(Minghui.org) Тривалий час я не ставився серйозно до виконання вправ Фалунь Дафа. Коли я тільки почав практикувати Дафа, щодня виконував усі п’ять вправ, але згодом почав робити їх дедалі рідше.
Я із задоволенням виконував першу, третю та четверту вправи разом з іншими на роботі. Проте не дуже часто робив другу вправу (стоячу медитацію) і ще рідше п’яту (сидячу медитацію). У більшості випадків це було через лінь, а також через те, що практика цих двох вправ викликала в мене втому та дискомфорт. Я не бачив нічого поганого в тому, щоб пропускати їх, тому робив це все рідше й рідше.
Єдина проблема полягала в тому, що іноді відбувалося усунення карми, але воно не було настільки сильним, щоб заважати моїй щоденній роботі. У кількох випадках, коли біль ставав нестерпним, я одразу звертався за допомогою до Вчителя Лі, і біль швидко проходив. Я думав, що, оскільки я не усуваю карму за допомогою вправ, прийнятно усунути її через біль, і це краще, ніж взагалі не усувати карму. Але незабаром я зіткнувся із серйозною неприємністю.
Однієї ночі після Різдва в мене розболілася голова, і біль ставав усе сильнішим. Коли це стало нестерпним, я знову звернувся за допомогою до Вчителя. Через деякий час біль поступово вщух.
Пізніше мені наснився сон, у якому я побачив нашу групу, що йшла кудись разом з Учителем. Я помітив, що Вчитель час від часу закривав очі, але не надав цьому значення. Через деякий час практикувальник, який очолював групу, раптом сказав Учителю: «Можливо, спочатку відведемо Вас назад?» Учень, що стояв поруч з Учителем, швидко кивнув у знак згоди. Лише тоді я зрозумів, що Вчителю, мабуть, було недобре. Учитель відповів: «Не треба, не треба. Усе в порядку».
Побачивши Вчителя з закритими очима, я подумав: «Це схоже на те, коли в мене болить голова». Коли в мене сильний головний біль, очі болять так, що я не можу їх відкрити. Коли ця думка прийшла мені в голову, я раптом усвідомив: Учитель терпів цей біль заради мене! Він показував мені це, щоб допомогти стати кращим.
Прокинувшись, я ясно згадав сон і вперше по-справжньому усвідомив, скільки Вчитель терпить за нас. Я зрозумів, що завжди дотримувався певної думки: щоразу, коли чув, як Учитель говорив про усунення нашої карми та прийняття страждань, я, з одного боку, відчував вдячність, а з іншого — думав, що Вчитель — божественний, а отже, усунення нашої карми не становить для Нього труднощів. Але цей сон показав мені, що біль Учителя реальний, Він відчуває те ж, що й ми, тільки сильніше, бо страждання, які багато хто з нас не може винести, повністю покладені на Вчителя.
Учитель сказав:
«Це зовсім не так, що вона лише зовні з тобою свариться, а в душі добре ставиться до тебе. Її гнів справжній. Коли на людину опускається карма, вона відчуває страждання». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Тепер я розумію, що коли Вчитель несе наш тягар, Він також терпить наші страждання.
Раніше я читав статті практикувальників, у яких говорилося, що Вчитель так багато переніс заради нас. Я завжди думав, що страждання були спричинені переслідуванням старих сил, що все це їхня справа. Тепер я розумію, що я також завдавав Учителю болю. Що мені робити?
У той момент я згадав про вправи. Якби я щодня виконував усі п’ять вправ і усував карму, яку потрібно було усунути, то, ймовірно, вона не накопичилася б до неймовірних масштабів. Це було те, що я міг легко зробити сам, але через свою недбалість завдав Учителю ще більше страждань. Моє поводження було справді непростимим.
У «Лекції Закону на конференції Фа в Х’юстоні» Учитель відповів на наступне запитання:
«Учень: Пробуджений має необмежену свободу. Учитель передає Дафа і може нести відповідальність за багатьох учнів, тоді як зрозуміти цю необмежену свободу?
Учитель: Заради вашого порятунку не може бути й мови про свободу. Я переношу за вас гріхи, іноді усуваю за вас карму. (Оплески) Хіба Шак'ямуні та Ісус у минулі роки не чинили так само? Хтось каже: „Учителю, Ви маєте такі великі здібності, чому Ви ще можете стикатися з неприємностями?“ Насправді, усі ці неприємності ваші. Наприклад, деяким учням уже усунули карму й залишили лише трохи неприємностей, щоб вони самі їх пройшли, але вони все одно не змогли їх пройти. Але не можна ж через те, що вони не змогли пройти ці незначні неприємності, погубити їх, тому я беру це на себе, і подібні неприємності можуть створювати мені перешкоди.
Рятувати людей дуже важко і дуже гірко. Я знаю, чому Ісуса було розіп'ято на хресті. Я також знаю, чому Шак'ямуні нічого не міг удіяти й пішов шляхом нірвани, я також знаю, чому Лаоцзи поспішив скоріше написати п'ять тисяч слів і пішов. Передавати праведний Закон дуже важко. Якщо передавати неправедні речі, то нікому до цього не буде діла, адже після того, як закінчиш чинити хаос, упадеш у пекло й будеш знищений, бо сам собі нашкодив».
Раніше, читаючи цей уривок із Фа, я міг розуміти лише його поверхневий зміст і не усвідомлював, що саме я той, про кого йдеться в ньому. Цього разу, ставши свідком страждань Учителя, я нарешті трохи зрозумів, що Він мав на увазі, коли говорив: «Рятувати людей дуже важко й дуже гірко». Тепер я маю уявлення, що це за відчуття.
Думаю, що в тих справах, які я справді не можу виконати сам, мені доведеться просити допомоги у Вчителя. Те, що я можу зробити сам, наприклад щодня виконувати п’ять вправ, я більше не можу ігнорувати. Я не можу більше завдавати Вчителю неприємностей. Тому я не посмію більше пропускати виконання всіх вправ.
Стаття відображає особисте розуміння автора на нинішньому рівні самовдосконалення. Досвіди та усвідомлення публікуються, щоб сприяти взаємному підвищенню спільноти практикувальників. Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
