(Minghui.org) Озираючись на свій 30-річний шлях удосконалення, я згадую радість отримання Фа, пережиті випробування та щастя, яке Дафа дарує мені й усім живим істотам. Тут я хотіла б розповісти про диво, яке сталося зі мною невдовзі після того, як я почала практикувати.
До отримання Фа я була атеїсткою і з дитинства мала слабке здоров'я. Моя освіта прищепила мені почуття зарозумілої власної значущості, через що я не вірила в існування божественних істот. Коли хтось говорив про подібні чудеса, я відразу вважала таку людину психічнохворою.
У 1996 році моя старша сестра, яка жила в далекому провінційному місті, зателефонувала мені й сказала, що почала практикувати Фалуньгун. Вона розповіла, що в неї пройшов гастрит, а також сильна слабкість, від якої вона страждала після народження близнюків. Однак тоді я не надала значення її словам і втратила дорогоцінну нагоду отримати Фа.
На початку жовтня того ж року я дізналася, що в чоловіка з'явилася інша жінка, і ми дуже посварилися. У гніві він почав бити мене металевою пряжкою ременя й завдав мені понад 20 ударів по голові. Я вже майже знепритомніла, але, на щастя, у цей момент йому зателефонував однокласник, і побиття припинилося. У результаті я отримала травму голови, що спричинило скупчення спинномозкової рідини в мозку.
Подумавши, що наш шлюб уже неможливо зберегти, я вирішила розлучитися. Наступного дня я поїхала автобусом до села моїх батьків, щоб прийти до тями. У моїх батьків шестеро дітей, і разом з ними жила моя бабуся. Батько був лікарем, старша сестра — вчителькою, а старший брат працював у повітовій прокуратурі. Тому наша сім'я мала помітний вплив серед місцевих жителів. На той час моя бабуся, мама, старший брат, старша сестра, зять та їхні дочки-близнюки вже практикували Фалуньгун.
Я приїхала до батьків з опухлим від сліз обличчям. Мамі було дуже боляче бачити мене в такому стані, але вона не підтримала мій намір розлучитися. Я прожила в батьків три дні. У цей час до них щодня приходило понад десять людей вивчати Фа, адже їхній будинок був єдиним місцем практики в селі.
Мама намагалася переконати мене почати вдосконалюватись. Вона казала: «Скільки страждань у людському житті! Тобі треба практикувати Фалуньгун. Подивися на Шак'ямуні та Ісуса — їхній рівень набагато перевищує людський, тому люди шанують їх як Просвітлених і Будд. Це зовсім не забобони». Але варто мамі заговорити про божественне, як я ще дужче дратувалася й відповідала: «Це якесь божевілля. Я не займатимуся цим».
Мама сказала, що може дбати про нашу велику родину тільки завдяки Фалунь Дафа. Після перенесеної операції з приводу туберкульозу хребта вона була паралізована й шість місяців не вставала з ліжка. І лише коли старша сестра переконала її почати практикувати Фалуньгун, сталося диво. Почавши практикувати, мама не тільки знову змогла вставати з ліжка та ходити, а й виконувати роботу в полі та домашні справи.
Я подивилася на портрет Учителя, що висів на стіні в маминій кімнаті, на дві емблеми Фалунь з написами Чжень, Шань, Жень (з кит. Істина, Доброта, Терпіння) та «Обертання Колеса Закону», а також на фотографії з демонстрацією вправ. З якоїсь незрозумілої причини я змінила свою думку й сказала: «Ну добре». Так я почала читати дорогоцінну книгу «Чжуань Фалунь».
Через три дні батько відвіз мене назад додому, до повітового міста. Озираючись назад, я зрозуміла, що під час побиття Вчитель втрутився й захистив мене, інакше я могла б втратити життя.
Через кілька місяців, напередодні Китайського Нового року в лютому 1997 року, я разом зі співучнями з повітового міста поїхала до села моїх батьків поширювати Фалуньгун. Коли захід завершився, до Нового року залишалося два дні, і я поїхала до батьків. Наступного дня приїхали чоловік з дитиною, щоб уся родина могла зустріти свято разом.
