Удосконалюватися в процесі звільнення мами з китайської в'язниці

(Minghui.org) Я молода китайська практикувальниця Фалунь Дафа, яка живе в Канаді. Нижче описаний мій досвід удосконалення в процесі звільнення мами з незаконного ув'язнення в Китаї.

Приблизно через тиждень після переїзду в Торонто в мене з'явилися почуття. Я росла незалежною дитиною, тому не дуже сумувала за домом. Однак чомусь щоночі мені снився один і той самий сон про день, коли я готувалася до від'їзду з Китаю. Уві сні я збирала речі, а мама тихенько спостерігала за мною, притулившись до одвірка. Вона не вимовила жодного слова, але її сумні очі говорили про небажання розлучатися зі мною. Хоча вдень я не сумувала за домом, але цей сон переслідував мене щоночі. Я почала думати, що, мабуть, ніколи більше не повернуся додому. На очі навернулися сльози.

Мабуть, ця пристрасть принесла мені фізичні страждання. У мене раптом набрякли ясна, і мені ставало все гірше й гірше. Було дуже боляче їсти та розмовляти. Від сильного болю на підборідді пульсували кровоносні судини. Я боялася, що в мене випадуть зуби. Я знала, що як нова іноземна студентка не зможу дозволити собі стоматологічне лікування в Канаді.

На щастя, я винайняла квартиру в практикувальника. Інша практикувальниця, яка жила по сусідству, запросила мене разом переписувати Фа. Я продовжила з того місця, де зупинилася, коли виїжджала з Китаю. Це був наступний абзац:

«У нашому методі практики Закон загартовує людину. Метод, у якому Закон загартовує людину, означає, що деякі стани проявляються з Гун, із Закону. У процесі практики на різних рівнях виникають різні стани. Отже, одного дня або сьогодні після закінчення моєї лекції хтось увійде в такий стан: він більше не зможе їсти м’ясо. Запах м’яса стане для нього дуже смердючим. Коли він його з’їсть, то його нудитиме. Це не те що тебе штучно обмежують, не даючи тобі їсти м’ясо, чи те, що ти сам себе примушуєш його не їсти. Це йде зсередини. Коли досягаєш цього рівня, з Гун відображається те, що більше не можеш уживати м’ясо. Якщо ж ти дійсно проковтнеш його, то потім блюватимеш» («Чжуань Фалунь», сьома лекція).

Здавалося, кожне слово адресовано мені. Принцип відмови від пристрасті до м'яса застосовний і до моєї пристрасті — почуттів. Вчитель підказав, як усунути пристрасть до них. Для мене справді настав час позбутися родинних почуттів.

Коли я відпустила цю пристрасть, виразки зникли наступного дня. Це випробування я подолала швидко. Згадуючи про це, я відчуваю подяку до Вчителя за те, що Він допоміг мені позбутися сентиментальності.

За два тижні співробітники поліції заарештували маму. Якби я не позбулася родинних почуттів, то не знала б, як розпочати процес порятунку мами.

Ішло заняття, коли мені зателефонував батько й повідомив, що маму заарештували. Батьків ув'язнили за практику Фалуньгун: маму на три роки, а батька — на чотири. Це сталося, коли я готувалася до вступних іспитів до коледжу. Як вони могли заарештувати маму незабаром після звільнення?! Замість того, щоб сумувати, я одразу подумала, що повинна відповідати за долю мами як дочка. Я одразу зателефонувала практикувальнику, який мав подібний досвід, щоб дізнатися, що мені робити. Я почала збирати номери телефонів поліційних управлінь та дільниць, та іншу супутню інформацію.

Зателефонувавши в поліцію вперше, я сильно хвилювалася: мій голос тремтів, я соромилася і вся спітніла. Послухавши мене кілька хвилин, там вимкнули телефон. Щоб ефективно спілкуватися з правоохоронними органами, вдень на перервах я писала сценарії розмови, а ввечері телефонувала. Перші кілька днів я відчувала великий тиск і хотіла відступити.

