(Minghui.org) Я дізнався про Фалунь Дафа у 1994 році, а почав практикувати взимку 1996 року. На той час були популярні різні види цігун. Я займався ремонтом побутової техніки та часто допомагав практикувальникам цігун налаштовувати аудіоапаратуру та інше обладнання. Я також допомагав практикувальникам Фалунь Дафа налаштовувати пристрої для відтворення відео. Спочатку я вважав, що Фалунь Дафа — це ще один вид цігун. Однак практикувальники Фалунь Дафа справили на мене особливе враження, вони завжди виглядали добрими та спокійними; я відчував себе комфортно поруч з ними, але тоді не замислювався про те, щоб самому почати практикувати.
Я починаю практикувати
Взимку 1996 року до мене в майстерню прийшов літній практикувальник Фалунь Дафа, щоб відремонтувати телевізор. Тоді ми з дружиною якраз обідали. Він глянув на нас і усміхнувся. Після того як ми закінчили їсти, він запитав мене: «Вам, здається, не приносить задоволення їжа. Ви хворі?» Він мав рацію.
Протягом восьми років мене мучило хронічне запалення носових пазух. Крім того, на той час я переживав легкий нервовий зрив. Постійна закладеність носа заважала мені нормально говорити, їсти й спати. Моє обличчя було блідим. Я приймав різні ліки та перепробував безліч нетрадиційних методів лікування, але нічого не допомагало. Зрештою, я знайшов засіб, який на деякий час полегшував симптоми. Мені доводилося використовувати лікувальний розчин щоразу перед приймання їжі та сном. Через проблеми з носом мені було важко ковтати, а ночами я часто прокидався від нестачі повітря. Якщо на мене чекала довга розмова, я заздалегідь приймав ліки, інакше не міг нормально говорити. Я став залежним від цих ліків і мені доводилося завжди носити їх із собою.
Коли я розповів про це практикувальнику, він запитав: «Чому б вам не почати практикувати Фалунь Дафа?» У той час я вважав, що це просто один із різновидів цігун, популярних у суспільстві. Раніше я вже намагався займатися іншими видами цігун, але не отримав жодної користі. Я не думав, що Фалунь Дафа може допомогти мені розв'язати проблеми зі здоров'ям, але мені були цікаві люди, що практикують Фалуньгун.
Я сказав: «У мене є знайомий практикувальник Фалунь Дафа. Він — секретар сільської партійної організації. Як і інші практикувальники, яких я зустрічав, він виглядає добрим і спокійним, у ньому немає ніякої зарозумілості. Як Фалунь Дафа допомагає людям стати такими?» Чоловік відповів: «Фалунь Дафа — це не просто цігун. Це не лише виконання вправ. Існують також книги Дафа, у яких йдеться про те, як бути доброю людиною. У них викладені принципи самовдосконалення — від найпростіших до дуже глибоких. Вони пояснюють, чому люди хворіють, страждають і зіштовхуються з труднощами. З цих книг можна дізнатися про структуру Всесвіту та багато іншого. Практикуючи Фалунь Дафа, ви можете змінити свій погляд на життя та світ». Я уважно слухав його.
Мені було дуже цікаво: «Ого! Виявляється, Фалунь Дафа — це глибоке вчення! Я обов'язково маю прочитати ці книги». Він сказав: «Я принесу їх вам, коли знову прийду, або ви можете попросити секретаря сільської партійної організації позичити вам один примірник». Ми проговорили майже весь день. Він запропонував: «Я залишу телевізор у вас. Заберу його, коли принесу книгу».
Мені не хотілося чекати на його наступний візит, тому я того ж дня вирушив до секретаря сільської партійної організації. Я сказав йому, що хочу почитати книгу Фалунь Дафа, і попросив позичити мені примірник. Він охоче погодився та дав мені книгу.
