(Minghui.org) Минулого року один практикувальник сказав: «Співучні для нас — як дзеркала». Тоді я не зрозуміла, що він мав на увазі, але цього року мені зрештою стало ясно.
Якось я зустрілася з родичкою, яка теж практикує Фалунь Дафа. Ми ділилися своїм досвідом і розумінням Фа. Вона була красномовною, але незабаром перейшла на звичайні побутові теми. Я замислилася: чи справді практикувальниці слід приділяти стільки уваги пустим балачкам? Усвідомивши, що це неправильно, я відчула занепокоєння. Тоді я нагадала їй, що нам слід зосередитися на самовдосконаленні та принципах Фа.
Вона почала говорити про те, як ми можемо поліпшити свій характер відповідно до Фа. Однак поступово знову повернулася до повсякденних справ, і мене це також затягнуло. Пізніше я відчула глибокий жаль і замислилася, чому практикувальники досі не можуть вийти за межі людського мислення й опускаються до рівня звичайних людей. Родичка не помітила, що щось не так, і продовжувала говорити, тоді як мене розмова дедалі більше дратувала. Я притихла, а вона з натхненням вела далі. Чим більше вона говорила, тим більше я нервувала. Моє роздратування та занепокоєння нестримно зростали, і врешті-решт я попросила, щоб вона перестала говорити про дрібниці. Вона засмутилася й розсердилася на мене, через що мені стало ніяково.
Цього року ми знову зустрілися з родичкою. Під час розмови вона розповідала про конкретні випадки й критикувала інших. Коли я нагадала їй, що не варто так говорити, вона знову розсердилася та звинуватила мене в критиці інших. Як її родичка й співучениця, я подумала, що було б чудово, якби ми могли ділитися своїм розумінням Фа, допомагати одна одній і вчитися сильних сторін. Однак усе склалося інакше. Після кожної нашої зустрічі в мене залишалося важке відчуття на душі.
Удосконалення вимагає дивитися в себе й покращувати себе. Чому ця родичка поводилася як звичайна людина саме в моїй присутності? Це показало, що я все ще маю речі звичайної людини. Я критикувала її за обговорення побутових тем, але не бачила власних недоліків. Я не змогла позбутися старих пристрастей, а натомість набула нових.
Поведінка співучнів — немов дзеркала, що відбивають нашу власну поведінку. Якби цього не сталося, я, можливо, не усвідомила б, що все ще маю багато пристрастей звичайної людини. Я відчувала занепокоєння й хвилювання, бо вважала, що добре вдосконалююся, від чого почувалася зверхньо. Крім того, я приділяла більше уваги недолікам інших, ніж своїм власним. Учитель відокремив нашу вдосконалену частину й помістив у безпечне місце, дозволивши проявлятися не вдосконаленій частині. Це необхідно, щоб ми могли продовжувати процес удосконалення, який являє собою поетапний прорив крізь різні рівні. Неможливо миттєво досягти рівня Будди.
Родичка справді стала для мене дзеркалом моїх пристрастей. Я побачила, що досі не можу позбутися прив’язаності до родини та бажання хвалитися й змагатися.
Щойно я визначила корінь своїх проблем, тяжкість у серці зникла, і я відчула дивовижну легкість та ясність.
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
