(Minghui.org) Мені 80 років. Після того як я почала практикувати Фалунь Дафа, Учитель зцілив усі мої хвороби, тепер я маю гострий зір, хороший слух, я бадьоро ходжу і сповнена енергії.
Милосердя Вчителя допомогло мені подолати труднощі
Я цілий рік розповідаю людям про Фалунь Дафа. Спочатку я боялася і відчувала себе скривдженою, коли стикалася з людьми, які не хотіли слухати мої пояснення про переслідування. Але поступово я навчилася утримувати їх від скоєння злочину проти Дафа, а згодом змогла використовувати свої надприродні здібності за бажанням. Я пройшла через багато труднощів, і Вчитель наділив мене надприродними здібностями та з безмежним милосердям усував усі перешкоди, з якими я стикалася.
Моя воля загартувалася після того, як я відчула страх і почуття несправедливості, йдучи засніженою дорогою
Чи то мороз, нестерпна спека, вітер чи сніг, я без вагань йду шляхом роз’яснення правди людям. Щороку я роз’яснюю правду аж до Китайського Нового року, відпочиваю два дні й продовжую на третій. Спочатку, стикаючись із поганими людьми, я відчувала страх і біль. Але, озираючись назад, розумію, що вони лише загартовували мою волю.
Одного зимового дня 2014 року йшов сильний сніг, але я все одно взяла велосипед і вийшла на вулицю. Зустрічаючи людей, з якими мене пов’язувала доля, я дарувала їм амулет, щоб їм супроводжувала удача, пояснювала правду й дарувала тепле благословення. Продовжуючи шлях, я забула про холод і сніг. Усі мої думки були зосереджені на пошуку людей, з якими мене пов’язувала доля.
Побачивши, що попереду стоїть людина, я швидко під’їхала на велосипеді й хотіла дати їй амулет, який оберігав би її. Однак амулет безшумно впав на сніг. На снігу амулет виглядав ще красивіше. Мої руки так замерзли й заніміли, що я не змогла втримати амулет. Поговоривши з цією людиною про Фалунь Дафа, я, не замислюючись, йшла далі. Я подумала про себе: «Чому мені так ніяково? Моє тіло ніби стало незграбним. Що не так?» Опустивши погляд, я побачила, що мої груди занурилися в сніг, ніби я несла на грудях крижану кришку каструлі, але я цього не усвідомила, і мені навіть стало спекотно.
У 2004 році я зустріла чоловіка років сорока. Коли розмова зайшла про Фалуньгун, він розлютився: «Забирайся! Забирайся від мене до біса!» У той момент по моїх щоках потекли сльози. Я подумала: «Я роблю це для твого блага, а ти все одно так зі мною поводишся. Це так прикро». І тут же згадала вірш Учителя:
«Страждання не боїться Пробуджений Великий;
Воля йо́го із Алмазу-ваджра добре злита;
Пристрасті до смерті й до життя жодної нема;
Широкий й рівний його шлях у Виправленні Фа».
(«Праведні думки і вчинки», Хун Їнь 2)
Тричі прочитала вірш і заспокоїлася, подумала: «Я — практикувальниця Дафа, яка вдосконалюється, щоб стати просвітленою істотою. Як я можу проливати сльози через одне неприємне зауваження звичайної людини?! Хіба просвітлені проливають сльози?» Я витерла очі й продовжила шлях. Мені здавалося, що Вчитель перебуває прямо переді мною. Пізніше, зустрічаючи людей, які мене лаяли, я більше не плакала. Просто дивилася на них, і вони замовкали. Коли бачила, що дехто збирається лаяти Вчителя та Дафа, я починала хвилюватися й казала: «Замовкніть». І людина слухняно замовкала.
Повернувшись після роз’яснення правди, я розповіла про це практикувальнику, і він сказав: «Учитель надав тобі сили. Чому ти їх не використовуєш? Ці сили призначені для того, щоб рятувати людей».
Надприродні здібності супроводжували мене
Незабаром я помітила, що мені стало набагато простіше спілкуватися з людьми, і я почала відпускати свої пристрасті, щоб відкрито й чесно роз’яснювати правду. Іноді зустрічала людей особливого статусу. Я пробуджувала в них вроджену доброту й щосили намагалася не викликати негативних думок. Таким чином, я могла перетворити небезпечну ситуацію на безпечну.
