(Minghui.org)
У геше Цапхуви (геше — буддійска вчена ступінь у Тибеті) була коханка. Він попросив цю жінку покласти отруту в невелику частину сиру і віднести його Високоповажному, щоб убити його. Він пообіцяв, що дасть їй великий кусок нефриту після того, як це буде зроблено. Жінка повірила йому і віднесла отруєний сир Високоповажному як підношення.
Високоповажний уже про все знав заздалегідь. Візуалізуючи кармічні відносини, він знав, що всі живі істоти, які мали з ним передвизначений зв’язок, уже врятовані. І хоча отрута не могла завдати йому шкоди, наближався час його нірвани, тому він вирішив прийняти отруту як підношення. Високоповажний також знав, що якщо жінка не отримає нефрит до того, як дасть йому отруєний сир, то пізніше Цапхува вже нізащо не дасть їй нефрит. Тому Високоповажний сказав жінці: «Я не прийму його зараз. Якщо ти прийдеш пізніше, я, мабуть, тоді прийму підношення».
Почувши ці слова від Високоповажного, жінка була спантеличена й налякана. У неї з’явився страх, що Високоповажний міг знати про отруєний сир. Занервувавши, вона пішла.
Побачивши Цапхуву, жінка розповіла йому про те, що сталося, і заявила, що Високоповажний, мабуть, має надздібності, і саме тому не прийняв сир.
Цапхува відповів: «Гм! Якби він володів надздібностями, то не просив би тебе принести йому сир пізніше. Або він наказав би тобі самій з'їсти підношення. Натомість він попросив тебе принести йому підношення пізніше. Це явно вказує на те, що він не має надздібностей. А зараз візьми цей нефрит і віднеси йому сир. Цього разу переконайся в тому, що він його з'їсть!» Потім він дав їй нефрит.
Жінка сказала: «Всі вірять у те, що він має надприродні здібності. Оскільки це правда, він не з'їв учора підношення. Якщо я принесу сир сьогодні, то він однозначно не з'їсть його. Я дуже налякана і не смію піти туди. Мені не потрібний зараз цей нефрит. Вибач. Я не можу виконати це прохання для тебе».
Цапхува відповів: «Тільки дурні повірять у те, що він має надздібності. Вони не читають сутри, їм не вистачає розуму, і тому вони введені в оману його брехнею. Я читав сутри, де йдеться про людей, які мають надздібності, але вони не схожі на нього. Можу гарантувати, що він не має надздібностей. А тепер піди і віднеси йому отруєний сир, щоб він з'їв. Якщо ми досягнемо успіху в цій справі, я тебе не підведу. Ми вже так давно кохаємо одне одного, і я думаю, що нам не слід більше турбуватися про плітки. Якщо зможеш зробити цю справу, я негайно одружуся з тобою. Не тільки цей нефрит буде твоїм, але все моє майно буде під твоїм керуванням. У багатстві чи бідності ми завжди будемо разом, доки смерть не розлучить нас. Ти згодна?»
Жінка повірила йому. Вона знову поклала отруту в невелику частину сиру і віднесла його Високоповажному як підношення. Високоповажний усміхнувся і прийняв підношення. Жінка подумала: «Геше правий. У нього справді немає надздібностей!»
Потім Високоповажний сказав їй: «Ціна за виконання цього — нефрит, ти його отримала?»
Почувши ці слова, жінка так злякалася, що в неї відвисла щелепа, і вона втратила мову. Від змішаних почуттів провини і страху її тіло затремтіло, а обличчя зблідло. Вона стала на коліна, нахиливши голову до землі, і вимовила тремтливим голосом: «Я маю нефрит, але, будь ласка, не їжте цей сир. Віддайте його мені».
Високоповажний запитав: «Чому ти просиш віддати тобі сир?»
Вона, заплакавши, сказала: «Дозвольте мені, грішниці, з'їсти його».
