(Minghui.org)
[Далі йде розповідь Міларепи]
Дядько на той час уже помер у моєму рідному селі. Після його смерті тітка щиро покаялася і вирішила йти в Дрін, щоб побачитися зі мною і принести багате підношення. Вона взяла із собою тільки те, що могла підняти на гору, залишивши в селі важкі речі. Пета, побачивши, що вона піднімається, сказала мені: «Брате, там тітка! Скільки горя вона принесла нам... Краще мені померти, ніж пустити її!» Вона вибігла з печери і підняла розвідний міст на краю скелі.
Тітка зупинилася біля мосту і крикнула: «Племіннице, будь ласка, не піднімай міст. Це я, твоя тітка!»
Пета відповіла: «Я знаю, що це ти. Тому й підняла міст!»
Тітка сказала: «Племіннице! Я розумію тебе. Я дійсно шкодую, що так поводилася з вами обома. Я прийшла саме для того, щоб вибачитися, і сподіваюся поговорити з тобою і з твоїм братом. Якщо ти справді не можеш бачити мене, може, ти могла б хоча б сказати братові про мій прихід?»
Я підійшов до краю скелі і сів. Тітка побачила мене і низько вклонилася, прохаючи про зустріч зі мною. Я подумав: «Якщо я відмовлю їй, то вчиню не як практикувальник Дхарми. Але було б краще, якби вона спочатку покаялася». І я сказав їй: «Я відмовився від усіх стосунків із моїми родичами, особливо з тіткою та дядьком. Ви заподіяли нам у минулому багато страждань. Пізніше, коли я просив милостиню як практикувальник Дхарми, ви, як і раніше, не відчували до мене ніякого жалю і знову завдали мені багато горя. Ось чому я вирішив відмовитися від стосунків із вами».
Почувши це, моя тітка почала плакати. Вона багато разів вклонилася до землі і сказала в сльозах: «Племіннику, ти маєш рацію. Будь ласка, пробач мене! Я сьогодні прийшла, щоб щиро покаятися. Мені дуже шкода щодо минулого! Я не можу відмовитися від пристрасті до своїх родичів, тому прийшла, щоб побачити тебе і твою сестру. Будь ласка, прийми мене, інакше я накладу на себе руки просто у вас на очах!»
Мені було шкода її, і я хотів опустити міст. Але Пета шепотіла мені, щоб я не звертав уваги на слова тітки, і наводила багато аргументів, чому не варто впускати її. Я відповів: «Зазвичай важко навіть випити води з тим, хто порушив заповіді. Але тут інший випадок і це не стосується порушення заповідей. Я практикувальник і маю попри все зустрітися з нею». Я опустив міст і чекав, коли тітка підійде. Я докладно пояснив їй Закон причини та слідства.
Серце тітоньки повністю змінилося, і вона почала дотримуватися Закону Будди. З того часу вона слідувала вченню і стала дуже хорошою йогинею, яка прагнула звільнення.
Коли Високоповажний закінчив свою промову, Шива О сказав: «Під час пошуків Закону Ви, Учителю, коли переживали негаразди, були таким щирим, довірливим і смиренним. Здобувши вчення, Ви старанно займалися медитацією в горах. Хай там що, нам цього не досягнути, і ми не сміємо вдосконалюватись за цим Законом. Але це означає, що ми не зможемо уникнути нещастя переродження. Що ж нам робити?» Сказавши це, він заплакав.
Високоповажний відповів: «Не втрачайте надії. Я скажу вам: якщо ви часто думаєте про болісні страждання, які приносять переродження в межах Трьох Нижніх Сфер (тваринам, голодним духам і живим істотам у пеклі не вистачає мудрості та розсудливості, і вони перебувають у постійному хвилюванні без надії на визволення, тому їх називають Трьома нижніми сферами), то у вас природним чином виникне бажання старанного прагнення вперед і пошуку Закону. Кожен, хто вірить у Закон причини й наслідку і хто має рішучість, зможе практикувати сумлінно й виявить таку ж наполегливість, як і я. Це тому, що така практика ускладнює рух Восьми Мирських Вітрів. Якщо людина не вірить у Дхарму і просто знає деякі теорії, це буде марно, тому що вона не може залишатися байдужою до Восьми Мирських Вітрів. Тому, щоб навчитися Дхарми, спочатку потрібно повірити у зв’язок між причиною та наслідком. Для тих, хто не вірить у причинно-наслідкову відплату, навіть якщо вони говорять про священні вчення і роблять якісь висновки на їхній основі — це всього лише пусті балачки, що не мають жодної реальної цінності. Це тому, що питання Пустоти дуже тонке, його важко пояснити і зрозуміти. Якщо людина має чітке розуміння Пустоти, вона зрозуміє, що Пустота не відділена від причини та наслідку. Тобто Пустота походить від причинно-наслідкового зв’язку. Тому нам потрібно приділяти особливу увагу тому, як правильно ставитися до причин та наслідків, а також відпускати зло і творити добро. Ми повинні бути більш обережними, ніж звичайні люди, щодо цього. Отже, уся Дхарма полягає в тому, щоб вірити в причинно-наслідковий зв’язок і працювати над тим, щоб творити добро й відпускати погане. Це найважливіше у вивченні буддійської Дхарми.
