Історії з життя Цзигуна, учня Конфуція (частина 1)

(Minghui.org) У Стародавньому Китаї учні, які відвідували школу, глибоко поважали своїх вчителів. Вважалося, що якщо людина хоче вдосконалюватися, то вона має підходити до навчання зі щирим серцем. Старе китайське прислів'я говорить: «Учитель на один день — батько протягом усього життя». Ці слова є показником того, наскільки шанобливо ставилися учні до своїх вчителів.

Прикладом цього може бути Цзигун, один з учнів Конфуція. Вшанування і відданість своєму вчителю, а також підтримка праведних цінностей дали йому змогу зайняти видатне місце в китайській історії.

Виявляти повагу до вчителя

Дуаньму Ци (приблизно 520 р. до н.е. — 456 р. до н.е.), відомий також під іншим ім'ям Цзигун, був одним із найвидатніших учнів Конфуція. Хоча він не був його улюбленим учнем, але поважав свого вчителя найбільше.

Цзигун народився в державі Вей наприкінці періоду Весни та Осені. У 17 років він став учнем Конфуція. Цзигун був, приблизно, на 31 рік молодший за свого вчителя.

У віці 20 років Цзигун успадкував сімейну справу, а пізніше обіймав посади прем'єр-міністра в державах Лу та Вей. Він був дуже промовистий, здібний і вмів добре вести справи. Навіть Конфуцій одного разу охарактеризував його, як людину незвичайного таланту, здатну впоратися зі складними обов'язками.

Конфуцій залишив свою офіційну посаду, коли йому було майже 50 років, і залишив державу Лу. Після виходу на пенсію він 14 років подорожував різними державами, включно з Вей, Чень, Сун, Цао, Чжен, Цай і Чу, щоб передавати своє вчення. Цзигун фінансово допомагав Конфуцію, щоб той міг відкривати школи під час своїх мандрівок. В «Історичних записах» («Historical Records»), праці історіографа Сима Цяня, згадується, що Цзигун був найбагатшим із понад 70 видатних учнів Конфуція.

На відміну від сучасного суспільства, де люди завжди прагнуть отримати максимальний прибуток від своїх інвестицій, Цзигун надавав фінансову допомогу своєму вчителю виключно з поваги до нього та прагнення поширювати принципи, здатні покращити суспільство.

Цзигун від природи був дуже розумний, і навіть сам Конфуцій часто говорив, що Цзигун розумніший за нього самого. Деякі люди стверджували, що Цзигун мудріший за Конфуція.

Одного разу герцог Цзін із князівства Ці запитав Цзигуна про чесноти та таланти Конфуція. Цзигун сказав: «Конфуцій — мудрець, а не просто чесна людина».

«У чому полягає його мудрість?» — Запитав герцог.

«Я не знаю», — відповів Цзигун, що дуже здивувало герцога.

Цзигун продовжив: «Все своє життя я бачу над головою небо, але я не знаю, наскільки воно високо, і бачу землю під ногами, але я не знаю, наскільки вона тверда. Служачи Конфуцію, я подібний до людини, яка відчуваючи спрагу, йде зі своїм глечиком до річки, де напивається досхочу, навіть не знаючи глибини річки».

Коли герцог Цзін почув це, він був дуже схвильований. Цзигун порівнював святу чесноту Конфуція з небом і землею, річками та морями, тоді як його власне багатство знань було лише краплею в морі.

Якось Шусунь Ушу, аристократ із держави Лу, сказав у розмові з придворними вельможами: «Цзигун обдарованіший і розумніший за Конфуція».

Цзифу Цзінбо, чиновник, який почув ці слова, передав їх Цзигуну. Відповідь Цзигуна ще раз продемонструвала його повагу до свого вчителя: «Стіна навколо мого будинку заввишки лише як моє плече, тому кожен може побачити, що є всередині. Тоді як стіна навколо будинку мого вчителя має висоту кілька десятків футів. Ті, хто не зможе знайти ворота, напевно не зможуть побачити пишність храму предків та багатство палат».

Пізніше, коли Шусунь Ушу знову спробував зганьбити Конфуція, Цзигун сказав йому дуже серйозним тоном: «Марна праця! Переваги інших людей подібні до невеликого пагорба, на який можна піднятися, але видатні здібності Конфуція подібні до Сонця і Місяця. Як можна перевершити його?»

Після кончини Конфуція всі його учні дотримувалися трирічної жалоби, за винятком Цзигуна, який носив жалобу шість років.

Розуміння шляху ведення підприємницької діяльності

Давньокитайське суспільство цінувало чесноту вище прибутку. Конфуцій сказав: «Розум вищої людини схильний до праведності; розум нижчої — до користі». У вченнях він рідко згадував «вигоду». Однак серед його учнів був один із прабатьків підприємців, і цією людиною був не хто інший, як Цзигун.