Високоповажний відповів: «По-перше, я не можу дозволити тобі з'їсти його, оскільки тобі можна лише поспівчувати. По-друге, якщо я не прийму твоє підношення, то цим порушу правила Бодхісатви, і це буде фундаментальне порушення. Ба більше, я вже виконав прийняті на себе зобов'язання щодо самого себе, інших і порятунку живих істот, а тепер настав час піти в інший світ. Насправді, твоє підношення не може завдати мені шкоди, і немає різниці в тому з’їм я його чи ні. Якби я з'їв сир, коли ти пропонувала мені його минулого разу, то, мабуть, ти не отримала б нефрит. Тож я цього не зробив. Тепер, коли нефрит уже в твоїх руках, я можу з'їсти дар, ні про що не турбуючись, і геше буде задоволений. Він пообіцяв, що зробить щось для тебе після того, як ти зробиш цю справу, але не варто довіряти його словам. Щодо його тверджень про мене, жодне з них не є істинним. Ви обидва пізніше будете сповнені жалю. На той час найкращим для вас буде по-справжньому покаятися і почати серйозно вивчати Дхарму. Або принаймні запам'ятай, що у питаннях, які стосуються життя і смерті, не чини більше подібних гріхів у майбутньому! Тепер ти можеш щиро помолитися мені та моїй школі.
Ви обидва часто відмовляєтесь від щастя і шукаєте страждань. Цього разу я молитимуся, щоб очистити гріхи, вчинені вами. Рано чи пізно люди дізнаються, що ви зробили в цей час. Однак заради вашої безпеки, будь ласка, не говоріть про це нікому, перш ніж я помру. Я вже досить старий, а ви не знаєте, чи було правдою те, що я казав у минулому. Тому ви можете не вірити в мої слова. Цього разу ви все побачите на власні очі. Ви дізнаєтесь, що все сказане мною, правда». Сказавши це, Високоповажний з'їв сир.
Жінка повернулася й розповіла про все Цапхуві. Цапхува відповів: «„Страва, що лежить у казанку, не обов’язково є смачною; слова, сказані іншими, можуть бути неправдою“. Оскільки він з'їв отруєний сир, я досяг своєї мети. А ти просто закрий рота і тримай язик за зубами».
Високоповажний передав звістку в Дрін і Ньянам, запрошуючи прийти тих, хто вірить у нього, благодійників, а також людей з інших місць, які ніколи раніше не бачили його. Його учні, які готувалися до зборів Дхарми, були здивовані цим. Коли всі запрошені зібралися, Високоповажний проповідував їм Дхарму протягом кількох днів поспіль. Він детально роз'яснив причини й наслідки так званої «реальності», у яку вірять люди, а також виклав основи справжньої реальності. Під час його проповіді багато учнів з неабиякими здібностями бачили численних Будд і Бодхісатв, які слухали Дхарму на Небесах. Деякі бачили учасників зборів у людській та нелюдській формі всюди в Небесах та на Землі, які із захопленням слухали лекцію. Люди також бачили веселку з п'яти кольорів, переможні прапори та різнокольорові хмарки у порожньому просторі. З Неба, подібно до дощу, падали різнокольорові квіти, які сходили пахощами. З Неба також долинала приємна музика.
Деякі учні питали Високоповажного: «Ми бачили небесних істот, які слухали Дхарму в Небі та в порожньому просторі. Ми бачили багато рідкісних чудесних знамень. Чому все це відбувається?»
Високоповажний відповів: «Небесні істоти і милосердні боги слухали мою проповідь і пропонували мені підношення п'яти чуттєвих насолод. Оскільки всі ви є йогами й вірянами Дхарми з непоганою природною основою, ви відчуваєте радість у серцях і стали свідками цих добрих знамень».
Деякі запитували: «А чому ми не можемо бачити цих небесних істот?»
