мене поб’ють і насварять. Коли я досягла шлюбного віку, мої практичні навички й вміння привабили багатьох наречених. Переживши жорстоке поводження в дитинстві, я вибрала собі в чоловіки чесну людину. Несподівано виявилося, що мій чоловік, хоч і був дуже чесним, але не вмів заробляти гроші. Усі дивилися зверхньо на його вкрай бідну родину. Мені, як людині, яка піклується про соціальне становище, це було нестерпно, і я дивувалася, чому в мене таке нещасливе життя.

Незабаром я виявила, що тяжко хвора. Я всюди зверталася замедичною допомогою і використовувала всі доступні нетрадиційні методи, включно з народними засобами, читанням молитов, поклонінням Будді й запалюванням пахощів. Коли моя маленька дочка захворіла на невідому хворобу, зануривши сім’ю в нещастя, я вже більше не могла витримувати все це і вирішила покінчити життя самогубством. Я зробила безліч способів звести рахунки із життям, включно зі спробами втопитися в колодязі або річці, і багато разів намагалася повіситися, але незмінно зазнавала невдачі. Я задумалася: «Якби істинний Бог міг прийти й врятувати мене, усе б налагодилося в нашій родині». Однак я розуміла, наскільки нереальна ця безглузда думка.

Якось, перебуваючи в напівсні, я побачила Божество в образі даоського священника. Він тримав у руках фучень (атрибут даосизму — мітла з кінського волосу), сидячи на ліжку кан (піч-лежанка в Китаї) у нашому будинку. Я запросила його поїсти й випити, але він відмовився. Через деякий час я побачила, як комар сидить на його обличчі й кусає його. Черевце комара розпухло й почервоніло, але даос не рухався. Коли я зробила крок уперед, щоб ударити комара, священник похитав головою й зупинив мене. Я запитала: «Ви душевно хворий? Чому ви продовжуєте дозволяти комарам кусати вас?» Він відповів: «Він піде, коли насититься. Гріх вбивати живих істот!»

Після цих слів даоський священник зник, а я на все життя винесла із цього урок, що не можна вбивати живих істот.

Одного разу мені наснилося, що я працюю на подвір’ї й бачу, як зненацька із заходу рухається різноколірна хмара та опускається на дах мого будинку. З якоїсь незрозумілої причини я відразу опустилася на коліна й закричала: «Учитель!» У цей момент я усвідомила, що набула вигляду хлопчика-підлітка: однією рукою я тримала меч, а іншою підтримувала своє тіло в напівзігнутому положенні на землі. Я зніяковіло подивилася на Вчителя, ніби зробила щось не так. Коли Вчитель жестом попросив мене підняти голову, я подивилася вгору та побачила Вчителя, який сидів на великій рожевій квітці лотоса й був одягнений у золотисту кашью (кашья — традиційна накидка буддистських ченців) з відкритим плечем, з різнобарвним німбом над головою. Захоплюючись цим прекрасним видовищем, я подумала: «Цей великий лотос такий гарний. Якби в мене була хоч одна його пелюстка, я жила б недаремно!» Відразу я почула запитання Вчителя: «Тобі подобається?» Коли я зніяковіло кивнула, вниз полетіла велика пелюстка. Я швидко взяла її обома руками.

Коли рожева пелюстка впала мені в руки, вона перетворилася на прекрасну квітку Аденіум Малан. Не розуміючи, я підняла голову, щоб запитати про це Вчителя, але його образ уже зник. У цей момент ззаду до мене підійшов чоловік і попросив квітку, тож я втекла від нього в прекрасний великий простір.

Незабаром після цього я побачила уві сні, як Учитель відвідав мій дім. Він сказав: «Давай я навчу тебе вправ!» Вчитель навчав мене вправ у дворі мого будинку. Коли я виконувала другий комплекс вправ, і руки перебували в положенні «охоплення Колеса перед головою», я бачила, як по руках стікає чорна вода. Через деякий час руки стали білими як нефрит. Коли настав час виконати «охоплення Колеса над головою», я не змогла підняти рук нагору. Вчитель сказав: «Підніми руки вище», я відповіла, що справді не можу. Тоді Вчитель ясно показав мені таку сцену. Я побачила Вчителя, що стояв на вершині високої гори й підтримував великі широкі сходи. Вчитель указав мені, що я маю піднятися, але я не наважувалася. Тоді Вчитель опустив два ланцюги й попросив мене скористатися ними, щоб піднятися нагору. Але в мене однаково не виходило, у результаті сам Учитель витяг мене нагору. Діставшись до вершини, я побачила, що гора перетворилася на простору плоску височину, оточену прекрасними краєвидами.

Коли я вчилася слідувати «рухам за механізмом» під час нахиляння в четвертому комплексі вправ, то відчула приплив нестримної радості й щастя. У відповідь Учитель подав мені знак бути серйозною.

Через кілька днів я повернулася додому після роботи в полі і прилягла відпочити. Коли я перебувала в напівсні, прийшов Учитель і став навчати мене п’ятого комплексу вправ. Навчаючись плавних рухів, я побачила на долоні Вчителя маленьку квітку лотоса. Прекрасна квітка лотоса не спадала, навіть коли Вчитель виконував рухи руками.

