(Minghui.org) Практикувальники Фалунь Дафа відмовляються зректися своїх духовних переконань, попри переслідування, навіть якщо ризикують втратити роботу, сім’ю, особисті інтереси й навіть життя. Люди часто дивуються їхньому вибору й запитують: «Що ж у цьому хорошого для вас?»
То що ж у цьому хорошого для нас?
Фалунь Дафа вперше почав поширюватися в Китаї у 1992 році, і за короткий час кількість його послідовників досягла майже 100 мільйонів осіб. Багато практикувальників швидко позбулися хвороб і ніколи не припиняли практикувати. Дотримуючись у житті принципів Істина, Доброта, Терпіння, вони досягли гармонії в сім’ї та успіху в роботі.
Переслідування триває вже 27 років, і злочини, що чиняться проти послідовників Фалунь Дафа, є безпрецедентними. Серед них — насильницьке вирізання органів у живих практикувальників з метою продажу, санкціоноване компартією Китаю. Багато стійких практикувальників втратили сім’ї та роботу. Ті, хто твердо вирішив не відмовлятися від своєї віри й продовжувати практикувати, внаслідок переслідування втратили ті радості й блага, які колись були частиною їхнього життя, включно з матеріальним добробутом, репутацією, коханими подружжями, дітьми та онуками.
У цьому світі, де багато хто керується принципом «кожен сам за себе», практикувальники Фалунь Дафа вирішили викривати злочини, що чиняться проти них, і знайомити людей із Фалунь Дафа. Попри біль і страждання, які приносить їм переслідування, вони прагнуть допомогти людям побачити злу природу компартії та застерегти їх від участі в цих злочинах.
То що ж це дає практикувальникам? Це ключове питання, на яке їхні рідні й друзі, а також ті, хто бере участь у переслідуванні, уже 27 років не можуть знайти відповіді. Чому ці люди не здаються й не бояться втратити вигоду, добробут і навіть життя?
Практикувальники не женуться за жодними матеріальними речами цього світу, і їм нічого від нього не потрібно. Ми практикуємо за принципами Істини, Доброти, Терпіння. Наша мета — допомогти людям зрозуміти радість самовдосконалення за цими принципами, дати їм можливість доторкнутися до них, щоб люди могли знову відновити зв’язок із традиційними, універсальними моральними цінностями й насолоджуватися прекрасним гармонійним життям, доступним лише високоморальній людині. Тоді брехлива пропаганда, яку поширює компартія Китаю, не матиме місця в серцях людей.
Двадцять сім років — це достатньо тривалий час. За цей період новонароджений стає молодою людиною, молода людина — чоловіком середнього віку, а чоловік середнього віку — літньою людиною. За цей час людина може змінитися й знайти відповіді на, здавалося б, нерозв’язні питання. У кожного практикувальника є своя історія. Я хотіла б поділитися своєю. Вона про те, як практика змінила мої стосунки з близькими.
У ролі доньки
Мої батьки мають двох доньок. Моя молодша сестра поїхала навчатися за кордон і живе в іншій країні. Ми підтримуємо зв’язок і іноді спілкуємося телефоном. Таким чином турбота про батьків і відповідальність за них лягли на мої плечі.
Коли батьки були молодими, вони були зайняті роботою, а я — навчанням. З часом їхня увага перемикнулася з моїх успіхів у школі на моє заміжжя. Загалом у нас завжди були хороші стосунки.
Після того як у 1999 році почалися переслідування й мене двічі було заарештовано за відмову зректися своєї віри, батьки стали вважати мене джерелом небезпеки для сім’ї. Тема Фалуньгун у нашому домі опинилася під забороною. Десятиліттями перебуваючи під впливом ідеології компартії Китаю, батьки не могли розпізнати брехню, яку поширював режим, і не вірили тому, що я їм розповідала. Їхнє ставлення до мене змінилося й стало холодним. У погляді з’явилися байдужість і відчуження, ніби вони змирилися з думкою, що я в будь-який момент можу накласти на себе руки або завдати шкоди іншим.
Перебуваючи в такій ворожій сімейній атмосфері, я використовувала будь-яку можливість, щоб роз’яснити батькам правду. Я намагалася слідувати вимогам Фа й дивитися на ситуацію з їхнього боку. Я хотіла, щоб вони зрозуміли, якою насправді є практикувальниця Фалунь Дафа. Якщо мені не вдавалося переконати їх словами, я намагалася показати це своїми вчинками.
