(Minghui.org) Я почав практикувати Фалунь Дафа (або Фалуньгун), коли мені було 23 та продовжую вдосконалюватися вже понад 20 років. 19 червня 1993 року мені пощастило бути присутнім на третьому курсі лекцій Фалунь Дафа в місті Чанчунь, який Учитель Лі провів у актовому залі партійного комітету провінції Цзілінь. У той час я ще не знав, що це саме те, до чого я так довго прагнув і так довго чекав.
Увійшовши до зали, я занурився в спокійний і мирний стан. Друг знайшов для мене місце в десятому ряду. Коли я сів на місце, то виникло відчуття, що моє бажання здійснилося. У цей момент я відчув, як щось рухається по моїй спині, тому озирнувся, але навколо нікого не було. Я відчув, що в моєму тілі щось обертається, і сказав чоловікові, який прийшов зі мною: «У мене в спині щось рухається і, здається, воно обертається». Він відповів: «Це обертається Фалунь, Учитель дав тобі Фалунь». У мене виникли сумніви, адже Вчитель ще не з’явився. Хто ж міг дати мені Фалунь?
Чекаючи на Вчителя, я згадав образи деяких відомих майстрів цігун: багатих, знаменитих, добре вбраних, які мали надзвичайне самовладання. У залі ніхто не підтримував порядок і не просив дотримуватися тиші. Однак люди поводилися дуже тихо, і здавалося, що всіх у залі оточувала й стримувала сильна енергія доброзичливості. Ніхто не підвищував голосу, не робив зайвих рухів, не базікав без угаву й не курив. Усі були занурені в енергетичне поле, наповнене зичливістю та миром, і спокійно очікували на появу Вчителя.
Нарешті на сцену вийшов Учитель у білій сорочці з коротким рукавом. Хоча його штани й шкіряні туфлі не були новими, їхня чистота зворушила мене до глибини душі. Мене вразило те, що, хоча Вчитель жив у цьому людському світі, але його не торкали жодні мирські речі. Шкіра Вчителя була гладенькою, волосся — чорним, він виглядав не старшим за двадцять років! Учитель Лі був високим, гарної статури; надзвичайно стриманий; з привітною й доброзичливою усмішкою.
Представившись і надавши вступну інформацію про Фалуньгун, Учитель насамперед почав розповідати про Тіла Закону. Учителя має нескінченну кількість Тіл Закону. Ще до приходу Вчителя його Тіла Закону очистили зал, а також тіла людей, які мали передвизначеність, і вклали їм Фалунь. У той момент я зрозумів, що тоді це Вчитель очищав моє тіло й дав Фалунь. Учитель розкрив деякі таємниці Всесвіту та інші явища, про які я давно хотів дізнатися. Я подумав, що Вчитель — не проста людина, він володіє надзвичайними здібностями. Учитель знає все.
Лекції Вчителя дозволили мені збагнути багато того, чого я ніколи б не зрозумів, якби не став на шлях удосконалення. Я дізнався, що Закон Усесвіту — це Істина, Доброта, Терпіння. З цих трьох принципів створено все в Усесвіті, включно з нами, людьми. Я зрозумів, що є справжньою причиною виникнення моїх хвороб, і яке їхнє джерело. Якщо я зміню себе, щоб асимілюватися з властивістю Всесвіту Істина, Доброта й Терпіння, то зможу вплинути на першопричину своєї хвороби, і таким чином усе прийде в норму. У моєму серці дозріла рішучість твердо йти цим шляхом і повернутися до своєї первісної істинної природи.
Кожне речення, сказане Вчителем, було дорогоцінним. Мені захотілося занотувати лекції, але я забув ручку. Саме тоді Вчитель сказав нам не робити нотаток, оскільки це вплине на нашу концентрацію під час сприйняття лекцій. Тому я слухав дуже зосереджено і не хотів пропустити жодного речення, не хотів забути жодного слова з лекції. Я відчував, що все висловлене Вчителем несе дуже сильну енергію, яка проникала в мою свідомість, і невпинно наповнювала її. У студентські роки я був змушений постійно зосереджувати свої думки під час лекцій викладачів, щоб запам’ятати матеріал. Це був дуже виснажливий процес. Однак лекції Вчителя мали дуже сильну енергію, яка не тільки проникала в мою свідомість, а й досягала душі, мого істинного «я». Чим довше я слухав, тим краще почувався.