Я не розумів спочатку, що таке Пустота, але твердо вірив у причинно-наслідковий зв’язок. Знаючи, що я зробив багато величезних гріхів, і що на мене чекає нещасливий кінець, я злякався. Тому природним чином у мене з’явилася щира віра в Майстра й у те, що треба старанно практикувати. Ви повинні робити так само, як я, медитуючи Мантраяну (Тантру) на самоті в горах. Якщо ви зможете це зробити, я гарантую, що ви точно досягнете Звільнення».
Інший учень запитав: «Вчителю, Ви, мабуть, перетворене тіло Ваджрадхари (букв. «Утримувач Ваджри», «Утримувач Алмаза», Споконвічний Будда). Щоб рятувати живих істот, Ви проявились у людському світі й залишили таку чудову спадщину. Або принаймні Ви велика істота, яка пройшла через незліченні мільярди років, практикуючи Дхарму, і досягла ступеня Великої Бодхісатви на рівні нетлінності. Без вагання Ви ризикували своїм життям та тілом заради Дхарми і відповідним чином практикували. Вчинене Вами показало, що Ви незвичайний Бодхісатва (букв. Бодхі — пробудження, сатва — жива істота; жива істота, яка пробудилася). Аскетичної практики та витримки, яку показав шановний Вчитель, нам, звичайним учням неможливо досягти, і ми навіть не сміємо про це думати. Навіть якби ми хотіли навчитися цього, наші фізичні тіла не змогли б таке витримати. Тому, Вчителю, Ви, мабуть, перетворене тіло Будди або Бодхісатви. Хоча ми не можемо практикувати так, як Ви, але ми знаємо, що будь-яка жива істота, яка зустріне Вас або почує Дхарму, безумовно, уникне реінкарнації та досягне Звільнення. Це точно, без сумніву. Чи не могли б Ви, будь ласка, сказати нам, тілом якого саме Будди чи Бодхісатви Ви є?»
Високоповажний відповів: «Я не знаю, чи я є перетвореним тілом. Я, цілком ймовірно, можу бути трансформованим тілом із Трьох Нижніх Сфер! Вважаючи мене Ваджрадхарою, ти, звісно, отримаєш підтримку (від вищих живих істот — прим. пер.). Якщо ти вважаєш мене перетвореним тілом, це показує твою чисту віру в мене, але це надзвичайно помилкове розуміння Дхарми! Це тому, що ти не зрозумів глибини Дхарми Будди.
Наприклад, я був простою, звичайною людиною і вчинив величезні злочини в першій половині свого життя. Вірячи в кармічну відплату від причини та слідства, я вирішив відмовитися від усього в мирському житті та присвятити себе самовдосконаленню. Зараз можна сказати, що я не так уже й далеко від досягнення стану Будди. Припустімо, людина може зустріти вчителя з добрими здібностями, осягнути його вчення і опанувати суть заклинань і віршів, не забруднених трактуванням. Якщо вона отримає справжню абхишеку (вливання енергії в маківку) і практикуватиме відповідно до Дхарми, то досягне рівня Будди за одне життя. Це є абсолютно досяжним. Якщо людина робила лише погані справи і п’ять великих гріхів упродовж усього життя, то, коли її життя закінчиться, вона відразу впаде в безкінечне пекло. Це трапиться тому, що вона не вірила у причину та наслідки і не займалася старанною практикою. Якщо глибоко у свідомості в людини є сильна віра у зв’язок між причиною та наслідком, якщо вона боїться пережити нещасливу долю і прагне вищого стану Будди, то вона, як і я, буде абсолютно щирою зі своїм учителем. Отже, кожен може докладати максимальних зусиль і досягти найкращого урозуміння.
