Що я побачила небесним оком

(Minghui.org) Я хотіла б розповісти про деякі сцени, які побачила небесним оком. Однак нам не потрібно прив’язуватися до того, що ми бачимо в інших просторах. Я використовую все побачене як можливість отримати нове розуміння.

Коли мені було 19 років, мені наснилося, що я шукаю незвичайну людину. Уві сні мені сказали, що я зустріну її та піду слідом за нею додому, коли мені виповниться 33 роки. Потім, у свій 33-й день народження, я отримала Фа і зрозуміла, що людиною з мого сну був Учитель Лі. Відтоді я рідко бачу віщі сни. Коли вони мені все-таки сняться, то вони містять милосердні підказки Вчителя, що стосуються мого шляху вдосконалення. Дивовижно, що все в цих снах стає реальністю іноді через роки, або навіть десятиліття.

Я могла ясно бачити своїм небесним оком до того, як мені виповнилося 12 років. Навіть у темряві я бачила безліч прекрасних картин і думала, що всі люди можуть бачити дещо подібне. Тільки отримавши Фа, я зрозуміла, що це не так. Я не завжди можу бачити інші простори, і це не залежить від мого бажання, але коли це відбувається, я намагаюся не прив’язуватися до того, що бачу.

На початку моєї практики я часто бачила перед очима маленький вентилятор. Читаючи Фа та історії вдосконалення інших практикувальників, я зрозуміла, що бачу Фалунь (Колесо Закону); тільки тоді я зрозуміла, що в мене відкрите небесне око. Я також відчувала, як у животі обертається Фалунь.

Кілька років тому почався рух із подання позовів проти Цзян Цземіня, який ініціював переслідування Фалунь Дафа. Я хотіла взяти участь у цьому проєкті, але наш місцевий координатор попросив мене почекати із цим. Однак я була сповнена рішучості подати позов. Відправляючи праведні думки, я побачила, як Тіло Закону Вчителя наблизилося й зупинилося переді мною. Картина була яскравою та реальною, і я зрозуміла, що Вчитель підтримує мене. Відчуваючи наснагу, я заповнила документи й подала позов. Коли я отримала квитанцію про подання заяви, я була щаслива, знаючи, що зробила крок уперед.

У 2021 році через ті пристрасті, які я ще не усунула, я зазнала переслідування старих сил. Перебуваючи в центрі ув’язнення, я бачила, як навколо мене кружляє безліч Фалунів, різнокольорові, зокрема золотисті. Іноді я бачила, як один із них підлітав до мого ліжка, або навіть залітав до мого рота. Я також чула музику Дафа. Я зрозуміла, що Вчитель піклується про мене. У той час я часто читала напам’ять вірші зі збірки «Хун Їнь 2». Рік потому, з допомогою Вчителя й завдяки моїм праведним думкам, я, нарешті, покинула центр ув’язнення.

«За ґратами лежиш, та сум усе ж свій відкинь.

З тобою Фа як маєш праведні і вчинки, і думки.

У спокої подумай, які пристрасті ще не прибрав.

Позбавишся людського серця, зло саме програ». («Не сумуй», Хун Їнь 2)

Я хотіла б поділитися тим, що нещодавно побачила небесним оком. 4 вересня 2024 року, коли я відправляла праведні думки, на стіні з’явився Фалунь — він обертався і постійно змінював свій колір. Раптово Фалунь перетворився на велику сферу, яка здавалася нескінченною. Вона була барвистою, прозорою і приголомшливо красивою.

Безмежність інших просторів дійсно невимовна. Потім я побачила Всесвіт таким, яким уявляла його, коли Вчитель розповідав про Всесвіт у своїх лекціях. Я побачила зоряне небо на блакитному тлі та незліченні маленькі вогники, які безперервно збільшувалися в розмірі. Усередині них містилися великі квіти лотоса. Я бачила й інші надзвичайно прекрасні сцени: блакитні галактики й білі зірки, які постійно рухалися. Я зрозуміла, що це небесні сфери, світи Просвітлених.

Потім, як контраст, я побачила сріблясту річку, з бульбашками на поверхні води, ніби йшов сильний дощ. Небо стало сірим, а вода потемніла та сповільнила течію, врешті-решт перетворившись на нерухомий величезний океан. Гори, колись вкриті тінистими деревами, перетворилися на мляві скелі, усе застигло, простір наповнився туманом і страхом, немов перебував на межі руйнування. Це видіння тривало 10 хвилин, весь той час, доки я відправляла праведні думки.

Я вдячна Вчителеві за те, що дав мені побачити Фалунь і Всесвіт, а також відображення людського суспільства, що перебуває на межі руйнування. Ця картина послугувала нагадуванням про те, що Небеса прекрасні, і ми, практикувальники, повинні й далі старанно вдосконалюватися та виконувати свої обітниці; в іншому разі ми ризикуємо залишитися в цьому людському світі, якому загрожує загибель.

Після того, як мене звільнили із центру ув'язнення, я щодня виходжу на вулицю, щоб допомагати Вчителю рятувати людей. Спочатку за цілий день я могла переконати тільки одну людину вийти з компартії Китаю; бувало й так, що ніхто не погоджувався. Однак я вирішила не повертатися додому, поки хоча б одній людині не допоможу вийти з комуністичних організацій.

Зрештою, мені вдавалося допомогти шести-дев’яти охочим вийти з лав компартії Китаю.

Зазвичай, виходячи роз’яснювати правду, я не користуюся транспортом, тому мої можливості обмежені. Через деякий час за мною почали стежити агенти поліції; і, відповідно до того, як зростав мій страх, мені ставало все важче допомагати іншим виходити з компартії. Багато співучнів мають схожі пристрасті, як-от страх, лінь, або прив’язаність до комфорту; усе це заважає їм виходити та рятувати живих істот.