(Minghui.org) До початку практики Фалунь Дафа в мене рідко траплялися хороші дні: часто боліло горло й піднімалася температура. Мені робили ін’єкції та призначали ліки, які трохи полегшували біль, але із часом вони перестали діяти. Я впала в депресію.
У травні 1996 року сусід розповів мені про Фалунь Дафа, і я почала практикувати. Милосердний Учитель очистив мене від недуг і дав нове життя. Після початку практики мій моральний стан і поведінка покращилися. І хоча мені вже за 60, на моєму обличчі майже немає зморшок, тіло міцне, і я без задишки піднімаюся сходами. Щодня я працюю з невичерпною енергією, а колеги кажуть, що я не виглядаю на свій вік.
Свекруха одужала
На початку жовтня 2002 року у свекрухи з’явилося легке оніміння в руках і ногах. Симптоми нагадували інсульт, тому вона звернулася до лікарні. Вона пройшла лікування, але її стан не покращився — вона не могла ходити без сторонньої допомоги.
Я благала Вчителя врятувати її. Розповіла їй про цілющу силу Дафа й пояснила, що повторення фрази «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао)» принесе їй благословення. Свекор наполегливо просив її виписатися з лікарні, щоб відновлюватися вдома. Хоча тоді він не практикував Дафа, але глибоко поважав цю практику.
Пробувши в лікарні понад двадцять днів, свекруха повернулася додому. Щойно з’являлася вільна хвилина, я читала їй «Чжуань Фалунь». Я часто підтримувала її, допомагаючи виконувати вправи стоячи. Вона повторювала ці фрази й слухала аудіолекції Вчителя. Сталося диво: хоча вона була паралізована й зовсім не могла доглядати за собою, завдяки повторенню цих слів знову стала самостійною. Вона змогла готувати їжу й прибирати в домі. Уся родина стала свідком цієї дивовижної сили Дафа й глибоко вдячна Вчителю за милосердний порятунок.
Стан свекра дивовижно покращився
Після того як здоров’я свекрухи покращилося, вона разом зі свекром поїхала на південь пожити в старшого брата мого чоловіка. Вони прожили там кілька років, а потім повернулися на Північний Схід. Свекор не практикував, але знав, що Дафа несе добро. Повернувшись і побачивши мене, він одразу сказав: «Я хочу вийти з компартії Китаю та її молодіжних організацій». Я була дуже зворушена.
Уранці першого дня Китайського Нового року я приготувала пельмені й покликала всіх до столу. У нас гостювали кілька родичів, зокрема, старший брат мого чоловіка. Свекор стояв посеред кімнати, але раптом не зміг поворухнутися. У нього трохи опустився кутик рота, потекла слина, а мова стала невиразною. Я благала Вчителя врятувати його й уголос повторювала: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи». Через кілька хвилин він знову зміг рухатися.
Я допомогла йому лягти на ліжко відпочити, а сама й далі повторювала ці слова. Згодом він теж почав вимовляти їх уголос. Потім я ввімкнула йому аудіолекції Вчителя. Незабаром він підвівся, і його стан нормалізувався. Родичі стали свідками цієї дивовижної сили Дафа.
Моєму свекрові зараз майже 90 років, він вивчає Дафа й щодня виконує вправи.
Син вижив після автомобільної аварії
На початку серпня 2013 року керівник компанії, де працював мій син, запропонував йому переїхати до Шеньчженя для кар’єрного зростання, і вже на наступний ранок було заброньовано авіаквиток. Того вечора мій двоюрідний брат запросив сина на пізню вечерю; один із його однокурсників повіз його до ресторану на нещодавно придбаному сімейному автомобілі. Коли вони під’їжджали до перехрестя, їхнє авто зіткнулося з іншим, що здійснював поворот. Через перевищення швидкості удар був дуже сильним: син, який сидів на задньому сидінні, різко подався вперед і вдарився об передні дверцята. Він дістав травми обличчя і був увесь у крові, його терміново доправили до лікарні.
Наступного дня я була вдома й готувала йому пельмені. Мені захотілося зателефонувати синові. Коли він не відповів, моє серце стиснулося від тривоги. Через двадцять хвилин він нарешті підняв слухавку. Його голос був слабким і тихим, тож я запитала, чи все гаразд. Він мовчав, а потім слухавку взяв його однокурсник і повідомив, що вони потрапили в аварію.
Ми із чоловіком і молодшим братом одразу поїхали до лікарні. Обличчя й одяг сина були в крові, руку зафіксували шиною, але він був при пам’яті. Йому провели повне обстеження, і жодних відхилень не виявили. Ніхто з інших учасників аварії не зазнав серйозних травм. Лікар сказав: «Залишимо його під наглядом на деякий час». Я відповіла: «Оскільки ускладнень немає, ми заберемо його додому».
