(Minghui.org) Наша велика родина походить зі стародавнього роду. Наш рід завжди продовжувався й процвітав, однак родичі не завжди ладнали між собою. Мій дід по батьківській лінії в 1960-х роках працював бухгалтером у виробничій бригаді нашого села. Селяни поважали його за чесність, доброту та внесок у добробут громади.
У селі жила ще одна родина, у якій було семеро синів і донька. Глава сім’ї Цао користувався своїм становищем, залякував інших і часто зловживав владою. Він заганяв свиней і корів на чужі поля, знищуючи врожай. Цао та його дорослі сини ночами потай проникали на подвір’я інших родин і крали фрукти, курей та качок. Якщо хтось наважувався йому протистояти, Цао знаходив привід побити його.
Селяни втомилися від цього, але ніхто не знав, що робити. Вони звернулися до мого діда й попросили допомогти відновити справедливість. Однак у Цао був родич, який обіймав високу посаду в повітовій адміністрації, тому Цао був упевнений, що йому все зійде з рук. Він не став слухати мого діда, і відтоді між нашими родинами виникла ворожнеча, яка тривала багато років.
Мій дід вийшов на пенсію на початку 1980-х років. Зрозумівши, що він більше не має жодної влади, і відчувши цілковиту безкарність, Цао та його родина почали ображати й навіть нападати на діда та інших членів нашої родини. Вони без жодних підстав захопили наше рисове поле й городи, завдавши нам величезних збитків. Одного разу моїй бабусі навіть довелося стати навколішки перед Цао та його синами й благати їх припинити бити її дітей.
З раннього дитинства я був свідком нескінченного конфлікту між нашими родинами. Під час бійок моїм тіткам виривали волосся, а дядьків так жорстоко били, що вони по кілька днів не могли підвестися з ліжка. Мене обурювало те, як поводилися з нашою родиною, але нам не було де шукати справедливості. Односельці співчували нам, але, побоюючись Цао, не наважувалися стати на наш бік. Позбавлені підтримки й морально виснажені, усі мої родичі поступово виїхали із села на початку 1990-х років.
Коли я ріс, прабабуся та бабуся невпинно повторювали, щоб я старанно навчався, досяг успіху в житті, став високопосадовцем і прославив нашу родину. Як старшому чоловікові у своєму поколінні, мені змалку прищеплювали глибоке почуття відповідальності. Я пообіцяв, що змушу родину Цао заплатити за те, що вони з нами зробили. Я регулярно займався спортом, щоб підтримувати хорошу фізичну форму, самостійно опанував бойові мистецтва й шукав можливості помірятися силами з іншими майстрами. З кожного поєдинку я здобував досвід, готуючись до того дня, коли зможу зустрітися віч-на-віч із родиною Цао.
На жаль, у школі я навчався не дуже добре, тому шлях до кар’єри високопосадовця для мене був закритий. Тож я збільшив фізичні навантаження й почав інтенсивно тренуватися, щоб дати відсіч чоловікам із родини Цао. Не раз я уявляв, як б’ю Цао, завдаю йому тяжких каліцтв і навіть убиваю його.
Зустріч із Дафа та відмова від ненависті
У березні 1996 року в одному з парків я зустрів людей, які розповіли мені про Фалунь Дафа (Фалуньгун). Того ж вечора я вперше слухав лекції Вчителя, хоча не до кінця розумів, про що він говорив. Але вже після другого вечора я відчув, що практика надзвичайно приваблює мене. Я відвідав дев’ятиденний семінар і прослухав усі лекції.
Багато з того, про що говорив Учитель, здавалося неймовірним, але в глибині душі я знав, що це істинний шлях самовдосконалення, який трапляється лише раз у житті. Я завжди захоплювався бойовими мистецтвами й прочитав безліч священних текстів даоської та буддійської шкіл. Я мав уявлення про те, що таке самовдосконалення, але ніколи не зустрічав учення, яке пояснювало б усе так ясно й зрозуміло.
Так почалося моє самовдосконалення за Дафа. У той час я ще навчався в професійному училищі, але щоранку виконував вправи з місцевою групою в парку, а ввечері разом із ними вивчав Фа. Мій моральний рівень непомітно для мене самого почав підвищуватися. Я перестав встрявати в бійки, мій запальний характер пом’якшав. Я повернув велосипед, який колись украв, і більше не піднімав гроші із землі, бо не хотів через дрібну вигоду втрачати Де (доброчесність).
