(Minghui.org) Після початку переслідування Фалуньгун — практики самовдосконалення свідомості й тіла — у липні 1999 року компартія Китаю (КПК) розгорнула масштабну кампанію наклепницької пропаганди. Тисячі державних телеканалів, радіостанцій і газет поширювали брехню про Фалуньгун, тоді як практикувальники не мали жодної можливості розповісти про власний досвід занять практикою.
Оскільки практикувальники не мали офіційного каналу, щоб обстоювати своє право практикувати Фалуньгун, 5 березня 2002 року в місті Чанчунь провінції Цзілінь вони успішно підключилися до мережі кабельного телебачення й показали передачі, що викривали переслідування. Програми переглянули щонайменше мільйон жителів. У них розповідалося про принципи Фалуньгун — Істина, Доброта, Терпіння, про користь цієї практики, а також демонструвалися матеріали, які викривали пропаганду ненависті КПК.
У відповідь КПК вдалася до жорстоких репресій. Цзян Цземінь, тодішній керівник компартії, який розв'язав переслідування, видав таємний наказ «убивати [практикувальників] без милосердя». Унаслідок цього було заарештовано понад 5000 практикувальників. Деякі з них загинули, а багатьох засудили до тюремного ув'язнення строком до 20 років.
Як учасника цих подій, мене було заарештовано в лютому 2003 року й засуджено до десяти років ув'язнення. Я хотів би поділитися своїми спогадами про ті події.
Плакати на повітряних кулях
Фалуньгун (Фалунь Дафа) — система самовдосконалення свідомості й тіла — уперше була представлена громадськості Вчителем Лі Хунчжи в Чанчуні. Після початку переслідування практикувальники в Чанчуні докладали великих зусиль, щоб викривати наклепницьку пропаганду КПК. Ми поширювали інформаційні матеріали й розміщували плакати.
Офіційних координаторів не було, але з часом Лян Чженьсін взяв на себе ініціативу в організації багатьох заходів у нашому районі. У вересні 2001 року на вулиці Наньху ми запустили в повітря плакати, прив'язавши їх до гелієвих повітряних куль. Коли кулі злетіли вгору, плакати з написами «Фалунь Дафа несе добро» і «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи» зачепилися за верхівки дерев та вуличні ліхтарі. Їх побачило багато перехожих, а деякі на знак підтримки піднімали великий палець.
Плакат у Чанчуні у 2001 році з написом: «Припинити переслідування Фалуньгун»
Після цього ми вдосконалили свою техніку й 27 жовтня того ж року провели подібну акцію ще в кількох районах Чанчуня. Разом із кількома практикувальниками ми вирушили на площу біля Геологічного музею Цзілінського університету, щоб розмістити там два плакати.
Коли під час запуску повітряних куль плакати завдовжки 13,7 метра поступово розгорнулися, охоронець, який перебував неподалік, був приголомшений. Поліції вдалося зняти їх за допомогою пожежних машин лише приблизно через сорок хвилин. Багато перехожих на людній площі бачили плакати й обговорювали їх.
Запустивши повітряні кулі, я відразу залишив це місце. Кількох інших практикувальників, які трохи затрималися, заарештували.
Навчання та підготовка
Завдяки попередній співпраці Лян та інші координатори добре знали можливості й здібності наших практикувальників. Було створено команду для оцінки можливості перехоплення сигналу кабельного телебачення.
Ця ідея виникла після того, як Чжоу Жуйцзюнь побачила на своєму телевізорі електронну гру, у яку грав сусідський хлопчик. Вона подумала, що через кабельну мережу, мабуть, можна передавати й інформацію про Фалуньгун. Обговоривши це з іншими практикувальниками, вона з радістю дізналася, що дехто з них уже розмірковував над такою можливістю.
Наприкінці 2001 року Лян зв'язався зі мною й запропонував обговорити цю ідею. Ми зустрілися в ресторані Kentucky Fried Chicken. Він порівняв ефективність поширення інформаційних матеріалів, зокрема компакт-дисків, із трансляцією відеозаписів через мережу кабельного телебачення. Я погодився допомогти, і вже наступного дня ми зустрілися на складі, який орендував Лян. Практикувальник, на ім'я Лю пояснив нам технічні деталі.
Коли до проєкту приєдналося більше практикувальників, склад уже не міг умістити всіх, тому ми почали збиратися у квартирі на вулиці Люїн. Саме там я познайомився з іншими учасниками команди, серед яких були Чжоу Жуйцзюнь, Лю Ченцзюнь, Лей Мін, Чжао Цзянь, Сунь Чанцзюнь і Чжуан Сянькунь.
Лян поділився з нами своїм баченням. Щоб більше практикувальників могли взяти участь в операції, він запропонував зосередитися на навчанні й допомогти їм опанувати необхідні навички. Якщо одночасно перехопити телевізійний сигнал на великій території, можна буде прорвати інформаційну блокаду й допомогти багатьом людям дізнатися правду про переслідування. Він також наголосив на важливості цього проєкту, обговорив можливі дії КПК у відповідь і серйозно нагадав, що участь має бути виключно добровільною, а всі учасники повинні приділяти особливу увагу безпеці.