Про аварію повідомили у вечірніх новинах. Ми заплатили невелику суму за ремонт автомобіля родині однокурсника. Інший автомобіль зазнав значно більших пошкоджень, але, на щастя, обійшлося без жертв. Протягом багатьох років син підтримував мене в практиці, тому я знаю, що милосердний Учитель знову врятував йому життя і нашу родину. Син відклав від’їзд і через тиждень вилетів до Шеньчженя.
«Старша сестра»
У березні 2021 року мені зателефонувала двоюрідна сестра й повідомила, що відкриває новий дитячий садок неподалік мого дому. Вона вже мала успішний досвід — інший садок працював добре, а нову будівлю для цього закладу збудував її діловий партнер. Однак відкриття нового садка пов’язане з багатьма клопотами, і їй бракувало персоналу.
Мій дядько сказав їй: «Тобі слід звернутися по допомогу до старшої двоюрідної сестри. Вона практикувальниця Дафа, справді добра людина й ставиться до всіх із теплом і щирістю. Якщо попросиш її — не пошкодуєш». Тож сестра зв’язалася зі мною й запитала: «Новий дитячий садок недалеко від твого дому. Чи могла б ти допомогти працювати з дітьми?»
Після відкриття садок швидко наповнився дітьми, і справи пішли добре: кожен день був насичений різними завданнями. Я дотримувалася стандартів практикувальниці Дафа й ставилася до всього з теплотою та щирістю. Я відповідала за матеріально-технічне забезпечення — це передбачало багато обов’язків — і суворо контролювала питання гігієни, складання меню та закупівлю продуктів.
Дитячий садок поділявся на кілька груп: ясла, молодшу, середню та старшу (підготовчу до школи). Діти в яслах — найменші й потребують найбільше догляду. Більшість із них уперше опинилися без батьків у незнайомому середовищі, тому часто плакали й вередували.
Особливо складно було під час денного сну. Я приходила до ясел, щоб заспокоїти дітей. Щойно вони мене бачили, швидко заспокоювалися. Я брала їх на руки, тихо повторюючи: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи», і наспівувала їм пісні Дафа. Незабаром вони засинали.
Один хлопчик із молодшої групи відвідував садок уже два роки, але жодного разу не спав удень. Проте обидва рази, коли я його вкладала, він засинав. Колеги казали: «Ти просто дивовижна! Діти слухаються тебе з першого слова». Діти радісно вітали мене й вигукували: «Привіт, бабусю!», часто обіймали мене, а їхні щирі усмішки наповнювали моє серце спокоєм. Колеги лагідно називали мене «старшою сестрою».
Працюючи в садку, я дотримувалася настанов Учителя й розповідала правду про переслідування. Родичі, дізнавшись правду, вийшли з компартії Китаю та її молодіжних організацій. Я також говорила про це з колегами, і вони теж зробили «три виходи» (відмовилися від членства в партії, комуністичному союзі молоді та піонерській організації).
У цьому ж садку працювала моя родичка. Одного разу вона не вийшла на роботу. Я запідозрила, що щось сталося, і розпитала інших; вихователька, яка її заміняла, сказала, що в її чоловіка стався інфаркт. Минув тиждень, а вона так і не повернулася. Я вирішила зателефонувати й дізнатися про його стан. Вона відповіла: «Ми поїхали до великої лікарні на обстеження. Лікарі попередили, що операція дуже ризикована й він може її не пережити». Я сказала: «Якщо довіряєш мені, щиро повторюй: „Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи“». Вона погодилася.
Через кілька днів я знову зв’язалася з нею. Вона розповіла, що зверталися до різних великих лікарень, але жодна не наважилася оперувати чоловіка. Він пролежав у лікарні майже місяць — це коштувало десятки тисяч юанів, і вона дуже хвилювалася. У лікарнях йому не змогли допомогти, тому його виписали додому підтримувати стан ліками. Я сказала їй повернутися до роботи.
У перший день після повернення я порадила їй і її чоловікові вийти з організацій КПК, до яких вони раніше належали. Вони погодилися. Я сказала: «Якщо щиро повторюватимете ці слова, може статися диво. Дафа допоміг багатьом людям із тяжкими хворобами, і твій чоловік також може одужати». Вона попросила дістати для неї книгу «Чжуань Фалунь». Я сказала: «Будь ласка, уважно прочитайте її разом із чоловіком». Вона була глибоко зворушена, і на її очах з’явилися сльози. Зараз вона в доброму настрої й каже, що її чоловік теж почувається добре.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
