(Minghui.org) З самого дитинства я мріяла про світ Богів та Будд. Якось під час обідньої перерви мені наснилася прекрасна Бодхісатва в білій вуалі. Вона тримала в одній руці золотий нефритовий флакон, а іншою рукою плавно помахувала вербовою гілочкою. Миттю кімната наповнилася божественним ароматом. З того моменту я повірила, що Боги та Будди справді існують.
Подорослішавши, я стала буддисткою, але пізніше зрозуміла, що це не справжній шлях, щоб стати Буддою. Мені хотілося мати здорове тіло та знайти шлях справжнього вдосконалення, який повернув би мене в мій справжній дім.
30 травня 1995 року я прийшла додому до однієї практикувальниці та побачила фотографію Вчителя Лі Хунчжи. Я одразу відчула зв'язок та глибоку близькість із ним. У глибині душі я зрозуміла, що хочу практикувати Фалунь Дафа. Пройшло вже 30 років, і я практикую Дафа. Учитель Лі дав мені дуже багато. Я хотіла б розповісти співучням про частину свого шляху.
Розповсюджувати Дафа з радістю
Спочатку мене переповнювала радість, і я була щаслива, що зустріла Дафа, таку рідкісну практику, що навіть після тисяч років очікування багато хто не може її отримати. Я хотіла, щоб кожен мешканець мого міста дізнався про неї.
Якнайшвидше я поїхала до рідного міста та після прибуття вранці пішла до найближчого парку. Там я розмістила плакат Дафа, увімкнула музику для вправ і почала робити п'ять комплексів вправ Фалунь Дафа. Поступово все більше й більше людей приєднувалися до мене. У той час я мала лише одну думку: допомогти людям дізнатися про Дафа. Навіть коли мене кусали комарі, я залишалася нерухомою, щоби не заважати іншим. Я сподівалася, що все більше людей зможуть отримати Фа.
Я також включала вдома відеозаписи лекцій Учителя та інструкції до вправ. Мама та брат допомогли мені винести меблі у двір, звільнивши місце для більшої кількості людей, які могли заходити до будинку дивитися відеолекції.
Відмовитися від егоїзму та підвищуватися Єдиним Тілом
Коли почалося переслідування, кілька практикувальників вирішили відкрити місцевий пункт виробництва матеріалів, щоб допомогти більшій кількості людей дізнатися правду. На той час сім чи вісім практикувальників залишилися без даху над головою через переслідування. Я запросила їх пожити в мене вдома. І це дало нам змогу разом налагодити роботу нашого пункту.
Попри напружені та суворі обставини, мої рідні не відчували страху, і я відчувала велику честь робити щось для Дафа. Я дбала про інших практикувальників, займаючись покупками продуктів, приготуванням їжі, пранням та придбанням необхідних речей. Хоча я багато працювала щодня, але ніколи не відчувала втоми.
Я також хотіла навчитися користуватися комп'ютером, щоб допомагати створювати матеріали для роз'яснення правди, але зрозуміла, що якщо не займатимуся повсякденними справами, інші не зможуть зосередитися на вивченні та застосуванні технологій. Я сказала собі, що не можу бути егоїсткою, адже всі справи мають важливу роль.
Всупереч зайнятості, я ніколи не скаржилася. Моєю єдиною думкою було зробити все можливе, щоб допомогти більшій кількості людей дізнатися про Дафа та отримати порятунок. Я часто говорила співучням, щоб вони відчували себе в моєму домі, як у своєму власному. Члени моєї сім'ї підтримували мої зусилля, й зрештою чоловік і дочка почали практикувати Дафа.
Незважаючи на зайнятість домашніми справами, я все ж таки навчилася користуватися комп'ютером і почала сама виготовляти матеріали. Радість, яку я відчувала, розповсюджуючи їх, була невимовною.
Допомогти поліції зрозуміти правду про Дафа
Після початку переслідування поліція часто мене турбувала. Мене відвезли до поліційного відділку та намагалися змусити відмовитися від духовних переконань. Я відмовилася співпрацювати й не підписала жодних заяв.
Перед Олімпійськими іграми 2008 року в Пекіні мене знову відвезли до поліційної дільниці та спробували примусити підписати заяву про відмову від практики, але я не зробила цього. Мене затримали на 15 діб, а потім ще на два місяці помістили до наркодиспансеру.
Перебуваючи там, я розповідала кожному, кого зустрічала, про те, що Фалунь Дафа – це практика вдосконалення, що сягає корінням у систему Будди, і переслідування практикувальників є величезним злочином. Я викривала фальсифікацію самоспалення на площі Тяньаньмень і показувала людям, яка компартія Китаю порочна. Мені вдалося переконати більше тридцяти осіб, зокрема кількох поліціянтів, вийти з партії та організацій, що належать їй. Коли вони починали розуміти правду, багато хто з них складав долоні разом на знак подяки.
Під час проведення Олімпійських ігор після того, як практикувальник передав мені пакет із матеріалами Фалунь Дафа, пролунав стукіт у двері будинку. Я швидко сховала матеріали за диван і відчинила двері. Соціальний працівник та поліціянт увірвалися до будинку, відвели мене до поліційної дільниці та зажадали, щоб я підписала документ. Там уже було багато викрадених практикувальників, поліціянт фотографував кожного з нас. Коли настала моя черга, я почала робити другу вправу Дафа «Стовп для Фалунь» і сказала: «Давайте, фотографуйте. Я нічого поганого не роблю, тільки виконую вправу».
Інструктор поліції підняв великий палець вгору, а інший поліціянт зауважив: «Якщо ми садитимемо людей у в'язницю за це, країна приречена».
Соціальні працівники та поліція виявляють доброту
20 липня 2014 року ми з чоловіком поїхали до рідного міста, щоб провести поминки по його матері. На вокзалі поліція перевіряла документи та відмовила нам у посадці на поїзд. Я запитала: «Який закон свідчить, що практикувальники Фалунь Дафа не можуть їздити поїздом?» Вони відповіли, що це наказ згори.
Я голосно звернулася до оточуючих: «Погляньте, поліція замість того, щоб переслідувати злочинців, не дає добрим людям повернутися додому! Який закон ми порушили? Що це за суспільство?» Багато хто нам поспівчував, а двоє відразу погодилися вийти з компартії.
Двом жінкам, соціальним працівникам було доручено стежити за нами. Потім прибули ще двоє поліцаїв. Я запитала: «Як ви можете так безглуздо чинити?» Вони відповіли: «Ми просто виконуємо накази», - і швидко пішли.
Пізніше приїхав секретар громади та запропонував відвезти нас до могили свекрухи. Під час поїздки я роз'яснила правду йому та іншим. Усі вони зрозуміли ситуацію, але не мали вибору, окрім як підкоритися наказу, щоб зберегти свої робочі місця. Після церемонії поминок вони відвезли нас додому.
Наступного дня я зателефонувала до поліції, щоб попросити повернути мені посвідчення особи. На мій подив, вони сказали: «Вам не потрібно приходити в поліційну дільницю, ми доставимо його вам додому».
Хоч я й практикую Фалунь Дафа вже тридцять років, я знаю, що маю багато людських пристрастей, таких як хизування, образи та інші. Проте я рішуче налаштована вдосконалюватися ще наполегливіше в залишений мені час, позбутися цих пристрастей і виправдати милосердний порятунок Учителем.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
