(Minghui.org) Я жила в невеликому містечку з населенням близько 30 000 осіб. Після того як Фалунь Дафа (або Фалуньгун) став широко відомим, багато місцевих жителів почали займатися цією практикою вдосконалення душі та тіла. В одному із сіл практикувало понад 300 осіб. Люди виліковувалися від хвороб, і сталося чимало чудес.
Після того як у 1999 році компартія Китаю (КПК) почала переслідувати Фалунь Дафа, повітова поліція отримала від свого начальства вказівку переслідувати місцевих практикувальників, оскільки їх було багато. Але як виконати цей наказ? У начальника поліції та його заступника матері були практикувальниками, і поліціянти знали правду про Дафа. До того ж хіба можна переслідувати своїх матерів! Тому вони виявляли пасивність у питанні переслідування Фалуньгун і зазвичай заплющували на це очі.
Однак в управлінні поліції була ще одна фігура, яка мала реальну владу — секретар парткому КПК. Він і очолив групу поліціянтів, які переслідували. Він уважав, що спочатку потрібно зловити лідера, який мав найбільший вплив, і тоді з рештою впоратися буде легше.
Якось секретар парткому управління поліції, начальник управління поліції, його заступник та понад 10 поліціянтів на двох машинах під'їхали до будинку найвпливовішого, на думку секретаря, координатора. Вони намагалися «перевиховати» її, наполягаючи на тому, щоб вона відмовилася від своїх переконань. Ця практикувальниця була дуже відома в повіті, бо раніше страждала від дивної хвороби. Вона мала дірку в животі, з якої сочився гній. Сім'я цієї жінки була досить забезпеченою, і її возили до різних лікарень по всій країні, витративши багато грошей, але безрезультатно. Три роки вона була прикута до ліжка.
Почавши вивчати Фалунь Дафа, вона через три дні змогла сісти й незабаром одужала. Усі місцеві жителі знали про її хворобу і, почувши про її одужання, уважали це дивом. Багато хто з них теж почав займатися Фалунь Дафа. Усі йшли до неї, щоб навчитися практики, і вона, звісно, стала координатором, тому поліціянти вважали її за лідера.
Начальник управління поліції та його заступник знали правду про Фалунь Дафа та приїхали до практикувальниці, лише формально виконуючи свої обов'язки. Але секретар парткому, бажаючи «перевиховати» її, майже цілий день разом з поліціянтами розмовляв з практикувальницею. Вони вислухали її історію одужання та розповіді про практику й тільки потім пішли.
У який би будинок секретар парткому не приходив, щоб спробувати «перевиховати» практикувальника, йому казали, що Фалунь Дафа несе добро. Наприклад, жінка-практикувальниця, яка щойно народила дитину, вирушила до Пекіна, щоб виступити на захист Фалунь Дафа. Її затримали на два місяці й згодом відпустили додому. Після повернення додому, враховуючи тривалість її відсутності, вона не мала б змоги знову годувати грудьми, проте молоко в неї не зникло.
Секретар парткому чув від людей дедалі більше правдивих історій.
Найвище керівництво, яке доручило повітовій поліції здійснювати переслідування, передало секретареві парткому комплект книг Дафа, щоб він уважно їх прочитав і, зрозумівши, як думають практикувальники, почав успішно їх «перевиховувати».
Секретар парткому почав читати книги Дафа у своєму кабінеті й під впливом прочитаного, побаченого ним особисто та почутого від практикувальників про їх чудові зцілення почав поступово змінюватися.
Він більше не намагався по-справжньому «перевиховати» практикувальників і навіть вимагав від підлеглих поліціянтів прочитати всі книги Дафа, якщо вони захочуть піти до якогось практикувальника додому, щоб спробувати «перевиховати» його. Він пояснював, що це має допомогти їм краще виконувати свою роботу, оскільки вони мають спочатку зрозуміти, про що думають практикувальники.
Читаючи книги Дафа, поліціянти також почали змінюватися. Їм не подобалося переслідувати, заарештовувати та «перевиховувати» послідовників Дафа. Коли їм іноді доводилося приїжджати в будинок практикувальника, вони ставилися до нього тепло й приязно, наче зайшли з дружнім візитом, а не для виконання будь-якого завдання. Іноді, побачивши практикувальників, вони вітали їх і розпочинали невимушену розмову. Хоча вони й не висловлювали явної підтримки практикувальникам, їхні дії показували, що вони розуміють, що таке Дафа, і не хочуть брати участь у переслідуванні.
Якось поліціянт прийшов у будинок практикувальника й сказав: «Якби всі вивчали Дафа, моя робота стала б набагато простішою». Він мав на увазі, що якби всі практикували по Фалунь Дафа, то громадський порядок покращився б і знизився рівень злочинності, а отже, йому було б легше працювати.
Якось секретар парткому сказав практикувальнику наодинці: «Робіть що хочете, тільки не залишайте цей повіт. Поки ви залишаєтеся в його межах, я гарантую вашу безпеку. Але якщо ви поїдете за межі повіту, я не зможу гарантувати вашу безпеку».
Справді, протягом кількох років після початку переслідування, коли влада наказувала їм «перевиховувати» і переслідувати практикувальників, керівництво управління поліції повідомляло: «У цьому районі немає практикувальників». Протягом цих кількох років у цьому місті (повітовому центрі) не засудили до ув'язнення жодного практикувальника. Можливо, одну чи дві людини вони справді не змогли захистити, тому що вони зазнавали прямого переслідування з боку начальства поліції округу.
Через кілька років секретар парткому вийшов на пенсію. Начальників управління поліції було підвищено на посади та переведено в інші місця. Однією з причин їхнього підвищення стала їхня хороша робота, оскільки «в цьому районі не було жодного послідовника Фалуньгун». Під таємним захистом цих поліціянтів, котрі розуміли правду про Дафа, місцеві практикувальники могли відносно спокійно вдосконалюватися після початку переслідування.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