Протягом усіх десяти лекцій Учитель кілька разів регулював фізичні тіла практикувальників. Перед тим як почати очищати нас, Учитель попросив усіх встати рівно й подумати про одну або дві хвороби, а потім розслабитися. Учитель піднявся на сцену, підняв руку вгору, а потім повільно опустив її. Я відчув, як погана матерія опускається вниз — від верхівки голови до самих п’ят. Потім Учитель схопив щось рукою, і я відчув, що ця погана матерія почала витягуватися з мого тіла. Тримаючи щось у руці, Учитель попросив усіх швидко поворушитися. Потім він відійшов у куток сцени й відкинув убік те, що тримав у руці.
В один із днів лекцій Учитель сказав, що під час виконання вправ стоячи кожен відчує біль у ногах. Того дня він повідомив, що усуне в усіх карму з ніг. Учитель зробив такий самий рух рукою, і відтоді, як би довго я не стояв, болю в ногах немає.
У день, коли Вчитель розповідав про небесне око, я сидів десь у центрі шостого чи сьомого ряду. Слухаючи лекції, я подумав, чи не попросить Учитель усіх нас встати, щоб рухом руки відкрити всім небесне око. Я слухав, повністю зосередившись, і відчував у ділянці між бровами сильний свербіж. Не витримавши, я підняв руку, щоб трохи почухати те місце. Учитель доброзичливо подивився на мене й попросив не чухати, оскільки під час розповіді про небесне око, він уже почав відкривати його присутнім. Несподівано я зрозумів, що відбувається.
На третій день лекцій Учителя я прийшов до зали на 30 хвилин раніше, ніж зазвичай. Однак біля дверей зали вже зібралося багато практикувальників, які бажали увійти раніше. Працівники, які зазвичай відчиняли двері, цього разу побоялися нас запустити. Учитель привів із собою багато учнів, щоб упорядкувати натовп. Усі двері, нарешті, відчинилися, і люди швидко поспішили зайняти місця. Я пішов за ними. Піднявши голову, я побачив, що Вчитель стоїть поруч у коридорі й доброзичливо спостерігає за кожним учнем. Я подивився на Вчителя, проходячи повз, і поквапився до зали. Під час лекції Вчитель згадав про цю проблему. Слухаючи лекції, і в міру зростання розуміння Фа, учні більше не боролися за сидячі місця й не створювали штовханини. На наступних лекціях двері залу завжди відчиняли за годину до початку або ще раніше.
Щодня після роботи я мчав на лекції на своєму велосипеді, не зупиняючись, навіть, щоб повечеряти. Поїздка займала близько години. Раніше я не міг собі такого уявити, оскільки моє тіло завжди було дуже слабким. Приїжджаючи більше ніж за пів години до початку лекції, я сидів у енергетичному полі, яке було наповнене милосердям і спокоєм. Я не думав про погані речі, і навіть хороші думки не приходили в голову. Моя свідомість залишалася спокійною, а внутрішній стан — безтурботним і умиротвореним. Усі три години лекції та дорогою додому я не відчував голоду.
Учитель читав кожну лекцію понад дві години, потім робив 10-хвилинну перерву, після чого навчав вправ. Один практикувальник стояв на сцені, демонструючи рухи вправи, тоді як Учитель розповідав про основні її особливості. Оскільки людей було дуже багато, мені знадобився деякий час, щоб знайти місце для виконання вправ. Переді мною протиснулась жінка й зайняла моє місце, навіть не вибачившись. У моєму серці здійнявся гнів, але, згадавши про те, що Вчитель наставляє нас дотримуватися принципів Істина, Доброта й Терпіння, я усвідомив, що сердитися неправильно. Тому я стримав гнів, але відчуття несправедливості залишилося. І саме в цей момент у моє серце увійшов згусток милосердної енергії, який одразу розвіяв дух несправедливості.
У залі на перших чотирьох рядах сидінь були наклеєні таблички: для VIP-персон. Організатори забронювали ці місця для представників органів влади провінції. Чиновники комуністичної партії Китаю (КПК) хотіли перевірити Вчителя. Для цього вони привели багато важкохворих пацієнтів, щоб подивитися, чи зможе Вчитель їх вилікувати. Одна жінка стояла на сцені з чотирма знімками комп’ютерної томографії й емоційно розповідала, що її матір хвора на рак на останній стадії. Спочатку в її грудях була дуже велика пухлина, яка спричинила зміщення трахеї. Учитель провів для неї чотири сеанси лікування. На прохання чиновників провінції після кожного курсу лікування жінку возили до лікарні для проходження комп’ютерної томографії. Четвертий знімок показав, що пухлина повністю зникла, залишився лише вигин трахеї. Ця жінка розповіла про це перед понад тисячею практикувальників, які були присутні в залі; вони могли піднятися на сцену й особисто переглянути результати комп’ютерної томографії, які були справді реальними. Висловлюючи свою вдячність, вона подарувала Вчителю вишитий прапор.
