(Minghui.org) Раніше сайт Minghui.org повідомляв про смерть Чжао Цзіюаня з міста Шеньян провінції Ляонін, який помер 4 липня 2025 року у в’язниці Цзіньчжоу, де відбував 7,5-річний термін ув’язнення за відданість Фалуньгун. У цій статті ми наводимо додаткову інформацію про катування, яких зазнав Чжао у в’язниці Цзіньчжоу, а також про його попереднє переслідування.
Чжао Цзіюань
Зникнення раку шлунка на пізній стадії після початку практики Фалуньгун
Чжао (72 роки) раніше працював у четвертій будівельній компанії міста Шеньяна. У липні 1998 року в нього діагностували рак шлунка на пізній стадії. Він не міг нормально їсти й навіть після ковтка води в нього починалася блювота. 31 грудня 1998 року, перебуваючи на межі смерті після дев’яти днів голодування, він переглянув відеозапис лекцій Фалуньгун. Наступного ранку до нього повернувся апетит, і він зміг нормально поїсти. Коли він прийшов до лікарні на обстеження, лікар був приголомшений, виявивши, що ракова пухлина повністю зникла.
Відчуваючи глибоку вдячність Фалуньгун за порятунок свого життя, Чжао більшу частину вільного часу присвячував читанню лекцій та виконанню вправ. Живучи відповідно до принципів Істина, Доброта, Терпіння, він став набагато добрішим і уважнішим до оточення. Він кинув палити та грати в маджонг. Його напружені стосунки з родиною також налагодилися.
Переслідування
Після того як у 1999 році комуністична влада Китаю почала переслідувати послідовників Фалуньгун, Чжао залишався непохитним у своїй вірі й неодноразово зазнавав переслідування. Його звільнили з роботи, а в жовтні 1999 року засудили до року ув’язнення у виправно-трудовому таборі. Після чергового арешту 27 лютого 2001 року його засудили до семи років позбавлення волі та піддали жорстоким тортурам у в’язниці. Після звільнення поліціянти постійно переслідували його, не даючи можливості вести нормальне життя. Востаннє його заарештували 10 липня 2019 року, після чого Чжао засудили до 7,5 років ув’язнення у в’язниці Цзіньчжоу, де зрештою він помер унаслідок катувань.
Під час останнього ув’язнення Чжао отримував пенсію лише протягом двох років — із 2019-го до 2021 року. В управлінні соціального забезпечення заявили, що відповідно до нової політики засуджені пенсіонери не мають права на пенсійні виплати, хоча в трудовому законодавстві Китаю таких положень немає, а пенсію, яку Чжао отримував після звільнення з роботи в 1999 році, виплачували коштом його власних внесків.
Після смерті Чжао його рідні подали заяву на відшкодування витрат на поховання (приблизно 40 000 юанів), які в Китаї зазвичай покриваються фондом соціального страхування та роботодавцем. Управління соціального забезпечення зажадало від родини повернути 51 000 юанів, отриманих Чжао як пенсійні виплати в період із 2019 до 2021 року, перш ніж виплатити допомогу на поховання. Родичі були змушені погодитися.
Засудження до семи років позбавлення волі у 2001 році
Після початку переслідування в липні 1999 року Чжао тричі їздив до Пекіна, щоб обстояти своє право практикувати Фалуньгун. Щоразу його заарештовували та брали під варту. У жовтні 1999 року його засудили до року ув’язнення у виправно-трудовому таборі за звинуваченням у «порушенні громадського порядку». У грудні 1999 року його відправили до центру «промивання мізків» Луншань, звідки звільнили в червні 2000 року.
27 лютого 2001 року Чжао знову заарештували за те, що він розповідав людям про Фалуньгун. Місцевий суд засудив практикувальника до п’яти років ув’язнення. Коли суддя запитав, чи збирається він подавати апеляцію, Чжао відповів «так», після чого суддя збільшив термін ще на два роки. Невдовзі Чжао перевели до в’язниці № 2 міста Шеньяна.