Високоповажний сказав: «Серед небесних істот є ті, які є Бодхісатвами, деякі перевищили коло реінкарнації. Для того, щоб бачити їх, ви повинні володіти Небесним оком з достатньою кількість чеснот і мудрості, а також не має бути різних розумових і фізичних перешкод. Якщо ви можете бачити Будд і Бодхісатв, то ви природно побачите інших божеств. Щоб побачити Будд і Бодхісатв, вам слід покаятися і накопичувати чесноти. Старанно практикуючи, ви неодмінно побачите найвидатнішого Будду — вашу власну свідомість».
Коли Високоповажний закінчив проповідь, слухачі з визначними здібностями усвідомили принцип, як власне серце може бути проявом Дхарми; у людей, які мають середні здібності, виникло світле почуття радості, ясності та пустоти. Усі відчували сильну волю до досягнення Бодхі (Пробудження).
Високоповажний сказав: «Лами, миряни, кожен із присутніх тут, а також і небесні істоти змогли зібратися на проповідь Дхарми через добрий зв’язок із минулих перероджень. Ці збори відбулися на основі Дхарми та кармічних відносин. Я вже старий і слабкий. Важко сказати, чи зможемо ми зустрітися знову у цьому світі. Але все, що я розповів вам, є істиною. Я сподіваюся, що ви зможете практикувати відповідно до Дхарми. У моєму світі Будди, коли я досягну стану Будди, ви будете учнями, які слухали мою лекцію на першій проповіді. Тож радійте цьому!»
Учні з Ньянама запитали, чому Високоповажний сказав про це зараз. Чи було це зроблено тому, що порятунок живих істот завершився, і настав час для нірвани? Вони благали Високоповажного, що коли вже дійсно наближається час нірвани, то щоб це сталося в Ньянамі, або, принаймні, щоб він зміг побувати там хоч ще раз. Вони плакали, наполягаючи, щоб Високоповажний поїхав у Ньянам. Люди з Дріна, Чубара та інших районів також просили Високоповажного поїхати до них.
Високоповажний сказав: «Такий старий, як я, не поїде в Ньянам. Я чекатиму смерті в Дріні та Чубарі. А тепер давайте дамо обітницю з надією, що всі ми зможемо зустрітися в майбутньому в чистих землях Дакіні».
Учні сказали: «Якщо Учитель дійсно не може цього зробити, ми сподіваємося, що Вчитель міг би дати обітницю підтримувати всі місця, які він раніше відвідував, і благословити їх. Всі люди і істоти, які бачили Учителя або слухали Учителя раніше, просять Учителя дати обітницю про підтримку та благословення».
Високоповажний сказав: «Я зворушений вашою вірою. Вже довгий час я проповідую вам Дхарму з милосердям. У майбутньому я, звичайно, молитимуся за радість і щастя для себе, інших і для всіх живих істот». Далі Високоповажний заспівав пісню про обітниці.
Слухачі проповіді Дхарми були сповнені радістю. Вони не сміли повірити в це, думаючи: «Учитель, мабуть, не увійде в стан нірвани». Люди, включно з учнями з Ньянама, підійшли до Високоповажного з проханням про підтримку та благословення. Потім слухачі розійшлися, а дивовижні знамення, включно з веселками у небі, поступово зникли.
Люди з Дріна сердечно просили старших учнів Високоповажного, таких як Шива О, оселитися в Рекпа-Дукчені. Деякий час Високоповажний залишався там, проповідуючи Дхарму благодійникам. Якось Високоповажний сказав усім своїм учням: «Якщо у вас є якісь запитання щодо Дхарми, прошу поставити їх зараз. Незабаром я піду». Учні підготували ритуал поклоніння, під час якого вони поставили Високоповажному незрозумілі для них запитання і деякі запитання щодо усної проповіді Вчителя. Наприкінці Себан та інший учень запитали: «Учителю, з того, що Ви сказали, виходить, що Ви збираєтеся незабаром досягти стану нірвани. Нам важко повірити у це. Ми сподіваємося, що Ви проживете у цьому світі довше, щоб принести більше користі живим істотам».
Високоповажний відповів: «Моє життя добігає кінця. Живі істоти, які мали отримати порятунок, вже його отримали. Все, що народжується, вмирає. Насправді народження — це просто втілення смерті».
