(Minghui.org) У 1995 році мені було 35 років, і я страждала від безлічі захворювань, зокрема синдрому хронічної втоми, шестисантиметрової пухлини в матці, скупчення рідини в легенях, хронічних болів у шлунку та сильних головних болів, які виникали щоразу, коли я виходила на вулицю. Я була надто слабка, щоб працювати, і приймала ліки кожні шість годин.
Пізніше в мене діагностували рак носоглотки. Я була морально зламана, втратила будь-яку надію й цілими днями плакала. Мій чоловік теж був пригнічений. Він плакав: «Як ми з дитиною будемо жити без тебе? Навіть якщо доведеться продати будинок і землю, я все одно знайду гроші на твоє лікування». Мій 13-річний син опустився переді мною на коліна та сказав: «Мамо, не переймайся. Я кину навчання й піду працювати, щоб заробити гроші на твої ліки».
Я почала практикувати Дафа — і хвороби зникли
На шостий день китайського Нового 1996 року ми з чоловіком завітали до моєї двоюрідної сестри. У будинку було повно людей. Я помітила на стіні портрет, вирішила, що це зображення Будди, і запитала сестру: «Де ти купила цей портрет?» Кілька людей у кімнаті переглянулися, їхня реакція здивувала мене.
Хтось запитав: «Ти не вмієш читати?» Я відповіла: «Я ніколи не ходила до школи». Тоді мені пояснили, що вони практикують Фалунь Дафа, і це портрет їхнього Вчителя. Хтось зауважив: «Ти виглядаєш дуже блідою. Тобі варто почати практикувати якомога швидше». Я погодилася.
Однак мій чоловік був проти й наполягав, щоб я повернулася додому й готувалася до видалення пухлини матки. Я порадилася з двоюрідною сестрою, і вона погодилася заїхати за мною, щоб я могла вивчити вправи.
Вона приїхала за мною через дев’ять днів. По дорозі до її дому я раптово відчула гострий біль у носі. Я притиснулася до спини чоловіка й усю дорогу прикривала ніс руками. Коли ми приїхали, я прибрала руки, і біль зник. Я знову могла вільно дихати. Один практикувальник Фалунь Дафа сказав: «Твої стосунки зумовлені долею справді міцні. Учитель уже піклується про тебе».
У сестри я вивчила п’ять вправ і пішла від неї з книгою «Фалуньгун» — вступною книгою Фалунь Дафа.
Після повернення додому всі мої хвороби зникли — одна за одною. Уся родина була щаслива. Побачивши, як я змінилася, мої сусіди та односельці теж прийшли вивчати Фалунь Дафа. За місяць практикою почали займатися понад 40 осіб, і мій дім став місцем для групового вивчення Фа та виконання вправ.
Тверда віра допомогла мені подолати параліч лицьового нерва
Одного разу вночі в мене раптово виник сильний біль за вухом, настільки сильний, що я не могла заснути. Уранці я помітила, що в мене викривився рот. Я подумала: «Нічого страшного, практикувальники не хворіють».
Був сезон посадки цукрового буряка. Син навчався, а чоловік працював за містом, тож я була зовсім сама.
Співучні запропонували: «Відпочинь, ми допоможемо тобі посадити буряк». Я відповіла: «Я не можу просто лежати вдома. Це буде рівнозначно визнанню хвороби», — і наполягла на тому, щоб піти на поле. Навіть коли від болю у вусі в мене текли сльози, моя рішучість не похитнулася.
Приблизно через тиждень весь буряк було посаджено. Чоловік повернувся додому й наполіг, щоб я пішла до лікарні. Я сказала йому: «Зі мною все буде гаразд. Усі ті хвороби, які я мала раніше, минули, і навіть пухлина носа зникла. Ти ж це знаєш». Але він не став слухати й навіть попросив наших родичів вмовити мене звернутися до лікаря.