Крім того, я почав допомагати мамі по господарству й перестав з нею сперечатися та сваритися. Побачивши, як завдяки практиці я змінююся на краще, вона почала щиро підтримувати Дафа. Ці зміни помітили й люди навколо: вони відзначали, що я став спокійнішим і стриманішим. Я розповідав друзям і родичам про Дафа, і один із моїх однокласників також почав удосконалюватися.
Приблизно через два місяці після початку практики Дафа мене осяяло: «Тепер я практикувальник Фалуньгун. Як я можу й далі хотіти помститися родині Цао? Як я скажу про це рідним — бабусі, дідусеві, двоюрідним братам і сестрам?» Я болісно розмірковував над цим цілий тиждень, але не міг знайти правильного рішення.
Вивчаючи Фа, я зрозумів, що конфлікт між нашими родинами виник через кармічні борги. Можливо, мої предки скривдили когось із родини Цао, і тепер вони повертають собі те, що їм по праву належить у цьому житті. Якби я пішов битися з ними, то лише віддав би їм Де і створив новий кармічний борг, який довелося б виплачувати нашим дітям і онукам. Невже в такому разі цьому не було б кінця? Лише повністю забувши про це, я зміг би погасити борг.
Однак ворожнеча між родинами була надто давньою, і забути про неї було непросто. Як би я не хотів відпустити минуле, ще кілька років мене не полишала думка про помсту. Я не міг повністю позбутися ненависті.
Одного вечора, після колективного вивчення Фа, я запитав себе: «Чи є я справжнім практикувальником? Учитель наставляє нас жити відповідно до вимог Фа й ставати кращими. Якщо я завдам шкоди Цао або вб’ю його, мені загрожуватиме в’язниця. Це заплямує репутацію Дафа. Я не можу так учинити. Мій єдиний шлях — відмовитися від думки про помсту.
Так, мені потрібно відмовитися від помсти. Я практикую Фалунь Дафа, а принцип Дафа — не відповідати ударом на удар. Ворожнеча між нашими родинами закінчиться на мені!» Щойно я прийняв це рішення, на душі стало легко, а тіло також наповнилося легкістю. Я подякував Учителю за допомогу в подоланні ненависті, яка мучила мене стільки років.
Коли я розповів родині про своє рішення, вони напрочуд легко його сприйняли. Так просто завершилася багаторічна ворожнеча між двома родинами.
Однак Цао скоїв надто багато поганих учинків, і зрештою карма його наздогнала. Його поранили ножем, і він назавжди залишився інвалідом. Це показує, що добро винагороджується, а зло зрештою зустрічається з відплатою.
Роз’яснювати правду, щоб рятувати живих істот
У липні 1999 року компартія Китаю розпочала загальнонаціональну кампанію переслідування Фалунь Дафа, одночасно розгорнувши безпрецедентну за масштабами кампанію наклепу та пропаганди. Багато практикувальників у моєму районі через страх залишили практику. Я ж твердо вірив, що Фалунь Дафа — це божественний, істинний шлях самовдосконалення. Я не розумів, чому комуністичний режим так вороже ставиться до Дафа, але був сповнений рішучості вдосконалюватися до кінця, бо немає нічого поганого в тому, щоб бути доброю людиною.
На той час я вже працював і керував невеликою командою. Я дотримувався принципів Дафа Істина, Доброта, Терпіння й ніколи не брав на роботі нічого для особистого користування. Я дбав про інших і волів зазнавати втрат, ніж користуватися чужим становищем. Завдяки сумлінному ставленню до роботи я здобув визнання та повагу керівництва й колег. Однак після повернення з поїздки до Пекіна в листопаді 1999 року, куди я поїхав подати звернення до центрального уряду, мене затримали, а невдовзі відсторонили від роботи.
Прочитавши статтю Вчителя «Розумність» зі збірки «Суть сумлінного вдосконалення 2», ми з іншими практикувальниками знайшли стару друкарню й почали вручну друкувати буклети з інформацією про Дафа. Вночі ми розносили їх по всьому району. Напередодні Китайського Нового року 2001 року мене заарештували за розповсюдження цих буклетів.
Мене утримували в центрі ув’язнення. Я доброзичливо ставився до всіх, і більшість людей, з якими я спілкувався, прихильно ставилися до Дафа. На другий день Китайського Нового року всі великі ЗМІ повідомили про випадок самоспалення на площі Тяньаньмень. Я одразу зрозумів, що все це було інсценовано.