У березні 2002 року Чжао на 23 дні помістили до одиночної темної камери площею близько 4 квадратних метрів за виконання вправ Фалуньгун. З 24 серпня до 21 вересня 2002 року його знову помістили до одиночної камери з тієї самої причини.
У камері його часто заковували в наручники та кайдани й змушували спати на підлозі. Двічі на день йому давали лише одну маленьку булочку, ложку кукурудзяної каші та трохи солоних огірків. Він не мав столового приладдя, тому був змушений їсти руками. Охоронці забороняли йому чистити зуби, вмиватися, мити руки, приймати душ і змінювати одяг. Його змушували сидіти на підлозі з витягнутими ногами по 16 годин на добу. Ув’язнені на власний розсуд били його та ображали. Його також били електричними кийками та підвішували за зап’ястя.
З 1 липня до 1 вересня 2003 року Чжао втретє помістили до одиночної камери за те, що він вимагав від охоронця повернути йому лекцію Фалуньгун.
16 червня 2006 року Чжао вчетверте помістили до одиночної камери за відмову надягнути тюремну форму. Він перебував там тиждень.
У липні 2006 року Чжао та інші практикувальники Фалуньгун на знак протесту оголосили спільне голодування, після чого їх перевели до першого блоку. Чжао також заборонили побачення з рідними.
Чжао ще двічі поміщали до одиночної камери — з 1 до 15 січня та з 25 січня до 8 лютого 2007 року — за виконання вправ Фалуньгун.
Одного разу, коли рідні відвідали Чжао, охоронець сказав їм, що Чжао не промовив жодного слова навіть під час катування «розтягування».
26 лютого 2008 року, у день запланованого звільнення Чжао, представники житлового комітету спробували доправити його до поліційного відділку за розпорядженням «Офісу 610». Родичі Чжао рішуче чинили їм опір і забрали його додому.
Протягом наступних кількох років поліціянти часто турбували Чжао та стежили за його повсякденним життям.
Засудження до 7,5 років позбавлення волі у 2019 році
Останній арешт Чжао відбувся 10 липня 2019 року під час поліційної перевірки місцевих практикувальників Фалуньгун. Поліціянти забрали його книги Фалуньгун, комп’ютер, принтер і 10 000 юанів готівкою. Його дружину Лі Сюцзє також заарештували й утримували в слідчому ізоляторі міста Шеньяна до 2 серпня того ж року.
У слідчому ізоляторі району Хепін охоронці жорстоко били Чжао. 1 серпня йому видали офіційний ордер на арешт, а 25 жовтня висунули обвинувачення.
10 грудня 2019 року під час судового засідання в суді району Хепін суддя Чжен Ці намагався змусити Чжао визнати себе винним. «Якщо визнаєте провину, отримаєте три роки, інакше — від семи до десяти років», — заявив він.
Чжао відмовився співпрацювати, і 20 грудня його засудили до семи з половиною років позбавлення волі та штрафу в розмірі 50 000 юанів. Він подав апеляцію до проміжного суду міста Шеньяна, який 23 березня 2020 року залишив у силі вирок суду нижчої інстанції.
Замучений до смерті у в’язниці
16 липня 2020 року Чжао доправили до в’язниці міста Шеньяна, а 20 серпня перевели до відділення № 20 в’язниці Цзіньчжоу. Оскільки він відмовився зректися Фалуньгун, йому не дозволяли бачитися та розмовляти телефоном із рідними, а також щомісяця дозволяли витрачати лише 100 юанів на придбання предметів першої потреби. До його смерті родичам дозволили відвідати його лише п’ять разів, зокрема один раз невдовзі після його прибуття до в’язниці та по два рази у 2024 і 2025 роках. Протягом трьох років пандемії COVID-19 Чжао дозволили лише двічі поговорити телефоном із рідними, причому кожна розмова тривала кілька хвилин.
