Як Небеса захистили терасу Лаоцзи в Китаї від знищення

(Minghui.org) Сьогодні чимало людей довіряє лише науці, однак є багато надзвичайних історій, у яких, схоже, проявилася роль вищої або божественної сили.

Одна з таких історій сталася 1937 року, коли японська армія вдерлася до Китаю. Загін японських солдатів вирушив із міста Бочжоу на захід до містечка Луї провінції Хенань. Містечко Луї відоме тим, що понад 2500 років тому тут народився відомий китайський мудрець, засновник учення про Дао — Лаоцзи. Згідно з переказами, Лаоцзи жив з 604 по 531 рр. до н.е.

1 червня 1938 року японці зайняли село за півтора кілометра від містечка Луї. Солдати помітили дві високі будівлі: одну на північно-східній стороні містечка, іншу — на південно-східній. Військові припустили, що це бойові укріплення й вирішили їх знищити. Артилерист Умекава Таро одним снарядом зруйнував південно-східну будову (вежу Куйсін). Потім він обстріляв північно-східну вежу. Але жоден снаряд не вибухнув.

Щоб переконатися, що снаряди боєздатні, артилерист вистрілив по внутрішній частині міської стіни. Відбувся вибух. Тоді Умекава ще раз обстріляв північно-східну вежу, однак знову безрезультатно. Уже було випущено дванадцять снарядів, та жодний не розірвався. Командир відділення зробив ще одну спробу, але й вона не мала успіху.

Коли солдати наблизилися до цієї вежі, то побачили, що це не оборонна фортеця, а храм Лаоцзи. Дехто з них сказав, що це місце, ймовірно, охороняється божествами, яким поклоняються китайці. Японці опустилися на коліна перед статуєю Лаоцзи на цій вежі й попросили вибачення за те, що намагалися її зруйнувати.

Вид зверху

Цікавим фактом є те, що за головною залою тераси розміщено ще дві невеликі зали, одна з яких у той час слугувала пороховим складом для артилерії оборонної армії Китаю. Якби хоч один снаряд вибухнув, уся тераса злетіла б у повітря.

Тераса Лаоцзи в повіті Луї провінції Хенань

Терасу було збудовано за часів династії Сун (960—1279 рр.) на місці, де Лаоцзи, як уважається, досягнув досконалості й здійнявся на Небо. Площа тераси з 33 ступенями становить понад 700 кв. м, а висота — 13 м.

Отвори від снарядів на східній стіні та снаряд між гілками дерева

Снаряди влучили в східну частину головної зали. Один зі снарядів застряг у стовбурі кипариса. Ще два пройшли крізь стіну: один залишився між балками даху, а другий упав на вівтар перед статуєю Лаоцзи. Під час ремонтних робіт у 2003 році в південно-західній частині тераси робітники викопали ще один снаряд. Пізніше було знайдено решту випущених японцями артилерійських снарядів — загалом 13.

Нерозірвані снаряди японської армії 1938 року

Статистична ймовірність того, щоб усі 13 снарядів не вибухнули, практично неможлива. Припустімо, що ймовірність вибуху одного снаряда дорівнює 80% (відсоток невдач — 20% або коефіцієнт 0,2). Імовірність того, що два снаряди не вибухнуть, дорівнює 0,2 x 0,2 = 0,04 (або 4% запусків снарядів). Для трьох снарядів — це трохи менше 1% — 0,2 х 0,2 х 0,2 = 0,008 (або 0,8%). Якщо ж говорити про 13 снарядів — вірогідність того, що вони не вибухнуть, становила майже одну десятимільйонну долю відсотка — 0,000000082% (0,2¹³). 

Спадщина Лаоцзи справила величезний вплив на культуру давнього Китаю. Праця, яку він залишив після себе, називається «Даодецзін» або «Канон про Дао і Чесноти».

