(Minghui.org) Документальний фільм «Державні органи», що викриває переслідування послідовників Фалуньгун компартією Китаю, було показано 15 березня 2026 року в місті Олбані в Західній Австралії. Одним із організаторів заходу, який відбувся в будівлі міської ради, виступив член міської ради, який згодом написав статтю, що викриває жорстокість компартії Китаю.

Близько 20 років тому в Китаї загадково зникли двоє молодих людей, і їхні рідні робили все можливе, щоб з’ясувати, що сталося. Завдяки свідченням очевидців та ексклюзивним інтерв’ю документальний фільм викриває жахливу практику примусового вирізання органів — безпрецедентний злочин проти невинних людей, які практикують Фалуньгун (Фалунь Дафа).

Будівля міської ради Олбані — знакова історична будівля в Західній Австралії

Показ документального фільму «Державні органи», 15 березня 2026 року

Член міської ради: «Припиніть чинити зло»

Олбані — портове місто в Західній Австралії, розташоване приблизно за 400 кілометрів на південь від Перта, столиці штату. Показ фільму спільно організували бізнесмен Марк Хатчісон і член міської ради Томас Бро.

Бізнесмен Марк Хатчісон і член міської ради Томас Бро, організатори показу фільму

Бро, лікар відділення невідкладної допомоги, був обраний до міської ради Олбані у 2021 році. Цей фільм він дивився вперше, і перед заходом прочитав книгу «Криваві жнива: вбивство послідовників Фалуньгун заради їхніх органів», одним з авторів якої є адвокат із прав людини Девід Мейтас.

Після перегляду фільму Бро написав статтю під назвою «Огорожа. Лікарів стримує від зла не те, про що думає більшість людей» і опублікував її в Public Record — незалежному австралійському редакційному проєкті, що висвітлює діяльність державних установ і суспільне життя.

Посилання на повний текст статті англійською мовою: https://publicrecord.media/guardrails

Скриншот статті «Огорожа. Лікарів стримує від зла не те, про що думає більшість людей», написаної Томасом Бро

Бро написав: «Я працюю у сфері невідкладної медичної допомоги. Мені доводилося працювати пліч-о-пліч із лікарями, що мали різні темпераментри й характери. Я написав у статті те, що вважаю правдою: лікарі, які вирізають органи у в’язнів у Китаї, не відрізняються від лікарів, що працюють в австралійських лікарнях. Вони не є особливо злими. Вони звичайні люди. Обмеження накладаються системою та моральними цінностями».

«Олександр Солженіцин зауважив, що межа, яка розділяє добро і зло, проходить через серце кожної людини. Лікарі не є винятком. Медична освіта не дає морального імунітету. Присяга також. Зло перебуває всередині людини. Система впливає на прояв добра чи зла, на те, скільки місця цьому відводиться», — наголосив Бро.

У статті згадується проблема переслідування Фалуньгун, а також наводяться висновки, зроблені Трибуналом щодо Китаю у 2019 році — незалежною громадською організацією під головуванням сера Джеффрі Найса, королівського адвоката, який виступав головним обвинувачем на судовому процесі над президентом Югославії Слободаном Мілошевичем. У них зазначається, що примусове вирізання органів є злочином проти людяності. Автор підкреслює, що коли система розглядає людину як інструмент, а цінність людської особистості заперечується, її можуть класифікувати, використовувати й навіть перетворювати на певний «ресурс», що призводить до серйозних порушень прав людини.

Бро також підкреслив, що висновок є очевидним: примусове вирізання органів здійснюється по всьому Китаю в значних масштабах. Практикувальники Фалуньгун були визначені як основне джерело органів.

Він погоджується з Мейтасом у тому, що «ця проблема, на його думку, не є суто китайською. Це проблема, притаманна всім комуністичним системам».

На завершення доктор Бро зазначив, що лікарі не мають морального імунітету, і що ключ до реального запобігання злочинам полягає в інституційних обмеженнях та захисті прав і гідності людини.

Підтримка глядачів

Після показу деякі глядачі поділилися своїми враженнями. «Звісно, дивитися такі фільми дуже важко; компартію можна схарактеризувати лише як уособлення зла. Те, що вона заподіяла Фалуньгун, — це зло», — сказав один чоловік.

Глядачі обговорюють документальний фільм

Одна жінка, яка раніше жила в Китаї, до 2014 року не знала про ситуацію з Фалуньгун. «Я певний час жила в Китаї й викладала англійську мову, — розповіла вона. — Я просто хочу сказати, що комунізм не впадає в око, поки ти не залишиш це середовище. Коли я жила в Китаї, я цього не помічала й не відчувала. Але побувавши в Південній Кореї та Гонконзі й побачивши людей, які протестували на вулицях, мені раптом стало цілком очевидно, наскільки пригнічені люди в Китаї, наскільки обмежене їхнє право на свободу слова. Я усвідомила, якого величезного соціального тиску вони зазнають у цій країні».

«Багато разів, живучи там, я випадково й наївно заводила розмову про криваві події на площі Тяньаньмень 1989 року або про Фалуньгун, і люди одразу просили мене замовкнути, кажучи: „Не говори про це“, — продовжила жінка. — Я була свідком того, як компартія спотворювала факти, щоб вони відповідали її політиці».

Інший глядач зосередився на «динаміці попиту та пропозиції», що лежить в основі трансплантації органів, і порушив питання, пов’язані з регулюванням і юридичною відповідальністю. Він зазначив, що очевидно, ці органи купують не лише люди в Китаї, а й приватні особи в Перті, Австралії та інших країнах.

Бро пояснив, що такого роду вирізання органів є незаконним в Австралії, і що члени уряду активно працюють над усуненням прогалин у відповідному законодавстві та його застосуванні. Він із занепокоєнням зазначив, що багато людей, які перенесли трансплантацію, можуть і не підозрювати, що є реципієнтами таких органів, і не розуміють, що за цим криється ланцюг убивств. Один зі способів розв'язати цю проблему — викрити цей злочин.

Ще одна глядачка розповіла, що цей документальний фільм справив на неї глибоке враження: «Я просто до глибини душі вражена тим, що ви тут показали. Ми повинні інформувати людей, ми повинні говорити про це, ми маємо розкрити правду. Дякую вам!»

Після дискусії, яка тривала близько 40 хвилин, ведучі закликали глядачів глибше вивчити цю тему та поділитися змістом цього фільму зі своїми друзями й близькими, щоб більше людей дізналися про ці злочини.

Глядачі ділилися своїми враженнями після показу фільму