Минав час, і мої батьки досягли пенсійного віку. Колись вони були зайняті роботою й оточені повагою та увагою підлеглих. Але, вийшовши на пенсію, вони відчули самотність і потребу в спілкуванні. Я зрозуміла, що настав слушний момент допомогти їм дізнатися, якою я є насправді.
Я найняла помічницю по господарству та водія, щоб вони допомагали батькам у побуті. Усі витрати я взяла на себе, організовувала для них різні заходи та супроводжувала їх. Я регулярно прибирала в домі. Коли помічників не було, я робила все сама й намагалася забезпечити батьків усім необхідним. Багато їхніх друзів опинилися в будинках для літніх людей. Коли вони бачили, як я дбаю про своїх батьків і постійно супроводжую їх, то часто з гіркотою говорили, що їхні власні діти не телефонують їм навіть раз на тиждень.
Роки, проведені поруч із батьками, стали для мене доброю нагодою для самовдосконалення. До їхнього виходу на пенсію ми проводили разом зовсім небагато часу. Коли ж нам довелося бути разом майже щомиті, наші розбіжності посилилися. Іноді конфлікти між нами та їхнє вороже ставлення до мене здавалися нестерпними. Особливо мені було важко миритися з нерозумною поведінкою мами. Вона вірила всьому, що читала в інтернеті, і не дозволяла мені користуватися електричним водонагрівачем, пити бутельовану воду чи заряджати телефони вночі. Вона ображалася, коли я спочатку пропонувала частування гостям, а не їй. Якщо я надсилала подарунки своїй невістці на свята, вона скаржилася, що я нічого не надіслала її друзям. Вона підозрювала хатню робітницю в крадіжці, коли не могла знайти своїх речей. Мене дратувало майже все, що вона робила. Я намагалася донести до неї свою думку, але вона не хотіла слухати, до того ж мала поганий слух, і мені потрібно було багато часу, щоб їй щось пояснити. Я довго не розмовляла з нею, коли вона висувала безпідставні вимоги.
Після мого арешту під час переслідування мама почала ставитися до мене вороже й з презирством. Я не могла повірити, що моя власна мати може так до мене ставитися. Деякий час ми майже не розмовляли. Якщо ж розмова починалася, вона незмінно закінчувалася сваркою. Якби я не була практикувальницею, я б відправила батьків до будинку для літніх людей або найняла б когось для догляду за ними. Я б переїхала до іншої країни й жила б у достатку. Але я не могла дозволити їм і далі вірити брехні компартії Китаю. Я дивилася в себе й вивчала Фа, намагаючись зрозуміти, що робити з такою впертою літньою жінкою і як проявити до неї милосердя.
Вивчаючи Фа, я зрозуміла, що швидкого способу досягти цього немає. Мені потрібно було дозволити Фа спрямовувати кожну мою думку й вчинок, щоб я завжди враховувала її потреби, терпіла її поведінку й дбала про неї, нічого не вимагаючи натомість. Я сказала собі, що буду піклуватися про батьків, як про власних дітей. Я буду робити все, чого вони вимагатимуть, навіть якщо це здаватиметься мені дитячим і нерозумним.
Це було легше сказати, ніж зробити. Я завжди прагнула довести мамі свою правоту. Завдяки настановам Учителя я поступово змогла підвищитися в цьому аспекті. Наприклад, вона забороняла мені користуватися електричним водонагрівачем, тому навіть узимку я милася холодною водою. Я виконувала всі її вказівки. Поступово вона зрозуміла, що її впертість і надмірні страхи призводять до непорозумінь і незручностей, але я ніколи не скаржилася. Вона бачила, що ніхто не зважав на її заборону користуватися водонагрівачем, але донька, до якої вона не відчувала особливої любові, милася холодною водою, щоб позбавити її страху отримати удар струмом. Її ставлення до мене почало поступово змінюватися.