Коли я повернувся додому, ми з дружиною почали читати книгу. Дружина виявила великий інтерес до неї. Ми прочитали книгу за два дні. Я на той час був дуже зайнятий роботою, тож перестав читати, але дружина вивчала книгу. Якось вона сказала: «Я піду до секретаря партійної організації, щоб навчитися вправ. Потім навчу тебе». Вона щодня відвідувала пункт практики, а повернувшись додому, навчала мене вправ. Тож ми одночасно вступили на шлях удосконалення.
Користь, отримана від практики Фалунь Дафа
Незабаром я освоїв усі п'ять вправ. Якось дружина сказала мені: «Практикувальники розуміють, чому люди хворіють. Хвороби пов'язані з кармою, викликаною поганими вчинками, скоєними в минулому. Практикувальники знають, що приймання ліків та медичні процедури — не єдиний спосіб позбутися хвороб. Якщо ми будемо дотримуватися вимог Фалунь Дафа, та вдосконалювати свій характер, карма поступово усунеться. Крім того, якщо людина щиро вдосконалюється, божественні істоти допомагають їй і її хвороби зникають».
Завдяки своїй роботі я був знайомий із передовими технологіями та досягненнями науки. Тому завжди вважав науку практично всемогутньою. В існування вищих божественних істот я по-справжньому не вірив. Я скептично сприйняв слова дружини, але подумав: «Під час виконання вправ потрібно тримати рот закритим. Через закладеність носа я не можу нормально дихати й часто змушений відкривати рота. Хіба це не суперечить вимогам практики? Було б чудово, якби мій ніс не був закладений».
Я поділився із дружиною своїми думками. Вислухавши мене, вона сказала: «Чому б тобі не викинути ліки?» Я, не роздумуючи, зібрав усі свої ліки та викинув їх у піч. Однак уночі в мене так сильно заклало носа, що я взагалі не зміг заснути.
Наступного дня я сказав: «Мені потрібно купити ліки, інакше я не зможу спати».
Погода того дня була жахливою. Дружина запропонувала: «Погода така погана, тобі краще не виходити надвір. Чому б тобі не потерпіти ще один день?»
Я послухався її поради. На мій подив, на другу ніч закладеність носа зменшилася, і мені вдалося нормально заснути. Я подумав: «Це справді працює». На третій день з моїм носом усе було гаразд. З того часу й донині в мене ніколи не виникали симптоми запалення носових пазух.
Цей незвичайний досвід похитнув мою колишню переконаність у всемогутності науки: невже в Усесвіті є істоти вищого рівня, ніж люди? З цього моменту я почав серйозно вивчати книги Фалунь Дафа. Я зрозумів, що «Чжуань Фалунь» — дивовижна книга. Вона відповіла на багато моїх запитань, і я вивчав її щодня. Я прочитав «Чжуань Фалунь» понад тисячу разів. І досі, відкриваючи її, відчуваю радість.
До початку практики Фалунь Дафа в мене щоліта з'являлися симптоми грипу або гострого респіраторного захворювання. Вони супроводжувалися сильним болем у шлунку. Лікарі говорили, що це форма гастроентериту. Мені доводилося приймати ліки та робити ін'єкції; на одужання витрачалося кілька днів. На другий рік після початку практики в мене з'явилися знайомі симптоми. Однак цього разу все сталося інакше: мене знудило, але не їжею, з'їденою напередодні, а великою кількістю чорно-коричневої волокнистої маси з різким запахом риби. З того часу подібні симптоми більше ніколи не з'являлися.
Я знаю, що Вчитель очистив моє тіло. Завдяки практиці я не лише позбувся цих двох захворювань, а й подолав інші проблеми зі здоров'ям, зокрема постійну розумову втому. Я справді відчув, що означає бути вільним від хвороб. За минулі майже три десятиліття я не приймав жодних ліків.
Крім користі для здоров'я, я також переконався, що Вчитель захищає практикувальників. Я розповім про два випадки.
Якось, під час ремонту холодильника мені знадобилося від'єднати трубку, очистити систему й додати холодоагент. Того дня я був дуже зайнятий і забув, що тільки-но відключив електрику. Трубка високого тиску заповнена газом під тиском. У поспіху я взяв киснево-ацетиленовий пальник і почав нагрівати місце з'єднання фільтра-осушувача, щоб спробувати від'єднати трубопровід. Саме тоді, коли зварний шов повинен був почати плавитися, фільтр-осушувач раптово вибухнув перед моїм обличчям.