Я розповів співкамерникам, що їздив до Пекіна, на площу Тяньаньмень, і не бачив, щоб патрульні поліціянти носили із собою вогнегасники. Тоді як поліціянтам із телесюжету вдалося так швидко загасити пожежу?
Я звернув увагу на те, що Ван Цзіньдун, який називав себе практикувальником Фалуньгун і нібито здійснив самоспалення, щоб досягти Повного Просвітлення, навіть не сидів у правильній позі для медитації. На його тілі були сліди опіків, але, як не дивно, волосся та одяг залишилися неушкодженими. Я також пояснив співкамерникам, що справжній практикувальник Фалуньгун ніколи не вчинить самогубства.
Крім того, я зазначив, що літня жінка, на прізвище Лю не могла випити пів пляшки бензину, адже навіть невелика його доза спричиняє тяжкі ушкодження внутрішніх органів і може призвести до смерті. У такому разі їй неодмінно мали б зробити промивання шлунка. Я дійшов висновку, що уряд намагається очорнити Фалуньгун. Співкамерники дивилися телепередачу, водночас слухаючи мої коментарі. Більшість із них погодилася, що я мав рацію, і не повірила брехливому репортажу.
Після звільнення у 2002 році я прочитав нові статті Вчителя, зокрема:
«Лекція Закону на конференції Фа у Флориді, США»,
«Лекція Закону під час подорожі Північною Америкою»,
«Лекція Закону на конференції Фа на заході США»,
«Лекція Закону на конференції Фа в районі Великих озер Північної Америки»,
«Лекція Закону на конференції Фа 2001 року в Канаді»,
«Лекція Закону на міжнародній конференції Фа у Вашингтоні».
Тоді я усвідомив безмежну глибину вчення Дафа й чітко зрозумів свою відповідальність як учня Дафа — допомагати Вчителю у Виправленні Закону.
Ба більше, я почав розуміти, наскільки незвичайним є Вчитель. Протягом наступних кількох років я присвячував увесь свій вільний час вивченню Фа, відправленню праведних думок, обміну досвідом з іншими практикувальниками та допомозі їм у вдосконаленні. Усім, кого зустрічав, я розповідав, наскільки величне вчення Дафа, а також про те, як компартія Китаю несправедливо його очорнила та переслідує його послідовників.
На роботі зі мною достроково розірвали контракт, оскільки я відмовився зректися своїх переконань. Відтоді мені довелося неодноразово переїжджати в різні райони Китаю та змінити безліч професій. Я працював оператором важкої техніки, робив масаж ніг, пік булочки в ресторані, вирощував паростки на фермі та переносив мішки з піском як різнороб.
Незалежно від того, куди я переїжджав і яку роботу виконував, я намагався бути доброю людиною та жити відповідно до вчення Дафа. Я був добрим і уважним, завжди ставив інших на перше місце. Щоразу, коли випадала нагода, я розповідав людям про Дафа та пояснював, чому переслідування є несправедливим.
Одного разу я їхав у поїзді. Навпроти мене сиділа літня жінка, яка трималася за живіт, ніби відчувала сильний біль. Я запитав, що сталося і чи не потрібна їй допомога. Вона відповіла, що в неї болить шлунок. Тоді я сказав їй: «Я не зможу допомогти вам знайти лікаря, але знаю один спосіб, який може полегшити ваш біль».
Я розповів їй про фрази «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао), про те, що Фалунь Дафа має коріння в буддійській традиції, а також про те, що самоспалення на площі Тяньаньмень було інсценовано, щоб очорнити Дафа. Я порадив їй якомога частіше повторювати ці фрази, і тоді вона отримає благословення.
Вислухавши мене, жінка заворушила губами, беззвучно промовляючи ці фрази. Потім попросила мене повторювати їх уголос, доки вона не запам’ятає кожне слово. Минуло зовсім небагато часу, і вона вигукнула: «У мене вже не болить живіт. Це допомогло!» Вона задала багато запитань про Дафа та переслідування й сказала, що, повернувшись додому, знайде книгу «Чжуань Фалунь» і прочитає її.
Підвищуватися, вивчаючи Фа та дивлячись у себе
За понад 20 років практики Дафа я глибоко усвідомив, наскільки важливим для нашого вдосконалення є вивчення Фа. Воно допомагає нам дивитися в себе, позбавлятися людських уявлень і пристрастей, а також зберігати тверду віру в Учителя та Фа. Якщо щодня спокійно й з ясним розумом вивчати Фа, можна швидко розпізнавати думки, що не відповідають Фа, усувати приховані пристрасті та замінювати їх праведними думками.
