Стародавні китайські історії про утримання від хтивості (частина 1)

(Minghui.org) Сексуальна пристрасть завжди вважалася дуже серйозною проблемою в стародавній китайській культурі. Протягом тисячоліть розповіді та настанови передавалися з покоління в покоління. Усі три традиційні вірування — буддизм, даосизм і конфуціанство — встановлювали особливо суворі правила щодо хтивості.

Тут наводиться перша частина з циклу історій на цю тему.

1. Система обрядів, створена Фу Сі

У книзі, написаній приблизно 2000 років тому, сказано: «Фу Сі (伏羲) запровадив норми для шлюбного союзу між чоловіком і жінкою. Шкура оленя використовувалася як подарунок на заручини». Фу Сі — легендарна постать у китайській міфології. Йому приписують створення людства.

У своїй книзі «Дослідження давньої історії» Цяо Чжоу писав, що Фу Сі регулює шлюбний союз між чоловіком і жінкою. Їхні прізвища могли бути надані на честь тварин, рослин, місця проживання або офіційних титулів. Присвоєння прізвищ допомагало запобігти неналежному шлюбу або зв’язку з близьким родичем.

Цяо був ученим, який жив у регіоні Шу Хань (нині провінція Сичуань) в епоху Трицарства (приблизно у 220–280 рр. н. е.).

Система правил Фу Сі визнавала відмінності між чоловіком і жінкою, шанувала Небо та дотримувалася законів Землі. Це були правила й обряди, що сприяли гармонії Їнь та Ян і встановлювали суворі стандарти, які існували в Китаї протягом багатьох поколінь.

2. Жовтий імператор одружився з некрасивою жінкою

У китайській історії загальновідомі «чотири красуні». Але не всі знають про існування іншої категорії: «чотири потворні жінки». Найвідомішою можна вважати Мо Му (嫫母), дружину Жовтого Імператора. Багато китайців уважають Жовтого Імператора своїм предком і називають себе «дітьми Жовтого Імператора».

Жовтий Імператор одружився з Мо Му, високо оцінивши її доброту та чесноти. У стародавніх книгах збереглися його слова: «Ті, хто цінує гарну зовнішність більше, ніж чесноти, насправді не знають, що таке справжня краса. Ті ж, хто ставить чесноти вище за хтивість, є воістину доброчесними». (З книги Лу Ши Чунь Цю)

У книзі також зазначалося: «Жовтий імператор високо цінував Мо Му». Він казав їй: «Ти не повинна забувати вдосконалювати чесноту. Я доручаю тобі бути наставницею для інших жінок у палаці й перебувати в моєму оточенні. Що поганого в тому, що твої риси не такі вродливі?»

У «Трактаті Жовтого імператора про внутрішнє» («Хуан-Ді ней-цзін») у розділі «Основні питання» («Су вень») йдеться про те, що люди в давні часи стежили за рухом Їнь та Ян; контролювали споживання їжі та свої бажання, щоб підтримувати гармонію душі й тіла та прожити довге життя.

У книзі зазначалося, що сучасні люди більше не живуть за такими правилами. Вони п’ють вино, ніби це вода, уважаючи безрозсудну поведінку нормальною; займаються сексом у стані сп’яніння; втрачають енергію тіла та виснажують свій запас Ці.

Люди не знають, як зберегти свою енергію та життєву силу. Вони шукають чуттєвого збудження та миттєвих задоволень. Вони ігнорують природний ритм Усесвіту, не здатні регулювати свій спосіб життя, раціон чи сон. Тому не дивно, що в 50 років вони виглядають старими й незабаром помирають.

3. Ся Цзе шалено захопився Мосі

Ся Цзе (夏桀), останній тиран, правитель династії Ся (1728–1675 рр. до н. е.), був вродливим і сильним. Він любив алкоголь і віддавався хтивості. Ся був пристрасно закоханий у свою наложницю Мосі й нехтував справами управління країною.

Коли один із міністрів нагадав йому, що його хтиві бажання можуть згубити націю, він відповів: «Я знаю, що чоловіки й жінки виконують різні ролі в створенні сім’ї. Чоловіки й дружини живуть разом як супутники життя. Я — цар нації й насолоджуюся життям із Мосі. Що в цьому поганого?»

Він не визнавав пристойних стосунків між чоловіком і жінкою в сімейному житті та вів розпусне життя.

На нього чекали біди. Пізніше він зазнав поразки й був засланий до Наньчао, де й провів останні дні свого життя.

4. Імператор Чжоу, одержимий Дацзі

Імператор Шан Чжоу (商纣) з династії Шан (1600–1046 рр. до н. е.) — ще один знаменитий тиран в історії Китаю. Він любив лестощі та зневажливо ставився до щирих порад. Шан був одержимий Дацзі й нехтував державними справами. Він слухав лише Дацзі й відзначався надзвичайною жорстокістю. Його сановники трималися від нього якомога далі, а народ ненавидів його.

Щоб урятувати народ, король Ву (周武王) з династії Чжоу (з 1046 до 256 р. до н. е.) повів васалів проти тирана. Король Шан Чжоу був покинутий власним народом. Коли він зрозумів, що його час минув, то спалив себе живцем у Лутаї (нині провінція Хенань).

5. Праведний чоловік тримається осторонь від спокус

Лю Сяхуей жив у державі Лу в період Весни та Осені (з 770 до 476 р. до н. е.). Він був добре відомий як праведний чоловік, здатний утриматися від спокуси хтивості.

Бездомна жінка прийшла шукати притулку холодної зимової ночі. Лю турбувало, що вона може померти від холоду. Тому він дозволив їй посидіти в нього на колінах. Розв’язавши свій одяг, він накрив її та притиснув близько до тіла. Вони просиділи так усю ніч. Але Лю не зробив нічого непристойного.

Завдяки цьому він отримав високу оцінку як праведний чоловік, і про нього склали прислів’я: «Залишатися незаплямованим навіть із жінкою, що сидить на колінах».

Ось ще одна історія, що сталася в державі Лу. Тут жив самотній чоловік. Його сусідка була вдовою, яка також жила на самоті. Будинок вдови обвалився під час шторму за одну ніч. Тому вона постукала у двері до сусіда в пошуках притулку.

Чоловік відмовився впустити її. Жінка сказала:«Чому ти не можеш учинити, як Лю Сяхуей, який зігрів замерзлу жінку своїм тілом? Ніхто не подумав, що він поводився непристойно». Чоловік відповів:«Лю Сяхуей міг відчинити двері, але я не можу. Я дотримуюся його стандартів духовності тим, що не відчиняю двері».

(Далі буде)