Дізнавшись, що ніхто не зміг переконати мене поїхати до лікарні, чоловік у гніві почав грюкати дверима, лаятися й навіть пригрозив викликати поліцію. Я подумки звернулася до Вчителя: «Він надто нервує, тому я просто підкорюся його бажанню».
Лікар сказав, що в мене параліч лицьового нерва й повністю одужують менше ніж 2 % пацієнтів. Чоловік змусив мене приймати ліки, але моє обличчя, замість того щоб прийти до норми, набрякло, наче парова булочка. Я попросила Вчителя про допомогу.
Саме в цей час приїхала моя двоюрідна сестра, яка мешкала за містом. Я сказала чоловікові, що хочу відвідати її, бо вона знайома з літнім лікарем традиційної китайської медицини, який безплатно робить акупунктуру. Чоловік відпустив мене.
У будинку двоюрідної сестри я вивчала Фа й виконувала вправи. Однієї ночі, близько третьої години, вона зайшла поцікавитися, як я почуваюся, і вигукнула: «Неймовірно, набряк зник! Ця практика справді діє!» Я пробула в неї п’ять днів, вивчала Фа та виконувала вправи.
Коли я повернулася додому, чоловік помітив, що набряк зменшився, але все одно змусив мене прийняти ліки. До 11-ї години вечора моє обличчя знову набрякло, а біль був настільки сильним, що я не могла заснути. О третій годині ночі я розбудила чоловіка, і мій вигляд його налякав. Я сказала йому: «Знаю, що ти хочеш якнайкращого, але чим більше я приймаю ліки, тим гірше мені стає. Про мене піклується Вчитель». Він безпорадно зітхнув: «Тоді більше не приймай».
Але попри це він вмовляв мене пройти курс акупунктури, аж поки одного дня його мова стала невиразною. Він вирішив, що отруївся домашньою капустою. Я сказала: «Цю капусту їли й наші сусіди, у нікого з них не виникло проблем. Це може бути попередженням для тебе».
Наступні півроку я наполегливо вивчала Фа, виконувала вправи та брала на себе ще більше домашніх справ, ніж раніше. Чоловік, однак як і раніше, був незадоволений і дратувався з будь-якого приводу. Варто було хоч чомусь піти не так, як він стукав по столу, кидав гнівні погляди й виливав свій гнів на мене. Я ж завжди ставилася до нього з добротою. Друзі, родичі, сусіди — усі запитували: «Якщо ти не приймаєш жодних ліків, то коли ж ти одужаєш?» «Коли прийде час», — просто відповідала я.
Зрештою я перестала хвилюватися й думати про те, як виглядаю. Одного разу, виконуючи другу вправу, я раптом відчула, ніби в мене розламується лоб і набрякає верхівка голови. Спочатку я злякалася, але швидко зрозуміла, що Вчитель виправляє моє тіло.
Закінчивши виконувати вправи, я пішла на кухню готувати їжу, і раптом зрозуміла, що до лівої половини обличчя повернулася чутливість. Я поспішила до дзеркала. Обличчя більше не було перекошеним, рот вирівнявся, а око стало таким самим, як і раніше. Радість, яку я відчула, не описати словами!
Увечері, повернувшись з роботи, чоловік з недовірою подивився на мене й запитав: «Це ж не сон, правда?» Я відповіла: «Тепер ти віриш? Учитель зцілив мене». Чоловік був у нестямі від радості й відтоді почав допомагати мені по господарству.
Наступного дня люди, побачивши мене, вигукували: «Вона повністю одужала! Це дивовижно! Настав час — і їй стало краще. Фалунь Дафа — справді надзвичайна практика!» Через деякий час ще кілька людей почали практикувати.
Учитель перетворив мене з людини, змученої хворобами, на здорову та щасливу практикувальницю та дав мені, колись неписьменній людині, можливість прочитати всі 54 книги Дафа.
Я глибоко вдячна нашому милосердному й великому Вчителю.
(Стаття відібрана для публікації на сайті Minghui.org з нагоди святкування Всесвітнього дня Фалунь Дафа 2026 року)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