Через кілька днів у Високоповажного, як і очікувалося, з'явилися симптоми хвороби. Його учень Нган-Дзонг Репа зібрав з цього приводу благодійників та учнів. Вони провели ритуал для Вчителя, божеств, Дакіні та божественних охоронців. Вони сказали Високоповажному: «Вчителю, Вам відомі методи довголіття та медицини. Чи могли б Ви виявити милість й використати їх?»
Високоповажний відповів: «За великим рахунком, йоги не потребують подібних методів. Всі несприятливі умови, всі добрі умови — усе це є Шлях, включно з хворобою та смертю. Особливо це є істиною для мене, Міларепи, який завершив практику Дхарми під керівництвом Майстра Марпи. Немає потреби використовувати ці методи чи прохати про допомогу у божеств. Я можу перетворити ворогів на ніжних одне до одного чоловіка та жінку. Який сенс у ритуалах із проханнями до Бодхісатв про допомогу? Що стосується тих демонів і привидів, то я вже давно утихомирив їх, перетворивши на божественних охоронців. Тому подібні заклинання й магічні формули тим паче не мають сенсу. Я перетворив П'ять Отрут (невігластво, пристрасть, неприязнь, гординю та заздрість) на Будд П’яти мудрих якостей (П’ять мудрих якостей включають практику з максимальними зусиллями, незворушність, споглядання, здатність шукати в собі і медитацію у Сфері Дхарми; П’ять Будд — це Акшобх'я, Ратнасамбхава, Амітабха, Амогхасідхі та Вайрочана). Навіщо мені ще потрібні ліки? Настав час для поступового перетворення на тіло Будди, для того аби поступово досягти чистої й світлої Природи Дхарми. Немає жодної потреби змінювати це!
Через відплату за попередню карму від поганих вчинків люди в цьому світі страждають, зокрема через народження, старість, хворобу і смерть. Навіть із ліками чи ритуалами вони не можуть уникнути страждань. Неважливо, наскільки могутній цар, наскільки сильний воїн, наскільки багата людина, наскільки красива жінка, наскільки розумний учений чи промовистий оратор, все це зі смертю розвіється як дим. Ці речі не можна відновити якимись чудодійними способами. Якщо ви боїтеся болю і любите радість, я маю для вас Шлях, за допомогою якого ви зрештою зможете позбутися страждань і зможете вічно насолоджуватися щастям і добробутом».
Учні запитали: «Чи може Учитель розповісти нам про цей Шлях?»
Високоповажний мовив: «Згідно з усіма законами Дхарми про перевтілення, все, що існує, врешті-решт деградує, всі гості кінець кінцем розійдуться, народження в результаті перетвориться на смерть, а кохані рано чи пізно розлучаться. Якщо людина добре розуміє цей принцип, то має повністю відмовитися від вчинків, які можуть призвести до поганих наслідків. Це означає: перестаньте гнатися за багатством чи шукати вигоду; слідуйте за справжнім учителем і практикуйте шлях Кінця перевтілень (досягнення вічності або перевищення рівня, на якому живі істоти проходять реінкарнацію — прим. пер.) на основі вчення Дхарми. Вам слід знати, що методи практики Кінця перевтілень та Пустоти — це найсвященніші серед інших практик. Пізніше я розповім вам про інші важливі речі».
Шива-О та Нган-Дзонг Репа сказали: «Учителю, якщо ви будете здорові й проживете в цьому світі довше, то хіба не зможете тоді врятувати ще більше живих істот? Ви можете не погодитися з нашим проханням про те, щоб прожити 100 років, але в будь-якому випадку, будь ласка, спробуйте надзвичайні ритуали Таємної Мантри та прийміть ліки для одужання». Вони благали про це знову і знову.
