Відвідування циклу лекцій Учителя в 1994 році у Тяньцзіні

(Minghui.org) Мені пощастило народитися в той час, коли Вчитель Лі особисто представив Фалунь Дафа громадськості. Я почуваюся надзвичайно щасливим, бо мені випала така велика честь.

Вчитель влаштував так, щоб я вивчав Фа

У березні 1994 року я практикував за іншим методом вдосконалення та виконував вправи у парку. До мене підійшов друг, який займався тією самою практикою, і сказав: «Учитель Лі приїжджає до Тяньцзіня навчати Фалунь Дафа».

Я побачив, що в його руках була книга «Фалуньгун», і попросив почитати. Під час перерви на роботі я відкрив книгу та подивився на фотографію Вчителя. Вчитель дивився на мене й усміхався, наче розмовляв зі мною. Я був вражений. Коли я почав читати, все моє тіло затремтіло і стало гарячим, ніби кров закипіла. Я одразу ж зрозумів: «Це той Учитель, якого я шукав!»

Наступного дня я знову пішов у парк. Побачивши того чоловіка, який дав мені книгу Фалуньгун, я розповів йому про те почуття під час читання книги. «Будь ласка, купи мені квиток. Я маю побачити Вчителя та послухати його лекцію», — попросив я.

Наступного дня він приніс мені квиток. Я був дуже радий. Він розповів мені, як дістав квиток. Він пішов купувати квитки незабаром після того, як я попросив його про це. Однак, коли він прийшов до аудиторії Байі, йому сказали, що всі квитки продано ще тиждень тому. Він не хотів йти й чекав там, сподіваючись, що хтось поверне квитки, щоб отримати компенсацію. Він чекав до пізнього вечора, але ніхто не прийшов. Наступного ранку, перед світанком, він знову пішов туди. Один з його колишніх товаришів по службі побачив його і запитав, що він робить. Дізнавшись, що він чекає на квиток, товариш по службі сказав йому: «Квитки продано, але в мене є кілька запрошень. Будь ласка, ходімо зі мною». Мій друг був схвильований. Зараз, згадуючи це, я відчуваю, що мені дуже пощастило. Я знаю, що Вчитель зробив це для мене.

Чудеса, які я пережив під час лекцій

Мені випала велика честь бути присутнім на лекціях Фа Вчителя 14 березня 1994 року. Коли Учитель проповідував Фа, я відчував, що кожне Його слово проймає моє тіло і розум. Моє серце наповнилося величезною повагою.

На четвертій лекції Вчитель очистив тіла учнів. На прохання Вчителя я заплющив очі. Раптом я відчув, як по моєму тілу від маківки до ступнів струмує чистий потік. Я відчув, як кожна моя клітина очистилася. Дотримуючись вказівок Учителя, всі одночасно тупнули однією ногою, а потім іншою. Вчитель двічі очистив наші тіла.

Після того, як Вчитель очистив наші тіла, я почував себе чудово. До лекції Вчителя моє тіло під час ходьби було важким. Здавалося, що я несу велику ношу. Після того як я прослухав лекцію Вчителя, я відчував велику легкість при ходьбі, ніби летів. Всі мої хвороби зникли, і я був сповнений енергії. Слухаючи лекцію про медитацію сидячи, я не міг бачити Вчителя, бо хтось загороджував мені огляд. У хвилюванні я підвівся і пішов до виходу, звідки міг бачити Вчителя. Через деякий час Вчитель з'явився переді мною, взяв мене за руки й навчив п'ятої вправи. Я подумав: «Учителю, хіба Ви не виступаєте на сцені? Як ви з'явилися так раптово? Як Ви пройшли через натовп? Вчитель дивився на мене, усміхаючись, але мовчав.

Я також пам'ятаю, що одного разу наприкінці заняття хтось виніс на сцену паралізованого чоловіка, поклав на сцену і попросив Вчителя вилікувати його. Вчитель сказав: «Залишіть його там». Після цього Вчитель жестами руки показував чоловікові: «Вставай, вставай, вставай». Ми бачили, як той потроху сідав. Потім Учитель сказав: «Вставай, вставай». Після того, як Вчитель повторив це кілька разів, чоловік нарешті встав. Аудиторія голосно аплодувала. Вчитель казав далі: «Йди, йди вперед, йди». Чоловік пройшовся сценою. Глядачі знову голосно зааплодували. Той чоловік та його рідні були зворушені до сліз, вони вклонилися Вчителю на знак подяки та поваги.

По завершенні 10 лекцій ведучий повідомив аудиторії, що Вчитель прочитає ще одну лекцію наступного дня, і що глядачі можуть купити квитки, якщо хочуть. Я купив квиток. Наприкінці лекції наступного дня Учитель сфотографувався з нами. Я збільшив фотографію, вставив її у рамку та повісив на стіну.

Вчитель захистив мене

Після того, як 20 липня 1999 року компартія Китаю розпочала переслідування Фалунь Дафа, я вирушив до Пекіна, щоб апелювати на захист Дафа. Мене заарештували та відвезли назад додому. Поліція оточила мій будинок і ні вдень, ні вночі мені не дозволяли виходити. Але вони не могли завадити мені практикувати Фалунь Дафа (Фалуньгун).

Я й далі медитував на схилі пагорба в парку рано-вранці. Якось на світанку, розплющивши очі, я побачив, що мене оточили поліціянти та група співробітників місцевої влади. Я сидів нерухомо, не відчуваючи страху. До мене підійшла жінка, відповідальна за планування народжуваності у місцевому управлінні, ми зустрічалися раніше. Вона розняла мої ноги з лотоса і прошепотіла: «Не борись з ними». Потім підняла мене, щоб я пішов додому. Решта пішла за нами.

Коли я увійшов до свого дому, за мною пішли поліціянти. Один із них побачив нашу з Вчителем фотографію і хотів зняти її зі стіни. Я захвилювався і голосно крикнув: «Не чіпайте. Нікому не дозволено чіпати її! Вони не наважилися забрати фотографію. Жінка сказала мені: не вішайте її на стіну. Тримайте її в іншому місці». Тоді я зняв її зі стіни та прибрав якомога далі. Ця фотографія настільки цінна, що нікому не дозволено забрати її в мене.

У період інтенсивного переслідування компартією Китаю деякі люди були налякані й не наважувалися зберігати фотографії, де вони були разом з Учителем. Вони віддали фотографії мені, і я зберігав ці дорогоцінні фото в себе. Мені зовсім не було страшно навіть у найважчі дні. Ці дорогоцінні фотографії супроводжували мене і надавали мені мужності та сили. Багато разів, зіштовхуючись зі злом віч-на-віч, під захистом Вчителя я пройшов через усі небезпеки.

Вчитель пробудив мене і показав дорогу додому. Я зрозумів справжній сенс життя в цьому світі — практикувати Фалунь Дафа і повернутись у свій справжній дім.