У 2022 році, коли щойно скасували трирічний карантин, я зустріла на узбіччі дороги чоловіка років шістдесяти. Коли я зачепила тему Фалуньгун, він злобно сказав: «Мій родич — начальник поліції. Я зателефоную йому й подбаю про те, щоб тебе відвезли до поліційного відділку». Він дістав свій мобільний телефон. Я усміхнулася й відповіла: «Брате, я роблю це заради твого ж блага. Це може врятувати тебе в скрутну хвилину. Ти справді змусиш себе повідомити про мене? Мені за 70. Між нами немає ворожнечі чи ненависті. Якби ми жили в одному домі, ти б навіть називав мене „старшою сестрою“. Хіба ти відвів би свою старшу сестру до поліції?» Він на мить завмер, а потім сказав: «Іди». Це зіткнення з нещастям допомогло мені зрозуміти: якщо мої праведні думки сильні, то людині важко чинити погано. Мої милосердні думки розчинили злі думки, що стояли за ним. Повернувшись того дня додому, я отримала підтримку Вчителя. Я медитувала три з половиною години, не відчуваючи жодного болю в ногах.
Нам також необхідно ретельно роз’яснювати правду, перш ніж ми зможемо знищити злих істот, що стоять за ними. Тільки так їх можна врятувати. У 2023 році я зустріла на узбіччі дороги пенсіонера, він здавався незвичайною людиною. Коли я згадала про вихід з компартії Китаю (КПК), він презирливо сказав: «Ви думаєте, що партію можна повалити силами лише кількох людей?» Я відповіла: «Справа не в тому, що ми хочемо її зруйнувати. Партія — це злий привид, тому Небеса хочуть її знищити. Ми — добрі люди. У наші дні високопоставленим чиновникам пересаджують нові органи, коли їхні власні відмовляють. Для цього вони почали вдаватися до насильницького вирізання органів. Хіба це нормальні люди? Людям із психічними захворюваннями заборонено відвідувати наші заняття. Яким чином ми вписуємося в пропаганду партії? Ван Цзіндун отримав сильні опіки, але його волосся та пляшка з гасом між ногами не загорілися; дихальні шляхи Лю Сиїн були пошкоджені, але вона могла виразно говорити й навіть співати; Лю Чуньлінь побили до смерті… Дозвольте мені подарувати вам захисний амулет, і він допоможе вам подолати лиха та знайти мир і безпеку».
Я також говорила на інші теми, пов’язані з переслідуванням, і вимовила кілька слів благословення. Він, зрештою, зрозумів правду й обернувся, щоб похвалити мене: «Яку ж ви, мабуть, маєте освіту! Це справді чудово! Ви мене повністю переконали. Я вступив до КПК приблизно 40 років тому, і три-чотири групи людей приходили, щоб пояснити мені правду, але я не вийшов з її лав. Будь ласка, допоможіть мені вийти з КПК. Ви так гарно говорили». Бачачи, що він зрозумів правду, я раділа за нього.
Я роз’яснила правду одній досить модній жінці, яка, судячи з усього, належала до системи КПК. Коли я почала розповідати правду, вона занепокоїлася й одразу ж захотіла викликати поліцію. Я сказала: «Помовчіть і послухайте». Поки вона була в ошелешенні, я широко усміхнулася й сказала: «Сестро, не треба так хвилюватися. Вірити тому, що я сказала, чи ні — це ваш вибір, я роблю це для вашого ж блага. Сподіваюся, що коли настане біда, Небесні правителі захистять вас. Я дам вам оберіг, щоб ви були в безпеці». Здавалося, вона хотіла щось сказати, але лише відкрила рота і, як не намагалася, не могла вимовити ані слова. Після цього я пішла. Коли я відійшла досить далеко й озирнулася, вона все ще стояла там, як колода, немов застигла на місці. Учитель вкотре наділив мене надприродними силами, щоб запобігти біді, і звичайна людина також не створювала жодної карми. Тут я хотіла б подякувати нашому милостивому, великому Вчителю!
Учитель завжди спостерігає за своїми учнями й допомагає їм
Учитель захищає своїх учнів, коли ми роз’яснюємо людям правду. Насправді Вчитель постійно піклується про своїх учнів. Одного разу я їхала вулицею й побачила, як біля узбіччя зупинилася машина для прибирання дороги. Щоб уникнути зіткнення з нею, я звернула до узбіччя, і молодий чоловік, що їхав ззаду на мотоциклі, врізався в мене. Від удару мене відкинуло далеко вбік, і я з глухим шумом впала на землю. Спочатку об землю вдарилася моя голова. Я схопилася рукою за голову й відчула, як з неї хлинула кров. Молодий чоловік був у шоці, а перехожий сказав: «Чому ви досі не допомогли підвестися літній людині?» Я відповіла: «Зі мною все гаразд. Я можу встати сама». Зрештою, підвівшись, я знову сіла на землю. Молодий чоловік підбіг і підтримав мене, коли я піднімалася. Я сказала: «Молодий чоловіче, не бійтеся. Я практикую Фалунь Дафа. Ви чули про вихід із КПК та підпорядкованих їй молодіжних організацій заради власної безпеки?» Він відповів: «Ні». Я продовжила: «Вступали до комуністичного союзу молоді чи носили червону краватку?» Він відповів: «Так, і те, й інше». Тримаючись за голову, я побігла до свого велосипеда, щоб взяти ручку й записник, у який записую імена людей, які погодилися вийти з КПК. Потім я попросила його записати своє ім’я й допомогла йому вийти.
