(Minghui.org) Цю статтю написано 20 липня й присвячено 21-й річниці початку переслідування Фалунь Дафа (Фалуньгун).
У липні 1999 року тодішній лідер компартії Китаю (КПК) Цзян Цземінь розпочав переслідування Фалуньгун, яке триває й досі. Починаючи з 20 липня, практикувальники Фалуньгун вирушали до Пекіна, а також зверталися до місцевих і провінційних органів влади, щоб мирно подати звернення із закликом поважати їхнє конституційне право на свободу віросповідання. Хоча відтоді минули десятиліття, спогади про ті перші мирні звернення назавжди залишилися в моєму серці.
У 1999 році мені було 16 років, і я щойно закінчив середню школу. Я й уявити не міг, що того, здавалося б, звичайного літа мені доведеться ухвалити одне з найважливіших рішень у своєму житті — рішення, яке назавжди змінить мою долю.
Початок мого шляху
Уранці 21 липня 1999 року практикувальники дізналися, що КПК розпочала кампанію брехні й наклепу проти Фалунь Дафа, прагнучи заборонити цю практику. Щоб розповісти уряду правду й захистити конституційне право громадян Китаю на свободу віросповідання, ми з кількома практикувальниками вирушили до комітету компартії провінції.
Ми прибули близько полудня, і там уже зібралося багато практикувальників — як молодих, так і літніх. Тротуари по обидва боки вулиці Женьмінь були заповнені практикувальниками. Одні ділилися досвідом самовдосконалення, інші просто спокійно стояли. Ми не перешкоджали руху транспорту. Незабаром після нашого прибуття ми дізналися, що кілька практикувальників увійшли до будівлі, щоб обговорити ситуацію з представниками влади.
Ми чекали дуже довго, але жодних новин не було. Тим часом під'їхало кілька автомобілів, які припаркувалися обабіч дороги. З них вийшли поліціянти в цивільному й почали тягнути, штовхати та бити практикувальників. Нас разом з іншими практикувальниками силоміць посадили до автомобілів.
Того першого дня нас відвезли до поліційної академії неподалік від міста. Вийшовши з автомобіля, ми побачили сотні практикувальників, які вже сиділи на навчальному плацу академії. Практикувальників привозили безперервно, і до вечора весь плац був заповнений. Кожен, виходячи з автомобіля, спокійно сідав на землю. Усе відбувалося мирно й упорядковано.
Я й досі пам'ятаю, що неподалік від мене сиділа молода заручена пара. Дівчина працювала вчителькою, а поруч із нею сиділи двоє старшокласників. Пекуче літнє сонце в Чанчуні було нестерпним. Ми спокійно сиділи на розпеченому плацу, але ніхто не скаржився. Дехто з практикувальників почав уголос повторювати «Чжуань Фалунь». Атмосфера була дуже мирною. Кілька практикувальників пішли пояснити ситуацію відповідальним особам, але так і не повернулися. Удень прибула озброєна пістолетами поліція. Вона охороняла головний вхід і виглядала дуже напруженою. Поблизу академії також патрулювали поліціянти в цивільному.
Напружена атмосфера нас не лякала. Співучні продовжували повторювати Фа. Ми не відчували страху. Усі зберігали стійкість і спокій. Наші думки були простими: ми лише хотіли розповісти уряду про Фалунь Дафа й пояснити, чому практикувальники так прагнуть удосконалюватися. Тоді ми ще не знали, що режим Цзян Цземіня вже розпочав жорстоке переслідування Фалунь Дафа.
Увесь перший день ми просиділи на території поліційної академії. Практикувальники, яких привезли першими, не були до цього готові. Багато хто залишився без їжі. Удень кілька практикувальників за власні кошти купили воду й хліб, щоб поділитися з усіма.
Коли настав вечір, озброєні поліціянти та інші правоохоронці поступово розійшлися. Вони весь день охороняли нас і виглядали дуже роздратованими, але нічого нам не заподіяли. Озираючись назад, я відчуваю, що так сталося тому, що наші праведні думки зруйнували все негативне. Практикувальники розуміли, що не повинні просто сидіти й пасивно чекати, тому близько десятої години вечора практикувальник, який знав дорогу, вивів нас звідти. Ми йшли пішки темними вулицями, допомагаючи одне одному, доки не повернулися до Чанчуня.
Хоча ми цілий день провели під палючим сонцем, а багато хто зовсім нічого не їв, ми не відчували втоми. Навпаки, я почувався напрочуд спокійно. Повівав легкий вітерець, і на серці було так легко, що це важко передати словами.
Коли ми повернулися до будівлі провінційного комітету партії, уже минула північ. Практикувальники, з якими ми разом збиралися їхати до Пекіна, вирішили відпочити в будинку одного зі співучнів і повернутися наступного дня. Кілька незнайомих мені практикувальників вирішили просидіти біля входу до будівлі до самого ранку.
Ситуація ускладнюється
На другий день, 22 липня, ми ще до світанку повернулися до будівлі. Там уже зібралося багато практикувальників, які прибули з інших місць уночі, щоб до ранку встигнути дістатися сюди. Ми вирішили чекати. До ранку вулиці навколо будівлі були заповнені практикувальниками. Їх було значно більше, ніж напередодні, — вони заполонили всі тротуари й алеї поблизу.
