Усунення конфліктів шляхом пошуку в собі

(Minghui.org) Ганна була моєю колегою. Ми дружили ще до того, як я почала займатися Фалунь Дафа. А коли вдосконалюватися почала й вона, ми стали, як одна родина, особливо після початку репресій у 1999 році. Крім вивчення Фа й обміну розумінням у процесі вдосконалення, ми двічі на тиждень разом підтверджували Фа, допомагали й підтримували одна одну, незважаючи ні на що.

Однак два роки тому між нами виникла прірва. Гармонія і дружба зникли, більше не було порозуміння, а тим більше взаємної турботи й довіри. Хоча ми, як і раніше, разом вивчали Фа, але мало ділилися досвідом удосконалення. Після вивчення я одразу йшла, бо не хотіла слухати її «бурчання». Я також не хотіла бачити її недоброзичливий вираз обличчя і відчувати негативне ставлення. Я думала: «Якби Вчитель не наставляв практикувальників вивчати Фа в групі, то я перестала б приходити до неї додому».

Найбільше мені не подобалося в Ганні те, що вона любила все вивідувати. Під час кожної нашої зустрічі вона насамперед запитувала, хто що робить, де хто був, чи ходила я вивчати Фа в іншу групу, скільки там було людей тощо. Вона старша за мене, тому з ввічливості й поваги я відповідала, але мені були неприємні її розпитування. Іноді я нагадувала їй не ставити подібних питань, а використовувати цей час для вивчення Фа. Але наступної зустрічі вона однаково розпитувала. Я не знала, що робити, і відчувала безпорадність.

Настанова Вчителя про те, що в разі виникнення конфліктів потрібно дивитися в себе, нагадала мені, що я вже довгий час звинувачую Ганну. Хіба це не погляд назовні? Я ж удосконалююся, то чому не шукаю причину в собі? Коли Ганна із цікавості запитувала, вона це робила через пристрасть втручатися в чужі справи. То яку з моїх пристрастей Ганна намагалася допомогти мені усунути?

Я теж любила розпитувати? Подивившись у себе, я виявила, що всюди тицяла свій ніс. Зазвичай, ця пристрасть не виявлялася під час спілкування зі співучнями, але я любила розпитувати інших, особливо членів своєї сім'ї.

Коли чоловік не хотів мені щось розповідати, я засмучувалася. Я чіплялася до нього з розпитуваннями, критикувала, говорила, що з ним щось не так. Чоловік відповідав, що я настирлива, але я цього не визнавала. Іноді я відповідала йому тим самим. Як я пізніше усвідомила, Вчитель, бачачи, що я розумію Фа дуже поверхово й не можу очистити себе від партійної культури, через поведінку Ганни показував мені мою сильну пристрасть. Але я не бачила своєї пристрасті до цікавості, тому ця ситуація так довго тягнулася. Я втратила багато можливостей, які створював мені Вчитель. Мені було дуже зле.

Коли я усвідомила цю пристрасть і намагалася виправитися, Ганна теж змінювалася і не розпитувала про інших. Але коли в мене нічого не виходило, настирлива поведінка Ганни знову проявлялася. Нарешті я зрозуміла, що її поведінка була способом Вчителя допомогти мені побачити власні проблеми. Дякую, Вчителю, за Ваші милосердні підказки!

Мені також дуже не подобався жорсткий та серйозний вираз її обличчя і як Ганна говорила. Я працювала, і через пандемію наш робочий графік часто змінювався. Тому мені доводилося коригувати час вивчення Фа з Ганною. Щоразу, коли я згадувала про зміну часу, Ганна нервувала й голосно вимовляла: «Ми займатимемося в той час, який тобі зручно!»

Коли вона так говорила, мені ставало ніяково. Я думала: «Чому ти так погано ставишся до мене? Ти ж не працюєш, то чому ми не можемо змінити час вивчення Фа? Я ж не просила змістити час занять довільно, а змушена просити змінити його, бо мені змінили графік роботи. Чому ти не можеш увійти в моє становище?»

Коли вкотре Ганна виявила невдоволення, я образилася. Ми посварилися і розійшлися. Подивившись у себе, я вперше побачила звичку скаржитися на Ганну: я нарікала, тому що вона із невдоволенням погодилася з моїм проханням. Пошукавши глибше, я виявила в собі ще й сильну пристрасть до самої себе. Я думала тільки про свою зручність, але не замислювалася, що часта зміна часу занять Фа порушує Ганнині плани. Моє втручання позначилося на її житті, але я не виправлялася. Натомість я ображалася на її негативну реакцію через моє прохання.

Згадуючи те, яка я була з Ганною всі ці роки, можу сказати, що я часто спізнювалася, а вона, боячись не почути мій стукіт, сідала ближче до дверей і чекала. Коли я приходила і стукала у двері, а вона відчиняла не відразу, а із затримкою, я скаржилася і питала, чому вона так довго не відчиняла.

Можливо, на той час вона була зайнята якоюсь важливою справою. Згадуючи це, я зрозуміла, що Ганна завжди йшла мені назустріч, а я висловлювала невдоволення, критикувала і скаржилася на неї. Я поводилася дуже егоїстично, і зараз мені дуже соромно через це.

Побачивши в собі недоліки, я постаралася виправитися. Я більше не запізнююся і намагаюся не змінювати час вивчення Фа. Коли вона не відчиняє мені двері відразу, я терпляче чекаю, думаючи, що, можливо, вона чимось зайнята й не може відразу відчинити двері.

Фа Вчителя постійно нагадує мені про це. Тепер, якщо між мною і Ганною виникає якийсь конфлікт, я беззастережно дивлюся в себе і слідую настанові Вчителя «виправляти себе». Поступово прірва між мною і Ганною зменшилася, і ми знову спокійно разом вивчаємо Фа й обмінюємося досвідом удосконалення. Дякую Вам, Вчителю, за наш милосердний порятунок.