Переломний момент настав тоді, коли вона дізналася, що я відмовилася від роботи із зарплатою понад мільйон юанів на рік, щоб піклуватися про батьків. Мати ніби стала іншою людиною. Вона почала дивитися на мене з ніжністю й усмішкою, якої я давно не бачила: «Ти родом із країни добрих людей, чи не так? Не думаю, що знайду у світі людину добрішу за тебе». Я знала, що вона говорить це від щирого серця. У міру того як я намагалася думати насамперед не про себе, а про інших, мої образи зникли. Тепер мої батьки вважають мене чудовою донькою.
Вони обидва виглядають на 20 років молодшими за своїх однолітків. Їхні друзі та колишні колеги не раз говорили, що заздрять їм, бо в них така турботлива донька. Лише практикувальник міг відмовитися від хорошого життя за кордоном і дорогоцінного часу, який можна було провести з дітьми та онуками, щоб цілий рік бути поруч зі своїми літніми батьками й піклуватися про них. Наші родичі, друзі та сусіди часто піднімали великий палець і говорили мені: «Ти чудова донька!»
Синівська шанобливість — одна з найважливіших чеснот китайської культури. Я вважаю, що бути гарною донькою означає допомогти батькам зрозуміти, що Фалунь Дафа несе добро. Я хочу, щоб батьки бачили з моїх учинків, що практикувальники — хороші люди, і що Істина, Доброта, Терпіння — це прекрасні принципи.
Тепер вони можуть відрізняти добро від зла. Особливо після того, як останніми роками почали з’являтися новини, що викривають корупцію серед чиновників компартії, вони ще більше переконалися в тому, що кампанія з очорнення Фалунь Дафа була розпочата для виправдання переслідування. І мати, і батько вирішили вийти з лав компартії та пов’язаних із нею організацій.
Батько часто повторював фразу: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао). Тепер він здоровий. Ставши свідком дива, він зрозумів, що це результат потужного цілющого впливу Фалунь Дафа. Тієї ночі, коли він вийшов із компартії, я небесним оком побачила, як живі істоти в його світі довго раділи.
У ролі дружини
Мій чоловік втратив батьків у дитинстві й виріс замкнутою та небагатослівною людиною. Він мав сильно розвинене почуття самозахисту. Говорив упевненим тоном і любив, щоб усе було під контролем. Він чудово навчався, здобув освіту в галузі науки й техніки та завжди спирався на логіку, тому в розмові вимагав від співрозмовника наукового обґрунтування. Після мого арешту він вирішив, що мене обманом змусили практикувати, адже я погано розбираюся в науці й не володію достатньою логікою. Щоб він змінив свою думку й зрозумів, ким є практикувальники Фалунь Дафа, мені потрібно було показати своєю поведінкою, наскільки вони добрі й розумні.
Оскільки йому подобалися глибокі й змістовні дискусії, засновані на логіці, я вивчала теми, які його цікавили. Крім того, я намагалася простою мовою пояснювати йому історичні та культурні питання, про які він знав небагато. З часом він переконався в правильності мого вибору практики й почав приймати мої цінності та рішення.
Мені потрібно було ставити його інтереси на перше місце, враховувати його потреби та почуття. Це було складно: йому не подобалося, що я спілкуюся з друзями, особливо з чоловіками, і він хотів, щоб увесь мій вільний час я проводила з ним. До того як я стала практикувальницею, у мене було багато друзів, і мені подобалося бути в оточенні людей. Якби я не була практикувальницею, я, ймовірно, віддавала б перевагу власним інтересам і не жертвувала б дружбою та активним соціальним життям заради чоловіка. Однак ставши практикувальницею, я зрозуміла, що маю бути традиційною та хорошою дружиною. Я перестала спілкуватися з друзями-чоловіками й лише зрідка зустрічалася з подругами. Якщо мені доводилося відвідувати заходи, де були мої друзі-чоловіки, я брала із собою чоловіка. Мої друзі мали стати і його друзями. З тими людьми, спілкування з якими чоловік не схвалював, я намагалася не зустрічатися.
Бачачи, що з людини, орієнтованої на активне соціальне життя, я перетворилася на традиційну дружину, чоловік був дуже радий. У процесі цієї, як могло здаватися, «втрати індивідуальності» я насправді позбулася багатьох хибних уявлень. Хороша дружина й мати не повинна вести активне світське життя серед чоловіків і жінок.
