(Minghui.org) Журнал Bitter Winter («Гірка зима»), що базується в Італії, опублікував 5 червня 2026 року статтю під назвою «Хвора й без пенсії: довготривале покарання професорки із Сіньцзяну, що практикує Фалуньгун». У статті описуються важкі випробування, що випали на долю практикувальниці Фалуньгун (Фалунь Дафа) Лі Сянхун, колишньої викладачки Сіньцзянського технологічного інституту. У матеріалі зазначається, що в Китаї «придушення інакодумців не закінчується за воротами в’язниці. Воно продовжується за допомогою тихої, руйнівної зброї — економічного знищення».
«Лі почала практикувати Фалуньгун у 1997 році. Коли у 1999 році розпочалися переслідування цієї практики, вона приєдналася до першої хвилі практикувальників, які вирушили до Пекіна, щоб висловити свій протест. Далі почалися жорстокі репресії, які влада досі заперечує. Але про них уже десятиліттями розповідають очевидці й ті, хто вижив.
У 1999 році її викрали співробітники „Офісу 610“ Сіньцзяну та доставили до психіатричної лікарні в Урумчі. Там, згідно зі свідченнями, зібраними на той час, її утримували серед психічно хворих чоловіків і жінок, піддавали словесним і фізичним знущанням та примушували приймати невідомі ліки. Інші практикувальники, яким вдалося відвідати її в серпні та вересні 1999 року, повідомили про сцени приниження та зневаги. Коли в лікарні зрозуміли, що візити можуть викрити те, що там відбувається, подальші відвідування було заборонено».
Пізніше жінку засудили до 11 років позбавлення волі й відправили до сумнозвісної жіночої в'язниці Сіньцзяну. Після звільнення за закінченням терміну її знову засудили до трьох років тюремного ув’язнення, у результаті чого загальний термін ув’язнення склав чотирнадцять років. І все це лише за те, що вона відмовилася зректися своїх переконань.
Однак вихід з в'язниці не означав, що її страждання закінчаться. Ще у 2001 році Сіньцзянський технологічний інститут виключив ім’я Лі Сянхун зі списку співробітників, унаслідок чого її шістнадцятирічний стаж роботи та раніше сплачені пенсійні внески були повністю анульовані. Коли захворівши у 2021 році, вона потребувала променевої терапії для лікування раку та операції на серці, то дізналася, що її також позбавили державного медичного страхування. Медичні рахунки на суму в десятки тисяч юанів лягли на плечі її родини.
«Сьогодні, досягнувши пенсійного віку, Лі Сянхун взагалі не отримує пенсії. Вона живе сама, без доходів, у таких умовах, які були б жахливими для будь-кого, не кажучи вже про жінку, здоров’я якої неодноразово підірвано внаслідок ув’язнень, примусового приймання ліків і багаторічного стресу».
Далі в статті йдеться про те, що доля Лі — це не поодинокий випадок. Режим компартії Китаю (КПК) використовує таке систематичне позбавлення засобів до існування, як покарання для інакодумців.
«Навіть після закінчення терміну покарання державний апарат зберігає за собою право анулювати ваше минуле, кар’єру та заощадження, фактично позбавляючи вас майбутнього. Для практикувальників Фалуньгун це знайомий сценарій. Багато хто після звільнення з в'язниці виявляє, що втратив роботу, не має медичної страховки та пенсії, внески для яких вони робили протягом десятиліть».
Випадок Лі розкриває жорстокість переслідування з боку КПК, що триває вже 27 років: «Психіатричне насильство, якого вона зазнала в 1999 році, стало одним із перших прикладів методу, який згодом широко застосовувався щодо незліченної кількості інших».
На завершення автор написав: «Позбавлення пенсії стало непомітним, але ефективним засобом примусу. Це також порушує питання, яке влада Китаю воліє не чути: якщо громадянка відбула свій термін покарання, то на підставі якого закону чи моральної логіки покарання продовжується до кінця її життя?»
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
