Кожна думка відома Небу й Землі

(Minghui.org) Стародавні китайці часто використовували приказку «Навіть одна думка в серці відома і Небу, і Землі», щоб нагадати людям, що «Добро винагороджується добром, а за зло настане покарання».

Навіть така, на перший погляд, незначна річ, як одна-єдина думка, може призвести до хороших або поганих наслідків у житті людини.

Гроти Юньгань у місті Датун провінції Шаньсі

Дволикість — риса, яку боги вважають найбільш відразливою

Ван Юн’юй був вченим-конфуціанцем з Їчжоу за часів династії Мін. Він був чесною, небагатослівною людиною і щиро вірив у божества.

У Вана було двоє однокласників, Юй Лінь і Чжоу Цзі. На перший погляд, Юй був витонченим джентльменом і шанобливим сином, якого завжди вважали доброчесним джентльменом. Чжоу ж вважався найслабшим кандидатом на імператорський іспит, і його твори теж не були видатними. Тому, коли Чжоу посів перше місце на провінційному іспиті, усі були здивовані.

Одного разу Ван побачив уві сні божество. Він запитав божество про перспективи Юя на імператорському іспиті. Божество сказало йому, що Юй не досягне успіху, бо в глибині душі він завжди критикує інших, хоча зовні поводиться ввічливо. Тому, хоча зовні Юй, здавалося, поводився добре, насправді в його серці було мало доброти.

Божество також сказало Вану, що Юй поводився так само і зі своїми батьками. Зовні він погоджувався з ними, але в душі був до них байдужий. Йому також подобалося суворо критикувати інших за їхніми спинами, завжди вдаючи із себе доброчесну людину.

Божество сказало, що таких людей, брехливих і лицемірних, боги зневажають найбільше. Таким чином, Юй був покараний небесами і провалив імператорський іспит.

Добрі справи предків приносять благословення їхнім нащадкам

Ван також запитав божество про успіх Чжоу на іспиті. Божество відповіло йому, що й дід, і батько Чжоу були чиновниками, але вони ніколи не порушували закон заради особистої вигоди й не поводилися непристойно з жінками. Усі три покоління родини Чжоу поводилися гідно й ніколи не використовували інших у своїх інтересах.

Більше того, його прадід написав книгу «Бай Жень Шо» («Про 100 форм терпіння»), щоб навчити людей бути добрими, і багато людей надихнулися цим вченням. Завдяки такому доброчесному вчинку його нащадки насолоджувалися благословеннями понад 60 років.

«Хоча мало хто знає про їхні доброчесні вчинки, Небеса знають усе до подробиць і нагородили та благословили його прадіда, зробивши родину Чжоу процвітаючою протягом трьох поколінь, — сказало божество Вану. — Успіх Чжоу на імператорському іспиті — це лише початок усіх благословень, на які вони заслужили!»

Потім Ван запитав божество про своє майбутнє.

«Якщо твої думки, слова та вчинки добрі й благородні, то в тебе, звісно, буде світле майбутнє; якщо ж твої думки, слова та вчинки злі й порочні, то на тебе чекає небезпечне майбутнє», — відповіло божество.

Ван пам’ятав, що сказало йому божество, і намагався бути доброю людиною. Як виявилося, він дуже успішно склав імператорський іспит, а Юй справді провалився. Як то кажуть, «що посієш, те й пожнеш».

Простий чоловік Лі Цзюе став безсмертним завдяки доброчесному життю

Лі Цзюе був власником крамниці, керував зерносховищем за часів династії Тан. Він був чесним, старанним і завжди сумлінно виконував свої обов’язки. Спочатку зерносховищем керував його батько. Коли Лі було п’ятнадцять років, батько поїхав за місто в справах, тому передав магазин синові.

Хоча Лі був управителем магазину, він завжди дозволяв своїм покупцям самостійно зважувати зерно. Лі дотримувався цієї практики, незалежно від коливань ринкової ціни на зерно.

Коробка для вимірювання зерна в стародавньому Китаї

Крім того, він отримував лише по два юані прибутку з кожного продажу, щоб прогодувати сім’ю. Проте його сім’я завжди була добре забезпечена їжею та одягом.

Батько Лі був вражений тим, як добре його син керує магазином. «Зазвичай зернові магазини завжди використовують велику мірну коробку, коли купують товар, і меншу — коли продають. Я ж завжди використовував коробку одного розміру, як під час купівлі, так і під час продажу. Це вже дуже чесно, — сказав батько. — Але ти навіть дозволяєш людям самим відміряти зерно. Ти кращий за мене. Ти отримуєш лише невеликий прибуток, і все ж наша родина живе безбідно. Це свідчить про те, що божество бачить усе, і ти під захистом».