Коли ти запитав про те, перетвореним тілом якого Будди чи Бодхісатви я є, це означає, що ти не повністю зрозумів Секретну мантру. Тобі треба більше читати біографію доброчесних предків, подумати про реінкарнацію, пам’ятати про дорогоцінність людського тіла і через швидкоплинність життя старанно практикувати. Я залишив славу, репутацію, відмовився від їжі та одягу, щоб старанно працювати над собою, переживати біль і практикувати наодинці в далеких безлюдних горах. Завдяки цьому я досяг надзвичайних відчуттів та розуміння. Я сподіваюся, що всі ви добре практикуватимете так само, як і я».
Речунгпа запитав: «Учителю, зроблене Вами є воістину унікальним і дивовижним. Але все, що Ви розповіли, — це сумні історії. Чи не могли б Ви розповісти про те, що людям було б приємно послухати?»
Високоповажний відповів: «Розповісти про те, що людям приємно послухати? Це, мабуть, про досягнення від важкої праці, про порятунок людей і істот, які не мають людської зовнішності (в Тибеті їх називають Місма інь, що означає всі духи в цьому світі, окрім людей; асури та інші духи загалом називаються „істотами, що не мають людської зовнішності“), а також про досягнення в поширенні буддійської Дхарми».
Речунгпа запитав: «Ви спочатку рятували людей або істот, які не мають людської зовнішності?»
Високоповажний відповів: «Спочатку багато істот, які не мають людської зовнішності, влаштовували мені випробування. Я підкорив їх, а потім врятував. Згодом я врятував багатьох учнів серед людей. Зрештою Церінгма (одна із сестер Довгого Життя) прийшла, щоб змагатися зі мною в надприродних здібностях, і я врятував її. Церінгма поширюватиме моє вчення серед істот, які не мають людської зовнішності. Серед людей моє вчення поширюватиме Упа Тонпа (також відомий як Гампопа)».
Себан Репа запитав: «Вчителю, Ви здебільшого медитували на Сніжній горі Лапчі та в Чубарі. Чи займалися ви ще в якихось інших місцях?»
Високоповажний сказав: «Я медитував також у Йолмо Гангра в Непалі, де розташовані шість великих відомих великих дзонгів (фортеця в Тибеті та прилеглих країнах, у якій зазвичай розміщувалася також місцева адміністрація і буддійський монастир), шість невеликих і маловідомих, а також шість таємних дзонгів. Якщо додати ще два, загалом їх там двадцять. Крім того, там є чотири відомі й чотири маловідомі печери та інші маленькі печери в горах, з якими [у мене] був передвизначений зв'язок. Практикуючи в тих місцях, я досяг сфери, у якій більше не було Закону, який можна було б вивчати; і більше неможливо було медитувати далі».
Речунгпа запитав: «Безмежне милосердя, що походить від досконалої природи Закону Вчителя, дозволило нам, учням, отримати праведне Пробудження та тверду віру. Ми дуже щасливі й відчуваємо до Вас подяку. Щоб принести користь живим істотам майбутнього, чи не могли б Ви оголосити нам назви всіх цих відомих, маловідомих та таємних місць?»
Назвавши їх, Високоповажний сказав: «Практикуючи в цих місцях, вас зміцнить передвизначений зв’язок і благословення від нашої школи. Я раджу вам медитувати в цих місцях».
Коли Високоповажний закінчив свою розповідь, у тих, хто відвідав ці збори Дхарми в серці зародилася віра в Дхарму, вони хотіли покинути мирський світ, і їхні серця осяяло милосердя. Вони відкинули Вісім Мирських Турбот і стали щиро шанувати праведну Дхарму.
Усі учні Високоповажного дали клятву, що вийдуть за межі мирських пристрастей, старанно практикуватимуть Дхарму протягом усього життя і принесуть користь живим істотам. Учні-істоти, що не володіють людською зовнішністю, також дали клятву захищати Закон Будди. Багато людей з-поміж відвідувачів мали блискучу основу — вони вступили в учні до Високоповажного, практикували відповідно до Дхарми і врешті-решт стали йогами, які осягнули сфери істини. Ті, хто мав середню основу, дали клятву практикувати Дхарму протягом кількох місяців чи років. Люди з низькими здібностями вирішили більше не чинити у своєму житті гріхів, а натомість часто робити добрі справи. Таким чином кожен, хто чув Дхарму, отримав від цього користь.
