(Minghui.org) Я виросла в сільській місцевості. Одного разу сусідська дитина несподівано сказала мені: «Я чув, що скоро настане кінець світу!» Ці слова налякали й спантеличили мене, змусивши замислитися про те, чому людям доводиться стикатися зі смертю. Ці питання не виходили з моєї голови, але я не могла знайти на них відповіді.
Якось старша сестра та зять приїхали в гості й подарували мені книгу «Чжуань Фалунь», сказавши, що це надзвичайно хороша книга. Вони веліли мені ставитися до неї з повагою і навіть мити руки, перш ніж я візьмуся за читання. Відтоді я читала книгу за кожної зручної нагоди.
Пізніше чоловік сестри подарував мені аудіозаписи з лекціями Вчителя Лі, а сестра навчила мене вправ Фалунь Дафа. Оскільки я здобула лише початкову освіту, мені було важко зрозуміти багато слів у книзі. Крім того, мені доводилося щодня ходити в гори, тому я здебільшого слухала аудіолекції Вчителя. Але я була зайнята роботою і не завжди вслухалася уважно. Друга вправа давалася мені особливо важко: через пів години мої руки боліли й німіли так, що я змушена була лягати відпочивати. Але з якоїсь причини я і далі наполегливо займалася. Одного разу, посеред другої вправи, я відчула, як потужний потік енергії спустився з маківки й наповнив усе моє тіло. У той момент я ясно усвідомила: це було чудесне виявлення сили практики.
Якось, відпочиваючи після роботи в полі, я побачила сліпучо красивий червоний диск сонця, що заходило. Не в змозі відірвати від нього очей, я раптом помітила, що сонце обертається то за годинниковою стрілкою, то у зворотному напрямку. Відтоді я почала бачити обертання сонця щодня. Мені подобалося спостерігати за цим дивом, і я нікому про це не розповідала. Пізніше я помітила, що наш великий білий гусак виявився світло-зеленого кольору. Щоранку, коли я розплющувала очі, усе переді мною було оповите червоним серпанком. Кілька днів поспіль я спостерігала ці незвичні зміни кольору.
Через деякий час ми з кількома практикувальниками відвідали місто, де Вчитель колись читав лекції. Ми стояли біля берега тихого озера, що простягалося до самого горизонту. Через деякий час переді мною постала дивовижна картина. На поверхні озера раптово з'явився величезний вир, що ставав дедалі більшим і глибшим із кожною хвилиною. У центрі він був порожнім, а по краях вода стрімко закручувалася. Що довше я дивилася, то глибшим і більшим він ставав. Це грандіозне видовище наповнило мене благоговінням. Я нікому не сказала про те, що побачила, але це зміцнило мою віру в чудесну силу Дафа.
Відновлення практики
Мій батько помер, коли я була ще дитиною, тому мені довелося покинути школу й працювати в полі. Для маленької дівчинки сільська праця була надзвичайно важкою, але я працювала від світанку до заходу сонця протягом багатьох років. Виснажлива фізична праця призвела до постійної втоми й болю, а грошей на лікування я не мала. У душі росли гіркота та втома від життя. Одного разу, працюючи в безлюдних горах, я підняла голову до неба й тихо запитала: «Коли ж я зможу вибратися звідси?» І невдовзі доля дала мені відповідь: родич допоміг знайти роботу, і я поїхала до міста.
Я відчайдушно хотіла знайти практикувальників Дафа в цьому місті. Після роботи я ходила в найближчий житловий район і стояла біля кожного вікна, сподіваючись почути музику для вправ Дафа й знайти практикувальників. Однак мої зусилля були марними.
Поступово я занурилася у звичайне мирське життя, перестала практикувати й стала звичайною людиною. Я вийшла заміж і народила доньку. Але наша сім'я, як і раніше, відчувала величезний тиск через необхідність заробляти на життя, а ми з чоловіком постійно хворіли. Здавалося, виходу немає. Я не мала сміливості накласти на себе руки, і я не могла залишити доньку. Я навіть думала піти в монастир, але дізналася, що туди приймають тільки людей із вищою освітою.
У найвідчайдушніший момент я знову згадала про Фалунь Дафа: «Я хочу вдосконалюватися. Цього разу я йтиму до кінця». Я повернулася в рідне місто, щоб узяти книги Дафа. Щойно я переступила поріг будинку практикувальниці, потужне й тепле енергетичне поле огорнуло все моє тіло, і я всю дорогу додому плакала. Радість повернення до Дафа назавжди залишилася в моїй пам'яті. По дорозі я побачила в автобусі двох літніх жінок із виснаженими, зморшкуватими обличчями. Це змусило мене глибоко замислитися. Я подумала: «Життя обмежене. Я повинна дорожити часом, удосконалюватися й повернутися до свого істинного, початкового „Я“».