На той час я працював над виготовленням інформаційних матеріалів: друкував їх і розповсюджував. Двоє практикувальників з нашого пункту виготовлення матеріалів також приєдналися до проєкту перехоплення сигналу. Один-два рази на тиждень я приходив на технічний майданчик, щоб навчитися перехоплювати телевізійний сигнал. Тим часом Лян просив нас шукати інших практикувальників, які мали знання з електротехніки. Інший практикувальник, Чжан, який працював разом зі мною в одній компанії й був електриком, також долучився до проєкту та допомагав нас навчати.
За словами Чжана, з теоретичного погляду перехоплення телевізійного сигналу не було надто складним. Потрібно було знайти підсилювачі вздовж магістральної кабельної лінії та під'єднати вихідний сигнал програвача VCD до вхідного порту підсилювача. Електроживлення програвача забезпечував високовольтний дріт через трансформатор. Після такого підключення сигнал кабельного телебачення, що надходив до підсилювача, вимикався, а відеосигнал із VCD-програвача передавався тисячам, а іноді й десяткам тисяч домогосподарств.
Насправді ж операція була набагато складнішою. Вона вимагала не лише сильних праведних думок, а й спокою, ясного розуму, швидкості, кмітливості та вправності. Практикувальники, які безпосередньо мали виконувати ці дії, серед яких Сунь Чанцзюнь, Лю Веймін, Чжан, Лей Мін і Лю Ченцзюнь, майже щодня тренувалися на технічному майданчику. Оскільки працювати доводилося на електроопорах, Чжан приніс спеціальні монтерські кігті, і ми тренувалися користуватися ними у віддалених місцях. Навіть деякі жінки-практикувальниці також проходили ці тренування, адже ми не знали, хто саме зрештою знадобиться.
Хоча я бував на технічному майданчику лише один-два рази на тиждень, там мені довелося зустріти багатьох практикувальників, серед яких були й ті, хто приїжджав з інших міст. Опанувавши необхідні навички, вони поверталися додому. Лян, який займався матеріально-технічним забезпеченням, закупівлею обладнання та водночас керував власним бізнесом, був дуже зайнятий щодня.
Наприкінці лютого 2002 року ми дізналися, що Ляна заарештували. Незважаючи на жорстокі катування, він не здався, тому поліція так і не дізналася про наш план. Однак інші практикувальники зазнали сильного тиску, і тренування довелося припинити. Тоді Лю Ченцзюнь і ще кілька досвідчених практикувальників вирішили здійснити перехоплення телевізійного сигналу 5 березня 2002 року одночасно в Чанчуні та Сунюані. Кілька практикувальників почали шукати місця вздовж магістральних кабельних ліній, які були придатними для підключення. Я також допомагав купувати недорогі VCD-програвачі — приблизно по 50 юанів (близько шести доларів США на той час) за кожен.
Перехоплення телевізійного сигналу
3 і 4 березня ми зібралися для завершальної підготовки. Ми під'єднали до VCD-програвачів вихідні кабелі й трансформатори та закріпили їх клейкою стрічкою. Для кожної точки підготували резервний комплект обладнання на випадок непередбачених обставин.
Помітивши, що деякі практикувальники складали обладнання без рукавичок, я ретельно протер усі готові комплекти, щоб, про всяк випадок, видалити відбитки пальців. Побачивши, що окремі практикувальники користуються мобільними телефонами, я нагадав їм бути обережними й не забувати про заходи безпеки.
Деякі практикувальники, які брали участь у перехопленні телевізійного сигналу
Під час зустрічі, організованої Лю Ченцзюнем 5 березня, ми остаточно визначилися, які відеоматеріали використовуватимемо. Одне відео розповідало про те, як Фалуньгун широко практикують і добре сприймають у всьому світі, інше викривало правду про сфабрикований інцидент самоспалення на площі Тяньаньмень. Після підготовки VCD-дисків Лю та інші практикувальники вирушили до міста Сунюань. У Чанчуні ми поділилися на дві групи: одну координували Лю Веймін і Сунь Чанцзюнь, іншу — Лей Мін і Чжан. Я разом із ще шістьма практикувальниками входив до групи Лея.
Ми зайшли до вузького провулка в житловому кварталі неподалік від станції кабельного телебачення Чанчуня. О 18:30 Лей і Чжан піднялися на електричний стовп, щоб під'єднатися до кабельної мережі. Решта відповідали за безпеку.
О 19:00 група Лю Вейміна зателефонувала нам та повідомила, що вони готові і їм залишилося лише від'єднати вхідний сигнал кабельного телебачення. У цей момент у Лея та Чжана виникли незначні труднощі, тому робота, яка мала тривати близько тридцяти хвилин, трохи затягнулася. О 19:20 Чень, який стежив за ситуацією, сказав, що хтось наближається. Незнайомець підійшов ближче, подивився на Лея й Чжана, які були на стовпі, а потім пішов. Ми прослідкували за ним і побачили, що він телефонує до поліції й повідомляє про нас.
