(Minghui.org) Ми з У родом із бідної віддаленої провінції. Учитель Лі Хунчжи (засновник Фалунь Дафа) багато разів проводив ознайомчі лекції в нашому регіоні. Ми з У відвідали перший цикл лекцій Учителя, а потім допомагали йому, розповідаючи людям про Фалунь Дафа.
Ще більшим щастям для нас було те, що ми на власні очі бачили, як Учитель публічно зцілював людей на Східній виставці здоров’я в Пекіні 1993 року. Учитель мав такий скромний і доброзичливий вигляд, але водночас володів такими надзвичайними здібностями!
У своїх працях Учитель чітко сказав:
«Я тут говорю не про звичайний цигун, а про речі вищих рівнів». («Відповіді на запитання на лекції Закону в Гуанчжоу»)
«По-справжньому передавати Гун на вищі рівні — це, по суті, порятунок людей». («Лекція Закону для консультантів Фалунь Дафа в Чанчуні»)
«Я добре обізнаний зі становищем цігун у всьому Китаї. Насправді зараз у всьому світі лише я один навчаю методу вдосконалення на високому рівні». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
«…маю безліч Тіл Закону, що наділені моєю величезною чудотворною силою та могутністю Закону і можуть проявити її за необхідності». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)
Східна виставка здоров’я проводилася в Пекіні 1993 року. Це була друга загальнонаціональна виставка. Перша відбулася в Пекіні 1992 року. Ми з У сіли на потяг за день до її початку, щоб вчасно прибути на цей грандіозний захід.
Ми прибули до Пекіна вчасно й зупинилися в родича У, а наступного ранку вирушили на виставку, де вже були інші практикувальники. Вони також прийшли допомагати Вчителю й тепло нас зустріли. Ми були раді знову побачити Вчителя й почувалися так, ніби після тривалої розлуки возз’єдналися з родиною. Учитель представив нас і сказав, що ми гості, які подолали довгий шлях. Він попросив практикувальників подбати про наше харчування та нічліг.
Усі практикувальники, які прийшли разом з Учителем, були вдягнені в білий одяг. Вони мали охайний і бадьорий вигляд. Усі зайняли свої місця біля стенда Фалунь Дафа. Учитель наділив кожного з нас Гун (енергією) для зцілення хвороб, щоб ми могли допомагати, коли людей, які потребуватимуть лікування, стане надто багато.
Коли виставка відкрилася, хлинув потік людей. Біля інших стендів було лише по кілька відвідувачів, а біля стенда Фалунь Дафа зібрався великий натовп. Люди, які стояли в першій черзі, швидко придбали квитки на ранковий захід. Інша черга чекала, щоб записатися на лікування після обіду.
Учитель працював найбільше за всіх! Багато людей чекали, коли Вчитель зцілить їх. Чимало з них страждали від невиліковних або важковиліковних хвороб. Деяких тяжкохворих пацієнтів члени родини приносили на ношах, інші сиділи в інвалідних візках або ж родичі несли їх на спині. Черга була такою довгою, що її кінця не було видно. Учитель постійно усміхався й ставився до всіх доброзичливо. Він був терплячим і все робив спокійно та неквапливо.
Учитель не використовував ліків, ін'єкцій чи будь-якого медичного обладнання. Його долоні були звернені до тіла хворого. Торкаючись лише одягу людини або навіть тримаючи руки на певній відстані від неї, Учитель обережно поплескував по тілу, проводив рукою згори вниз, торкався людини або ніби вихоплював щось із її тіла та відкидав убік. Під час лікування людей, які багато років були паралізовані або мали горб, Учитель кілька разів обережно піднімав людину, а потім ніби тягнув її вниз. Рухів було небагато — лише два, три або чотири жести. Учитель просив пацієнта повністю розслабитися, кажучи: «Сядь!» Або: «Добре!» Або: «Лягай!» Або: «Встань!» Або: «Пройдися зі мною!»
Щойно Вчитель вимовляв ці слова, відбувалося диво. Пацієнти справді сідали, вставали або йшли, виконуючи вказівки Вчителя. Дехто не лише починав ходити, а й міг бігати чи стрибати!
Це був сон чи реальність? Спочатку пацієнти були настільки приголомшені, що не могли повірити в те, що сталося, а потім радісно вигукували: «Я здоровий! Я можу ходити!» Деякі, вражені побаченим, вигукували: «Учителю Лі! Учителю Лі!» Інші схвильовано говорили: «Будда врятував мене!» Дехто не міг стримати емоцій і плакав від щастя.
Спочатку ми з У стояли з того боку нашого стенда, звідки нам було все добре видно. Згодом, у міру того як натовп збільшувався, ми були змушені відходити дедалі далі. У результаті ми не побачили багатьох подробиць і реальних випадків зцілення хвороб Учителем.
Однак є моменти, які ми ніколи не забудемо.
Я маю на увазі вираз глибокої вдячності на обличчях зцілених людей та членів їхніх сімей. Коли люди бачили, що їхня близька людина, яка багато років хворіла, раптом відкидає милиці або залишає інвалідний візок і може ходити без сторонньої допомоги, а навіть бігати, вони від радості втрачали дар мови. Деякі не могли стримати захоплення й вигукували: «Тут перебуває Бог!» Вони не знали, як віддячити Вчителеві. Дехто ставав навколішки й багато разів кланявся, вигукуючи: «Дякуємо, Учителю!» Учитель просто казав: «Будь ласка, встаньте». Він допомагав їм підвестися й лікував наступного пацієнта, ніби не сталося нічого незвичайного.
Другий незабутній спогад — це емоції, написані на обличчях людей, які стали свідками побаченого: подив, схвалення та глибока повага. Учитель був здатний на все, навіть зцілювати тяжкохворих. Люди ніколи у своєму житті не бачили таких надзвичайних здібностей і не чули про подібне. У це важко повірити, якщо не побачити на власні очі. Люди не могли стримати вигуків, і звідусіль лунали слова: «Це диво!» «Диво!»
Учитель щодня лікував людей від ранку до вечора, а ввечері читав три лекції. Зала була переповнена. Ми з У слухали лекції Вчителя й бачили, як невтомно Він працює і вдень, і вночі.
Попри свою зайнятість, Учитель не залишав нас без уваги. Під час обідньої перерви Він знаходив вільне місце й обідав разом із нами. Він відкривав свою коробку з їжею та віддавав нам найкраще, залишаючи собі зовсім небагато. Так відбувалося щодня протягом усієї виставки. Ми почувалися ніяково, але не могли відмовитися від частування Вчителя. Нас до сліз зворушувала Його турбота.
Оскільки наша відпустка добігала кінця, ми мали повернутися додому ще до закриття виставки. Учитель просив нас залишитися, але через наше низьке розуміння ми не усвідомлювали, наскільки це була дорогоцінна можливість! Ми із сумом попрощалися з Учителем і тепер щоразу, згадуючи про це, глибоко шкодуємо про своє рішення поїхати!
Учитель продемонстрував великі надприродні здібності на обох виставках здоров’я, які вразили Пекін. Ефект був величезним, і ця новина поширилася по всьому Китаю. Бувши свідками цих дивовижних подій, ми з У твердо віримо в Учителя й Фалунь Дафа. Ми поклялися вдосконалюватися до кінця та повернутися додому разом з Учителем!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
