(Minghui.org) Мені 73 роки, я почав практикувати Фалунь Дафа в перший день першого місяця за місячним календарем 1997 року. Я хотів би поділитися своїм досвідом самовдосконалення, щоб засвідчити велич Учителя та надприродну силу Дафа.
Пережити літо 1999 року
Наздогнала хвороботворна карма
На початку літа 1999 року я раптово зіткнувся з чотирма серйозними проблемами зі здоров’ям: інсультом, некрозом головки стегнової кістки, грижею поперекового диска та розтягненням м’язів нижньої частини спини. Я був прикутий до ліжка й не міг сам про себе подбати. Ця новина швидко поширилася в нашому регіоні й викликала багато припущень: «Фалуньгун лікує хвороби й покращує здоров’я, то чому ж це сталося з ним?»
Мій стан активно обговорювали серед практикувальників, і ситуація ще більше ускладнювалася тим, що я був координатором. Крім того, до нас приєдналося багато нових практикувальників, які практикували від кількох місяців до року. Один із них сказав мені при всіх: «Якщо ти одужаєш, я практикуватиму. Якщо ні — я кину».
Моя мати поспішила повернутися до нашого рідного міста. Я був у такому поганому стані, що вона ледве впізнала мене, лежачого в ліжку. Зі сльозами на очах вона вийшла на вулицю, щоб поплакати. Сусідка підійшла до неї й запитала: «Як твій син?» Мати відповіла: «Йому дуже погано». Уся моя родина була у відчаї.
Попри все це моє серце залишалося спокійним. Я не боявся смерті, бо знав, що Фалунь Дафа розв'яже мої проблеми.
Починається переслідування
У той час, коли я переживав це випробування, 20 липня 1999 року Цзян Цземінь розпочав переслідування Фалуньгун.
Оскільки я працював у міській адміністрації, до мене приїжджали практикувальники Фалуньгун із навколишніх сіл, щоб отримати матеріали та обмінятися досвідом. Компартія Китаю вважала мене «ключовою фігурою». Крім того, партія розглядала те, що я був прикутий до ліжка, як мою слабкість.
До мене приходили натовпи: журналісти, працівники радіо й телебачення, поліціянти та державні службовці. Одні допитували мене, інші обмовляли, ще інші фотографували та робили аудіо- й відеозаписи. Але ніхто не зміг похитнути мою рішучість практикувати Фалунь Дафа. Оскільки я не відчував страху, усі вони йшли ні з чим.
Побачити усмішку Вчителя
Невдовзі настала осінь, принісши із собою нові дива. Я задрімав під час читання, і мені наснилося фруктове дерево. На ньому висіло три яблука. Перше яблуко, розміром із миску для рису, блищало на сонці, але було ще зеленим і недозрілим. Друге й третє яблука були меншими: одне майже червоне, а інше — повністю червоне. Я зрозумів, що ці три яблука символізували мою дружину, сина й мене — нашу сім’ю з трьох осіб. Це надзвичайно мене підбадьорило.
Одного дня, відпочиваючи біля вікна, я побачив себе в образі даоського священника в чорній мантії, з віничком у правій руці, і моя голова майже торкалася стелі. На віконній рамі сиділа муха, і я обережно торкнувся її кінчиком віничка. Вона затремтіла крилами, а потім завмерла. У той момент я подумав: «Може, вбити її?» Різким і рішучим рухом я вдарив муху віничком. Я прокинувся, підвів погляд і побачив, як муха двічі намагалася вирватися, перш ніж померти.
Одного ранку, після того як мої колеги пішли у своїх справах, я набрався мужності й насилу дістався до нашого головного офісу. Я тримався за стіни й меблі, щоб не впасти, повторюючи Фа й повільно просуваючись уперед.