Ми негайно повернулися до стовпа. Чжан сказав, що все готово. Оскільки нас уже помітили, ми попросили групу Лю негайно розпочати перехоплення сигналу. Після підключення Чжан і Лей почали спускатися зі стовпа. У цей час із протилежного кінця провулка до нас уже бігли кілька людей. Усім, окрім Лея й Чжана, вдалося безнапасно піти.
Ми повернулися на технічний майданчик на таксі, і група Лю також незабаром прибула. Приблизно через десять хвилин з'явився Чжан. Він розповів, що вони з Леєм змогли втекти й сховатися неподалік від провулка, поки співробітники служби безпеки їх шукали. Згодом Лей першим вискочив зі схованки й побіг, але його швидко наздогнали. Коли співробітники служби безпеки повалили Лея на землю, Чжану вдалося втекти.
Наступного дня о 4:30 ранку Чень зателефонував мені й сказав, що потрібно негайно вивезти все з технічного майданчика. Юнь Цінбінь приїхав на мікроавтобусі, і ми завантажили в нього обладнання та матеріали. До шостої ранку ми перевезли все, крім старого годинника, до іншого приміщення. Пізніше я прочитав у новинах, що після безперервних нічних катувань Лей більше не зміг терпіти й розповів поліції про технічний майданчик. Поліціянти прибули туди лише через дві години після того, як ми все звідти вивезли.
Наступного дня, 6 березня 2002 року, увесь Чанчунь говорив про ці трансляції. Люди всюди обговорювали побачені відео, особливо в громадських місцях, зокрема в магазинах. Вони не знали, що Фалуньгун настільки широко практикують у всьому світі, попри переслідування в Китаї. Багато жителів Чанчуня та Сунюаня вперше дізналися, що КПК сфабрикувала історію про самоспалення, щоб очорнити Фалуньгун.
Репресії у відповідь
КПК негайно вдалася до жорстоких репресій. 6 березня в суді району Наньгуань міста Чанчунь мало відбутися слухання справ кількох практикувальників (не пов'язаних із перехопленням телевізійного сигналу), і багато практикувальників прийшли до суду, щоб підтримати їх. Близько 10-ї години ранку поліція перекрила всі вулиці навколо суду, а всіх практикувальників, які перебували в будівлі, заарештували.
Того ж дня в Чанчуні розпочалися масові арешти практикувальників. Упродовж кількох днів було затримано близько 5000 осіб. Цзян Цземінь видав наказ: «Убивати [практикувальників] без милосердя». Через Ло Ганя, який тоді був секретарем Комітету з політичних і правових питань, він уповноважив поліцію відкривати вогонь по практикувальниках на місці, якщо їх знову виявлять під час перехоплення телевізійного сигналу. У наказі також містилася погроза: «Якщо цю справу не буде вирішено протягом одного тижня, секретаря парткому Чанчуня та всіх керівників поліційних підрозділів буде усунуто з посад». Практикувальників заарештовували щодня, а поліція безжально катувала їх, намагаючись отримати додаткову інформацію.
На той час ми з дружиною вже були змушені залишити свій дім. Місце, яке ми винаймали, було безпечним, тому тоді нас не змогли заарештувати. Востаннє я зустрівся з практикувальницею Чень, яка також брала участь у перехопленні телевізійного сигналу, 10 березня. Я сказав їй, що Вчитель Лі, засновник Фалуньгун, опублікував новий канон, у якому написав про жорстоке переслідування в Китаї:
«Наразі учні Дафа в Китаї використовують телебачення, щоб роз’яснювати людям правду. У такий спосіб вони викривають репресії, організовані силами зла, а також рятують живих істот, свідомість яких була отруєна лихим наклепом. Це також є вчинком великого милосердя». («Розглядати питання з праведними думками», Суть сумлінного самовдосконалення 3)
Чень сказала, що Лю Ченцзюнь та кілька інших практикувальників, які були змушені переховуватися, не мали доступу до інтернету, тому їм обов'язково потрібно прочитати цей канон. Я видрукував для неї кілька примірників. Вона також сказала, що хоче забрати свій одяг з дому матері, і, попри моє попередження про небезпеку, була сповнена рішучості поїхати туди. Наступного дня я дізнався, що щойно вона приїхала до матері, її заарештували поліціянти, які влаштували там засідку.
Повернувшись додому в травні 2002 року, я виявив, що поліція, зламавши двері, провела в нашому будинку незаконний обшук і конфіскувала особисті речі. Вони навіть забрали прикраси моєї дружини, мою колекцію антикваріату та особисті фотоальбоми. Сусіди розповіли, що поліціянти прибули ще 6 березня й понад десять днів жили в нашому будинку.
27 лютого 2003 року, рівно через рік після арешту Ляна, мене також заарештували й засудили до десяти років ув'язнення. Лян Чженьсін і Лю Ченцзюнь були засуджені до 19 років позбавлення волі кожен, а Чжоу Жуйцзюнь і Лю Веймін — до 20 років кожен. Лян Чженьсін і ще кілька практикувальників загинули у в'язниці внаслідок переслідування.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
