(Minghui.org) Ще навчаючись у середній школі, я цікавилася цігун та відвідала кілька занять. Пізніше я зацікавилася даоськими вченнями та ворожінням.
На одному із занять я познайомилася з Лін, яка мала слабке здоров'я. Лін відвідала багато занять цігун, але жодне з них їй не допомогло. У квітні 1994 року мати Лін сказала їй, що в червні Вчитель, який навчає Фалунь Дафа, проведе в Чженчжоу десятиденний курс лекцій. Мати також дала їй книгу Фалуньгун, щоб вона познайомилася з практикою.
Прочитавши книгу, Лін сказала мені, що вчення дуже добре. Я теж захотіла прочитати книгу й постійно просила Лін про це. Нарешті, вона погодилася дати мені її на одну ніч.
Я почала читати, як прийшла додому. Учитель Лі в книзі чітко пояснив, що таке цігун, і це було зовсім не схоже на те, що розповідали на інших заняттях з цігун. Усе було просто й зрозуміло, хоча в книзі йшлося про фундаментальні речі. Я вирішила практикувати Фалунь Дафа, тоді мені було 23 роки.
Наступного дня я постаралася повторити рухи вправ із книги. З'єднавши руки, я побачила перед собою маленьку коробочку й вона повільно перемістилася в мою голову з лівого боку.
Я повернула книгу Лін і сказала, що хочу відвідати лекції Фалунь Дафа в Чженчжоу. Вона була рада це почути, тому що Чженчжоу був далеко від дому, і чоловік не хотів, щоб вона їхала туди сама. Моє бажання поїхати розв’язало її проблему.
Пізніше ми відвідали нашу подругу Юань. Її трирічна дочка мала проблеми із суглобами. Вона зраділа, що може поїхати з нами на лекції, бо відчувала, що практика Фалунь Дафа допоможе їй та дочці.
Я зайняла в подруги 200 юанів, тож на дорогу я мала 300 юанів (41 долар США). Увечері 9 червня втрьох ми дісталися Чженчжоу. Приблизно в цей час туди прибуло кілька сотень людей. Місцева практикувальниця Фалунь Дафа безплатно влаштувала наше проживання, що суттєво допомогло нам матеріально, та приготувала для нас локшину.
Наступного дня Вчитель Лі Хунчжи, засновник Фалунь Дафа, провів короткий вступ. Майже всі, хто був на занятті, вирішили відвідати офіційну лекцію. На ній було понад 1400 осіб.
Перші два дні Вчитель проповідував лекції вранці. Після того як ми зранку почали виконувати вправи, лекцію перенесли на другу половину дня. Лекції тривали приблизно 2,5 години з 15-хвилинною перервою. У неділю Вчитель прочитав дві лекції.
12 червня був сонячний день. Незабаром після початку лекції Вчитель сказав: «Я бачу, що в багатьох практикувальників є хвороби, я лікуватиму їх зараз. Подумайте про свою хворобу, не замислюйтеся над цим довго, лише на мить». Оскільки я на той час не мала жодних хвороб, я подумала про мамині головні болі та запаморочення. Потім Учитель попросив чоловіків тупнути тричі лівою ногою, а жінок правою.
Потім Учитель сказав: «Можливо, деякі з вас не зрозуміли, що я щойно сказав. Повторімо ще раз. Ви можете подумати про хвороби, які є у вас чи ваших близьких». Мої ноги заніміли та боліли після ранкової медитації, тому я захотіла, щоб вони відновилися. Після того як я тупнула ногою, біль у ногах пройшов. Коли я повернулася додому після поїздки й запитала маму, як вона почувається, вона сказала, що все добре. Головний біль і запаморочення її більше не турбували.
За сорок хвилин після початку лекції погода змінилася. Густі хмари повністю закрили сонце, на вулиці стало так темно, що ми нічого не могли розгледіти. Повіяв сильний вітер, заблищали блискавки, і прогримів грім. Пішов град розміром із м'яч для гольфу. Потім пішов сильний дощ, зі стелі почала капати вода.
Дощ капав на стіл Учителя. Він підійшов до іншого столу, сів і виконав «Мудру великого лотоса». Перш ніж Учитель перестав робити мудру, хмари розійшлися, виглянуло сонце, і дощ припинився. Учитель продовжив лекцію.
Після обіду, повертаючись до місця проживання, ми пробиралися вбрід через потоки води, яка часто піднімалася вище колін.
Ми вчилися виконувати вправи щодня. Молодий практикувальник стояв попереду й демонстрував рухи, доки Вчитель ходив довкола та поправляв наші рухи. Виконуючи вправу «Стовп для Фалунь», я відчувала, ніби перебуваю в іншому просторі. Наче палець проткнув моє плече й зняв заклинання, яке колись наклав на мене майстер цігун. Моя вдячність Учителю за допомогу не піддається опису.
Одного ранку Вчитель пояснив, що таке «Круг неба Фалунь», якими є його механізми та потік енергії. Після цього, повертаючись додому, я відчула теплий потік енергії, що рухається довкола мого тіла зверху вниз і назад. Я не відчувала такого ніколи в житті. Це ще більше зміцнило мою віру.
Під час восьмої лекції Вчитель розповів про медитативну вправу під назвою «Посилення чудотворної сили». Після того як я схрестила ноги, виконала мудру та опустила руки вниз з обох боків, відчула, як із моїх долонь виходить сильний потік енергії. Він був теплим, але не пекучим — це була спокійна приємна енергія.
Після останньої лекції багато практикувальників не хотіли відразу йти, тому вони підходили до Вчителя й тиснули йому руки. Я вчинила так само. Учитель стояв на сцені й, нахилившись, тиснув усім руки. Коли я взяла праву руку Вчителя, це було дуже зворушливо. Його рука була великою і м'якою, як його милосердя.
Потім Учитель сфотографувався із різними групами практикувальників. Нам трьом теж випала така честь. Ця дорога мені фотографія навіть через багато років залишається в хорошому стані завдяки моїй турботі.
Учитель сказав:
«Як я вже казав, я єдиний, хто здійснює цю справу. Далеко не кожний має шанс стати свідком такої події, до того ж я не буду постійно проводити такі курси. Гадаю, що тим, хто особисто ходив на мої лекції, на яких я навчав методу вдосконалення й Закону, дуже... у майбутньому ти дізнаєшся. Ти відчуєш, що цей проміжок часу надзвичайно радісний». (Лекція перша, Чжуань Фалунь)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