Я зрозумів, що позбавлення від пристрастей залежить від того, наскільки сильна наша віра в Учителя і Фа. Ці два чинники нерозривно пов’язані: що менше в нас пристрастей, то міцніша наша віра, то сильніші наші праведні думки й то ймовірніше проявиться надзвичайна сила Дафа.
Наприклад, позбавлення від сексуального потягу стало для мене тривалою й важкою боротьбою. До початку практики Дафа я часто дивився порнографію, і це стало найбільшою перешкодою на шляху до духовного вдосконалення. Це втручання проявлялося в моїх снах, а також щоразу, коли я бачив жінок у відвертому одязі або натрапляв на подібні зображення в інтернеті. Якщо я піддавався цим думкам і занурювався у фантазії, то щоразу відчував сильне розчарування в собі та почувався переможеним. Мені завжди було потрібно кілька днів, щоб вийти з цього стану.
Я намагався повністю заперечувати цей вплив: перестав відвідувати порнографічні сайти й навмисно уникав жінок, які одягалися певним чином. Проте в процесі вдосконалення Сіньсін я й далі переживав злети й падіння. Щоразу, коли в мою голову закрадалася хтива думка, якщо я не помічав її й одразу не усував праведними думками, мій розум заповнювали інші, такі самі неправильні думки. Вони заважали мені, пробуджуючи мої бажання. Коли я усвідомлював, що пристрасть і хтивість узяли гору наді мною, мої праведні думки вже не були сильними, а віра в Дафа також слабшала. Якщо це відбувалося під час сну, я часто не міг себе контролювати.
Я почав напам’ять повторювати рядки з Фа:
«Я не проста людина, я практикувальник. Не поводьтеся так зі мною! Я вдосконалююся за Фалунь Дафа». (Лекція шоста, Чжуань Фалунь)
Це допомагало, але перешкоди все одно виникали знову й знову. Щоразу я запитував себе: «Чи справді ти віриш в Учителя і Фа? Якщо віриш, то чому не хочеш відмовитися від сексуального потягу?» Я прочитав багато статей, у яких практикувальники ділилися подібним досвідом, дивився в себе, але все ж не міг повністю розірвати цю пристрасть. Я ніяк не міг зрозуміти, що є її причиною.
Одного разу, перебуваючи в напівсонному стані, я побачив таку сцену. На стільці сиділа людина з перерізаним горлом. Кілька людей стояли навколо неї та щось запихали їй у горло. Прокинувшись, я згадав цей сон і зрозумів, що Вчитель допомагає мені дещо усвідомити. Однією з причин, через яку я не міг повністю позбутися сексуального потягу, було те, що злі сутності з інших просторів скидали в моє просторове поле ці огидні речовини, а я не заперечував їх повністю.
Тоді я посилив відправлення праведних думок і додав таке: «Я не визнаю планів старих сил і не приймаю жодних брудних, огидних речовин, які вони мені нав’язують». Це значно послабило втручання, але не усунуло його повністю. Щоразу, коли виникала хтива думка, я негайно нагадував собі: «Я повинен повністю довіряти Вчителю та Фа. Мені не потрібна ця пристрасть». У більшості випадків це трохи допомагало, але остаточно позбутися її я ніяк не міг.
Потім я згадав, що Вчитель наставляв нас удосконалюватися так, щоб стати безкорисливими й завжди ставити інших на перше місце. Що ж таке «я»? Вивчаючи Фа, я зрозумів, що це моє фізичне тіло в цьому світі та всі думки, які породжує мій мозок. Це продукт старого Всесвіту. Досягти стану безкорисливості означає не визнавати жодних думок, що походять від цього тіла та мозку. Ці думки були нав’язані старими силами й належать старому Всесвіту. Вони не мої й не відображають справжнього мене. Моє справжнє «я» безкорисливе й повністю асимільоване з Дафа.
Коли я зрозумів цей принцип, моя свідомість стала надзвичайно ясною. Усі ці порочні думки були заплановані старими силами ще дуже давно, а демон хтивості впроваджував цю речовину в моє просторове поле. Усе це були не мої бажання, а вироджена матерія старого Всесвіту. Коли я розпізнав сутність хтивості, вона втратила владу наді мною й більше не могла мені заважати. Відтоді я міг вивчати Фа з ясним розумом, а моя головна свідомість більше не перебувала в замішанні.