* * *
Вище викладено автобіографію Високоповажного. Він передав її у своєму оповіданні, яке, своєю чергою, записали його учні. Досягнення Високоповажного упродовж усього його життя можна розділити на три великі частини: перша — випробування від істот, що не мають людської зовнішності, яких Високоповажний підкорив, а потім врятував; друга — прийняття в учні та порятунок його основних учнів із гарною природною основою, а також їхні досягнення; і третя — зміни, які відбулися з простими людьми та звичайними учнями, коли вони слухали Дхарму.
Про першу частину його досягнень (прийняття в учні та порятунок істот, які не мають людської зовнішності) можна загалом розповісти наступним чином.
Високоповажний підкорив царя дияволів у Дракмар Чонглунзі й навчив його Дхармі про шість способів, як пам’ятати настанови свого вчителя. Дотримуючись вказівок Майстра Марпи, Високоповажний пізніше медитував на Сніговій горі Лапчі, де підкорив багатьох духів гори і навчив їх Дхармі. Наступного року він пішов у дзонг на горі Лапчі і співав там деякі великі пісні. Дотримуючись настанов свого Вчителя, Високоповажний потім відвідав гору Ріво Пелбар між Манг’юлом і Непалом. Потім він повернувся в Гунтан (назва відомої місцевості у Тибеті), де навчав одну дияволицю. Після цього він підкорив богиню в дзонгу Рагма Чангчуп на горі Ріво Пелбар. У дзонгах Кьянгпен Намкха і Такпухк Сенге (Печера лева і тигра) у лісі Високоповажний врятував велику кількість людей і істот, які не мають людської зовнішності. Після цього Високоповажний повернувся до Тибету й залишився в далеких горах, рятуючи живих істот за допомогою медитації та прояву (здібностей). У дзонгу в Гунтані він заспівав «Пісню голубів».
Що стосується другої категорії спасіння головних учнів, ось кілька прикладів. Високоповажний зупинився в Дракар Тасо і врятував велику кількість живих істот. Ваджрайогіні (богиня) проаналізувала процес вдосконалення учнів Високоповажного. Речунгпа отримав особливе пророцтво від Дакіні. Високоповажний зустрів свого духовного сина Речунгпу на шляху до Гунтану. Пізніше Речунгпа відправився в Індію для лікування своєї хвороби і після повернення зупинився у Високоповажного. Високоповажний також зустрів Репу Санг’є К’япу в дзонгу Чанчуп. Пізніше слава про Високоповажного поширилася всюди. Відповідно до пророцтва Дакіні, яке справдилося, Високоповажний запропонував порятунок цареві Хохома, який згодом часто робив підношення. Коли Високоповажний перебував у Ньянамі, Дхармабодхі з Індії приходив відвідати його і кланявся йому. Завдяки передвизначеним зв’язкам, включно зі зв’язком із Дхармабодхі, Високоповажний став ще більш відомим. Один освічений і промовистий лама попросив провести дебати, і Високоповажний переміг його за допомогою надприродної сили. У Дріні Високоповажний також зустрів Дакпо Лар’є (також відомого на ім’я Гампопа), свого найкращого духовного сина та велику істоту, про якого свого часу дав пророцтво Будда Шак’ямуні, що записано в сутрі «Білий лотос милосердя». Також відомий як Принц Місячне Світло, Дакпо Лар’є переродився, щоб принести користь живим істотам. Він став лікарем і також був відомий на ім’я Гампопа — що перекладається, як «людина з Гампо». У Чубарі Високоповажний врятував Лотона Гендуна, який на початку вороже ставився до нього.
Згідно з пророцтвами Дакіні, двадцяти п'яти учням Високоповажного було призначено мати великі досягнення. Серед них вісім наближених учнів, тринадцять учнів — духовних синів, а також чотири духовні дочки. Порятунок їх описаний у «Міла Грубум» («Сто тисяч пісень Міларепи»).
Щодо третьої категорії — порятунок інших живих істот, — є пісні та різні історії. Наприклад, учні запросили Високоповажного пожити у Ньянамі. Там Речунгпа попросив Високоповажного розповісти свою історію.