Фільтр-осушувач являє собою мідну трубку довжиною 10 см і товщиною 2 см, заповнену осушувачем (твердими, схожими на пісок частинками, більше зерен проса). Я почув дуже різкий, гучний удар, а потім на мить втратив слух. Я був приголомшений і застиг на 30 секунд, перш ніж прийшов до тями. Несвідомо я доторкнувся до обличчя обома руками. Крові не було, болю не було. Я поморгав очима.
У цей момент до мене прийшов практикувальник. Входячи в мій будинок, він почув гучний звук і з переляку підбіг до мене. Він закричав: «Що сталося? З тобою все гаразд?!»
Я повернув голову в його бік. Оскільки мій погляд змістився, я відчув щось у лівому оці. Було трохи боляче. Я одразу побіг до дзеркала, щоб подивитися, що сталося з оком. Я побачив, що в нього встромився шматочок осушувача, причому половина цього шматочка залишилася зовні. Я спробував видалити його рушником, але нічого не вийшло. Що мені робити?
Я одразу пішов у сільську амбулаторію до хірурга. Він оглянув моє око та сказав: «Терміново до лікарні. Оком не можна рухати, інакше можна пошкодити рогівку. Якщо під час видалення цього осколка око мимоволі рухатиметься, рогівка може постраждати, і ви ризикуєте втратити зір. Вам зможуть допомогти лише в лікарні. Там є засіб, який при нанесенні його на око тимчасово знерухомлює очне яблуко, і тоді стороннє тіло можна буде безпечно видалити». Почувши, що мені потрібно до лікарні, я подумав: «Ні. До лікарні я не поїду. Учитель мене захищає, зі мною все буде гаразд». Я вирішив повернутися додому, щоб відправити праведні думки.
Я разом із кількома практикувальниками деякий час відправляв праведні думки. У цей момент до мене підійшла одна практикувальниця з якимось проханням. Щоб не турбувати інших практикувальників, я вийшов і поговорив з нею. Під час розмови я раптово відчув різкий біль у лівому оці, ніби його вкололи голкою. Я обережно поводив очним яблуком і не відчув ніякого стороннього тіла. Після того як практикувальниця пішла, я поспішив у будинок і подивився в дзеркало. В оці не було нічого, ні сліду, ні пошкоджень. Я уважно оглянув з усіх боків усе око, але так і не побачив частинки, яка в нього потрапила. Я не знав, куди вона зникла.
Одного разу я поїхав мотоциклом до іншого міста. Раніше я ніколи не одягав шолом під час поїздок, але того дня, не знаю чому, я вирішив його вдягнути. Коли я під'їхав до міста, мотоцикл наїхав на цеглу. Через високу швидкість мотоцикл підстрибнув, потім упав і прокотився дорогою 6-7 метрів. Була рання весна, і на мені був досить теплий одяг. Ліва штанина на рівні коліна була розірвана, а з лівого боку шолома відколовся великий шматок. Ситуація була надзвичайно небезпечною! Якби я не одягнув шолом того дня, я, мабуть, загинув би в цій аварії.
Я швидко підвівся, але відчув, що моя ліва нога неприродно вигнулась назад під моєю вагою. Як відомо, нога має згинатися тільки вперед, тому я одразу зрозумів, що, мабуть, отримав перелом чи вивих. З великим зусиллям спираючись на праву ногу, я підняв мотоцикл. Потім підхопивши ліву ногу рукою, я сів на нього, переключив передачу лівою рукою і поїхав додому.
Дружина допомогла мені увійти до хати. Відчуваючи біль, я сів виконувати медитацію. Ліва нога боліла так сильно, що я не міг сидіти в позі лотоса, тому просто випрямив її та медитував, зігнувши тільки праву ногу. Мені навіть на думку не спадало звертатися до лікарні. Щодня я робив вправи, притулившись до стіни, а під час медитації тримав ушкоджену ногу випрямленою.
