Що для нас є метою участі в проєктах Дафа?

(Minghui.org) Ми перебуваємо в перехідному періоді: поточний період Виправлення Законом ще не закінчився, а Виправлення Законом людського світу офіційно не розпочалося. Я помітив, що серед практикувальників багато що змінилося, особливо в питаннях, які ми ставимо перед собою, обираючи над якими проєктами Дафа працювати.

Коли 1999 року розпочалося переслідування, практикувальники у віці 30–40 років були головною силою в організації проєктів Дафа. Багато хто з них був дуже здібним і в перші дні переслідування виконував безліч завдань. Не лише молоді практикувальники, а й ті, кому за 50–60 років, також узяли на себе багато обов’язків, щоб протистояти переслідуванню.

Коли ці практикувальники вирішували до яких проєктів приєднатися, вони часто запитували: «Що потрібно робити?» або «Як я можу зробити свій внесок?» Коли вони поставали перед труднощами, то проявляли ініціативу, щоб опанувати нові навички, підвищитися в самовдосконаленні, щоб подолати помилки, просили Вчителя про допомогу. Їхня мета була ясна: допомогти Вчителю у Виправленні Законом і порятунку живих істот.

Минуло двадцять чотири роки, і деяким із цих практикувальників зараз уже понад 70–80 років, але вони, як і раніше, відповідально виконують свої обов’язки.

У порівнянні з ними, коли практикувальники сьогодні вирішують, до яких проєктів приєднатися, вони запитують: «Скільки мені платитимуть?»,«Як це допоможе моїй кар’єрі?», «Що я отримаю від цього?» або «Яку користь я отримаю?»

«Користь», про яку вони говорять, може бути матеріальною вигодою чи можливістю побачити Вчителя. Для деяких вирішальним чинником із погляду того, чи варто брати участь у проєкті і скільки зусиль витратити на нього стає те, чи визнаний проєкт Учителем, чи навіть особисто керується ним. Дехто казав, що готовий на все, аби потрапити до проєкту й побачити Вчителя.

Проєкти, яким Учитель приділяє пильну увагу, безумовно, важливі, коли йдеться про порятунок людей. Багато з них справляють позитивні ефекти, що виходять за рамки нашого розуміння.

Тепер маю два питання. По-перше, чи застаріли запитання, які ставила перша група практикувальників («Що потрібно зробити?» або «Як я можу зробити свій внесок?»)? По-друге, з огляду на наші обмежені робочі сили й ресурси, чи маємо ми всі займатися лише тими проєктами, про які Вчитель часто говорить, або якими особисто керує і перестати займатися іншими «другорядними» проєктами? Зрештою, незалежно від того, наскільки ми здатні, те, чого ми можемо досягти, безумовно, буде набагато скромнішим за проєкти, які веде Вчитель.

Як учні Дафа періоду Виправлення Законом, я впевнений, що ми «побачимо світло», що ґрунтується на вченні Фа.