Після того, як Учитель закінчив навчати мене п’ятому комплексу вправ, я виявила, що постійно супроводжую Вчителя, коли бачу Його уві сні. Вчитель подорожував світом, навчаючи Фа, але це було нелегким завданням. Злі люди постійно плели інтриги й змови, щоб убити Вчителя, але Вчителю завжди вдавалося вчасно уникнути небезпеки.

Одного разу, коли я стояла поруч з Учителем у повітрі на гарній хмарі, Він сказав: «Настав час нам розлучитися. З цього моменту все залежить від тебе. Просто слідуй цьому Фа і продовжуй удосконалюватися!» Я розридалася. Коли Вчитель запитав: «Чому ти плачеш?», я відповіла: «Я неграмотна». Вчитель із жалем зітхнув перед розставанням.

Після цього я побачила ще один яскравий сон. До мене додому прийшла група людей, й один із них запропонував: «Ходімо за золотом!» Я погодилася піти з ними й вибігла на велику гору, вкриту гарними краєвидами. Помітивши на півдорозі в гору сумку із червоного сукна, що випромінює різноколірне сяйво, я побігла до неї так швидко, як тільки могла. Я почала дертися, коли більше не могла бігти, і нарешті дісталася до свого цінного призу. Відкривши сумку, я виявила в ній три книги: «Чжуань Фалунь», «Чжуань Фалунь»(том 2) та «Метод Повної Досконалості за Законом Будди Фалунь».

Я розгорнула книги й, побачивши зображення Вчителя, розплакалася: «Учителю, я можу знову бачити Вас! Адже саме Ви той великий, що виправляє Законом, безсмертний і справжній Вчитель, якого я так довго шукала! Ці книги воістину дорогоцінні! Учителю, я знову знайшла Вас!» Я плакала і кричала, міцно стискаючи книги в руках. Мої гучні крики зрештою пробудили мене від сну.

Шум також розбудив членів моєї родини, які спитали, чому я плачу. Коли я розповіла про свій фантастичний сон, вони всі погодилися, що він незвичайний.

Здобуття Фа і здійснення моєї мрії

У 1998 році я познайомилася з Фалунь Дафа. На той час я була настільки слабка, що ледь могла працювати. Непереборний біль так обтяжував мене, що не залишалося сил.

Якось син сказав мені: «Мамо, у нашому селі ті, хто практикує Фалуньгун, кажуть, що це чудодійна практика. Вона може лікувати хвороби й підтримувати людину в добрій фізичній формі, а також спонукає практикувальника не боротися та не сваритися з людьми. Практикувальники можуть стати безсмертними. Тобі треба спробувати вивчати Фалуньгун». Ідея стати безсмертною і досягти Просвітлення була дуже привабливою, але уникати сварок і суперечок здавалося важким. Проте родичі заохочували мене почати практикувати.

Інструктор на місці практики навчив мене виконувати рухи, а потім порадив прочитати книгу Дафа. На свій подив, я виявила, що те, чого навчав мене Вчитель у моєму сні, були вправи Фалуньгун! Я знайшла цю практику! Мене охопило хвилювання, що не піддається опису, адже я нарешті стала на шлях вдосконалення!

Інструктор, який навчав мене цих вправ, зауважив: «Тебе легко вчити, адже ти так швидко схоплюєш рухи!» Я подумала: «Це тому, що Вчитель давно навчив мене цих вправ уві сні!»

На першому занятті групи вивчення Фа я слухала, як координатор читає книгу «Лекція Фа на Конференції в Сінгапурі». Упродовж усього заняття я міркувала: «Лекція Вчителя така гарна, кожне слово знаходить відгук у моєму серці. Учитель знає про все, чим я займалася в житті, і розповів тут. Я повинна вдосконалюватися до кінця!»

Усього через чотири дні моє тіло і свідомість змінилися на краще. На серці полегшало, я перестала задихатися, а все тіло розслабилося. Через місяць мої хвороби зникли, і я ходила без зусиль, немов ширяла в повітрі. Я була в такому захваті через відновлення здоров’я, що мені щодня хотілося співати.

Якось я чистила загін для худоби й виносила гній кошик за кошиком, не відчуваючи втоми. Декілька людей, які працювали у дворі мого сусіда, фарбували стіну. Один із них запитав: «Яку мантру читаєш? Ти не виглядаєш стомленою, попри таку важку роботу». Я відповіла: «Я не читаю мантри. Я практикую Фалуньгун!» Чоловік похвалив: «Отже, ця практика ефективніша за будь-яку мантру!»

У цей період, залишаючись наодинці із собою, я часто плакала й дякувала Вчителеві: «Учителю, мої хвороби минули. Я відновила здоров’я, маю велику витривалість, можу багато працювати. Моє життя тепер наповнене щастям!»

Милосердний захист Вчителя після настання лиха

Через рік після того, як я отримала Фа Цзян Цземінь, колишній глава компартії Китаю, розпочав безпрецедентні репресії проти Фалуньгун. Одночасно десятки мільйонів добрих людей, які практикують Істину-Доброту-Терпіння, стали об’єктами переслідування!