Був придворний чиновник з таким самим ім’ям Лі Цзюе, який служив прем’єр-міністром за часів правління імператора Веньцзуна та імператора Уцзуна з династії Тан. Пізніше його призначили посланцем повіту Хуайнань. Коли простолюдин Лі Цзюе дізнався, що нового посланця Цзєду теж звуть Лі Цзюе, він змінив своє ім’я на Лі Куань.

Однієї ночі Лі Цзюе, прем’єр-міністру та посланнику Цзєду, приснився сон, у якому він прийшов до печери Хуаян, де цвіли квіти й стояли один за одним красиві павільйони. Прогулюючись, він підійшов до павільйону, на гладкій кам’яній стіні якого були вигравірувані три золоті ієрогліфи: «Сянь Жень Бан» (список безсмертних). У цьому списку він побачив власне ім’я.

Прем’єр-міністр подумав про себе: «Я обіймаю високу офіційну посаду, маю чимало заслуг і доброчесності. Тепер я справді належу до безсмертних!»

Коли він був у захваті від побаченого, двоє хлопчиків-ельфів вийшли з-за кам’яної стіни й сказали: «Цей Лі Цзюе — не ти, а простолюдин із Цзяняна, що перебуває під твоєю юрисдикцією».

Коли Лі Цзюе прокинувся наступного дня, він вирушив провідати іншого Лі Цзюе і нарешті знайшов Лі Куаня, якого раніше звали Лі Цзюе.

Прем’єр-міністр надіслав розкішну карету, щоб запросити цього Лі Цзюе до своєї резиденції, і влаштував йому відпочинок у тихій кімнаті, призначеній для духовної практики. Потім він прийняв ванну перед офіційною зустріччю з Лі Цзюе, назвавши його братом-даосом. Він також наказав усій своїй родині шанобливо служити Лі Цзюе та висловлювати йому повагу вранці й увечері.

Прем’єр-міністр взяв за вчителя простолюдина Лі Цзюе

Простолюдину Лі Цзюе на той час було вже за 70 років, але виглядав він гідно й красиво. Його борода довжиною понад 30 см була білою й гарно виглядала.

Надзвичайно ввічливе ставлення, яке він отримав від родини прем’єр-міністра, викликало здивування в містян.

«Він лише власник зерносховища. Що в цьому такого особливого?» — запитав один із них.

«Так, в управлінні зерносховищем немає нічого особливого, але Лі Цзюе — справді велика людина!» — заперечив інший.

Минуло більше місяця. Одного разу прем’єр-міністр Лі запитав Лі Цзюе: «Чи можу я поставити запитання? Який даосизм ви практикуєте щодня, і який еліксир ви приймаєте?»

Він розповів Лі Цзюе, що одного разу вночі йому приснився сон, у якому він побачив своє ім’я в списку безсмертних: «Ось чому я запросив вас до своєї резиденції й ставлюся до вас як до свого вчителя. Я щиро сподіваюся, що ви зможете навчити мене даосизму», — сказав прем’єр-міністр.

«Я нічого не знаю про даосизм і ніколи не вживав жодного еліксиру», — сказав Лі Цзюе прем’єр-міністру, але той не повірив і продовжував благати Лі Цзюе навчити його.

Зрештою Лі Цзюе сказав прем’єр-міністру, що він лише власник магазину, і докладно розповів йому про те, як він керує своїм магазином.

Прем’єр-міністр Лі, зрештою, зрозумів причину, через яку ім’я Лі Цзюе опинилося в списку безсмертних.

«Ви дозволяєте своїм клієнтам зважувати те, що вони продають або купують, протягом багатьох років. Це здається тривіальною річчю, але продовжувати робити це справді важко, і це не те, що можуть зробити звичайні люди. Чесноти, які ви накопичили завдяки цьому, незрівнянні!» — сказав він.

Прем’єр-міністр також розповів Лі Цзюе про те, що він зрозумів із цього досвіду.

«Усе, що відбувається в цьому світі, навіть коли ми їмо чи відпочиваємо, — усе це відомо Небесам. Поки людина накопичує чесноти, навіть якщо вона невисокого походження, вона перебуватиме під захистом богів, і її ім’я буде занесено до списку безсмертних. Божества нагадують людям про те, як вони повинні поводитися!»

Місцеві жителі були вражені тим, як ввічливо й шанобливо прем’єр-міністр ставився до Лі Цзюе. Коли Лі Цзюе виповнилося 100 років, він і досі виглядав здоровим і легко ходив. Через три дні після смерті він піднявся на Небеса і став безсмертним.