Одного разу під час телефонної розмови близькі Чжао запитали його, чи піддають його тортурам, але він не наважився відповісти. Навіть під час побачення він давав їм зрозуміти, що не варто ставити жодних навідних запитань, інакше в них можуть виникнути проблеми. Родичі Чжао сказали, що внесли ще 1000 юанів на його рахунок у тюремному магазині. Він похитав головою і сказав: «Більше так не робіть. Я не зможу їх витратити».
У червні 2024 року начальник відділення № 20, на прізвище Ґао зателефонував близьким Чжао й повідомив, що в нього підвищився артеріальний тиск. Невдовзі після цього їм дозволили побачитися з ним (це було друге побачення за весь час ув’язнення), але охоронці відібрали в родичів Чжао аркуш із заздалегідь підготовленими запитаннями. Коли рідні запитали Чжао, що він їв і як почувається, він промовчав.
Після побачення Ґао показав членам родини Чжао записи його артеріального тиску. Деякі показники сягали 280/220, 280/240 або 260/220 мм рт. ст. (за норми 120/80 мм рт. ст. або нижче). Ґао звинуватив Чжао в тому, що той не приймає ліків, і зажадав, щоб його родичі підписали документ про відмову від претензій, який звільняв би його від відповідальності в разі, якщо з Чжао щось станеться. Родичі Чжао відмовилися підписувати документ, оскільки підозрювали, що постійно високий тиск став наслідком катувань, яких зазнавав їхній близький.
Родичі Чжао запропонували купити для нього харчові добавки, але Ґао заборонив це, заявивши: «Не вам вирішувати, що йому їсти. Це має бути схвалено вищим керівництвом».
Ґао додав, що тюремний лікар розпорядився примусово давати Чжао ліки й що вони не нестимуть відповідальності за наслідки, якими б вони не були.
Рідні Чжао попросили звільнити його за станом здоров’я, але Ґао відповів, що це неможливо. Він визнав, що Чжао — добра людина, але додав, що через те, що той практикує Фалуньгун, до нього не виявлятимуть поблажливості. «Якби він був злодієм чи грабіжником, його б одразу звільнили», — сказав він.
Лише через чотири дні з в’язниці знову зателефонували й повідомили, що в Чжао стався інсульт і він втратив свідомість. Його доправили до лікарні для реанімації, а наступного дня виписали.
У липні 2024 року родичам знову дозволили відвідати Чжао. Він поскаржився на слабкість у ногах. Коли рідні запитали, що сталося, він відповів, що не знає. Наприкінці побачення вони постукали по склу, і Чжао відповів тим самим. Черговий охоронець заявив, що такі дії заборонені, і до кінця року позбавив їх права на побачення. До кінця року родичам вдалося лише кілька разів поговорити з Чжао телефоном, причому кожна розмова тривала дві-три хвилини. Він говорив дуже тихо, і вони ледве могли розібрати його слова.
Перед Китайським Новим роком 2025 року члени родини Чжао подали заяву на побачення з ним. Керівництво в’язниці дозволило його лише напередодні Нового року, 28 січня. Рідні сказали Чжао, що рахують дні до його звільнення, яке мало відбутися в січні 2027 року.
На початку березня 2025 року син Чжао зателефонував до в’язниці й попросив дозволу відвідати батька. Охоронці сказали, що його перевели до відділення № 17. Начальник цього відділення Ню задовольнив прохання про побачення, дізнавшись, що син Чжао не бачив батька п’ять років.
5 березня 2025 року під час побачення син Чжао із сумом помітив, що батько сильно схуд. Він запитав, чи не катували його та чи не морили голодом. Перш ніж Чжао встиг щось сказати, охоронець, який стояв поруч, заявив, що ніхто його не катував. Він навіть зажадав, щоб Чжао підтвердив його слова. Чжао знову поскаржився на слабкість у ногах.
Родичі знову подали клопотання про дострокове звільнення Чжао за медичними показаннями. Ню відповів, що не уповноважений ухвалювати такі рішення.