В епоху морального занепаду Фалунь Дафа подарував моєму чоловікові доброчесну дружину, і він це зрозумів. Нині він із великою повагою ставиться до Фалунь Дафа.
Батька чоловіка вбили під час «культурної революції», коли йому було п’ять років. Через рік він втратив матір. Його дитинство минуло в бідності, його часто кривдили й принижували. Він мав сильну потребу контролювати гроші. Він зберігав усі зароблені кошти й навіть мої доходи, залишаючи лише невелику суму на щомісячні витрати. Чоловік намагався контролювати мене й мої фінанси. Для багатьох сучасних жінок така ситуація могла б здаватися нестерпною, але я, як практикувальниця, жодного разу не поскаржилася.
Я витрачала приблизно 1000 юанів (150 доларів США) на місяць. Подруги не вірять, що я ніколи не ходила до салону краси й не купувала собі дорогих прикрас чи косметики. Я задовольнялася лише найнеобхіднішим. Ніхто не вірив, що я, керівниця бізнесу, ніколи не була в спортзалі, не робила масаж і не носила прикрас. Навіть покупка речі за 300 юанів змушувала мене замислитися. Однак я знаю, що в практикувальника здорове тіло й немає потреби відвідувати спортзал, а навіть без косметики можна виглядати молодо.
Чоловік — представник національної меншини, а я — представниця народності хань із півдня країни. Тому наші смаки в їжі сильно відрізнялися. Мені не подобалися страви, які любив чоловік. Коли ми тільки почали зустрічатися, він запитував, що я хочу замовити, і ми обирали страви за моїм смаком. З часом я зрозуміла, що йому не подобається те, що обираю я, і іноді він навіть не торкався їжі. Згодом я вирішила надати вибір йому, а сама їла те, що було на столі. Відтоді, незалежно від того, чи ми їли вдома, чи в кафе, я ніколи не вирішувала, що саме ми будемо їсти. Це був дуже складний процес, бо мені довелося від багатьох речей відмовитися. Спочатку я навіть ображалася на нього. Поступово я навчилася приймати їжу, яка мені не подобалася, і зрештою почала отримувати від неї задоволення. Це був процес підвищення мого Сіньсін і бережного ставлення до тієї їжі, яку мені давали.
Після весілля й початку спільного життя я зрозуміла, що втратила фінансову незалежність і більше не можу вільно спілкуватися з людьми. Я навіть не могла їсти те, що хотіла. Я почала думати про розлучення, бо відчувала, що втратила себе і що цей шлюб більше не має для мене сенсу. Однак я знала, що внутрішній протест у моєму серці був далекий від того безкорисливого стану, якого навчає мене Вчитель.
Фалунь Дафа дав мені напрям і силу, щоб я могла зробити вибір: жити, потураючи своїм бажанням, чи стати практикувальницею, яка слідує високим моральним стандартам. Я обрала друге. Коли я щиро почала дотримуватися принципів Істини, Доброти, Терпіння, чоловік змінився, і стосунки в родині стали гармонійними.
Фалунь Дафа — це величне вчення, яке зробило мене справді безкорисливою людиною, що насамперед думає про інших. Завдяки цьому всі, хто перебуває поруч із практикувальниками Фалунь Дафа, можуть відчувати радість, гармонію, любов і повагу.
Багато чоловіків страждають від постійних докорів і скарг своїх дружин. Бажання деяких жінок контролювати чоловіків позбавляє їх відчуття комфорту й свободи у власному домі. Мій чоловік дуже цінує те, що в нашій родині цього немає. Я розуміла, що маю поважати його свободу й звички та не повинна постійно його критикувати. Ніхто з наших рідних ніколи не чув, щоб я скаржилася на чоловіка або втручалася в його спілкування з друзями. У нього є своє коло спілкування, і він повинен мати особистий простір. Я слухаю те, чим він хоче поділитися, і не зачіпаю тем, про які він не хоче говорити. Коли він готує їжу, прибирає в домі або ремонтує побутову техніку, я щиро дякую йому. Я намагаюся помічати його сильні сторони й підтримувати все хороше, що він робить. Якщо щось потребує виправлення, я спокійно беру це на себе. З часом він також став більш турботливим і уважним.
Якби кожен член родини дотримувався принципів Істини, Доброти, Терпіння, яким прекрасним було б сімейне життя?
