Професор: «Я чекав цього дня 90 років!»

(Minghui.org) Я колишня вчителька, зараз на пенсії. Фалунь Дафа я почала займатися з 1996 року. Це був шлях протяжністю в 20 років, повний негараздів та випробувань, зльотів та падінь. Я знаю, що не завжди чинила добре, і іноді мені здається, що я не заслуговую на милосердний порятунок Вчителем.

Напередодні 23-ї річниці Всесвітнього Дня Фалунь Дафа*, який також знаменує 30-ту річницю публічного представлення Фалунь Дафа, я хотіла б поділитися кількома історіями спілкування з родичами та друзями, щоб більше людей дізналися, наскільки незвичайний Дафа. Також хочу висловити велику подяку Вчителю.

*Статтю написано до Всесвітнього дня Фалунь Дафа, що відзначався 13 травня 2022 року.

Літні сусіди: Це ваша дочка?

Приблизно 2003 року свекор помер від раку. Він жив у сільській місцевості, і йому було за 70. Свекруха, якій було за 60, важко перенесла його смерть і почала страждати від легкого психічного розладу. У неї був високий тиск, іноді паморочилася голова, і вона втрачала свідомість. Її старший син переймався тим, що вона живе одна. Він запропонував матері пожити у його сім'ї, однак у його дружини з нею не склалися стосунки. Тому свекруха повернулася до села і жила сама. Її молодший син і чути не хотів, щоб подбати про матір.

Мій чоловік, теж її син, вирішив запросити матір жити з нами. Люди казали, що я здуріла, погодившись на це. Дехто казав: «Дружина старшого сина не захотіла, щоб вона жила з ними. А ти вирішила привести її до свого дому. Саме цього і хочуть інші її сини. Тепер ти потонеш у домашніх проблемах зі свекрухою!» Інші казали: «Ви з чоловіком повинні попросити двох інших братів, щоб їхня мати жила в усіх по черзі».

Хоча інші говорили, що зі мною вчинили несправедливо, я вирішила по-іншому. Я пояснила: «Звичайно, було б добре, якби вона могла жити по черзі у трьох сім'ях дітей. Однак, як ви вважаєте, чи зможе моя свекруха бути спокійною, живучи з двома іншими синами, дружини яких вигнали її? Ні вона, ні її сини, ні невістки не уживуться разом. Я подбаю про неї». Дехто казав: «Ого! Ти така добра. Я не змогла б цього зробити». Інші пророкували: «Не будь такою оптимісткою. Ти побачиш, як це тяжко».

Я сказала: «Я практикую Фалунь Дафа. Вчитель наставляє нас дотримуватись принципів Істина-Доброта-Терпіння при взаємодії з іншими. Якщо я поводитимуся так само, як дві інші сім'ї, чи слідую тоді я за Вчителем? Причини всіх неприємностей, з якими ми стикаємося в житті, ми повинні знайти в собі та усунути ці причини. З Фалунь Дафа мене не лякають труднощі».

Після переїзду свекрухи до нас я вечорами ходила з нею на прогулянку. Деякі люди похилого віку, зустрічаючись з нами, вітали нас і питали у свекрухи: «Це ваша дочка?» Моя свекруха відповідала: «Ні, моя невістка». І тоді у відповідь ми чули слова про те, що вона благословенна.

Іноді ми зі свекрухою відвідували лазню. І люди знову запитували: «Це ваша дочка?». І вона давала їм ту саму відповідь. Я дивувалася, чому люди постійно ставлять це запитання. Невже тільки дочка може допомагати літній жінці? Здавалося, більшість людей впевнені, що невістка та свекруха не можуть ужитися разом. Наші стосунки змінили цю уяву і переконали їх у тому, що невістка та свекруха можуть бути так само близькими, як дочка з матір'ю.

Проте я чудово розуміла, як нелегко подолати прірву між двома серцями. Як би я не хотіла бути прекрасною невісткою, тільки завдяки вдосконаленню свого серця під керівництвом Дафа я змогла покінчити зі своїми образами. Труднощі, які я подолала, страждання, починаючи від того, щоб відпустити свої глибокі прихильності до подолання образ, які супроводжували мій егоїзм, — все це було дуже складним шляхом вдосконалення. Інші не бачили тих болісних страждань, які я пережила. Тільки Учитель знає це все. Те, що ми стали близькими зі свекрухою, як рідні, можна було досягти лише через вдосконалення себе.

