(Minghui.org) Мій син почав практикувати Фалунь Дафа після того, як у липні 1999 року компартія Китаю почала переслідувати цю практику. Він знав, що я хочу роз'яснювати правду людям, щоб викрити жорстокі репресії, тож купив мені копіювальний апарат, коротко розказав як він працює та пішов до школи. Але я не знала як ним користуватися.
З міркувань безпеки я не хотіла звертатися до інших практикувальників, тому попросила Вчителя допомогти мені зрозуміти, що робити. Копіювальний апарат треба було заправити тонером. Роздумуючи, як дістатися до картриджа, я відчула, як мою руку потягнуло туди, де він перебуває. Я на щось натиснула. З моїх очей потекли сльози, коли відкрився відсік для картриджа. Тієї ночі мені наснився яскравий сон: на моєму подвір’ї приземлився літак і перетворився на великий бульдозер. Він був дуже потужний і повалив високе дерево та стіну. Прокинувшись, я помітила, що копіювальний апарат був того ж кольору, що й літак. Я зрозуміла, що Вчитель дав мені натяк: друкуючи інформаційні матеріали Фалунь Дафа, я допомагаю Вчителю рятувати людей і знищувати злі сили, що викликали переслідування.
Упродовж понад двадцяти років я завжди пам'ятала про свою місію і рішуче слідувала шляхом, який приготував мені Вчитель.
Одного разу ми з практикувальницею вирушили на електросамокаті роздавати інформаційні матеріали. Коли на світанку ми поверталися додому, нас збив автофургон, відкинувши на 40 метрів. Новий самокат був повністю розбитий, а я втратила свідомість. Інша практикувальниця назвала перехожому своє ім'я та адресу, після чого теж втратила свідомість. Перехожий викликав швидку та зв'язався з владою нашого села, щоб сповістити наших рідних про інцидент.
Лікар повітової лікарні сказав моїй сестрі Хуей (теж практикувальниці), що я маю важкі травми, і велів готуватися до похорону. Він пояснив, що мій мозок схожий на розчавлену м'якуш кавуна, і що з цим нічого не можна зробити. Мій таз і селезінка теж були сильно пошкоджені: «Якщо я переведу її до міської лікарні, вона помре по дорозі туди. А якщо виживе, то залишиться овочем», — сказав він.
Хуей не здалася й домоглася мого переведення до міської лікарні, де лікар оглянув мене та сказав: «Ми нічого не можемо зробити». Коли він запропонував перевести мене до іншої лікарні, Хуей попросила: «Будь ласка, спробуйте їй допомогти».
За її словами, коли я була без свідомості, то постійно бурмотіла: «Я практикувальниця, і зі мною все буде добре...» Я прокинулася лише через дев'ять днів після операції і нічого не пам'ятала про аварію. Сестра сказала, що мій мозок і таз сильно пошкоджені. Мені видалили селезінку, і я мала переломи ніг і ребер, а шкіра від грудей до живота була здерта.
Як не дивно, я не відчувала болю й перебувала в стані спокою, ніби добре відпочила після цілого дня важкої роботи. Я сказала Хуей: «Зі мною все гаразд. Ти принесла аудіозаписи лекцій Учителя? Будь ласка, увімкни їх для мене».
Через кілька днів я попросила виписати мене, але лікар відмовив. Щоб урятувати мені життя, він спочатку прооперував мозок і селезінку, але відкритий перелом ноги все ще вимагав лікування. На наступний день після операції на нозі я наполягла на виписці.
Повернувшись додому, я щодня слухала лекції Вчителя, виконувала вправи й відправляла праведні думки. Попри видалену селезінку, я їла все, що хотіла, і не мала проблем із травленням.
Одного разу я прокинулася до 6 години ранку, щоб відправити праведні думки. Потянувшись, щоб увімкнути світло, я зовсім забула, що моя нога все ще нерухома. Тоді я впала з ліжка. Удома нікого не було, тому я попросила Вчителя допомогти мені встати, після чого встала. Мені було дуже важко виконувати вправи. Після першої вправи я втомилася й сильно спітніла. Наступного дня мені вдалося виконати всі п'ять вправ. На шостий день я змогла, тримаючись за стіну, повільно дійти до ванної.
Через місяць я вже працювала на фермі, і якось почула за спиною розмову:
- Хіба це не та жінка, що потрапила в автомобільну аварію?
- Так, але хіба лікар не казав, що якщо вона виживе, то стане овочем? А зараз вона працює в полі!
- Вона одужала, тому й працює.
Один селянин чув, що я помирала після автомобільної аварії, і не мала жодного шансу вижити. Дізнавшись, що я вже працюю на фермі, він із подивом сказав своїй невістці: «Якщо вона дійсно в змозі працювати на фермі, я буду практикувати Фалунь Дафа!»
Лікар і завідувач повітової лікарні, де мене лікували після аварії, були вражені, почувши, що я працюю на фермі. Лікар сказав: «Це означає, що Фалунь Дафа дійсно творить чудеса!»
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