У ролі матері
Для мене виховання нашої дитини та формування його характеру — це безперервний процес самовдосконалення. Мій син зростав в атмосфері принципів Істина, Доброта, Терпіння.
Коли він у юному віці перейшов до англомовної школи, він почувався самотнім і безпорадним. Він не справлявся з іспитами через недостатнє знання англійської, закохався в проблемну дівчину, захопився рок-музикою та почав курити. Я сказала собі, що маю діяти як практикувальниця Фалунь Дафа. Мені потрібно було намагатися розуміти його, проявляти терпіння й спрямовувати його, не звинувачуючи й не засмучуючись. Я усвідомлювала, що маю знайти спосіб допомогти йому пройти складний період підліткового віку.
Коли я вперше застала свого сина за курінням у своїй кімнаті та за виконанням усіх тих дурниць, про які просила його дівчина, я була на межі зриву. Я з усіх сил намагалася заспокоїтися й сказала собі, що потрібно вивчати Фа, що завжди допомагало мені повернути мудрість і душевний спокій.
Завдяки моєму терпінню та наставлянням син розійшовся з дівчиною, кинув курити й перестав слухати рок-музику. Його прийняли до дуже хорошого університету. Він говорив своїм друзям: «Моя мама ніколи не підвищувала на мене голосу. Вона моя найкраща подруга».
Зараз син живе в іншому місті. Він щодня спілкується з нами онлайн, цікавиться, як минув наш день, і розповідає про те, що відбувається в його житті. Він знає, що його батьки, особливо мати, — його найкращі друзі на все життя, люди, з якими він може поговорити про все, друзі, які не критикуватимуть його за помилки й недоліки, а спокійно обговорюватимуть із ним будь-які питання та доброзичливо підтримуватимуть.
У ролі свекрухи
Після весілля сина та знайомства з невісткою я пообіцяла собі, що ставитимуся до неї як до власної доньки. Я намагалася любити її та піклуватися про неї не менше, ніж про сина. Я навчала її основ традиційної культури, допомагала стати хорошою господинею, ходила з нею по магазинах, купувала їй речі, які їй подобалися, і намагалася дбайливо ставитися до її почуттів. Протягом останніх восьми років, коли вона приїжджала в гості, я намагалася створити для неї теплу й комфортну атмосферу, щоб вона почувалася як удома. Одного разу вона сказала своїй матері: «Мамо, усі твої поради про те, як будувати стосунки зі свекрухою, мені більше не потрібні. Моя свекруха — найкраща у світі».
Усі друзі моєї невістки знали, що вона ближча до мене, ніж до власної матері. Я була першою людиною, з якою вона ділилася своїми переживаннями та радощами. Я стала для неї захисницею, опорою, наставницею і подругою. Вона казала мені, що хоче стати такою ж матір’ю, як я.
Шухляда мого столу повна листів, які вона написала мені після повернення до міста, де вони живуть. Ці листи сповнені її вдячності та любові до мене.
Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи
Найважче створювати видимість добрих стосунків саме з рідними, порівняно з будь-якими іншими людьми. Ми не можемо приховувати наших справжніх почуттів до них, тому що постійне спільне перебування оголює всі наші пристрасті. Якщо ми вміємо правильно будувати стосунки в сім’ї, то спілкування з друзями, колегами та сусідами стає простішим. Якщо ми завжди думаємо насамперед про інших, усі наші друзі бачать це, колеги відчувають, що ми чесні й милосердні люди, а сусіди розуміють, що ми добрі люди.
То що ж це дає практикувальникам Фалунь Дафа? Ми хочемо, щоб люди знали, що в цьому світі існує праведне вчення й група людей, які обстоюють найкращі цінності в цьому хаотичному світі.
Ми хочемо, щоб ви пам’ятали: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи», і щоб вас благословила удача.
Ми хочемо, щоб у ваші серця проникли найпростіші, але дуже важливі цінності Істини, Доброти, Терпіння, і щоб у вас та ваших близьких було добре, світле майбутнє.
Ми хочемо, щоб ви прочитали матеріали, які вам передають практикувальники Фалунь Дафа, тому що ми говоримо вам правду. Будь ласка, ставтеся до практикувальників із добротою — тим самим ви захистите добрих людей і принесете собі величезну користь.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