Однак кожного разу, коли я читала книгу «Хун Їнь», вірші Вчителя надихали та просвітлювали мене, а тілом циркулювала тепла енергія. Після цього з новими силами я продовжувала телефонувати. Разом зі мною дзвонили й інші практикувальники. Через якийсь час справа мами стала ще гіршою та її передали до прокуратури. І тоді я зробила крок уперед — провела пресконференцію перед місцевим китайським консульством. Я знала, що саме так маю вчинити, але деталі кожного етапу давалися непросто. Озираючись назад, я думаю, що у мене тоді був високий кров'яний тиск. Я відчувала, що й у мами в ув'язненні стан був схожим.

Через високий тиск мені було важко дихати. Щоранку я прокидалася із калатаючим серцем, думаючи в паніці про те, що робити далі.

Другим завданням було правильно розпланувати свій час. Я навчалася за спеціальністю «Комп'ютерна анімація», і обсяг роботи був великий. Щороку на навчання приймали лише 11 чи 12 студентів. І кожен має викладатися на 100%.

Попри все, мені треба було прорватися через інертність своєї свідомості: я була замкнута й некомунікабельна. У студентські роки в мене з'явився сильний страх. Коли батьків посадили до в'язниці я боролася з розгубленістю та депресією, навіть тоді, коли їх звільнили. Я звикла уникати будь-яких неприємностей та відкладати справи на потім. Однак коли я вирішила відкрито рятувати маму, мені потрібно було зробити крок уперед. Все, що я мала робити, суперечило властивим мені раніше рисам характеру.

У процесі роботи зі звільненням мами багато моїх пристрастей поступово зменшилося. Фактично мені не довелося багато про що турбуватися, як я того очікувала. Співучні знали, що в мене щільний графік, тому допомагали в багатьох справах. Хочу подякувати їм за милосердну допомогу!

Я була засмучена та відчула безсилля, коли дізналася, що справу мами передали до суду. Час, який я витратила на телефонні дзвінки, здавалося, не дав жодного ефекту. Коли практикувальник запропонував провести пресконференцію перед будівлею китайського консульства, у мене виникли труднощі: велике навчальне навантаження забирало час на відпочинок; на написання гарної промови теж потрібен час, але я вкотре соромилася звернутися по допомогу до співучнів.

Під час написання промови я дуже хвилювалася. Я розуміла, що якщо й далі писатиму в такому стані, нічого не вийде. Я зупинилася і задумалася про свої зусилля щодо порятунку мами. На самому початку я казала собі, що найголовніше — це роз'яснювати правду, незалежно від результату, але я не могла не зважати на результат. Зателефонувавши в центр ув'язнення, де утримували маму, я дізналася, що деякі її переслідувачі були навіть молодші за мене. Здійснюючи переслідування, вони через незнання правди зганьбили своє майбутнє. Мета мого виступу — пробудити цих та інших людей у світі.

Змінивши мислення з егоїстичної точки зору на альтруїстичну, я легко і швидко написала промову швидше, ніж очікувала.

Тієї ночі мені наснився сон, усе було справжнім. Ми з батьками підвезли на авто молоду жінку у військовій формі. Щось підказувало мені, що вона суддя, яка розглядає справу мами. Зазвичай батьки роз'яснювали правду, а я відправляла праведні думки на задньому сидінні машини. Однак цього разу я сиділа за кермом. На думку спадали потрібні слова. Зворушливою і водночас простою мовою я роз'яснювала правду жінці, ніби вона була моєю старою подругою, яку я не бачила багато років. Кожне моє слово було добрим і лилося від щирого серця. Суддя спочатку не розуміла, що таке Фалунь Дафа, але насамкінець у неї з'явилося розуміння.

Вона вийшла з машини біля мистецької студії, де працювала. Це був темний і сирий підвал із зеленуватим освітленням. Декілька чоловіків у чорному одязі сиділи нерухомо, як статуї. Суддя увійшла до зали схвильована. Я допомогла їй поставити полотно і простягла пензель із фарбою. За мить до початку малювання вона несподівано запитала мене: «Що таке цибей (милосердя)?» Я була трохи збентежена, тому що завжди запитувала себе, чому ієрогліфи «ци» й «бей» складають слово «милосердя». Подумавши, я пояснила їй: «Ци — це велике милосердя до живих істот, а бей — найкраще відображена в готовності Шак'ямуні нагодувати тигра своєю плоттю, а також у сльозах печалі Ісуса про грішників, які розіп'яли його».