16 квітня 2025 року родичам дозволили відвідати Чжао. На ньому були шльопанці та тонкі штани. Він ішов дуже повільно. Вигляд у нього був пригнічений, і під час зустрічі він майже нічого не говорив. Ніхто з членів сім’ї навіть не здогадувався, що бачить його востаннє.
21 квітня 2025 року о другій годині ночі з в’язниці зателефонували близьким Чжао й повідомили, що він перебуває в критичному стані та лікарі готують його до операції. Той, хто телефонував, пояснив, що його стан пов’язаний з ускладненнями після інсульту, а також додав, що в нього виявили лейкемію. Родичі зажадали дозволу відвідати його, але їм відповіли, що необхідно подати офіційну заяву.
30 квітня 2025 року з в’язниці зателефонували знову й заявили, що в нього були не ускладнення після інсульту, а інфекційне захворювання легень. Його утримували в карантинному відділенні, побачення були заборонені.
Після травневих свят близькі Чжао зателефонували до в’язниці, щоб дізнатися про його стан. Ню повідомив, що той перебуває у відділенні інтенсивної терапії. Вони запропонували привезти йому продукти, але їм відмовили.
«Він при свідомості?» — запитали родичі.
«Він при свідомості. Він їсть усе, що йому дають у лікарні. Приносити свою їжу вам не дозволять. Краще не приїжджайте. Його щойно перевели з карантинного відділення, є ризик заразитися».
Наприкінці травня 2025 року Ню знову зателефонував родичам Чжао й повідомив, що його стан погіршився: у нього діагностували церебральний інфаркт і тромбоз. Вони знову зажадали побачення, але Ню знову відмовив, заявивши: «За ним доглядають медсестри. Він їсть те, що надає лікарня. Тут ніхто, крім нас, нічого не вирішує».
Родичі вимагали повідомити їм подробиці про стан Чжао. Ню відповів: «Він явно зберігає ясність мислення. Тримає очі заплющеними й не розмовляє. З лівою ногою точно щось не так: вона не реагує, навіть якщо її ущипнути. З правою ногою все гаразд».
«Невже ви не дозволите нам побачити його навіть у такому стані?» — майже благали родичі Чжао.
Ню наполягав, щоб вони не приїжджали, а чекали від нього новин.
Ще через чотири дні їм повідомили, що Чжао двічі проводили реанімацію, але побачитися з ним їм досі не дозволяли.
4 липня 2025 року близько сьомої години ранку Ню знову зателефонував і сказав, що напередодні ввечері Чжао був на межі смерті. Коли рідні запитали, у якій лікарні він перебуває, Ню відмовився відповідати, хоча й порадив їм готуватися придбати квитки на потяг до міста Цзіньчжоу.
Лише через пів години Ню зателефонував знову й зажадав, щоб вони негайно вирушали. Родичі пояснили, що мають квитки на десяту ранку. Тоді Ню заявив, що лікарня більше не може тримати тіло Чжао й має доправити його до похоронного бюро, тому їм слід їхати одразу туди.
Коли близько другої години дня родичі Чжао прибули до похоронного бюро, влада змусила їх підписати якісь документи, перш ніж дозволила побачити тіло Чжао.
Нарешті побачивши його тіло, вони помітили, що очі були напіввідкриті, ліва ніздря значно розширена, що, ймовірно, було наслідком тривалого використання зонда для годування; також на щиколотках були травми. На запитання, звідки вони взялися, охоронець відповів, що це сліди від кайданів.
Родичі спробували оглянути спину Чжао, але лікар їх зупинив. Він сказав, що на сідницях у покійного були два пролежні, і визнав, що в останні дні Чжао дуже сильно страждав.
Того ж дня керівництво в’язниці змусило членів родини Чжао підписати згоду на кремацію тіла. Вони були охоплені невимовним болем через втрату близької людини за таких обставин.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
