(Minghui.org) Коли я згадую, як відвідувала лекції Вчителя Лі та ступила на шлях удосконалення за Дафа, мене завжди зворушують велике милосердя та безмежна мудрість Учителя.
Зустріч з Учителем на виставці здоров’я
Одного дня в другій половині 1993 року я побачила свого сусіда Лао Лі, пенсіонера, який раніше був державним службовцем, коли він виконував вправи цігун. Я не звернула на це особливої уваги, але через кілька днів Лао Лі сказав: «Запрошую тебе виконувати вправи разом із нами. Ця практика називається Фалуньгун. Це дуже хороша практика, вона ефективно зміцнює здоров’я та лікує хвороби. Оскільки ти часто ходиш до лікарів і приймаєш ліки, можеш прийти й спробувати».
На той час я потерпала від захворювання шийного відділу хребта. Коли почувалася погано, я боялася розплющувати очі, бо все навколо мене кружляло. Крім того, я мала болі в попереку, ревматизм, захворювання шлунково-кишкового тракту та гінекологічні проблеми. Я покладалася на ліки й лікарні, намагалася вилікуватися, але безрезультатно. Усе літо 1993 року я провела в лікарні. Я також займалася двома видами цігун, але вони теж не допомогли. Почувши добру пораду Лао Лі, я вирішила спробувати.
Після обіду я прийшла до групи, де Лао Лі виконував вправи, і щойно почала їх вивчати, одразу щось почало відбуватися. Я безперервно позіхала, по обличчю текли сльози, солоні, як морська вода. Під час медитації на мені була товста бавовняна куртка, але я все одно тремтіла від холоду. Мені сказали, що це означало, що Вчитель Лі усуває мої хвороби. Я ще не читала книг Дафа, а просто хотіла вилікуватися.
Одного разу практикувальниця сказала мені, що на виставці здоров’я в Пекіні буде стенд Фалуньгун, де лікуватимуть хвороби, тому я пішла туди.
Усе було саме так, як описував Учитель:
«Біля інших виставкових стендів люди майже не ходили, а навколо нашого зібрався великий натовп. Вишикувалося три черги: у першій черзі люди записувалися на прийом у першій половині дня; у другій черзі записувалися на другу половину дня; ще в одній черзі чекали на те, щоб узяти в мене автограф». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Один з учнів Учителя лікував мене від хвороб. Я придбала книгу «Фалуньгун» і попросила Вчителя підписати її. Близько полудня люди поступово розійшлися. Практикувальник сказав мені ще трохи залишитися, оскільки тут було хороше енергетичне поле.
Обернувшись, я побачила, що Вчитель дивиться на мене з відстані приблизно десяти метрів. Я дивилася на струнку постать Учителя та його доброзичливе обличчя. У той момент у мене в голові було порожньо, і мені навіть не спало на думку привітатися з ним. Тепер я шкодую про це!
Під час виставки мені пощастило взяти участь у зустрічі з Учителем.
На сцену вийшов літній чоловік і, піднявши руки вгору, закричав: «Я вилікувався! Я вилікувався!» Він кричав і стрибав від радості. Цей чоловік був зразковим працівником залізничної галузі. Йому двічі робили операцію з видалення ракової пухлини, але хвороба знову повернулася. Він знайшов Фалуньгун, і Вчитель вилікував його.
Потім прийшов Учитель і почав читати лекцію Фа. Я дуже уважно слухала, хоча на той час мала лише поверхове розуміння Дафа. Після лекції Вчитель попросив усіх витягнути руку, щоб відчути обертання Фалунь (Колеса Закону). Люди дивувалися й захоплювалися, адже на власному досвіді відчули, наскільки дивовижним є Дафа. Я вирішила продовжувати практику.
Лекції Фа вчителя в Тяньцзіні
Наприкінці року Лао Лі сказав, що в січні в Тяньцзіні відбудуться лекції Фалунь Дафа, і запитав, чи поїду я. «Так!» — рішуче відповіла я. До зимових канікул залишалося чотири дні. Я завершила свою роботу, і директор школи дозволила мені поїхати раніше.
Ми купили квитки на потяг. Несподівано ввечері, коли мали вирушати, у мене піднялася температура. Раніше, коли в мене підвищувалася температура, через ревматизм у мене боліло все тіло, і мені було важко підвестися з ліжка. Дивно, але цього разу я відчувала лише легке запаморочення і легко встала з ліжка. Пізніше я дізналася, що Вчитель заздалегідь почав очищати моє тіло.