Як і попереднього дня, ми дотримувалися порядку й не перекривали ні тротуарів, ні проїжджої частини. Ми помітили, що поліціянтів стало значно більше, ніж напередодні, а навколо ходило багато правоохоронців у цивільному. Згодом поліція та військова поліція натягнули попереджувальну стрічку на вулиці перед будівлею; дехто з них підтримував зв'язок по рації. Атмосфера була значно напруженішою, ніж напередодні.
Приблизно о восьмій-дев'ятій годині ранку поліціянти почали заганяти практикувальників до поліційних автомобілів, щоб кудись їх відвезти. Напередодні ми вже пройшли через це й мали певний досвід, тому ніхто з нас не виконував їхніх наказів. Ми говорили, що прийшли сюди, щоб роз'яснити правду про Фалунь Дафа, і не підемо, доки не поговоримо з керівництвом. Тому ми просто взялися за руки. Тоді поліціянти почали силоміць розривати наші ряди, виривати людей із ланцюга, тягти їх до фургонів, штовхати й бити ногами. Дехто силоміць відчиняв двері й вистрибував з автомобілів, тоді як інші, тримаючись за двері, відмовлялися заходити всередину. Об'єднавшись у групи по троє-п'ятеро, поліціянти силою заштовхували практикувальників до поліційних фургонів.
Зіткнувшись із такою жорстокістю поліції, практикувальники не відповідали насильством і не вступали в суперечки. Ті, хто стояв попереду, захищали тих, хто був позаду. Усі міцно взялися за руки й стояли пліч-о-пліч, утворюючи живий щит. Водночас вони закликали поліціянтів припинити жорстоке поводження. Пізніше, коли поліційні фургони, заповнені практикувальниками, почали від'їжджати, дехто з нас переступив через захисну стрічку й сів або просто став на проїжджій частині, утворивши живу перепону, щоб не дати автомобілям рушити. Це була дивовижна картина — навіть поліціянти були приголомшені.
Зрештою багатьох практикувальників силоміць затягли до фургонів. Мене разом із багатьма іншими відвезли на стадіон Наньлін. Коли я вийшов з автомобіля, то побачив, що стадіон був заповнений практикувальниками. Там були літні люди, діти, службовці й навіть вагітна жінка — люди з усіх верств суспільства, і їх було неможливо злічити. Як і напередодні, усі спокійно сиділи на землі. Я побачив багато знайомих облич, адже напередодні ми разом перебували в поліційній академії.
Учитель надихає нас
Близько полудня в небі з'явилася незабутня картина. Один студент університету, широко усміхаючись, показав угору й сказав: «Подивіться туди!» Ми всі підняли очі до неба, і багато практикувальників вигукнули: «Учитель!» Посеред ясного неба стояла біла хмара. Багато хто з нас побачив Тіло Закону Вчителя, і сльози покотилися по наших щоках...
Пізніше нас відвезли до початкової школи поблизу Народної площі. Попри всі наші зусилля протягом останніх двох днів звернутися до влади й розповісти їй правду, ніхто так і не вийшов, щоб нас вислухати. Надвечір, після двох днів, проведених далеко від дому, я зрозумів, що більше немає сенсу залишатися й марно чекати. Подумавши, що рідні, мабуть, хвилюються за мене, я сів у таксі й поїхав додому.
Відтоді КПК розгорнула безпрецедентне жорстоке переслідування практикувальників Фалунь Дафа. Багатьох незаконно ув'язнили, а їхні домівки розграбували. Людей викрадали, вимагали в них гроші, катували й навіть убивали. Дехто втратив роботу або був відрахований з університету. У деяких навіть вирізали органи, коли вони були ще живі. Це одна з найгостріших гуманітарних криз нашого століття. Це жорстоке переслідування триває вже 21 рік і досі не припинилося.
Моральність і мужність — найцінніші якості, якими володіє людина. Зіткнувшись із жорстоким переслідуванням, практикувальники Фалунь Дафа дотримуються принципів Істина, Доброта, Терпіння й відповідають на несправедливість і дії авторитарного режиму правдою, добротою, наполегливістю, миролюбністю та високими моральними якостями. Вони зберегли для людства найцінніші чесноти. Для мене велика честь бути частиною цієї спільноти. Попри тривале жорстоке переслідування, яке нам довелося пережити, ми не злякалися, не здалися й не пішли на компроміс. Ми й надалі робимо те, що вважаємо правильним: наполегливо роз'яснюємо людям усього світу правду про переслідування й допомагаємо їм побачити справжню природу КПК, щоб вони не стали співучасниками її злочинів. Ми хочемо, щоб люди були в безпеці й мали світле майбутнє.
Висновок
Протягом 21 року, завдяки невтомним зусиллям практикувальників у всьому світі, дедалі більше людей усвідомлювали всю жорстокість цього переслідування. Дедалі більше людей долучаються до зусиль, спрямованих на його припинення. Вони побачили справжню природу КПК й вирішили триматися від неї осторонь. На сьогодні близько 360 мільйонів людей публічно вийшли з КПК та пов'язаних із нею організацій. Замість того щоб скоритися жорстокому переслідуванню, практикувальники поширили Фалунь Дафа більш ніж у 100 країнах і регіонах світу, де його практикують понад 100 мільйонів людей. За цей час практика отримала понад 3600 прокламацій, резолюцій і вітальних листів.
Історія показує, що навіть режими, які здаються могутніми, не існують вічно. Під час цього переслідування добро і зло проявилися особливо виразно. Кожна людина має можливість зробити вибір між добром і злом. Ми сподіваємося, що кожен скористається цією дорогоцінною нагодою й зробить правильний і відповідальний вибір.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