Через два тижні я вже міг виходити на вулицю, спираючись на милицю. Ще через 20 днів необхідність у милиці відпала. Через місяць я повністю відновився. Є вираз: «На відновлення пошкоджених м'язів та переломів потрібно 100 днів». Навіть при лікуванні в лікарні, на відновлення зазвичай йде близько трьох місяців. Проте вже через місяць, просто виконуючи вправи, я зміг не тільки швидко ходити, але й легко носив мішки із зерном вагою 40-45 кг.
Як вчення Дафа змінило мене
До початку практики Фалунь Дафа в мене був магазин, і я щодня спілкувався з різними людьми. Тоді я не мав чітких критеріїв, за якими я міг би відрізнити хорошу людину від поганої, і я бездумно приймав загальноприйняті поширені в суспільстві уявлення про добро та зло. Наприклад, про людину нездібну, слабохарактерну або не надто кмітливу люди іноді говорили: «Це хороша людина». Насправді це був своєрідний риторичний спосіб, який часто використовують сучасні люди, адже назвати людину «нездібною», означає образити її, тому краще замінити це виразом «хороша людина». Саме тому, коли хтось називав хорошою людиною мене, я відчував себе ображеним. У той же час людей, які обманювали інших або підлещували їм заради власної вигоди, називали «цілком здібними».
У моє коло спілкування також входило багато тих, кого називали «здібними та хорошими людьми». Ночами вони крали людей курей і приносили їх до мене, щоб я їх готував; Восени вони крали квасолю з чужих полів і приходили до мене додому, щоб приготувати її. Раніше я вважав їх дуже здібними.
Клієнти, які приходили до моєї майстерні, нічого не розуміють у ремонті побутової техніки. Користуючись цим, я знімав справні деталі, замінював їх на нові, а потім виставляв клієнтам завищені рахунки. Хто знає, скільки карми я накопичив своїми вчинками, і наскільки сильно це вплинуло на моє здоров'я. Крім запалення гайморових пазух, я також страждав від постійної розумової втоми. Мене часто мучили головний біль і дзвін у вухах, а м'язи в області потилиці постійно були напружені й скуті, через що я відчував біль і втому.
Головний біль починався, коли я переступав поріг свого магазину. Щоб відволіктися й трохи полегшити свій стан, я часто грав із сусідами в карти та інші настільні ігри. Я виробив звичку грати в карти щодня. Якось увечері, після того, як наша п'ятирічна дочка заснула, ми з дружиною пішли пограти в карти. Повернулися ми пізно. Коли відчинили двері, дочка гірко плакала. Її обличчя почервоніло від сліз, а голос охрип. Ми взяли її на руки й самі ледве стримували сльози. Я з болем подумав: «Що зі мною не так? Хіба так має жити нормальна людина?» Я почував себе немов корабель, що втратив напрямок і дрейфував у безкрайньому океані.
Взимку 1995 року я нарешті отримав Фа та вступив на шлях удосконалення! Вчення Фалунь Дафа повністю змінило моє життя. Я не тільки позбувся хвороб, але й став щасливим. Щоранку ми з дружиною, прокинувшись, йшли на пункт практики виконувати вправи. Ми були немов два безтурботні птахи, що ширяли в безкрайньому небі. Вечорами читали «Чжуань Фалунь». Після вивчення Фа ми обмінювалися досвідом удосконалення та обговорювали, як покращувати свій характер.
Я став здоровою людиною, почувався шасливим і навчився терпляче ставитися до людей та побутових проблем. Крім того, я перестав обманювати клієнтів, коли лагодив їхню побутову техніку. Одного разу я пішов у будинок до літнього чоловіка, щоб полагодити його телевізор. Оскільки я не міг одразу визначити, у чому проблема, то попросив чоловіка подивитися схему в інструкції. Ця людина до пенсії була вчителем. За характером він був прямолінійним, але дуже прискіпливим. Іноді він говорив досить різко. Коли я попросив показати схему, він грубо відповів: «Не треба мені цієї нісенітниці! Я знаю людей вашої професії. Ви знайдете проблему, щойно я піду, а потім скажете, що потрібно купити нові деталі та заплатити за їх встановлення, вірно? Я подивлюся, як ви полагодите телевізор сьогодні».