Одразу після відновлення практики я зіткнулася з демонічним втручанням. І вдень, і вночі мені снилося, ніби хтось намагається мене вбити. Від страху я боялася заснути. Одного разу, коли я спала на дивані, мені наснилося, що я проходжу крізь стіни свого будинку. За стіною був великий простір, де мене переслідувало гігантське чудовисько, схоже на носорога. Воно було величезним, і я розуміла, що виходу нема, тому я не побігла, а стояла, повторюючи знову й знову: «Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — праведні принципи» (кит. Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао).
Чудовисько люто налітало на мене, вдаряючи своїм рогом, але я зовсім не відчувала болю. Коли я прокинулася, то мала відчуття, що все сталося наяву. Після цього кошмари зникли. Я зрозуміла: Вчитель захистив мене й допоміг розплатитися з величезними кармічними боргами, накопиченими за незліченні перевтілення.
Моє перше випробування на шляху вдосконалення було по-справжньому болісним. На роботі, коли колеги погано до мене ставилися, працювали менше або знущалися з мене, я зовні терпіла цю несправедливість, але вдома щовечора я замикала двері, діставала книгу «Чжуань Фалунь» із фотографією Вчителя та зі сльозами на очах казала Йому: «Учителю, мені так важко, я більше не можу цього терпіти». З кожним випробуванням і підвищенням Сіньсін, моє тіло зазнавало значних змін. Колишні недуги поступово зникали, і руки ставали легшими під час виконання вправ. Одного разу на роботі я впала. Як у сповільненому фільмуванні, руки м'яко приземлилися на підлогу. Я не ушкодилася, за винятком кількох синців на ногах.
Після року самостійного вдосконалення я знайшла групу з вивчення Фа. Інші практикувальники дали мені матеріали для роз'яснення правди. Одного разу я вирушила на верхній поверх 20-поверхової будівлі, щоб роздати буклети. Я встигла обійти тільки один поверх, як раптом оступилася й пошкодила щиколотку. В одну мить я втратила чутливість у стопі. Схопившись за поруччя, я подумала: «Я тільки почала й ще мало роздала матеріалів. Я маю продовжувати, з моєю ногою все буде гаразд». У цей момент чутливість повернулася, і я змогла йти далі. Звичайні люди відчули б нестерпний біль при розтягненні зв'язок, але я відчувала лише теплий, м'який потік у нозі. Я вірю, що Вчитель бере біль на себе, допомагаючи практикувальникам пройти випробування.
В одну недільну ніч я лежала в ліжку, страждаючи від сильного болю в усьому тілі, не в змозі рухатися чи навіть говорити. Я подумала: «Чи зможу я завтра піти на роботу?» Увечері мій стан не змінився, тому я схилила коліна перед портретом Учителя й промовила: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао». Після кількох повторень мені стало легше. Я повернулася в ліжко й повторювала їх, доки не заснула. Наступного дня я змогла піти на роботу й почувалася набагато краще.
Одного разу я сиділа на ліжку, коли раптом почула гучний тріск у вусі. Біль був настільки сильний, що я закричала, а потім із вуха почав сочитися гній. Я швидко зателефонувала практикувальниці, попросивши її відправляти праведні думки, щоб усунути перешкоди старих сил. Замість того щоб погодитися допомогти, практикувальниця вилаяла мене, і я так розсердилася, що по моєму обличчю потекли сльози. Мені довелося вивчати Фа й виконувати вправи самостійно, але мій стан тривав тиждень без покращення.
Та літня практикувальниця все ж прийшла до мене, але я не хотіла з нею розмовляти. Одного разу вона принесла список людей, які вийшли з компартії Китаю, і попросила мене опублікувати їхні імена в інтернеті. Відчуваючи сильну образу, я довго вагалася, але раптом виникла думка: «Допомагати людям виходити з КПК — це правильно. Я повинна це зробити». Я сіла й почала розміщувати імена на сайті Фалунь Дафа.
Поступово я відчула теплу й приємну енергію навколо голови, і здивувалася, чому з вуха більше не тече гній. Щойно ця думка матеріалізувалася, з вуха витекла крапля гною. Я швидко поправила себе: «Ні, моє вухо вже загоїлося, гній більше не буде сочитися». В одну мить гній перестав текти, і вухо перестало боліти. У той момент я зрозуміла, що практикувальниця, якій я телефонувала, намагалася допомогти мені підвищитися в удосконаленні. Коли я змінила свій спосіб мислення та покращила характер, тіло теж одужало.
Моя робота дуже напружена й вимагає великих фізичних зусиль. Іноді в мене сильно болять поперек і спина, але варто мені вийти роз'яснювати правду, як біль зникає. Втома немов випаровується, і я можу довго йти, не відчуваючи виснаження. Коли розвішую плакати Фалунь Дафа чи розповсюджую матеріали, що роз'яснюють правду, я відчуваю незвичайну легкість і піднесення.