Після цього я сказала: «Молодий чоловіче, я практикую Фалунь Дафа, і Вчитель захищає мене та оберігає. Якби я була звичайною людиною, чи змогли б ви сьогодні піти без жодних наслідків? Мені вже за 70». Усі перехожі запитували: «Вам уже за 70, але ви в порядку після такої серйозної аварії?» Я відповіла: «Зі мною все гаразд. Ви можете йти, молодий чоловіче». Я обмацала свою голову й подивилася на руку. Чому немає крові? Навіть гулі немає. Після цього я роз’яснювала людям правду, перш ніж повернулася додому.
Якби це сталося зі звичайною людиною, не можу уявити, наскільки серйозно вона постраждала б у результаті цієї аварії. Під час вивчення Фа того дня я відкрила книгу й була вражена. Усі слова були золотистого кольору й виглядали такими гарними. Навіть розділові знаки були золотими.
Іншого разу мій мотоцикл раптово втратив керування й з’їхав на узбіччя. Я хотіла вирівняти його, але не впоралася з керуванням. Раптом пролунав гучний удар, і я врізалася прямо в задню частину чиєїсь машини. Ніхто не постраждав, і з машиною все було гаразд. Якби я не врізалася в машину, то, можливо, впала б на землю з численними травмами. Я знала, що захист Учителя допоміг мені повернути борг.
Ще раз я їхала на велосипеді й раптово втратила свідомість. Коли прийшла до тями, виявилося, що я лежу на багажнику чиєїсь машини. Якби не ця машина, навіть не можу уявити, чим би все закінчилося. У машині також нікого не було. Подібні випадки траплялися кілька разів, але під захистом Учителя мені завжди вдавалося вийти з них неушкодженою.
Заклик до співучнів виступити вперед і разом виконати наші доісторичні обітниці
Учитель наставляє практикувальників Дафа більше роз’яснювати правду та рятувати людей. Я виявила, що багато практикувальників досі цього не роблять. Однак ми — Єдине Тіло, і в кожного практикувальника Дафа є своя місія. Тому я маю попросити цих співучнів вийти й виконати свої доісторичні обітниці.
Одного разу я вирушила в сільську місцевість, розташовану приблизно за 113 км від нас, щоб рятувати людей. Мешканці там були дуже простими й щирими, тож коли я роз’яснила правду понад 40 мешканцям, вони всі змогли зрозуміти правду. Повернувшись із поїздки, я розповіла деяким практикувальникам, що людей там легко рятувати. У підсумку це їх зворушило, і ми поїхали туди разом. Одного разу приблизно вшістьох ми вирушили на фермерський ринок, розташований приблизно за 113 км від міста. Того літа було особливо жарко, і ми, попри палюче сонце та 38-градусну спеку, шукали людей із зумовленою долею на гамірному ринку. Того дня кожен практикувальник досяг чудових результатів — усім вдалося врятувати на десять осіб більше, ніж зазвичай. Усі були в піднесеному настрої. Вийшовши з автобуса, ми поїхали додому на велосипедах — бабусі були сповнені сил та енергії. Спостерігаючи за чудовим кортежем, я не могла стримати сліз: «Учителю, Ваші учні йдуть у ногу з Виправленням Закону й вийшли, щоб роз’яснювати правду».
Спочатку кожен просто ходив біля свого місця проживання, тож кількість людей, яких вони рятували щодня, була обмеженою. Усім це здавалося непосильним завданням, і всі хвилювалися. Зараз же ніхто не хоче залишатися осторонь, і всі обговорюють, куди нам слід рухатися далі. Я хвилювалася, що в автобусі не вистачить місця для всіх, а одна практикувальниця відповіла: «Якщо ми не зможемо втиснутися, нам просто доведеться сильніше натиснути». — «А що, якщо навіть тоді не вдасться увійти?» — «Тоді сядемо в наступний автобус». Раніше ця практикувальниця не хотіла виходити з дому, щоб рятувати людей, бо у своєму районі не зустрічала тих, кому призначено долею. Тепер ніщо не може її зупинити. Зростає й загальне бажання допомагати Вчителю у Виправленні Закону. Сьогодні наша група із семи практикувальників впевнено просувається шляхом допомоги Вчителю в період Виправлення Закону, і Вчитель спостерігає за нами та захищає.
Тільки доклавши всіх зусиль, я зможу виявитися гідною честі бути практикувальницею Дафа — честі, яка рідко трапляється протягом століть. Я думаю, що в майбутньому ми будемо робити все, чого забажає Вчитель, у надії, що Вчитель усміхнеться.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