Бачачи його ставлення, я не просив його шукати схему. Я знайшов схожу схему серед матеріалів, які приніс із собою. Ремонтуючи телевізор, я сказав: «Я практикую Фалунь Дафа й ніколи так не роблю. Це суперечить моїм принципам». Він трохи здивувався й сказав: «Невже Фалунь Дафа може зробити людину кращою? Важко в це повірити». Потім він поставив мені багато запитань про Фалунь Дафа, і я відповів на кожен із них.
Я полагодив телевізор і взяв за роботу зовсім невелику плату. Прощаючись зі мною, він усміхнувся. З того часу ми з цією майже 90-річною людиною стали найкращими друзями. Щоразу, коли він проходить повз мою майстерню, він обов'язково заходить зі мною поговорити.
Незабаром багато хто помітив, як сильно я змінився. Не знаючи мого імені, деякі просто називали мене «Фалунь Дафа». Якщо хтось питав, до кого звернутися щодо ремонту побутової техніки, йому відповідали: «Просто знайдіть Фалунь Дафа, він хороший і чесний майстер і не візьме зайвих грошей». Оскільки, як дедалі більше людей впізнавали мене, бачили моє ставлення до роботи та спокійний характер, багато хто при зустрічі на вулиці тепло вітав мене.
Переслідування
Переслідування Фалунь Дафа почалося в липні 1999 року, і ми втратили можливість вільно дотримуватися своїх духовних переконань. У нас відібрали дорогоцінні книги, які ми читали щодня. За нами стежили, на нас чинили тиск та змушували писати заяви з обіцянкою відмовитися від практики.
У січні 2000 року шість практикувальників із нашого міста поїхали до Пекіна, щоб захистити своє право вдосконалюватися за Фалунь Дафа. Після арешту їх відправили назад. Міська влада заарештувала їх та ще понад 20 практикувальників із нашого району й помістила всіх нас під варту в гуртожитку середньої школи. У гуртожитку була велика спільна спальна зона. Ковдр не було, тільки тверді дерев'яні нари. Кожному видали рулон туалетного паперу замість подушки. Нас утримували там майже місяць. Щодня нам давали маленьку миску кукурудзяної каші, невелику булочку та трохи солоних овочів. Охоронці били шістьох практикувальників, які поїхали до Пекіна, а також піддавали тортурам тих, хто відмовлявся зректися практики, у тому числі застосовували електричні палиці.
Якось чиновник приніс стопку паперу та ручок і наказав усім написати заяву, у якій кожен мав висловити свій жаль щодо практики Фалунь Дафа. Ніхто цього не зробив. Я ж написав довгу заяву. У ній я описав позитивні зміни, які відбулися в моєму житті після початку практики, а також свою рішучість і далі вдосконалюватися. Коли чиновник повернувся, щоб зібрати заяви, і побачив, що ніхто нічого не написав, він розлютився. Однак помітивши мого листа, він усміхнувся і сказав: «Ось він добре поводиться, він написав».
Коли він прочитав мою заяву, його обличчя завмерло. Він закричав на мене: «Що ти написав? Прочитай це начальству!»
Він потяг мене в іншу кімнату, де були мер міста, партійний секретар і начальник відділення поліції з кількома підлеглими. Він дав мені мій лист і сказав: «Чому б тобі не прочитати це керівникам!» Я завагався, трохи злякавшись, але потім подумав, що це мій реальний досвід, і ці люди повинні почути його й дізнатися правду про Дафа. Я взяв лист і прочитав від початку до кінця вголос. Ніхто не перебивав мене. Усі слухали мовчки.