Вдаючись до різних надздібностей, Високоповажний повертав колесо Дхарми. Використовуючи немислимі способи, він допомагав незліченним істотам із передвизначеним зв’язком досягати зрілості та Звільнення. Ті, хто володів великими здібностями, мали великі успіхи; ті, хто мав середній потенціал, також отримали свій шлях удосконалення; ті, хто мав поменше здібностей, почали замислюватися про Пробудження і здійснення добрих справ. Інші також почали проявляти доброту й хороші звички. Це сповнило Небесний і людський світ радістю, осяявши великим милосердям і Пустотою. Дхарма сяяла яскраво, як денне світло, допомагаючи незліченним істотам уникнути страждань у нижчих царствах та обмежень реінкарнації. У той час як незліченні істоти страждають від незмірного болю в морі народження і смерті, його Дхарма пропонувала великий порятунок і захист, демонструючи неймовірну гідність, чесноту і великі досягнення.
Високоповажний приніс користь незліченним істотам. Та одного дня він зустрів геше Цапхуву в Дріні (геше — буддійський тибетський вчений ступінь). Цапхува був дуже жадібним до грошей, але жителі Дріна поважали його, бо він був ученим. Його завжди запрошували на свята як почесного гостя. Зустрівши Високоповажного, Цапхува на поверхні поводився з ним ввічливо, але в душі заздрив. Він неодноразово ставив Високоповажному складні запитання, намагаючись публічно принизити його, але йому ніколи це не вдавалося.
Якось у перший день осені мешканці Дріна влаштували великий бенкет і запросили Високоповажного як почесного гостя, а Цапхуві дали друге почесне місце.
Цапхува, кланяючись перед Високоповажним, думав, що той уклониться йому у відповідь. Але Високоповажний ніколи не кланявся нікому, крім свого Майстра, тому не вклонився у відповідь. Цапхува сильно зніяковів і подумав: «Я, обізнаний учений, вклонився людині, яка не має жодних знань. Він не відповів, і далі сидить собі на почесному місці. Куди це годиться..? Я мушу помститися йому!» Отже, він узяв класичну книгу «Хету-відья» (наука про причини), поставив її перед Високоповажним і сказав: «Чи можеш ти пояснити цю книгу слово за словом, відповісти на запитання й пояснити написане, додаючи свої коментарі?»
Високоповажний відповів: «Ти, напевно, можеш пояснити термінологію класичних текстів речення за реченням. Але що дійсно важливо — то це подолати Вісім Мирських Турбот і приборкати своє почуття власної значущості, а також зрозуміти, що відродження і нірвана мають один смак, і, отже, прибрати «пристрасть до Дхарми» (відповідно до словника будд. термінів, під «пристрастю до Дхарми» мають на увазі нерозуміння того, що Дхарма походить від передвизначеного зв’язку, а також те, що людина вірить, ніби зовнішній світ має свою незалежну об’єктивну реальність — прим. пер.) А ці вчення, що ґрунтуються на логіці та на пізнанні теорії і які вчать людину, як вести дискусію, не мають жодної цінності. Тому я не вивчав їх і не знаю їх. Або, можливо, я вивчав їх раніше, але зараз нічого не пам’ятаю».
Цапхува сказав: «Практикувальники, такі як ти, безумовно, можуть відповісти такими висловами, але ми, вчені, розмірковуємо на основі логіки. Те, що ти сказав, не відповідає основним положенням Дхарми. Я вклонився тобі, бо ти хороша людина...» Він далі говорив без упину.
Почувши його промову, благодійники були незадоволені й сказали: «Геше! Хоч як глибоко ти пізнав Дхарму і хоч якою логікою володієш, таких, як ти, у світі незліченна кількість, і навіть усі ви разом узяті не вартуєте й нігтика на мізинці Високоповажного. Ти наш гість, тому сиди і мовчи; краще б ти займав себе думками, як збільшити своє багатство. Припини виставляти себе дурнем на цих зборах Дхарми!»
Цапхува був злий, але бачачи розгніваний натовп, розумів, що нічого не може вдіяти. Він не мав іншого вибору, крім як придушити свій гнів. Він мовчав, але дуже сердився і почав про себе будувати підступні плани: «Такий невіглас, як Міларепа, поводить себе дивним чином і говорить нісенітниці, ніби каже спросоння. Він виманює у людей підношення і ганьбить Дхарму. Я обізнаний, авторитетний геше із багатством, але, здається, з точки зору Дхарми всі тут думають, що я гірший за собаку. Це обурливо! Я мушу щось придумати…»
Що було далі, можна прочитати у частині 11.
Всі матеріали, опубліковані на цьому веб-сайті, захищено авторським правом Minghui.org.
Категорія: Традиційна культура