Велике значення у філософії Лаоцзи відводиться ідеї відмови від «мирських» бажань та пристрастей. Лаоцзи казав про це в «Даодецзіні»: «Усі люди віддаються гультяйству, і суспільство наповнене хаосом. Лише я один зберігаю спокій і не виставляю себе напоказ. Я схожий на дитину, яка зовсім не народилася в цьому марному світі. Усі люди охоплені мирськими бажаннями. І тільки я один відмовився від усього, що є цінним для них. Я до всього цього байдужий».

Лаоцзи також наводить ідеал цілковито мудрої людини, роблячи акцент на досягненні «недіяння» та скромності. «Мудра людина віддає перевагу недіянню й перебуває у спокої. Усе навколо неї відбувається наче само собою. У неї немає пристрасті до будь-чого у світі. Вона не привласнює речі, які сама зробила. Створивши щось визначне, вона не стає зарозумілою. І оскільки вона себе не звеличує і не хвалиться, не вимагає від інших особливої поваги до своєї персони — вона здобуває повагу всіх людей навколо».

У своєму вченні, що справило великий вплив на культуру Китаю, Лаоцзи закликає людей прагнути до Дао, розповідаючи про певний блаженний стан, якого він сам досяг: «Усі Досконалі люди прямують до Великого Дао. І ти йди цим Шляхом! ... Я, перебуваючи в недіянні, мандрую в безмежному Дао. Це не передати словами! Дао є найпотаємнішим і найблаженнішим».

Учення Лаоцзи, поряд з ученнями Конфуція та Будди, вважаються трьома китами, на яких стоїть традиційна культура Піднебесної. Протягом кількох тисячоліть вони підтримували духовність і високу моральність китайського народу.

Чимало людей вірить, що Небеса захистили терасу Лаоцзи в китайському містечку Луї від знищення, щоб показати людям важливість високої культури та шляхетних цінностей. На японського артилериста Умекаву Таро це справило дуже велике враження. Після закінчення китайсько-японської війни він навіть знову приїхав до містечка Луї, щоб іще раз вибачитися перед Лаоцзи за свої ворожі наміри.

На жаль, під час культурної революції, яку проводив Мао Цзедун з 1966 по 1976 роки, традиційна китайська культура зазнала осуду та критики, величезну кількість культурних пам'яток по всій країні, включно з тисячолітніми храмами та спорудами, було знищено, десятки мільйонів людей загинули не своєю смертю, культура доброчесності була замінена на «партійну культуру», яка пропагує боротьбу, насильство та зневагу до всього божественного.

Після того, як у 1992 році в Китаї почала поширюватися практика вдосконалення Фалунь Дафа, китайський народ побачив у ній можливість знову відродити свої традиційні цінності. Вчення Фалунь Дафа базується на принципах Істина, Доброта й Терпіння, а також на культурі Піднебесної, що знайшло відгук у серцях великої кількості китайців. Крім того, Фалунь Дафа навчає п'яти комплексів вправ, зокрема динамічні (але неквапливі) вправи та медитацію. Завдяки потужному оздоровчому ефекті вправ та глибокому вченню, укоріненому в китайську культуру, практика Фалунь Дафа швидко поширилася в Китаї, і на 1999 рік, відповідно до підрахунків влади, нею займалися вже від 80 до 100 мільйонів людей. Це й стало причиною, чому китайська компартія вирішила в липні 1999 року розпочати переслідування цієї групи людей — адже їхні цінності та принципи не відповідають державній комуністичній ідеології. Ще однією причиною була заздрість лідера компартії Цзян Цземіня до популярності цього вчення, адже кількість учнів Фалунь Дафа перевищувала кількість членів компартії на той час. Ці репресії тривають і донині.

Тим не менш, уже протягом 25 років практикувальники Фалунь Дафа залишаються вірними своїм принципам — Істині, Доброті й Терпінню, які вони вважають властивістю нашого Всесвіту. Ставши найвизначнішим мирним рухом 21 століття, своєю шляхетною поведінкою вони викликають велику повагу та захоплення багатьох китайців, а також людей у всьому світі.