«Тільки ви по-справжньому вдосконалюєтеся в Будду»

Якось тітка чоловіка приїхала із Сіньцзянського автономного району, щоб відвідати рідне місто. Свекруха була єдиною з їхнього покоління, хто залишився живим. Коли вона дізналася, що свекруха переїхала до нас, вона також приїхала до нас додому. Їй було за 80, і її подорож становила понад 1500 км. Вона сказала нам: «Це моя остання подорож до рідного міста. Я старію. Я більше не зможу їздити так далеко, тому поживу у вас трохи часу».

Якось, прийшовши з роботи, я помітила на підлозі багато пшеничної соломи. Я поспішила приготувати вечерю, навіть не запитуючи ні в кого про це. За вечерею тітка схвильовано сказала мені: «Сьогодні я зібрала чимало пшениці, яку обмолотила й отримала пшеничне зерно молочно-воскової стиглості. Воно дуже корисне. Це найкращий час для збирання врожаю. Зерна стиглі, не надто тверді, тому їх можна жувати. Я не їла їх уже багато років і рада, що зібрала їх цього разу. Я зберігатиму пакет у холодильнику і візьму його з собою, коли поїду».

Я запитала: «Де ж ви взяли стільки пшениці?» Вона відповіла: «Я знайшла велике пшеничне поле у передмісті. Ніхто нічого й не помітив. Дорогою додому я побачила храм. Багато людей палили там пахощі. Я залишила сумку біля храму і ввійшла всередину. Я запалила пахощі і вклонилася Будді».

Я знала, про який храм вона говорить, і мені було трохи ніяково від її розповіді. Я запитала: «Тітонько, ви казали, що вірите в Бога?» Вона відповіла: «Так, я вірю у Будду. У мене вдома є статуя Будди, якій я роблю підношення». Я запитала: «Хіба Будда не велить нам бути добрими людьми? Тоді чому ви взяли чужу пшеницю? Хіба це не поганий вчинок? Вона відповіла: Ніхто не бачив, як я збирала пшеницю. А коли я входила до храму, то залишила мішок біля храму, щоб Будда його не побачив». Я не могла втриматись від сміху.

«Я також удосконалююсь в системі Будди, — сказала я. — Мій Учитель сказав нам, що Істина-Доброта-Терпіння — це вищий Закон Будди, який охоплює всіх Будд, Даосів і божественних істот. Істина-Доброта-Терпіння — це стандарт, за яким ми живемо. Брати щось в інших не відповідає Істині; завдавати біль іншим — це не Доброта; не стримувати свій егоїзм, завдаючи болю іншим, це означає не практикувати Терпіння».

Тітонька зрозуміла, про що я говорю і пошкодувала про скоєний вчинок. Вона сказала: «Я була неправа. Ти бачиш, я стільки років робила підношення Будді, але не знаю, як удосконалювати своє серце. Я досягла такого похилого віку, але не знаю, як бути гарною людиною. Я не чула про ці принципи. Я прожила стільки років даремно».

Я сказала: «Ви вірите в Будду і хочете бути гарною людиною. У вас добре серце. Але ви просто не знаєте, що таке справжня доброта. Звичайні люди дивляться на вчинки одне одного. А Бог дивиться на людське серце. Чи знаєте ви, чому у Будди заплющені очі? Будда спостерігає за світом своїм оком Будди. Він бачить усе, що робить кожна людина. Він знає навіть те, що людина має на думці. Жодна людина не здатна обдурити Бога. Якщо Бог не наділений такою мудрістю, як він може запропонувати порятунок людям? Тітка була вражена і сказала: «Я тільки видаюсь доброю людиною перед Богом. Як це соромно».

«Я переконалася, що ви, практикувальники Фалунь Дафа, дійсно вдосконалюєтеся в Будду», — сказала тітка. — Я спостерігала за вами. Ви ставитеся до мене та своєї свекрухи з такою сердечною добротою. Моя невістка не ставиться до мене так добре, як ви. Ваша свекруха така благословенна. Як було б чудово, якби ви були моєю невісткою!» Потім вона спитала: «У мене є запитання. Чому по телебаченню говорять усі погані речі про Фалунь Дафа?»

Я сказала: «Колишній лідер компартії Китаю (КПК) Цзян Цземінь був розсерджений тим, що все більше людей практикують Фалунь Дафа. Коли так багато людей почнуть вірити в Бога та Будду, не залишиться нікого, хто міг би підписатися під атеїзмом КПК. КПК не змогла б більше дурити людей. Тому він розпочав кампанію з очорнення та придушення Фалунь Дафа. Багато людей були залякані. Однак ті, хто зрозумів істину, не відмовилися від своєї віри. Після стількох років переслідування багато хто завзято продовжує практикувати. Зараз Фалунь Дафа практикують в понад 100 країнах світу. Зло не може задушити праведність».