«Якщо ти здатний повернутися назад, то найтяжчі страждання є для тебе найдорогоціннішими. Якщо в омані ти будеш удосконалюватися назад, спираючись на своє усвідомлення, і дуже багато страждатимеш, то швидко повернешся назад». (Лекція третя, Чжуань Фалунь)
Потім я побачив себе у дворі, де я сапав бур’яни мотикою. Обернувшись, я побачив Учителя, який стояв у моїй кімнаті в гуртожитку й спостерігав за тим, як я прополюю бур’яни. Я кинув мотику, вбіг до кімнати й упав на коліна перед Учителем. Я пережив це, перебуваючи в ясній свідомості.
Одного дня, коли я відкрив книгу «Суть сумлінного вдосконалення», то побачив у ній портрет Учителя, який дивився на мене з добрим і усміхненим виразом обличчя. Сльози миттєво наповнили мої очі, і раптом моє тіло стало неймовірно легким. Без жодної ін’єкції чи ліків усі мої хвороби зникли! Я пережив напружене й жахливе літо 1999 року.
Небезпечна ситуація під час епідемії атипової пневмонії
Влітку 2003 року мене незаконно ув’язнили. Згодом спалахнула епідемія атипової пневмонії (SARS), що спричинило нестерпну напруженість у в’язниці через переповненість. В’язницю повністю закрили: поліціянтам заборонили повертатися додому, а працівникам господарського відділу — залишати територію. Навіть підрядні роботи було призупинено. Персонал по кілька разів на день нав’язливо вимірював у в’язнів температуру та записував її.
Коли епідемія тільки почалася, у мене піднялася температура, яка з кожним днем зростала. Я не надавав цьому значення й спокійно ставився до своєї ситуації. Щоночі я марив і говорив дивні слова уві сні, тому наглядач будив мене й запитував, що сталося. Я приходив до тями й відповідав: «А, я просто бачив сон». Після кількох таких випадків ми обидва звикли до цього, і він дав мені спокій.
Атмосфера у в’язниці була жахливою — ніби настав кінець світу. Одного разу хтось крикнув: «Усі виходьте! Зберімося в коридорі!» Усі вийшли й стали чекати. Через деякий час прийшов поліціянт, пробурмотів кілька слів, потім розвернувся й пішов. Суть його слів була такою: «Світ руйнується. Який сенс проводити збори?» Натовп розійшовся.
Попри щоденні багаторазові вимірювання температури, ніхто не давав мені термометра, і ніхто з оточення не висловлював жодної думки. Ніби мене не існувало. Так я безнапасно пережив це випробування. У тих умовах люди були дуже чутливими до будь-кого з підвищеною температурою — таку людину могли навіть кинути в піч!
Тоді я не дуже переймався, але тепер, озираючись назад, у мене аж мурашки по шкірі. Без захисту Вчителя наслідки могли б бути катастрофічними.
Ноги вилікувалися влітку 2004 року
Улітку 2004 року на обох моїх ногах з’явилися жахливі виразки. Спочатку виник невеликий білий сверблячий пухирець. Після того як я його розчесав, він прорвався, стаючи дедалі глибшим і болючішим — ніби мої стегна пронизували довгим шилом! Я терпів нестерпний біль, очищаючи виразки від гною та крові.
З часом на ногах з’являлося дедалі більше отворів, поки обидві ноги не вкрилися густою сіткою, мов решето. Велика кількість гною та крові просочувала мою довгу спідню білизну. Я прав її й вішав сушитися, але ще до того, як вона висихала, та, що була на мені, уже повністю промокала. Оскільки двох пар було недостатньо, я позичив ще одну в іншого практикувальника. Я носив ці три пари по черзі, хоча їх ледве вистачало.
Улітку мій стан погіршився: здавалося, ніби незліченні сталеві голки глибоко впивалися в мої ноги. Втративши багато крові, я помітно схуд. Одного ранку я встав і збирався взутися, але мене охопило запаморочення, і я ледь не впав. У цей момент молодий практикувальник, який спав на верхній койці, підвівся й пройшов повз мене. У мене майнула думка: «Нікому немає діла навіть до того, щоб налити мені води, не кажучи вже про співчуття». На щастя, я швидко опанував себе. Це була чудова нагода позбутися пристрасті до людських почуттів. Я миттєво відновив рівновагу!