Одного разу, коли я вдома готувала обід, прийшли п’ять або шість співробітників поліції й жорстоко вимагали, щоб я перестала практикувати Фалуньгун. Я швидко пояснила їм: «Ця практика вилікувала мене від хвороб і навчила бути гарною людиною. Фалунь Дафа — це не звичайна практика. Як же я можу її покинути?» Вислухавши мої слова, поліціянти вже збиралися йти, коли з’явився свекор. Бувши обдуреним брехнею партії, він розповів поліціянтам про книги Дафа, що знаходяться в мене. Дізнавшись, що я маю книги Дафа, поліціянти провели обшук і конфіскували їх. Коли вони відмовилися повернути книги, я стала на коліна і звернулася до людини, яка тримала сумку з книгами: «Ви не можете забрати їх, вони дорожчі за моє життя!» Поліціянти зі співчуттям подивилися на мене, й один із них сказав: «Ми теж не хочемо цього робити. Але ми не маємо вибору. Якщо ми цього не зробимо, нас звільнять». Один із поліціянтів схопив сумку з книгами й вибіг із дому. Я поспішила піти за ними і йшла до самого офісу міської адміністрації.

У ньому я провела три години, вимагаючи повернути книги, але там лише відмахнулися від мене: «Ідіть додому! Ваші книги надіслано до офісу обласної адміністрації».

Я хотіла зайти до Управління округу, щоб забрати свої книги, але не змогла знайти його. Після цього я плакала три дні, не їла й не пила. Мій стурбований чоловік поїхав до батька, маючи намір попросити його допомогти повернути книги.

Повернувшись додому, чоловік сказав, що свекруха обіцяла знайти для мене дві книги Дафа. У цей момент я почула голос із нізвідки, який сказав мені: «Ці дві книги можуть забезпечити навчання впродовж усього життя!» Дві книги Дафа, «Чжуань Фалунь» й «Суть сумлінного вдосконалення», постали перед моїм Небесним оком.

Через деякий час прийшла свекруха і сказала мені: «Вставай! Давай спочатку щось поїмо, а потім шукатимемо книги». Як з’ясувалося, свекруха знала, що один родич має книги Дафа. Цими книгами виявилися «Чжуань Фалунь» й «Суть сумлінного вдосконалення».

Проте не минуло й року, як інша група поліціянтів без дозволу провела обшук у моєму домі та знову забрала книги. Коли я пішла до Управління округу з вимогою повернути їх, влада відправила мене до центру ув’язнення. Усі ці три дні я відмовлялася їсти й пити. Щоб зібрати кошти, моя сім’я продала половину поголів’я свиней з нашого подвір’я. А мій дядько використав свої зв’язки для підкупу чиновника, домагаючись мого звільнення.

Утративши книги, я не мала змоги вивчати Фа, тож вирішила вручну переписувати книги, взяті в співучнів. Однак я ніколи не ходила до школи й переважно слухала, як практикувальники читають Фа в місцях практики. У міру своїх сил я слідувала тексту й запитувала інших, зустрічаючи важкі слова. Навчитися читати вимагало багато часу й зусиль. Безсумнівно, переписувати текст було ще складнішим!

Проте, я, як і раніше, була сповнена рішучості переписувати книги Вчителя і попросила доньку зводити мене в книжковий магазин, щоб купити кілька зошитів. У книгарні я відразу ж побачила зошит, на якому були зображені квіти Малана. Покрутивши зошит у руках, я подумала: «Чи не та це квітка Малана, яку дав мені Вчитель уві сні? Дивно, що вона опинилася на цьому зошиті». Я тут же купила зошит і принесла його додому.

Першою книгою, яку я спробувала переписати від руки, була «Лекція Закону на конференції Фа в Сінгапурі», і при написанні слів я зіткнулася з багатьма труднощами. Якось, не знаючи, як написати китайський ієрогліф, я пішла порадитися зі співучнем. Моє прохання спричинило гнів цього практикувальника, і я заплакала повернувшись додому. Пізніше уві сні Вчитель терпляче навчив мене, як написати ієрогліф. Відтоді Вчитель особисто вчив мене всіх слів, які я не могла написати.

Побоюючись, що мене побачать шпигуни, я попросила чоловіка замкнути двері зовні, щоб спокійно писати, не виходячи зі своєї кімнати. Взимку, коли чорнило в кульковій ручці замерзало настільки, що неможливо було писати, я розморожувала чорнильний стрижень на плиті в металевій коробці, наповненій водою.

Мені вдалося переписати п’ять книг Дафа, а потім отримати друковані копії інших. Тепер я маю весь комплект книг Дафа, і я можу розпізнати кожен написаний у них спрощений китайський ієрогліф.

Озираючись на свій досвід, попри численні труднощі, що може бути більш радісним, ніж отримати Закон і практикувати самовдосконалення? Кожна мить мого життя проходить під милосердним захистом Учителя. Щоб залишатися гідною милосердя Вчителя, я маю продовжувати наполегливо вдосконалюватися.