Я запитала в тітки: «Ви вступали до КПК, піонерії чи комсомолу? Якщо так, то, будь ласка, негайно виходьте!» Вона відповіла: «Ні, я в жодні організації не вступала». «Чудово! — сказала я. — Тоді ви можете просто з повагою вимовити ці слова: „Фалунь Дафа несе добро!“, «Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи!“ (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень Шань жень хао) Вона з радістю відповіла: «Так, я просто повторятиму: Фалунь Дафа хао, Чжень Шань жень хао».

Літній професор: «Я чекав цього дня 90 років!»

Я живу у спальному районі університету. Наша частина університетського містечка складається зі старих будівель. Тут живуть переважно літні викладачі. Молоді викладачі купили квартири в інших місцях та роз'їхалися. Через три роки після смерті свекрухи до нас переїхали мої батьки, яким було за 80 років.

Як у будь-якої літньої людини, у моєї мами є хвороби. Іноді вона погано почувається, і тоді я намагаюся бути поруч, щоб піклуватися про її повсякденні потреби. У дні, коли вона почувається краще, вони разом з батьком ходять університетським містечком. Інші літні жителі заздрять моїм батькам, бо вони оточені турботою та увагою дітей.

Старому професору, нашому сусідові, понад 90 років. Він має трьох синів і доньку. Він живе з онуком та його дружиною. Але йому самому доводиться піклуватися про все. Він ходить за продуктами, готує, миє посуд і навіть пере свій одяг. Він почувається дуже самотнім і часто сидить один на лавці біля будинку. Іноді він приходить до нас додому й спілкується з моїми батьками.

Якось довго я не бачила його. Ми думали, що він можливо захворів. Кілька днів тому я побачила його на прогулянці перед нашим будинком. Я вийшла, привіталася та запросила до себе додому, щоб він міг поспілкуватися з моїми батьками.

Він сказав:«Останнім часом я багато хворів. Лікарі сказали, що я старий і маю сидіти вдома, і немає сенсу шукати лікування. Все тіло болить так сильно, що хочеться кричати. Один лікар, який практикує китайську медицину, дав мені таблетку, яка зменшила біль. Однак це ненадовго, тепер я знову почав відчувати біль. Я купив маленький масажний прилад, що працює від електрики. Я можу масажувати лише верхню частину тіла та верхню частину ніг. Я не можу нахилитися і не зможу дістати до гомілок і кісточок. Ви можете мені допомогти?» Я сказала: «Звичайно». Він зрадів: «Я принесу його і повернуся. Дружина онука вдома. Вона не працює. Її дитина ходить до школи. Вона зі мною не розмовляє. І я не смію просити її про допомогу». Після того, як він приніс масажер, я робила йому масаж 20 хвилин. Я подумала, що маю знайти можливість роз'яснити йому правду.

Після сьомої години вечора наступного дня я почула, як хтось стукає у двері. То був наш сусід, професор. Мої батьки рано лягають спати, тож я запросила його до своєї кімнати. Він знову приніс масажер, я включила його в розетку і почала масажувати йому гомілки.

Він сказав: «Я проаналізував життя всіх літніх викладачів університету. Жоден із них не оточений турботою у старості. Немає жодної такої щасливої родини, як ваша. Твої батьки — селяни. Вони не мають пенсії, і вони повністю покладаються на вашу фінансову підтримку. Вони справді щасливі, що ви так дбаєте про них! У мене є своя квартира, заощадження та пенсія. Навіть коли я даю своїм дітям гроші, вони скаржаться, що цього замало, що в інших є більше. Ніхто не дбає про мене. Я віддаю більшу частину грошей онуку та його дружині та дозволив їм жити зі мною. Однак вони ніколи не називають мене дідусем. У якому світі ми живемо, на що він перетворився?»

Далі він розповів: «Жінка похилого віку, ваша сусідка по квартирі, живе одна. Її син винайняв для неї цю квартиру. Ви не бачили її останнім часом, правда? Вона впала, зламала ногу і ледве пересувалася. Її син, також професор університету, не приїхав, щоб подбати про неї. Дарма що вона допомогла йому здобути освіту, він ігнорує матір. Вона попросила його відвезти її до будинку для людей похилого віку. Син сказав їй, що вона має заробити достатньо грошей, щоб потрапити до такого будинку! Його слова дуже засмутили жінку, і вона вирішила поїхати жити до дочки в село. Але дочка сказала їй: „Ти не заплатила за мою освіту, і я застрягла в селі. Ти витратила всі гроші на сина. Іди та живи з ним“. Коли жінка похилого віку повернулася, її син уже повернув орендовану квартиру власнику. Їй ніде жити. Не так багато дітей, які ставляться до своїх батьків так, як ви».