Як він став одним із небагатьох багатих та впливових торговців у період Весни та Осені? І як накопичення його багатства було пов'язане з конфуціанством?

Цзигун вів справи між державами Цао та Лу й заробив на цьому статок. Він був відомий як найбагатший учень Конфуція. Наступні покоління часто говорили про «спадщину Дуанму», маючи на увазі, що Цзигун встановив планку чесності та надійності розсудливого підприємця.

Згідно з «Історичними записами» Сима Цяня, одного разу Цзигун на чолі каравану зі ста возів, завантажених золотом та скарбами, вирушив на зустріч із монархами різних держав. Куди б він не приїжджав, до нього ставилися з великою чемністю та повагою. Він справді був людиною з величезним багатством.

Кажуть, що один із секретів успіху Цзигуна в тому, що він «брав те, від чого відмовлялися інші, і відмовлявся від того, що інші беруть».

Фань Лі (536 р. е. — 448 р. е.), древній військовий стратег, політик і підприємець періоду Весни і Осені, також дотримувався подібного ходу думок. Він сказав, що під час посухи треба купувати човни, а під час повеней візки. Завдяки цій проникливості він став настільки успішним, що люди після його смерті поклонялися йому, як «Богу багатства».

«Історичні записи» Сима Цяня підтверджують, як Цзигун заробляв гроші, ведучи справи між Цао та Лу. Він часто їздив у справах між державами й працював не покладаючи рук; ставився до своїх клієнтів зі щирістю та довірою, і завжди був вірний своєму слову та рішучий у справах. Такою манерою поведінки він заслужив дуже хорошу репутацію, і його підприємство незабаром розширилося. За словами Сима Цяня, серед стародавніх конфуціанських купців наймайстернішим був Фань Лі, другим (відстаючи ненабагато) — Цзигун.

Бути багатим, але не зарозумілим

Що відбувалося в Стародавньому Китаї з людиною, яка розбагатіла? Це залежало від людини. Хтось витрачав гроші на добрих коней та дорогі карети, інший віддавався випивці та бенкетам, третій оточував себе численними наложницями. Крім того, ці люди ставили себе вище за інших, підлещувалися перед можновладцями, щоб отримати можливість смикати за політичні ниточки або обманювати громадськість. Такі люди часто ставали нещасними.

За часів династії Західна Цзінь (385 — 431 рр.) жила багата людина на ім'я Ши Чонг. У його будинку було дуже багато слуг, помешкання нагадувало розкішний палац. Однак він трагічно загинув у віці 52 років, а всі 15 членів його сім'ї були страчені — сумний кінець для багатої, але жорстокої людини.

Цзигун, навпаки, завжди пам'ятав вчення Конфуція і поводився, керуючись традиційними чеснотами: «м'якість, доброта, чемність, ощадливість і великодушність». Він процвітав у підприємництві, втілюючи в життя вчення Конфуція, був надійним партнером, що заслуговує на довіру. Отримуючи прибуток, він поводився праведно і стримано, ніколи нікого не обманював. Ставши багатим, він ніколи не робив зла і завжди намагався принести користь суспільству й допомогти бідним.

В енциклопедичному тексті «Весна та Осінь пана Люя» («Люйши чуньцю») є розповідь про те, як Цзигун викупив раба. Згідно зі становищем, що існувало на той час у державі Лу, якщо уродженець Лу ставав рабом в іншій державі, то той, хто викуповував його, міг отримати компенсацію з державної скарбниці.

Цзигун викупив громадянина держави Лу, який потрапив у рабство в іншій країні, і відмовився від компенсації, вважаючи, що діяв на основі моралі й справедливості. Такий вчинок, на його думку, не потребує компенсації.

Звичайно, Цзигун не народився з таким характером, навпаки, це був результат постійного самовдосконалення у повсякденному житті.

Відповідно до «Історичних записів», одного разу Цзигун, одягнений у розкішний одяг, їхав на гарному коні, і його колісниця застрягла на в'їзді в провулок, бо провулок був вузьким, а колісниця великою.

У цей момент він побачив іншого учня Конфуція — Юань Сяня, який був одягнений у лахміття і насилу йшов, спираючись на палицю. Цзигун вигукнув: «Друже, ми так давно не бачилися! Як вийшло, що ти опинився в такому ганебному становищі?»

Юань Сянь із гідністю відповів: «Я чув, що відсутність грошей спустошує лише кишені. Нездатність слідувати праведному шляху — ось що справді соромно! Зараз я лише трохи бідний, тож як ти можеш говорити, що я в ганебному становищі?»

Почувши це, Цзигун засоромився своїх слів.

(Далі буде)