Високоповажний відповів: «Якби час і умови ще не дозріли, я міг би скористатися вашою порадою. Але якщо людина запрошує Будд і Бодхісатв прийти заради свого власного довголіття замість того, щоб приносити користь іншим, то це подібно до того, як просити царя залишити трон і працювати на тебе в якості слуги. Так чинити — це гріх. Тому вам не слід практикувати Мантраяну лише для себе чи для цього життя. Але буде дуже гарно, якщо ви практикуватимете Мантраяну заради інших живих істот. Для того, щоб допомогти всім живим істотам, я провів усе своє життя у віддалених горах, практикуючи найдосконаліші ритуали, тому більше не потребую жодних інших ритуалів. Мій розум уже досяг такої ж фундаментальної природи, як у Дхарми, і він уже нероздільний з Дхармою. Таким чином, я не потребую якихось способів, щоб залишатися в цьому світі. З віршами зі священного писання та лікарськими засобами від Майстра Марпи я повністю викорінив у собі П'ять отрут, а це означає: ніякі ліки мені більше не знадобляться. Якщо ви не можете розглядати несприятливі умови як добрі, то не є справжніми учнями. Коли час ще не настав і трапляються певні несприятливі умови як перешкоди на шляху до досягнення Бодхі (Пробудження чи Прозріння), то в такому разі лікарські засоби та ритуали допустимі. Існує кілька прикладів в історії, за яких несприятливі умови було усунено та перетворено на сприятливі. Якось Будда Шак’ямуні, для того щоб врятувати живих істот з меншими ніж у нього здібностями, погодився з діагнозом лікаря Дживаки Кумара та прийняв від нього ліки. Однак, коли час і умови дозріли, Будда сам продемонстрував входження до нірвани. Саме зараз мій час та умови дозріли, тому немає потреби в ліках чи подібних ритуалах».
Тоді двоє старших учнів запитали: «Учителю, Ви вирушаєте в інший світ, щоб принести користь живим істотам? Чи могли б Ви розповісти нам, як ми повинні будемо проводити ритуал поклоніння під час Вашої нірвани, що зробити з тілом, як організувати виготовлення статуй і як побудувати ступу (буддійську пагоду)? Також, будь ласка, розкажіть нам, учням, як медитувати й практикувати за методами «слухання, розмірковування, вдосконалення».
Високоповажний відповів: «З чеснотою та благословенням від Майстра Марпи вся моя підготовка щодо реінкарнації та нірвани завершена. Йог, чий розум, мова та тіло були звільнені в Дхармі, не залишає за собою тіла. Вам не потрібно виготовляти статуї чи будувати ступу. Я не маю пристрасті до храмів. За відсутності храму немає потреби шукати настоятеля. Ви можете вважати віддалені місця у високих або засніжених горах своїми храмами. Коли ви медитуєте з милосердям до живих істот у шести колах перероджень, це буде найвизначнішою статуєю у всі часи. Досягнення вичерпного розуміння істинної природи Дхарми — це те саме, що побудувати ступу чи поставити прапор. Зберігати свою мову і розум у стані молитви, яка йде з глибини вашого серця, є найкращим підношенням.
Залишатися з тими, хто глибоко прив’язаний до самого себе, або коїти вчинки, які завдають страждання живим істотам, — це йде наперекір основам поведінки практикувальника Дхарми. Коли хтось підпорядковує П'ять отрут і приносить користь живим істотам, іноді на поверхні може навіть здатися, що людина робить погані справи, але насправді вона йде шляхом Будди; це припустимо.
Якщо людина тільки знає щось про Дхарму, але не практикує по-справжньому, зрештою ці великі знання навпаки можуть стати їй на заваді і змушуватимуть її впасти в прірву Трьох Нижніх Світів. Таким чином, будь ласка, частіше міркуйте про непостійність життя, старанно дотримуйтесь доброї поведінки і утримуйтеся від поганих справ. Людина абсолютно не повинна робити поганих вчинків, навіть якщо її життя вже закінчується. Простіше кажучи, практикувальнику Дхарми необхідно знати, що таке сором (совість), перш ніж йти шляхом удосконалення. Коли ви будете чинити так, ваша практика може суперечити деяким сутрам або писанням, які написано з недоброю метою, проте відповідатиме намірам Будд і Бодхісатв. Тож вся суть цих практик на зразок «слухання та розмірковування» полягає саме в цьому (у вище сказаному), і я думаю, що такого пояснення вже достатньо. Якщо ви зможете діяти відповідно до моїх слів, я буду щасливий. Ви будете в змозі досягти повного розуміння всього процесу реінкарнації та нірвани. Якщо ж ви будете намагатися здійснити мою волю на основі мирських методів і людського бачення — це не матиме жодного сенсу».