У минулі роки через моє слабке здоров'я приготуванням до свята займалася мама. Коли я почала практикувати Фалуньгун, усі мої хронічні хвороби зникли, зокрема ентерит, артрит, серцеве захворювання та безсоння. Крім того, мої стосунки з чоловіком відновилися. На цей раз я допомагала мамі робити генеральне прибирання, прати одяг та ковдри, а також купувати все необхідне до свята. Я зовсім не відчувала втоми.
Напередодні Нового року я приготувала для всієї родини обід. За святковим столом я раптом відчула озноб і легкий головний біль. Я сказала мамі, що почуваюся недобре, і лягла на ліжко в бабусиній кімнаті. До вечора голова почала боліти так сильно, ніби розколювалася, а по обидва боки обличчя пекло й щипало, ніби здирали шкіру. Я знала, що це процес усунення карми й терпіла. Біль був настільки нестерпним, що за всю ніч я майже не заснула.
Наступного дня голова боліла так само нестерпно, зуби теж боліли, у вухах гуділо, з носа безперервно текла рідина. Побачивши мене в такому стані, батько приніс ліки та вже збирався поставити мені крапельницю. Я насилу вимовила кілька слів, запевняючи його, що зі мною все гаразд. Переконавшись у моїй непохитності, батько сердито вилаяв мене й пішов. Ближче до полудня біль ще більше посилився.
У цей момент, щоб допомогти мені винести страждання, Учитель відкрив моє небесне око й дозволив побачити, як карма перетворюється на чесноту. Я побачила, як по моєму обличчю рухається суміш чорної та білої речовини, схожа на мармуровий шоколад. Тієї ночі я знову взагалі не спала. Біль був настільки сильним, що я не могла стримати стогонів. Обійнявши голову руками, я зморщувалася від нестерпного болю. Коли ставало зовсім нестерпно, я вставала й ходила по кімнаті.
На третій день, коли мама увійшла до кімнати провідати мене, я кинулася до неї на шию і заплакала: «Я більше не витримаю». Мама обняла мене й сказала: «Потерпи ще трохи». Потім вона пішла готувати сніданок. Батько знову наполягав, щоб я прийняла ліки й зробила укол. Я відповіла, що не потребую його допомоги. Батько сказав, що, якщо я й надалі відмовлятимусь від ліків, то помру. Після цього він почав лаяти маму, звинувачуючи її в тому, що вона дозволила мені практикувати Фалуньгун.
Батько розвернувся й пішов, а я знову лягла на ліжко бабусі. Цієї миті я побачила, як портрет Учителя на стіні засяяв яскравим світлом, і Вчитель заговорив. Портрет Учителя ожив!
Я вигукнула: «Образ Учителя проявився! Мамо, йди скоріше подивися!» У той момент бабуся теж побачила цю чудову картину. Вона стояла вражена, з відкритим ротом, а я плакала, як дитина. Я зрозуміла, що Вчитель так підбадьорює мене й зміцнює мою віру, щоб я змогла вистояти в процесі усунення карми.
Під час цього очищення в мене запалилися ясна, з вух витікав гній, а рідина, що накопичилася в носових пазухах, витікала через ніздрі — я використала 11 рулонів туалетного паперу. З того часу скупчення рідини в мозку припинилося. Мою вдячність Учителю неможливо висловити жодними словами!
З того часу минуло 30 років. Я хочу розповісти всім: Фалунь Дафа — це Великий Закон Усесвіту, а Вчитель Лі прийшов, щоб рятувати живих істот. Дорожіть цією можливістю, що випадає раз на тисячі років! Щиро закликаю людей з доленосним зв'язком пам'ятати: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи). Вийдіть з комуністичної партії Китаю і пов’язаних із нею організацій — комуністичної спілки молоді та Організації юних піонерів — щоб забезпечити свою безпеку й добробут!
(Статтю відібрано для публікації на сайті Minghui.org на відзначення святкування Всесвітнього дня Фалунь Дафа 2026).
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
