Вчитися бути терпимими й милосердними під час просування Shen Yun

(Minghui.org) Мене дуже турбує те, як продаються квитки на шоу Shen Yun у нашому регіоні. У той час, як у більшості міст Північної Америки та Європи квитки розпродані, моє місто відстає. За моїми спостереженнями, низькі показники продажу квитків тісно пов'язані із загальним станом удосконалення місцевих практикувальників. Якщо ми діятимемо спільно та вдосконалюватимемося як Єдине Тіло, то результати, безперечно, відображатимуть наші зусилля.

На запитання практикувальника: «Серед усіх проєктів із порятунку людей Shen Yun є найефективнішим?»

Учитель відповів: «Так, я сказав це». («Лекція Закону у Вашингтоні (округ Колумбія) у 2018 році»)

Тому ми маємо прагнути, щоб концерти Shen Yun проходили успішно.

Мені випала честь зустрітися з Учителем під час мого першого заходу з просування Shen Yun, і це слугує для мене постійним нагадуванням про необхідність робити все можливе в цьому напрямі.

Цього року продаж квитків у нашому місті покращився, і я відчув полегшення. Проте відвідуваність шоу Shen Yun у місті Вермонті була незадовільною. Пізніше я переглянув інтерв'ю з однією з глядачок, яка переглянула виставу Shen Yun у Флориді. Вона сказала, що почула про Shen Yun близько десяти років тому, але їй не вдалося знайти жодного шоу у Вермонті, коли вона мешкала там. Минулого року вона переїхала до Флориди й зрештою здійснила своє бажання. Це вразило мене, тому що Shen Yun виступав у Вермонті впродовж останніх кількох років. Очевидно й те, що просування Shen Yun у Вермонті було недостатнім. Потім я почув про скасований концерт в іншому місті неподалік, що додало мені занепокоєння.

Такі результати в цих двох містах підкреслили явний недолік у нашому просуванні Shen Yun, якому, як на мене, можна було запобігти. Я відчував себе безпорадним, оскільки не мав повного уявлення про ситуацію й не міг дізнатися більше. Я тільки сказав собі, що зробив усе, що міг, але, не маючи нагоди надати якусь допомогу, відчував себе пригніченим, а також відчував образу на головних координаторів.

Я зрозумів, що моє вдосконалення зайшло в глухий кут, і мені потрібно розв'язувати цю проблему. Я подивився в себе й виявив кілька пристрастей: прагнення самоствердження, сентиментальні почуття до практикувальників, образа, пошук (причин конфліктів) зовні й зарозумілість. Однак розчарування від низьких продажів квитків на Shen Yun сильно тиснуло на мене, заважаючи відпустити пристрасті або знайти рішення.

Удосконалення завдяки спілкуванню з місцевими практикувальниками

Незабаром я зустрів співучня й дізнався, що невелика група практикувальників збирається для обміну досвідом. Я побачив у цьому надану Вчителем можливість допомогти мені розв'язати проблеми й охоче приєднався до них.

Усі виступи учасників мініконференції з обміну досвідом удосконалення були дуже зворушливими. Наприкінці зустрічі я розповів про своє занепокоєння, а практикувальники висловили усвідомлення з погляду Фа, вказавши на деякі з моїх проблем: прагнення досягти мети, нестачу доброти до практикувальників, схильність скаржитися чи дивитися зверхньо на недоліки інших. Кожен практикувальник — це учень Учителя, який перебуває під його опікою. Ми маємо берегти кожного співучня й ставитися один до одного зі щирим співчуттям. Розмова з практикувальниками відкрила моє серце, і я одразу зрозумів, де криються мої проблеми.

Учитель сказав:

«Учні Дафа, під час вашого вдосконалення у світі звичайних людей, усі ви маєте ясне розуміння, засноване на принципах Закону, а саме, що не потрібно прив’язуватися до „набуття і втрати“ звичайних людей. Тобто, коли справа стосується підтвердження Закону, вам не слід наполягати на тому, щоб вашу думку прийняли, або на тому, щоб у виконанні чогось використовували саме ваш метод, ніби це єдина можливість створити Вей Де у Всесвіті. Це не так. Якщо в тебе виникла хороша ідея, ти можеш висловити її, зважаючи на відповідальність перед Законом, і зовсім неважливо, чи використають твою ідею, твій метод чи ні. Якщо метод іншої людини може досягти такого самого результату, і ти не прив'язаний до своєї власної ідеї, а навпаки, погоджуєшся з іншими, то незалежно від того, чи висловив ти свою ідею чи ні, Пробуджені побачать усе це й подумають: „Погляньте, він не має пристрасті, і він може бути таким поблажливим і терпимим“. На що дивляться Пробуджені? Хіба не на це? Коли ти з пристрастю акцентуєш увагу на собі, ти просто влазиш „у бичачий ріг“, і Пробуджені, які зверху спостерігають за нами, не можуть цього стерпіти. Навіть коли ти твердиш, що це добре для Дафа, що твій метод хороший і що з його допомогою можна досягти такого-то результату, можливо, це дійсно так і є, але все одно тобі не слід так сильно триматися пристрасті, властивої звичайним людям. Якщо ти справді зможеш так чинити, усі Пробуджені скажуть, що ти людина дійсно незвичайна. Пробуджені не дивляться на те, яку роль відіграв твій метод, — не так, що вони тільки на основі цього підвищують твій рівень. Вони дивляться, чи підвищилося твоє розуміння в цьому питанні, і тільки тоді підвищують твій рівень. Це і є принципом істинного, праведного Закону. Ти вважаєш, що якась кількість твоїх заслуг може принести тобі те й се. Так, це правда, коли мова йде про звичайних людей; ця сторона також може враховуватись щодо деяких особливих характеристик принципів Закону Всесвіту або в якомусь особливому середовищі. Проте справжнє підвищення досягається шляхом втрати, а не набуття». («Лекція Закону на конференції Фа 2002 року у Філадельфії, США»)

Серйозно розмірковуючи про свій стан удосконалення відповідно до настанов Учителя, я зрозумів, що виріс із негнучким мисленням, коли в моїй свідомості все було або чорним, або білим. Я ніколи не поступався, коли зустрічався з неправедністю, і не робив поганих вчинків, навіть ціною великих особистих втрат. Хоча з роками я став більш поміркованим, але повністю не змінився. Ця впертість заважала мені легко прощати іншим помилки й робила мене людиною з вузьким мисленням. Якщо щось поверхово збігалося з моїми переконаннями, я наполегливо за них чіплявся. Якщо я вважав, що хтось не має рації, то формував у себе певну думку про нього й розглядав через цю призму, через що мені було складно пробачати його помилки. Я вирішив, що настав час змінюватися.

Втрачена можливість на роботі

Один із колишніх колег, з яким я пропрацював багато років, мав багато шкідливих звичок. Одного разу я став свідком того, як він підійшов до мого столу, порився в моїй сумці й переглянув мій блокнот. Я жартома нагадав йому, що так робити не можна, і залишив це питання поза увагою. Однак, хоча я і далі був із ним ввічливим, у душі я мав до нього негативні почуття й зверхньо дивився на його недоліки. Він часто завдавав мені неприємностей.

За два тижні до звільнення з компанії я раптом усвідомив свою помилку: він був лише жертвою впливу суспільства, а я не виявив милосердя до нього. Навпаки, я не злюбив його та не поділився правдою про Дафа, що було помилковим. Імовірно, його обізнана сторона — життя, що потребує порятунку, відчувала розпач. Не дивно, що він і далі завдавав мені неприємностей.

Після того, як я усвідомив свою помилку, його ставлення до мене різко змінилося. Він став привітно із широкою усмішкою вітати мене. На жаль, у мене перед від'їздом не було можливості поділитися з ним правдивою інформацією про Дафа, і я відчував глибоке почуття жалю.

Обмін досвідом виявляє пристрасті

Нещодавно в мене виник конфлікт із практикувальницею, яка була набагато старша за мене. Вона дбала про мене й ділилася своїм урозумінням вивчення Фа, сподіваючись, що я вчитимуся в неї й швидко вдосконалюватимусь. Однак я вважав, що в кожного свій шлях і не повинен просто слідувати за кимось, а усвідомлювати відповідно до Фа. Я відмовлявся прийняти її ідеї, хоча вона дуже наполягала та чинила тиск.

Через вік співучениці я поважав її в інших питаннях, але в цьому випадку відчував себе інакше — це було питання принципу. Я хотів, щоб вона зрозуміла мій погляд, і неодноразово сперечався з нею. Ми обидва вважали, що інша людина неправа, і жоден із нас не хотів відступати.

Потім я усвідомив свою пристрасть і почав ставитися до співучениці спокійніше. Щоразу, коли в мене виникало бажання знову підтвердити свою думку, я стримував себе й уникав зневажливих докорів на її адресу, хоча, як і раніше, вважав, що вона неправа. Своєю чергою, вона теж почала змінюватися, а цей процес вимагав часу. Я навчився бути більш толерантним до інших.