20 липня 1999 року компартія Китаю (КПК), дотримуючись директив тогочасного лідера партії Цзян Цземіня, відкрито ініціювала переслідування Фалуньгун і сфабрикувала так звані «1400 випадків смерті», щоб зганьбити Фалуньгун і викликати ненависть громадськості щодо цієї практики.

Один із «1400 випадків смерті» був пов'язаний із Лю Піньціном, який тоді працював у сільськогосподарському бізнесі в районі Гушань міста Дунган провінції Ляонін. Він, ймовірно, скоїв самогубство навесні 1999 року, кинувшись у колодязь. Уряд КПК заявив, що це сталося через Фалуньгун. Чи це було дійсно так? Всі його сусіди та місцеві жителі, які були знайомі із Лю, знали, що його смерть ніяк не була пов'язана з практикою Фалуньгун.

Згідно з інформацією, наданою людьми, які говорили з батьком Лю перед його смертю, Лю Піньцін у 1980-х роках взяв позику, щоб купити та вирощувати креветки, коли був заступником мера селища Пусамяо області Дунго (зараз селище вже перейменовано в місто Дунган). Лю дозволив своїй дружині керувати цим бізнесом. Однак закінчилося це тим, що він не тільки не заробив жодних грошей, але й втратив сотні тисяч юанів і не зміг повернути позику. Єдиним доходом була його фіксована зарплата, яка не могла покрити фінансовий тягар сім'ї, включно з турботою про його літніх батьків та платою за освіту його двох дітей. Дочка Лю навчалася у педагогічній школі, а його син навчався в університеті. Несучи таку відповідальність, Лю було важко сплатити борги. Навесні 1988 року його було переведено в селище Гушань (нині класифікується як район Гушань) області Дунго. Його понизили на посаді до керівника відділу сільськогосподарського бізнесу. У 1998 році він був знову понижений на посаді до простого службовця. Йому стало ще важче оплачувати свої борги, оскільки на цій посаді зарплата була ще меншою. Він уже жив в умовах серйозного психологічного та фізичного стресу, і ця ситуація зробила його життя ще важчим.

Після того, як Лю Піньцін переїхав до району Гушань, він був змушений жити в старому будинку, який був залишений військовими, що виїхали з нього. Будинок був дуже старий і розвалювався. Єдиною цінною річчю там був чорно-білий телевізор із діагоналлю 54 см, який був конфіскований, щоб сплатити частину його боргу. Хоча йому повернули його за допомогою інших людей, Лю був дуже пригнічений. Тоді він також страждав від хронічного бронхіту і кашляв. Тривалі хвилювання, спричинені його зусиллями, щоб сплатити борги, важка сімейна ситуація та проблеми на роботі, викликали у ньому сильну депресію. Зрештою, згідно з наданою інформацією, він скоїв самогубство, кинувшись навесні 1999 року в колодязь.

Якщо судити об'єктивно, очевидно, що смерть Лю Піньціна не пов'язана з Фалуньгун. На жаль, багато людей зробили вибір покінчити з життям, перебуваючи у відчаї, відчуваючи сімейні проблеми, хронічні хвороби тощо. Однак Фалуньгун ясно забороняє своїм учням вбивати інших або вчиняти самогубство. Якби Лю Піньцін насправді практикував Фалуньгун, він би не вбив себе, й натомість розглядав би цю ситуацію зовсім в іншому світлі.

Проте КПК і фракція Цзян Цземіня звинуватили у смерті Лю саме Фалуньгун у спробі виправдати жорстоке переслідування цієї практики.