Приїхавши до Тяньцзіня, ми виконали медитативну вправу, а потім слухали, як інші практикувальники ділилися досвідом. Увечері ми слухали лекції Фа Вчителя та виконували вправи.
Під час лекцій Учителя я засинала й не знала чому. Що більше хотіла слухати, то міцніше засинала. Прочитавши «Чжуань Фалунь», я дізналася, що Вчитель усував хворобу з мого мозку, тому мене потрібно було ввести в стан, подібний до анестезії. Коли Вчитель очищав тіла учнів, у кожного були різні реакції. Я безперервно, вдень і вночі (крім часу, коли Вчитель читав лекції Фа), сякалася, бо ніс був наповнений липким слизом. Я використала два рулони туалетного паперу. Після того як Учитель очистив моє тіло, я почувалася дедалі краще. Раніше я не могла багато ходити, а після лекцій відчула надзвичайну легкість. Коли їхала на велосипеді, мені здавалося, ніби мене підштовхує вітер. Піднімаючись сходами, я відчувала, ніби хтось підштовхує мене вгору. Я не можу передати, якою щасливою була!
Практикувальник, який раніше займався багатьма видами цігун, сказав: «Це не звичайний цігун. Нам пощастило зустріти Майстра справді високого рівня!» Він працював учителем у середній школі. Після повернення до Пекіна він почав проводити у своєму шкільному кабінеті дев’ятиденні семінари Фалуньгун, показуючи відеолекції Вчителя та навчаючи вправ. Я допомагала йому. На кожен семінар приходило близько 200 людей. Багато хто отримав Фа, відвідавши ці семінари.
У березні я почула, що Вчитель вдруге читатиме лекції в Тяньцзіні. Я хотіла їх відвідати, але подумала, що навряд чи зможу скасувати стільки уроків у школі. Потім, одного недільного дня, коли я пішла до парку виконувати вправи, несподівано почула, що один робітничий колектив найняв автобус, який щовечора після роботи відвозив працівників до Тяньцзіня на лекції Вчителя, а вночі повертав їх назад. Залишалося ще близько десяти вільних місць. Одна поїздка коштувала 15 юанів. Я дуже зраділа й одразу записалася разом із сусідом Лао Лі. Щоб встигати на автобус, я перенесла всі післяобідні уроки на ранок і тепер могла щодня йти з роботи на годину раніше.
О 16:30 ми приходили до воріт Юндіна, щоб сісти в автобус до Тяньцзіня, а додому поверталися опівночі. Наступного дня я йшла до школи, зовсім не відчуваючи втоми.
Знову слухаючи лекції Вчителя, я глибше зрозуміла сенс життя та те, як бути справжньою практикувальницею. Моє світосприйняття зазнало фундаментальних змін!
Під час курсу лекцій Учитель особисто виправляв рухи учнів під час виконання вправ.
Останні два дні лекцій припали на вихідні, тому мені не потрібно було йти на роботу. Ми залишилися в Тяньцзіні на дві доби. Коли після лекції повернулися до готелю й сіли медитувати, Учитель відкрив моє Небесне око. Сцена, яку я тоді побачила, досі стоїть у мене перед очима.
Раніше мені здавалося, що я не вмію усміхатися. Тепер я цілий день почуваюся щасливою і часто сміюся уві сні. Можливо, через те, що в цьому житті я багато страждала, під час виконання вправ я ніколи не боялася труднощів. Раніше через артрит мені було дуже важко сидіти в позі лотоса. Спочатку я могла сидіти 30 хвилин, потім збільшила час до 45 хвилин, а згодом — до години.
Хай би як сильно не боліло, я продовжувала медитувати. Коли інші закінчували вправу й ішли, я залишалася сидіти з іншим практикувальником, і ми щодня медитували по дві години. Іноді біль був таким сильним, що здавалося, ніби навіть думки завмирають. У мене не залишалося сил навіть тримати в думках слова Вчителя:
«Нестерпне можна стерпіти, важкоздійсненне можна здійснити». (Лекція дев'ята, Чжуань Фалунь)
Але щоразу я терпіла до самого кінця.