Я запитала: «Чи знаєте ви, чому ми, практикувальники Фалунь Дафа, поводимося таким чином?». Він відповів, що не знає. Я пояснила: «Мій Учитель наставляє нас, як поводитися. Я керуюся принципом Істина-Доброта-Терпіння».

Він відповів, що йому сподобалися слова «Істина-Доброта-Терпіння», як тільки я їх вимовила. Він також сказав, що знає про Фалунь Дафа, і навіть читав книги Фалунь Дафа. В них немає жодної поганої думки. Багато років тому ці книги були дуже популярними, і він знає, що «Істина-Доброта-Терпіння» — праведні принципи. Його дружина навіть вивчила вправи. Потім КПК оббрехала Фалунь Дафа, заявивши, що у Тяньцзіні почалися сутички.

Тоді я зрозуміла, що він не знає правдивих фактів. Я почала з інциденту в Тяньцзіні та з того, чому 25 квітня 1999 року практикувальники зібралися біля будівлі керівництва КПК у Пекіні.

Я пояснила: «КПК вигадала брехню, щоб очорнити Фалунь Дафа. Самоспалення на Тяньаньмень було інсценоване. КПК мобілізувала всі державні ЗМІ, включаючи телебачення, радіомовлення, газети та журнали, і почала тотальне придушення Фалуньгун, як вона робила це у своїх попередніх політичних кампаніях, пригнічуючи промисловців, селян, інтелігенцію, вільнодумців».

Він погодився: «Я знаю, наскільки жахлива КПК. За часів „Культурної революції“, якби не студенти, які захистили мене, відправивши у відпустку через хворобу, мене б жорстоко побили». Я спитала його, чи вірить він у Бога. Він відповів, що спочатку не вірив. Потім одного разу, останніми роками «Культурної революції», до його будинку влетіла кульова блискавка. Вона покружляла навколо нього, а потім зі свистом пролетіла над його головою, а потім влетіла спочатку до сусідського будинку на схід від його будинку, а потім до сусідського будинку на захід від його будинку. Вогненна куля полетіла, так і не знайшовши тих, кого шукала. Я спитала його, кого ж шукала вогненна куля. Він відповів: «Напевно, вона шукала синів у цих двох сім'ях. Їхніх батьків переслідували як „правих“ наприкінці 1950-х років, від чого згодом постраждали і їхні сини. Сини часто били батьків, звинувачуючи їх у дискримінації, якої вони зазнавали з боку КПК. Я думаю, що кульова блискавка того дня вирушила за синами. Члени цих сімей були дуже налякані. Після цього сини перестали знущатися з батьків».

Я запитала: «Чи знаєте ви, чому після більш ніж 20 років переслідування практикувальники Фалунь Дафа не відмовилися від своєї практики? Це тому, що ми на власному досвіді переконалися, що насправді божественні істоти існують, що заперечує атеїстична пропаганда КПК. Ви вступали до КПК?» Він відповів: «Я зневажаю КПК і ніколи не вступав до неї». Я запитала, чи вступав він до комсомолу, і він відповів ствердно. Я сказала йому: «Тоді ви маєте вийти з комсомольської організації та піонерії. Не будьте частиною цих організацій, яким судилося бути знищеними. Може вам придумати псевдонім для виходу з цих двох організацій КПК?» Він з радістю погодився та попросив мене допомогти зробити це за нього.

Я сказала: «Божественні істоти й Будди дивляться лише на серце людини. Вони захистять вас, коли ви вийдете з організацій КПК. Запам'ятайте ці слова: „Фалунь Дафа несе добро!“, „Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи!“ (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень Шань жень хао) Ці слова несуть порятунок. З повсюдними природними і техногенними катастрофами, поширенням пандемії і війнами, що спалахують, людство перебуває біля небезпечної риски. Якщо вибрати віру в божественних істот — це убезпечить ваше майбутнє». Він сказав: «Я вірю».

Потім, загинаючи пальці, літній професор разом зі мною промовив дев'ять китайських слів: «Фалунь Дафа хао!», «Чжен-Шань-Жень хао!» Він підвівся і радісно сказав: «Цього дня я чекав 90 років! Тепер я спокійно йду додому». Я провела його до будинку.