Оскільки я повністю довірився Фа та Вчителю, Він допоміг мені пройти це випробування. Я зміг підвищитися й позбутися цієї пристрасті. Це ще більше переконало мене в безмежному милосерді Вчителя та надзвичайній силі Дафа.
Свідчення надзвичайної сили Дафа
Через місяць після початку практики я пішов у ресторан з однокурсником. Коли ми вже підходили до нього, в мого друга несподівано для нас влучив футбольний м’яч. До нас підійшли кілька футболістів. Вони оточили нас. Зав’язалася суперечка, яка швидко переросла в запеклу сварку. Мій друг забіг до ресторану й схопив кухонний ніж — здавалося, бійки не уникнути.
Спостерігаючи за тим, що відбувається, я подумав: «Я практикувальник Дафа. У “Чжуань Фалунь“ Учитель сказав: “…не заведено відповідати ударом на удар, лайкою на лайку“. Я вирішив: якщо почнеться бійка, я не чинитиму опору. Нехай мене навіть кілька разів ударять, аби тільки інша сторона заспокоїлася». Щойно я про це подумав, розлючені футболісти раптом стихли. Вони підняли свій м’яч, розвернулися й пішли. Ми з другом здивовано переглянулися. Я смутно розумів, що, оскільки мої думки відповідали Фа, Учитель допоміг нам розв’язати цей конфлікт.
На початку 2000-х років, однієї літньої ночі, ми зі співучнем вирушили мотоциклом у віддалене селище, щоб поширювати інформаційні матеріали про Дафа. На зворотному шляху нас зупинили й заарештували поліціянти в цивільному. Під час допиту вони не змогли отримати від нас жодної інформації, а близько опівночі відвезли нас до лікарні на медичний огляд.
Поки ми роз’яснювали лікарям правду про Дафа, я водночас відправляв праведні думки, щоб усунути все переслідування, що походило від старих сил. Я говорив лікарям, що практикую Фалунь Дафа, щоб стати кращою людиною, але нас незаконно переслідують. Під час комп’ютерної томографії я просив Учителя зміцнити мої думки: «Я практикувальник Дафа й повинен протистояти планам старих сил. В’язниця — не місце для практикувальників Дафа!»
Рано-вранці поліціянти доставили нас до слідчого ізолятора. Лікар із клініки впізнав мене й запитав, чому я повернувся.
«Я ніколи б не повернувся сюди за власною волею, мене привезли поліціянти», — відповів я.
Лікар поглянув на результати моїх обстежень, махнув рукою й сказав: «Я не буду ризикувати й не прийму вас». Поліціянти намагалися переконати його дозволити госпіталізацію, але він залишився непохитним. Не маючи іншого вибору, поліціянти відвезли мене додому. Дорогою один із них порадив мені негайно звернутися до лікаря й подбати про своє здоров’я.
Я з усмішкою відповів: «Я в порядку. Я не хворий».
Іншого практикувальника затримали на місяць. Коли я побачив його після звільнення, він розповів мені, що поліція повідомила йому, ніби в мене відмовляють усі життєво важливі органи і я практично помираю. Я зрозумів, що Вчитель таким чином захистив мене: результати медичного обстеження були оформлені так, щоб покласти край переслідуванню старими силами.
Влітку 2013 року я добирався додому попутною вантажівкою. Раптом вантажівка втратила керування й перекинулася на бік. Мене відкинуло до стінки кабіни, а водій, міцний чоловік, упав на мене зверху. Мені вдалося зберегти спокій і нагадати собі, що я практикувальник, мене захищає Вчитель і зі мною все буде гаразд.
Я зовсім не злякався і зрештою не отримав жодних травм. Я знав, що Вчитель захистив мене. Коли вантажівку занесло й вона перекинулася, удар був надзвичайно сильним. Це легко могло призвести до серйозних травм. Навіть якби розбилося лише одне вікно, наслідки могли бути дуже серйозними. Але і вікна, і лобове скло залишилися цілими, та й зі мною нічого не сталося. Водій був приголомшений.
Я безмежно вдячний Учителю за те, що він завжди поруч зі мною. Мені не раз доводилося бути свідком незвичайної та чудодійної сили Дафа. Самовдосконалення за Дафа — найкраще рішення, яке я коли-небудь приймав, і я ні про що не шкодую. І надалі я твердо віритиму в Учителя та Фа, сумлінно виконуватиму три справи й виконуватиму свій історичний обіт.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