Всі учні були глибоко зворушені й вивчили цю проповідь напам'ять.
Через деякий час стан Високоповажного значно погіршився. Геше Цапхува прийшов з гарним вином і м'ясом, вдаючи, що робить підношення. Він підійшов до Високоповажного і почав глузувати: «Ах! Зі здатністю досягти таких великих висот, яких досяг учитель, така серйозна хвороба не мала виникнути. Як ти захворів? Якби хворобу можна було поділити з іншими, ти міг би поділити її між старшими учнями. Або якби хворобу можна було передати, будь ласка, передай її мені. Зараз ти вже нічого не можеш вдіяти. Як нам це зробити?»
Високоповажний спокійно усміхнувся і сказав йому: «Я міг би уникнути цієї хвороби. Щодо того, чому це сталося, то тобі має бути це відомо. Хвороба звичайної людини відрізняється від хвороби йога як за своєю природою, так і за кармічними взаємозв'язками. Моя хвороба фактично є священним проявом Закону Будди».
Цапхува подумав, що Високоповажний, можливо, запідозрив його, проте не був у цьому впевнений. Він розмірковував: «Те, що Високоповажний колись казав, ніби хворобу можна передати комусь, є абсолютно безпідставним. Яким чином на цьому світі можна передати хворобу іншому?» Тому Геше сказав: «Мені невідома причина хвороби вчителя. Якщо хвороба виникла через духів, необхідно провести ритуал звільнення від одержимості; якщо це сталося через те, що чотири Великі елементи виведені з рівноваги, то слід гармонізувати їх і прийняти ліки. Якщо хворобу справді можна передати іншим, вчителю, будь ласка, передай її мені».
Високоповажний сказав: «Є людина з великими гріхами. З його розуму вийшов демон, щоб завдати мені шкоди, він вивів мої чотири Великі елементи з рівноваги, що стало причиною моєї хвороби. Ти не маєш енергії, щоб викорінити цю хворобу. І хоча я міг би передати її тобі, боюся, ти не зможеш цього витримати навіть на одну мить. Тож краще цього не робити».
Цапхува подумав: «Ця людина зовсім не здатна передати хворобу іншим. Тому він сказав ці саркастичні слова. Мені треба поставити його в незручне становище». І він став знову і знову благати Високоповажного передати хворобу йому. Високоповажний відповів: «Оскільки ти наполягаєш, щоб я зробив це, то тимчасово перенесу хворобу на двері, що стоять навпроти мене. Якщо я передам тобі, то ти не зможеш цього витримати. А тепер уважно дивися». Використовуючи свою божественну силу, Високоповажний перемістив біль на двері, розташовані прямо навпроти нього. Спочатку двері видали скрипучий звук, начебто їм завдали болю, розриваючи їх на частини. Через деякий час вони справді розлетілися на дрібні частки. Високоповажний у той самий час став виглядати так, ніби був зовсім здоровий.
Цапхува подумав: «Це магія, щоб надурити людей. Але мене ти не проведеш». Він сказав: «О! Це справді вражає! Але, вчителю, будь ласка, просто передай мені хворобу».
Високоповажний сказав: «Оскільки ти так наполягаєш, що ж, я дам тобі половину хвороби. Якщо я передам її всю, то ти аж ніяк не зможеш винести цього». Потім він передав половину болю Цапхуві, і той відразу відчув сильний біль. Він ледве міг дихати і весь тремтів. Коли він був близький до смерті, Високоповажний взяв назад більшу частину хвороби й запитав: «Я лише передав тобі малу частину хвороби. Ну як? Чи міг би ти витримати таке?»