Коли я закінчив, начальник відділення поліції підняв голову й жестом наказав охоронцям вивести мене. Мене штовхнули на землю, і кілька людей жорстоко побили мене ногами та електричними палицями. Один з них, б'ючи мене, лаявся: «Ти думаєш, ти могутніший за мера міста? Ніхто не вітається з ним, коли він іде вулицею! Чому ж з тобою всі вітаються?»
Коли нас звільнили через 20 днів, кожному довелося заплатити по 300 юанів за харчування. Моїй дружині й мені довелося виплатити ще 6000 юанів. В інших практикувальників суми штрафу були різними: у когось вилучили 6000 юанів, у когось — 4000 чи 2000 юанів. Практикувальники з більш ніж 20 сіл, які перебувають у юрисдикції міста, також були незаконно затримані. Їх також змусили сплатити штрафи на загальну суму понад 200 000 юанів. За нами стежили, нас переслідували та змушували щодня звітувати перед місцевою владою навіть після звільнення.
Наприкінці осені 2001 року дружина вирішила поїхати до Пекіна, щоб виступити на захист Фалунь Дафа. Мені довелося залишити будинок, щоб уникнути переслідування. Я попросив тітку моєї дочки подбати про неї. Після арешту в Пекіні дружину засудили до одного року та шести місяців ув'язнення у виправно-трудовому таборі. Мене заарештували, коли я переїжджав із місця на місце, і я провів у в'язниці 11 місяців. Поки я поневірявся далеко від будинку, відділення поліції видало ордер на мій арешт. Щоб змусити мене повернутися додому, мер міста розпорядився виключити мою дочку з початкової школи, де вона тоді навчалася. Це викликало обурення у вчителів, директора та місцевих практикувальників. Багато практикувальників написали листи меру повіту та меру міста, розміщували інформацію про Фалунь Дафа вздовж головних вулиць та викривали методи переслідування практикувальників міською владою.
Коли секретар партійного комітету повіту дізнався про це, він накричав на мера міста телефоном: «В останні роки проводиться політика, спрямована на дев'ятирічну обов'язкову освіту, а ви відправили додому ученицю початкової школи? Негайно поверніть її назад!» Після цього мер міста доручив заступнику секретаря партійного комітету особисто відвезти мою дочку назад до школи.
Через двадцять років дочка, яка тепер одружена, приїхала відвідати нас. Дружина подивилася на неї і запитала: «У ті роки, коли ми залишали тебе з тіткою, ти ненавиділа нас?» Вона твердо відповіла: «Ні, ніколи». Потім вона сказала: «Мамо, знаєш, як у мене зіпсувався зір? Це не від навчання, а від сліз. Після того як вам довелося піти, я дуже сумувала. Я плакала щоночі, але не хотіла, щоб тітка бачила, тому плакала під ковдрою. Я страшенно сумувала за тобою та татом, але в мене не було до вас ненависті. Я знала, що це не ваша провина. Це провина уряду. Це компартія змусила нас страждати. Я дуже вдячна тітці та її сім'ї за піклування про мене. Бабуся й дідусь, а також класний керівник завжди підтримували мене».
Дочка розповіла, що на той час директор школи, дізнавшись про ситуацію в нашій родині, завжди співчувала їй: часто давала гроші на кишенькові витрати, пригощала чимось і завжди цікавилася її самопочуттям. Зараз доньці понад 30 років, але директор, як і раніше, цікавиться її життям, коли ми випадково зустрічаємося на вулиці. Наша сім'я дуже вдячна їй за доброту.
Компартія Китаю переслідує Фалунь Дафа вже 27 років, а я займаюсь удосконаленням майже 30 років. Коли хтось каже: «Хіба ти не дурень? Чому ти вперто йдеш цим шляхом в умовах такого величезного тиску? Що тебе змушує це робити?», я відповідаю: «Це моя віра у Фалунь Дафа допомогла мені пройти через усі труднощі».
(Ця стаття була відібрана для публікації на сайті Minghui.org з нагоди відзначення Всесвітнього дня Фалунь Дафа 2026 року)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