Практикувальник побачив мої набряклі ноги й вигукнув: «Нехай охоронці відправлять тебе до лікарні!» Моє серце залишалося спокійним.
Іншого разу, коли я очищав ноги від гною та крові, хтось побачив це й сердито сказав: «Лікуєшся ти чи ні — не моя справа, але краще тобі не заразити нас». Його слова спричинили переполох, й атмосфера в камері стала напруженою.
Учитель навчає нас бути уважними до інших у будь-яких обставинах, і я був сповнений рішучості дотримуватися Фа. Наступного дня я пішов до тюремної лікарні. Лікар побачив мої ноги, обмотані простирадлами, і завагався. Він запропонував звернутися до директора, який був фахівцем у галузі дерматології.
Я пішов до кабінету директора, де мені наказали роздягнутися для огляду. Коли я зняв простирадло з лівої ноги, закривавлена й понівечена плоть настільки вразила його, що він відступив на кілька кроків назад і ледь не впав, перш ніж повернутися на своє місце. «Інша нога така сама?» Коли я відповів ствердно, він запитав: «Ваша сім’я вас підтримує?» Після моєї відповіді він сказав: «Зателефонуйте їм негайно й скажіть, щоб вони зібрали гроші на ампутацію! Ваші ноги не врятувати».
Я знову обмотав ноги, повернувся до камери й почав обдумувати ситуацію. Моя сім’я і так уже сильно постраждала через мене. Я не хотів, щоб вони страждали ще більше.
Я зрозумів, що помилявся. Зла партія, яка безпідставно переслідує Фалуньгун, здатна на все. Я зателефонував родині й розповів про свій стан, і наступного дня вони прийшли мене відвідати. Моя дружина розплакалася, побачивши, як я схуд. Мої ноги виглядали так, ніби чорна шкіра обтягувала самі кістки.
Моя родина знайшла в обласній лікарні спеціаліста, який навчався у Франції, і він оглянув мене. Лікар призначив мені кілька препаратів для внутрішнього приймання й у висновку написав мій діагноз «для подальшого спостереження», зазначивши, що мені слід звернутися по медичну допомогу, якщо стан зміниться. Повернувшись з лікарні, я роздав ліки своїм співкамерникам і жив як зазвичай. Оскільки практикувальники не хворіють, я відмовився піддаватися цій ілюзії. На той час мої ноги перетворилися на сухі палиці, вкриті струпами.
Одного ранку я прокинувся й відчув, як щось шарудить на простирадлі, наче шкаралупа від арахісу. Коли я підняв ковдру, то побачив, що струпи на обох ногах повністю відпали! Мої ноги загоїлися.
Мій апетит значно зріс. Родина надіслала мені трохи грошей, і я витратив їх на поживну їжу. Я купив шматок свинячої голови й приготував його в невеликій алюмінієвій мисці на електроплитці. Після їди я залишив частину на наступний раз. Коли я знову їв те, що залишив, миска виглядала підозріло повною, хоча тоді я цього не помітив. Лише коли я їв утретє, я зрозумів, що їжі майже не поменшало. Це нагадало мені історію про те, як Ісус нагодував велику кількість людей лише кількома хлібинами й рибою.
Дякую Вам, Учителю, за Вашу підтримку!
Старший по камері починає з повагою ставитися до Фалунь Дафа
Незважаючи на те що Фалунь Дафа є такою чудовою практикою, її переслідує компартія. Ув'язненим практикувальникам не дозволяється вивчати Фа. Тих, хто читав Фа, у кращому разі піддавали жорстоким побиттям, а в гіршому — поміщали в одиночну камеру.
Одного ранку після сніданку я залишився в камері з ватажком банди. Він не виконував жодної роботи, бо ніхто не наважувався йому наказувати. Цей ватажок був особливо жорстоким до практикувальників. Одного разу він завів практикувальника в маленьку кімнату, замкнув двері й наказав кільком бандитам побити його. Іншим разом він і його помічник побили палицями практикувальника, який уночі виконував вправи. Відтоді як він потрапив до моєї камери, я шукав слушного моменту, щоб розповісти йому про Фалунь Дафа. На той час мої праведні думки та вчинки справили на нього дуже позитивне враження.
