У США відбувся показ документального фільму «Державні органи», який викриває злочини у сфері трансплантації в Китаї

(Minghui.org) 9 листопада 2024 року в кінотеатрі N міста Вілмінгтон штату Делавер пройшов показ документального фільму «Державні органи», номінованого на премію «Оскар» у 2025 році. Після показу відбулася дискусія.

Дискусія після показу документального фільму «Державні органи» в кінотеатрі N міста Вілмінгтона штату Делавер, 9 листопада 2024 року

Цей фільм знято режисером, лауреатом премії «Пібоді» Реймондом Чжаном. На прикладі двох сімей, які розшукують своїх зниклих родичів, фільм викриває злочини комуністичного режиму, пов'язані з насильницьким вирізанням органів у практикувальників Фалуньгун у Китаї.

Багато учасників висловили намір написати федеральним сенаторам своїх округів із проханням підтримати закон «Про захист Фалуньгун», щоб допомогти зупинити звірства комуністичної партії Китаю. Цей законопроєкт ухвалено Палатою представників США в червні цього року й нині розглядається Сенатом США. Законопроєкт спрямовано на запровадження санкцій проти осіб та організацій, причетних до насильницького вирізання органів.

Колишній адвокат Річард Кігер (ліворуч) переглянув фільм

Адвокат у відставці, Річард Кігер, після перегляду фільму сказав, що був вражений звірствами компартії Китаю. «Найбільше мене вразила жорстокість КПК, — зазначив Річард. — Важко уявити, що в живої людини вирізають органи навіть без анестезії».

Кігер додав, що раніше не знав про масштаби насильницького вирізання органів: «Я і не припускав, що таких випадків настільки багато, що цей злочин перетворився на цілу індустрію. Це жахливо. Фільм ясно показує, що це не просто трагедія, а орієнтована на отримання прибутку індустрія, яка спрямована проти невинних людей».

Він також сказав, що важливо негайно вживати заходів. «Я планую написати своїм сенаторам і членам Палати представників у Конгресі. Ми не можемо дозволити історії повторитись — це новий геноцид, — сказав Річард. — Кожен із нас має щось зробити».

Фільм надихнув його дізнатися більше про цю проблему. Він сказав: «Думаю, що потрібно бути в курсі подій, і це перший крок. Я не знаю, як багато може зробити одна людина, але впевнений, що кожне невелике зусилля має значення. Навіть просто поговорити з кимось про те, що я сьогодні дізнався, — це вже крок у правильному напрямі».

Кігер вважає, що цей документальний фільм отримає ще більше визнання: «Фільм номінований на премію „Оскар“ як найкращий документальний фільм, і сподіваюся, що він переможе. Так він зможе справити величезний вплив на весь світ».

«Це сучасний Голокост»

Моніка Джонсон, колишній керівник у сфері вантажоперевезень, розповіла, що фільм справив на неї сильне враження. «Мені сподобалася ця документальна стрічка, — сказала вона. — Вона допомагає краще зрозуміти світ. Цей фільм відрізняється від усіх, що я бачила раніше. Не можна сказати, що він приносить задоволення, але він дає прозріння. Я рада, що прийшла на перегляд, бо дізналася про щось важливе».

Джонсон зізналася, що нічого не знала про переслідування практикувальників Фалуньгун і вирізання органів: «Я ніколи не чула про це. Але тепер, дізнавшись про злочинне вирізання органів, я обов'язково розповім своїм друзям. Це сучасний Голокост. Важко повірити, що подібне злодіяння відбувається сьогодні».

Найбільше у фільмі Джонсон вразила жорстокість. Вона зауважила: «Цих людей по-звірячому вбили лише для того, щоб забрати їхні органи, і за всім цим стояла економічна вигода. Найгірше те, що справа не лише в грошах, а й у придушенні віри. Людей убили лише за відданість Фалуньгун».

Моніка також додала: «Я планую поговорити про це сьогодні увечері зі своїми друзями. Важливо розповсюджувати цю інформацію, тому що про це не слід мовчати».

Коли її запитали, що вона думає про проникнення комунізму до Сполучених Штатів, вона сказала: «Раніше я не замислювалася над цим, але цей документальний фільм дав мені нове розуміння багатьох речей».

«Таке може статися в будь-якій країні з тоталітарним режимом»

Агент із нерухомості Ясмін Боумен була глибоко вражена повідомленням про насильницьке вирізання органів у живих практикувальників Фалуньгун. «Фільм знято дуже добре, — сказала вона. — Він багато про що змушує задуматися. Я гадки не мала, що подібні речі відбуваються в таких масштабах».

Боумен також зазначила, що раніше в новинах чула про насильницьке вирізання органів: «Я розуміла, що це проблема, але не знала, наскільки вона поширена. З фільму стає зрозумілим, що це не просто проблема, а масштабна скоординована акція. Це масове вбивство».

Втрата людяності, показана у фільмі, вразила Боумен: «Найбільше мене вразила жорстокість — повне знецінення людського життя. Цих мирних людей переслідують за те, що вони хочуть покращити своє здоров'я та душевний стан. Коли я думаю про те, що існують такі нелюдські злочини, і вони можуть статися в будь-якій країні з тоталітарним режимом, мені стає страшно».

Боумен наголосила на важливості інформування громадськості: «Я побачила оголошення про показ фільму у Facebook і відчула, що маю піти. Якнайбільше людей мають побачити цей фільм. Людям потрібно розуміти, що відбувається. Ця проблема потребує уваги всього світу, і подібні фільми можуть сприяти розповсюдженню цієї інформації».

Окрім шоку, Боумен також була мотивована вжити заходів. «Я планую зв'язатися з офісами сенаторів Кунса та Карпера. Я також намагатимуся дізнатися більше про цю проблему. Не знаю, що ще я можу зробити, але знаю, що не можу сидіти, склавши руки», — сказала вона наприкінці розмови.