Однак у 1999 році ця жінка виступила на боці КПК, коли влада стверджувала, що «практика Фалуньгун призвела до понад 1400 випадків смерті» її послідовників. Вона повністю перекрутила те, що говорила тоді на сцені перед такою великою кількістю людей. Я бачив її по телевізору. Вона мала переляканий вираз обличчя, що свідчило про те, що їй, ймовірно, хтось погрожував! Попри все, що вона сказала, ніхто не наважився розповісти правду про результати чотирьох знімків комп’ютерної томографії. Я був свідком цієї історії.
Я не бачу інших просторів, але відчуваю сильне обертання багатьох Фалунь у тілі. Ці Фалуні продовжують переміщатися з глибини мого тіла до поверхні, і іноді навіть мій одяг ворушиться. Удень, коли я проводив уроки, Фалунь обертався в моїй руці, через що папір, який я тримав, починав вібрувати.
Одного разу після прослуховування лекції я виконував другий комплекс вправ Фалунь Дафа. Мої руки були дуже слабкими, тому щоразу, виконуючи цю вправу, мені було важко терпіти. Я відчував, ніби тримаю величезну гору, і плакав від болю. Однак моє прагнення йти праведним шляхом і вдосконалюватися за Дафа було дуже сильним. Коли я переходив до третього положення, підіймаючи руки над головою й долаючи нестерпний біль, у мене виникла думка: «Я нізащо не опущу руки, навіть якщо мені доведеться померти». Несподівано я дуже чітко побачив на своїй лівій повіці око, і воно виглядало дуже реально.
У другій лекції «Чжуань Фалунь» сказано:
«Крім головного проходу, є ще кілька важливих додаткових проходів у таких кількох місцях: на бровах, над верхніми повіками, під нижньою повікою та в точці Шаньгень на переніссі».
Оскільки на той час я тільки почав удосконалюватися, моє розуміння Дафа було обмеженим і в серці залишався сумнів: я щойно дізнався про Фалунь Дафа, як я міг досягти такого високого рівня, щоб усі мої додаткові проходи мали очі?
На 10-й день Учитель відповідав на запитання практикувальників. Мені хотілося поставити запитання, яке виникло в моєму серці, але через перешкоди старих сил я не зміг чітко сформулювати його в записці. Коли Вчитель прочитав мою записку, її зміст зовсім відрізнявся від того, що я хотів запитати. Сидячи в аудиторії зали, я продовжував просити вибачення перед Учителем: «Учителю, це не те що я мав на увазі, це не те що я хотів сказати». Мені здалося, що Вчитель почув мої вибачення і знову поглянув на мою записку. Завдяки цьому «повторному погляду» Учитель очистив свого учня від великої кількості поганої матерії.
Непомітно добіг кінця десятиденний курс лекцій. Учитель був дуже зайнятий, відвідуючи різні райони країни, щоб поширювати Фа, і мав дуже щільний графік. Після десятиденних лекцій у Чанчуні Вчителю потрібно було їхати в інше місце читати лекції. Учитель щойно приїхав, а вже час було вирушати. Мені було важко на душі від того, що потрібно розлучитися з Учителем.
Потім Учитель повідомив нам, що, оскільки виникли певні проблеми з організацією курсів у тому місці, куди він мав їхати, він може залишитися в Чанчуні ще на вісім днів і провести ще один курс лекцій. Почувши це, усі практикувальники в залі дуже зраділи, що мають такий міцний доленосний зв’язок з Дафа. Ми, практикувальники-початківці, отримали можливість прослухати вісімнадцятиденний курс лекцій, прочитаний самим Учителем. Це були найщасливіші й найдорожчі спогади в моєму житті!
Восьмиденні лекції проходили в залі Мінфангун Цзіліньського університету, оскільки перший зал не зміг вмістити збільшену кількість практикувальників.