Я сів на ліжко й подумав: «Я маю відкрито вивчати Фа та зробити так, щоб усі правильно ставилися до Дафа». Я вкрився ковдрою, дістав книгу й почав вивчати її на очах у всіх. У цей час ватажок ховався під ковдрою і телефоном намагався найняти повій. Поки я вивчав Дафа, повернувся старший по камері й зібрався відпочити після того, як роздав завдання іншим.
Щойно він сів, то одразу побачив, що я роблю. Він схопився й приготувався накинутися на мене, як голодний тигр! Коли він був усього за пів метра від мене, то раптом підскочив, наче його вдарило струмом, перекинувся в повітрі та з гуркотом приземлився на своє ліжко.
Шум змусив ватажка банди сісти. Старший по камері обмацав своє тіло, і, побачивши, що я ще вивчаю книгу Дафа, вдруге накинувся на мене. Коли він був за пів метра від мене, його знову підкинуло високо в повітря, і він упав на своє ліжко. Цього разу він відступив і перестав заважати мені.
Ця дивовижна подія вразила старшого по камері. Він дістав із шафи великий, абсолютно новий блокнот, підійшов до мого ліжка, з усмішкою кинув його мені й сказав: «Використовуй його. Я дарую його тобі». Відтоді практикувальники в моїй камері почали вивчати Фа й виконувати вправи.
Відразу після цього я відчув новий стан. Протягом цілого дня я не відчував ні спраги, ні голоду, ні сонливості, ні втоми. Цей чудовий стан тривав шість місяців, і я нарешті зрозумів, що значить почуватися бадьорим і енергійним, з легким тілом, повним життєвої сили. Я майже весь час проводив за читанням і переписуванням Фа, почуваючись надзвичайно спокійним.
Я прагнув до якості, а не до кількості, бо знав, що за кожним словом стоїть Тіло Закону Вчителя. Я намагався, щоб кожне слово, яке я переписував, було рівним і акуратним, як шрифт, яким я захоплювався, але не вмів писати. Я щосили намагався його імітувати, і з часом написані мною ієрогліфи стали набагато красивішими.
У міру того, як я вивчав Фа, Учитель відкрив мою мудрість. Вірші спонтанно з'являлися в моїй голові, і я швидко записував їх. На перший погляд, здавалося, що я їх складаю, але насправді це був дар від Учителя.
Щоразу, коли Вчитель публікував нову статтю, один практикувальник підбігав до мене й казав: «Швидше! Мені потрібно сім копій». Я записував їх, а він забирав. Через деякий час він повертався й говорив: «Швидше! Дай мені ще 10 копій». Через деякий час він повертався й говорив: «Мені потрібно ще п'ять, — а потім, — ще три». Я раптово зрозумів, що це мій шлях. Відтоді я тісно співпрацював із нашим координатором, копіюючи будь-які лекції, які були потрібні іншим практикувальникам. Це давало їм змогу вивчати Фа, а мені давало можливість вивчати одночасно з ними.
Перед звільненням із в'язниці я зробив дві копії «Чжуань Фалунь», три копії збірки «Суть сумлінного вдосконалення», по чотири копії «Хун Їнь» і «Хун Їнь 2», а також багато копій лекцій, опублікованих на той момент. Я втратив лік кількості нових статей, які скопіював. Коли мене звільнили, я залишив усі рукописні копії іншим практикувальникам.
Висновок
Як учень Дафа, я знаю:
«За вдосконалення відповідаєш ти, за Гун відповідає Вчитель». (Лекція перша, «Чжуань Фалунь»)
Це абсолютно вірно! Я часто кажу у своєму серці: «Милосердний Учитель такий великий, такий нескінченно великий. Десятків тисяч пісень недостатньо, щоб віддячити Вчителю за безмежне милосердя». Цей вірш я склав сам, тепер він висить на моїх дверях.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