У свідомості Цапхуви після відчуття такого гострого болю виникло сильне каяття. Він став навколішки, простягся перед Високоповажним і сказав зі сльозами на очах: «Вчителю! Вчителю! Тепер я щиро каюсь. Будь ласка, пробачте мені. Я віддам все своє майно Вчителю як підношення. Допоможіть мені спокутати мої гріхи». І Геше дуже гірко заридав.
Побачивши, що він справді розкаявся, Високоповажний дуже зрадів і забрав малу частину хвороби, що залишилася. Він сказав: «Протягом усього життя мені не потрібні були ні землі, ні майно. Зараз я вмираю, і вони тим паче марні для мене. Ти можеш лишити їх собі. Будь ласка, не роби більше поганих вчинків, навіть якщо ти вмиратимеш. Цього разу я згоден допомогти тобі вирішити наслідки твоїх гріхів».
Цапхува сказав Високоповажному: «У минулому я робив погані вчинки в основному через гроші. Мені вони більше не потрібні. Попри те, що Вчитель не хоче прийняти їх, учням завжди потрібна допомога для практики. Будь ласка, прийміть цей дар для них». І хоча він благав так зробити, Високоповажний не взяв його грошей. Пізніше учні прийняли їх та використали його майно для проведення зборів Дхарми. Навіть досі ці збори, як і раніше, проводяться в Чубарі.
З того часу Цапхува дивним чином відмовився від жадібності, яку плекав протягом усього свого життя і став дуже старанним практикувальником.
Високоповажний сказав своїм учням: «Причиною, через яку я залишався тут, було якраз те, що я мав допомогти цьому чоловікові з тяжкими гріхами, аби він щиро покаявся і звільнився від страждань. А тепер цю справу завершено, і настав час іти. Правду кажучи, якщо великий практикувальник Дхарми входить у нірвану у маленькому селі, то це подібно до того, як цар помирає в будинку звичайної людини. Тому я вирушу до Чубара і помру там».
Себан Репа запитав: «Учителю, Ви серйозно хворі, і Вам буде дуже важко йти так далеко. Як щодо того, щоб ми знайшли паланкін і на ньому доставили Вас туди?»
Високоповажний сказав: «Я не по-справжньому хворий, а моя смерть не є справжньою смертю. Це просто прояв хвороби та смерті. Немає потреби в чомусь на зразок паланкіна. Молоді учні, ви можете прямо зараз вирушати до Чубара».
Коли молоді учні прибули до Чубара, Високоповажний уже чекав їх там. Деякі з літніх учнів сказали: «Ми супроводжували Вчителя на шляху сюди». Інший сказав: «Вчитель був хворий і відпочивав у Рекпа-Дукчені». Декілька благодійників, які прийшли пізніше, говорили: «Ми бачили, як Учитель проповідував Дхарму в Дзонгу (фортеця з адміністрацією та буддійським монастирем)». Деякі інші благодійники заперечували: «Це ми прийшли з Учителем». Багато людей казали: «Учитель заходив до нас у гості і ми проводили ритуал поклоніння Вчителю». Ті, хто прибув у Чубар раніше за всіх, сказали: «Учитель першим прибув у Чубар, і ми супроводжували його сюди». Таким чином, деякі казали, що Вчитель прийшов пізніше, інші казали, що він проповідував Дхарму, а треті заявляли, що проводили ритуал поклоніння Вчителю у їхньому домі. Вони сперечалися між собою та не вірили один одному. Високоповажний слухав усе це, а потім з усмішкою сказав: «Ви всі маєте рацію. Так сталося, тому що я хотів розіграти вас».
Чим закінчилася історія про Міларепу, читайте у частині 12.
Всі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищено авторським правом Minghui.org.
Категорія: Традиційна культура