Одного разу, у самий розпал пандемії, коли я повернулася додому після роз'яснення правди, моє тіло боліло так, що я ледве трималася на ногах. Я не хотіла, щоб чоловік і донька, які не практикують, помітили мій стан, тому, зціпивши зуби, усе ж приготувала вечерю. Потім я лягла на ліжко з ручкою і зошитом і почала записувати свої упущення. Написавши шість або сім пунктів, я раптом відчула, як по всьому тілу розливається тепло, і мене охопила сонливість. Я трохи поспала, і коли прокинулася, болю не залишилося зовсім. Якби я не пережила це сама, то не повірила б. Тоді я по-справжньому усвідомила, що для практикувальників пошук у собі — це дійсно потужний інструмент.
Моя сім'я благословенна за віру у Фалунь Дафа
Побачивши, які зміни принесла мені практика Фалунь Дафа, мій чоловік і донька вирішили підтримати мене. Їхня віра в доброту Фалунь Дафа принесла їм благословення.
Під час пандемії COVID-19 багато людей заразилися цим вірусом. Одного разу донька відчула нездужання, коли повернулася додому зі школи. Окрім високої температури, вона скаржилася на сильний біль у попереку та голові. Дізнавшись про її стан, я запитала, чи повторювала вона фрази, що несуть благословення? Коли вона сказала, що повторювала, я відповіла: «Ти, мабуть, повторювала їх недостатньо щиро. Потрібно вимовляти їх щиро». Потім я увімкнула їй записи лекцій Учителя.
Після прослуховування однієї лекції донька вкрилася потом, і температура нормалізувалася. Потім вона трохи поспала, а прокинувшись, сказала: «Мамо, мені краще! Це таке диво!» Багато її однокласників важко хворіли й довго відновлювалися, а моя донька одужала менше ніж за добу. Коли людина щиро вірить у Фалунь Дафа, стаються дива.
З дитинства донька погано вчилася й отримувала низькі оцінки. Коли настав час вступних іспитів до коледжу, я порадила їй про себе повторювати ці дві фрази, і вона повторювала їх щодня. Під час пандемії я попросила її вивчити напам'ять «Лунь Юй» і статтю Вчителя «Чому існує людство». Після цього я помітила великі зміни в її характері. Раніше вона часто кричала на мене, і найменше непорозуміння призводило до бурхливих сварок. Хоча мені було дуже важко, я нагадувала собі, що як практикувальниця маю ставитися до неї зі співчуттям і бачити в ній не просто доньку, а живу істоту, якій потрібно допомогти. Після того як вона вивчила статтю «Чому існує людство», вона перестала підвищувати на мене голос.
Хоча донька не практикує Фалунь Дафа, вона щиро вірить, що Фалунь Дафа несе добро й Істина, Доброта, Терпіння — це праведні принципи. Щоразу, коли в неї іспит, вона кілька разів мовчки повторює ці фрази. Її результати завжди перевершують усі сподівання.
Минулого року я повернулася до свого рідного міста на весілля родича. Донька поїхала зі мною, і ми роз'яснювали людям правду про Фалунь Дафа. На зворотному шляху ми зіткнулися з раптовою перевіркою на вокзалі, і донька захистила мене. Її доброта й почуття справедливості незабаром принесли свої плоди.
Одного разу в школі донька отримала першу премію в розмірі 3000 юанів (приблизно 430 доларів). Вона сказала, що хоче пожертвувати 500 юанів (72 долари) з призових грошей на покупку підношень для Вчителя. Незабаром після цього вона зателефонувала й повідомила, що адміністрація провінції заснувала нові стипендії. Шкільна вчителька внесла доньку до списку претенденток, і вона виграла одну з них. За збігом обставин, розмір цієї провінційної стипендії того року збільшився до 10 000 юанів (1433 долари). За словами її вчительки, доньці пощастило «отримати» всі ці блага. Донька сказала мені: «Якби не моя віра в Дафа, це було б неможливо». Цей особистий досвід зміцнив віру доньки в доброту Дафа.
Мій чоловік страждає від кількох захворювань, включно з діабетом, хворобами серця і проблемами зі шлунково-кишковим трактом. У нього від трьох до семи випорожнень на день. Це триває вже багато років без видимої причини. Через проблеми із серцем йому доводиться приймати нітрогліцерин щоразу, коли йому стає погано. Він має запальний характер, й одного разу він так сильно розлютився, що в нього перекосило рот, і він не міг заплющити одне око. Я навчила його вправ Фалунь Дафа, і він зміг виконувати другу, фізично складну вправу протягом години. Після цього хворобливі симптоми зникли, і рот та око повернулися в норму. Під впливом теорії атеїзму та сучасних концепцій чоловік ще не почав удосконалюватися за Дафа. І все ж я знаю, що Вчитель оберігає його та рятує знову й знову.
За останні десять років постійні прояви чудес Дафа допомогли мені ще глибше відчути надзвичайну силу Дафа й Учителя та ще сильніше цінувати можливість удосконалюватися за Фалунь Дафа.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