Чудесний досвід удосконалення
Що більше людей приходило виконувати вправи, то більше ставало нас, і зрештою ми перебралися на відкритий майданчик. Ми наполегливо займалися і в мороз, і в спеку. Однієї сніжної зими температура опустилася до - 13 °C, а о п’ятій ранку було ще темно. Ми розчищали сніг, стелили килимки й сідали виконувати медитативну вправу. Іноді між будинками дув дуже сильний вітер, але ми все одно приходили рано-вранці. Усі ми старанно вдосконалювалися.
Після обіду ми разом читали Фа в коридорі будинку, де жили. Сідали одне навпроти одного й по черзі читали. Потім ділилися досвідом удосконалення. Деякі практикувальники розповідали, як вирішують сімейні конфлікти, інші — як добре поводяться на роботі, а хтось ділився змінами, що відбулися в їхньому житті після початку практики.
Один літній чоловік раніше вставав уночі до туалету по 20 разів, тому зовсім не міг спати. Через два місяці практики він почав вставати лише двічі за ніч. Молодша сестра однієї практикувальниці (теж практикувальниця) зламала ногу в автомобільній аварії, і її відвезли до лікарні, щоб накласти гіпс. Поки інші пацієнти кричали від болю, вона зовсім його не відчувала. Коли гіпс зняли, лікар не зміг визначити, де саме був перелом. 70-річна практикувальниця розповіла, що десять років тому їй видалили матку, однак після того, як вона почала вдосконалюватися, у неї відновилися менструації.
Інша літня практикувальниця, яка була консультанткою в пункті практики в парку, розповіла про свій дивовижний досвід. Одного разу вона залишилася на ніч у доньки, яка жила далеко від парку. Рано-вранці їй потрібно було принести до парку магнітофон із музикою для виконання вправ. Надворі було ще дуже темно. У будинку доньки не було ліфта, а сходи також не освітлювалися. Вона подумала: «Я не можу затримувати початок практики. Треба спуститися вниз, навіть якщо доведеться йти навпомацки».
Щойно ця думка виникла, місячне світло осяяло сходовий проліт. Коли вона вийшла з будинку й озирнулася, то побачила, що там знову було зовсім темно. Вона знала, що це Вчитель допоміг їй.
В іншому випадку після виконання вправ вона проходила повз високий стовп і раптом почула звук, схожий на вибух. Вона відчула, як велика рука закрила їй очі й опустилася вниз, захищаючи її. Розплющивши очі, вона побачила навколо себе уламки скла. Виявилося, що велика лампа на стовпі вибухнула. Лампи на вулиці Чан’ань були настільки великими, що їх неможливо було обхопити руками. Люди навколо завмерли від переляку. Побачивши, що практикувальниця не постраждала, усі почали казати, що їй дуже пощастило. Вона сказала, що Вчитель знову захистив її. Пізніше ця практикувальниця побачила, що її одяг був посічений уламками скла, і показала його нам.
Я розповідала друзям і родичам про те, наскільки великим є Дафа. Я навчила вправ більше ніж десять учителів, і ми щоранку виконували їх у школі. Щопонеділка та щочетверга під час обідніх перерв ми разом читали Фа.
Охоронець у нашій школі був родом із повіту Шень провінції Хебей. Він теж хотів практикувати, тому я дала йому почитати книгу. Він розповів, що, читаючи першу лекцію «Чжуань Фалунь», раптом піднявся в повітря, сидячи на ліжку. Він багато років курив і не міг кинути. Одного понеділка він прийшов вивчати Фа разом із нами саме тоді, коли ми читали розділ про усунення пристрасті до куріння. Коли в четвер він знову прийшов на вивчення Фа, то усміхався й розповів нам, що після прочитання цього розділу в понеділок більше навіть не міг думати про куріння. Він курив багато років, але зміг легко кинути. Усі казали, що це дивовижно.
Учитель сказав:
«Тому, як кажуть, якщо ви будете вдосконалюватися, як на самому початку, то неодмінно зможете здобути Істинний Плід». («Лекція Закону на міжнародній конференції Фа 2009 року в районі Великого Нью-Йорка»)
Нині в материковому Китаї немає середовища, де практикувальники могли б разом у великих групах вивчати Фа та виконувати вправи. Однак ми й досі використовуємо різні способи, щоб невеликими групами разом вивчати Фа та ділитися досвідом. Ми також разом виходимо на вулиці, щоб роз'яснювати правду. Ми ніколи не припиняли вдосконалюватися. Проте іноді я розслаблялася.
Щоразу, коли я згадую ці незабутні події, вони надихають мене бути старанною в удосконаленні та добре виконувати те, що мають робити учні Дафа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