На другий день лекцій Учитель розповідав про небесне око. Цього разу я вже знав, що Вчитель відкриває небесне око практикувальникам, коли розповідає про нього під час лекції. До мене на чоло між бровами опустився Фалунь, обертаючись трохи вище брів. Після цього він почав занурюватися всередину, нагадуючи рух електричного дриля. Здавалося, що обидва мої очні яблука вдавлюються в плоть.
Учитель сказав у другій лекції «Чжуань Фалунь»:
«Під час моєї розповіді про небесне око кожний може відчути, що лоб стягується, плоть збирається разом і протискується всередину».
Я справді відчув, ніби в моєму чолі пробили отвір. Фалунь мав велику силу. Прориваючись і досягаючи шишкоподібної залози, він збільшувався й продовжував обертатися. Через деякий час він зменшився в розмірах і повернувся через прохід назовні, обертаючись біля поверхні мого чола. Потім він знову перемістився назад крізь прохід... і все почалося спочатку.
Учителю було дуже нелегко читати лекції. Щодня він викладав понад дві години, і весь цей час зовсім не пив води. Під час перерв він лікував людей за сценою. Одного разу після лекції я вийшов із зали через бічні двері й, заглянувши у вікно, побачив, що в кімнаті перебуває багато людей, і Вчитель особисто лікує їхні хвороби. Складалося враження, що Вчитель увесь час дуже зайнятий і багато працює. Неохоче я пішов звідти.
Вартість вхідного квитка на лекції була найнижчою в усій країні. Нові практикувальники платили 40 юанів, а ті, хто почав практикувати раніше, — 20 юанів. У той час вартість квитків на інші курси цігун перевищувала 100 юанів. Учитель вів просте життя. У актовій залі під час першого курсу він проводив лекції в білій сорочці, яку прав щовечора і знову одягав наступного дня. У залі Мінфангун на ньому була звичайна біла футболка з коротким рукавом. Майже всі зібрані кошти було передано організаторам. Учитель не отримував грошей. Я зрозумів, ціна на квитки була настільки низька, тому що Вчитель віддавав винагороду за лекції своїм учням. КПК звинувачує Вчителя в тому, що він жадібний до грошей. У Вчителя 100 мільйонів послідовників. Якби кожен із них дав йому по одному долару, то він став би мільйонером. Я був би дуже щасливий дати Вчителю долар, і це легко було б зробити. Однак Учитель нічого не просив від своїх учнів. Учитель лише хотів, щоб його учні старанно вдосконалювалися за Дафа, асимілювалися з універсальними принципами Істина, Доброта й Терпіння, були добрими людьми та прагнули йти праведним шляхом.
У Вчителя не було розкішного особняка, він мав простий старий будинок, який я бачив на власні очі. Ті практикувальники, які бували вдома в Учителя, розповідали, що плакали від смутку, коли бачили його оселю. Учитель чистий і не заплямований жодною корупційною схемою, він є істинним Учителем, що володіє великими чеснотами. Я зрозумів, що Вчитель не забруднений земним світом, тому що мирські справи ніяк не можуть на нього вплинути.
29 квітня 1994 року Вчитель повернувся до Чанчуня та провів ще один курс лекцій Фалунь Дафа в залі Мінфангун. Я привів маму та друга, щоб вони послухали лекції Вчителя. Усі місця в залі були зайняті, але зовні залишилися деякі практикувальники, що приїхали з дуже віддалених місць. Вони не змогли потрапити всередину, оскільки вхідні квитки вже були розпродані. Тож вони щодня сиділи біля залу й медитували, відмовляючись поїхати.
Тоді я не знав, що Вчитель поширюватиме Фа в Чанчуні востаннє. На десятий день у мене з’явилися деякі справи, і я не відвідав лекцію. Я завжди шкодуватиму про це. Моя душа сповнена болісних докорів сумління.
Через двадцять років, коли я згадую про це, то розумію, що Вчитель таким чином дав мені зрозуміти: така можливість не існуватиме завжди. Усе мине швидко, тому мені потрібно цінувати цю можливість і передвизначеність, яка через мільйони років привела мене до цього останнього періоду. Тому я повинен бути дуже старанним у своєму вдосконаленні.
Я твердо запам’ятав настанови Вчителя, що в самовдосконаленні свого Сіньсін потрібно керуватися принципами Істина, Доброта, Терпіння. Оскільки в моєму житті є Фа, я сповнений щастя й відради. Всупереч переслідуванню, ув’язненням, побиттям, втраті роботи та дому... радість від здобуття Фа, як і раніше, живе в моєму серці.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