Моя свідомість вийшла зі стану сну, перш ніж я закінчила речення. Щойно я остаточно прокинулася, на думку прийшли слова Вчителя:

«Подарую вам дві фрази: без Фей (немає) є людським Сінь (серцем), якщо є Сінь, тоді немає Бей (ієрогліф „Бей“ складається з верхньої частини „Фей“ і нижньої — „Сінь“ — прим.пер.)» (Неофіційний переклад, «Лекція Закону на конференції Фа на Заході США, 2004 р.», Збірник Лекцій Закону в різних місцях. Том 5)

Слова Вчителя луною відгукнулися в моєму серці. Усе тіло сповнилося енергією. Уперше я зрозуміла значення слова «цибей». У мені завжди переважала антисоціальна особистість, мені далеко було до милосердя, тому й не могла зрозуміти пояснення Вчителя про милосердя. Я переймалася через свою егоїстичність. Яке ж це милосердя? Тільки виправивши свою точку зору, я позбулася занепокоєння, та в мені прокинулося співчуття. Думаю, саме тому я так швидко та щиро написала свою промову.

Наступного дня я мужньо, зі спокійним і ясним розумом виголосила промову перед китайським консульством. Я відчувала, що ефект був сильним.

Щодо мого особистого розвитку, у вдосконаленні я брала приклад із батьків, але часто через зайнятість, розслаблялася у вдосконаленні. Коли дорослі практикувальники говорили про створення Вей Де, я не вірила, що в мене вийде. Коли маму посадили у в'язницю, я зрозуміла, що маю гідно пройти це випробування, з користю для всієї родини. Для кожного з нас це було можливістю підвищитися. Фактично, за час процесу порятунку мами я досягла більшого прогресу в удосконаленні, ніж за всі роки практики Дафа. У мене зникла депресія, у яку я впала, коли батьків уперше ув'язнили. Тепер у мене набагато спокійніше на душі. Цього разу я постійно усуваю пристрасть до свого «я», тоді як раніше я захищала себе, підживлюючи свій егоїзм.

Коли я жила в Китаї, чула про те, що закордонні практикувальники проводять велику роботу з роз'яснення правди, але по-справжньому відчула, як люди підтримують Фалунь Дафа, коли переїхала до Канади. Нижче наведу два приклади.

Невдовзі після того, як я дізналася про затримання мами, мені потрібно було розповісти про це професору. Від хвилювання я розплакалася. Не встигла я пояснити, що таке Фалуньгун, як професор відверто заявив: «Компартія така порочна! Практикувальники Фалуньгун — найкращі!» Він щиро висловив співчуття тим, хто позбавлений свободи віросповідання, та запропонував мені мобілізувати більше людей, зв'язатися з китайською поліцією та заявити її співробітникам, що весь світ стежить за їхніми діяннями. Цей професор зголосився написати листи до Ірану, Афганістану та інших країн, де порушуються права людини. Мені не довелося багато говорити, але я отримала від нього велику моральну підтримку та допомогу.

Пізніше я поговорила з іншими двома професорами. Вони дуже співчували мені та діяли справедливо. Вони не лише підписали листа на підтримку й порятунок моєї мами, але й допомогли мені з листом канадським парламентарям. Представники нашої студентської асоціації також виявили велике співчуття та написали листа прем'єр-міністру Канади від імені асоціації.

Мене також вразила величезна підтримка та повага канадських офіційних осіб до Фалунь Дафа. Уперше я зустрілася з канадським чиновником на церемонії підняття прапора в Норт-Беї з нагоди 30-х роковин публічного представлення Фалунь Дафа. Мер міста був радий відсвяткувати Всесвітній день Фалунь Дафа. Він виголосив вітальну промову й разом зі мною підняв прапор на честь Дня Фалунь Дафа. Мер виявив глибоке співчуття до моєї мами. Він запросив практикувальників до свого офісу на березі озера, дозволив мені одягнути міське намисто, яке символізує владу, і зробив з нами групову фотографію.

Я рада бачити величезне почуття справедливості та праведні дії канадців. Це результат наполегливого роз'яснення правди закордонними практикувальниками впродовж останніх двадцяти років. Дякую вам, співучні!

Вищесказане — це моє розуміння на моєму рівні. Будь ласка, вкажіть, якщо побачите не відповідність Фа.