(Minghui.org) Мені 34 роки, я практикую Фалунь Дафа вже 10 років. Я така щаслива, що зустріла Дафа, почала вдосконалюватися й стала практикувальницею. Відтоді я щиро вважаю себе найщасливішою істотою в Усесвіті.
Позбутися занепокоєння
Коли я стала дорослою та увійшла в суспільне життя, тривалий час перебувала в стані внутрішнього сум’яття. До початку вдосконалення я почувалася самотньою і розгубленою. Усією душею прагнула йти праведним шляхом і зробити своє життя осмисленим, але не знаходила однодумців.
Під час навчання в університеті я мала сильне прагнення до знань, проте через складні людські стосунки та постійні зміни в оточенні я не могла зосередитися, і мої успіхи ставали дедалі гіршими. Почавши працювати, я сумлінно виконувала поставлені переді мною завдання, і керівництво високо цінувало мене. Однак я все одно відчувала внутрішню порожнечу, безпорадність, марно намагаючись зрозуміти сенс життя.
Я панічно боялася припуститися помилки, побоюючись, що в інших складеться про мене погане враження. Оберігаючи свою репутацію, я нікому не розкривала своїх справжніх думок і почуттів. Коли на роботі щось йшло не так і дії колег не відповідали моїм очікуванням, я не могла з цим змиритися й крадькома плакала у вбиральні.
Приблизно через два роки після того, як я почала працювати, друг порекомендував мені прочитати основну книгу Фалунь Дафа «Чжуань Фалунь». Тоді я здебільшого читала лише підручники й рідко що-небудь ще. До того ж я майже нічого не знала про вдосконалення.
Однак книга «Чжуань Фалунь» справила на мене сильне враження. Поступово я зрозуміла правду про життя та Всесвіт: виявляється, усі люди живуть в омані й не знають про існування інших просторів! Фалунь Дафа відкрив мені новий світ. Слово «вдосконалення» міцно вкоренилося в моєму серці. Хоча багато термінів у книзі були мені тоді незрозумілі, я відчувала в душі, що Фалунь Дафа — це Фа високого рівня, який є праведним Законом і допомагає людям удосконалюватися.
Після того як я почала практикувати Фалунь Дафа, я зрозуміла, що справжнє призначення життя полягає в поверненні до свого істинного «я» і споконвічної природи. Я нарешті знайшла сенс життя! Одна лише думка про це наповнювала мене глибоким задоволенням. Я зрозуміла, що в цьому житті я маю вдосконалюватися, стати хорошою людиною і в підсумку асимілюватися з Чжень, Шань, Жень (з кит. Істиною, Добротою, Терпінням). Це найсвященніше й найзначуще діло. Порівняно з цим, дрібні життєві проблеми стали незначними.
Почавши практикувати, я зрозуміла, що протягом багатьох років мільйони людей у Китаї займаються Фалунь Дафа, і це по-справжньому добрі люди! Вони перебувають просто тут, серед нас, практикують і відроджують традиційні цінності. Я відчула з ними глибоку близькість, немов ми одна родина. Однак раніше, одурманена наклепницькою пропагандою компартії Китаю, я була налаштована проти них. Дізнавшись правду, я відчула сором за своє невігластво, легковажність і нездатність відрізнити добро від зла. Я не могла дочекатися, щоб поділитися красою і правдою про Дафа з рідними й друзями.
Користь, яку отримали мої родичі
Хоча я не мала серйозних захворювань, часто виникали якісь дрібні нездужання. У дитинстві я часто застуджувалася, кашляла й страждала від болю в горлі, через який мені було важко говорити. У студентські роки в мене періодично з'являлися риніт, кон'юнктивіт і фарингіт, а щоосені загострювалася алергія. На третьому курсі в мене часто виникали проблеми з диханням. Після кількох шматочків їжі доводилося зупинятися й робити глибокий вдих. Обстеження в лікарні показало, що в мене деформація хребта, тому я приймала традиційні китайські ліки для полегшення симптомів. Після того як я почала працювати, у мене діагностували гіперплазію молочної залози, і я часто прокидалася посеред ночі від болю.
Коли я почала практикувати Фалунь Дафа, Учитель постійно очищав моє тіло й розум. Протягом 10 років я більше не потребувала ліків і не зверталася до лікарень. Я по-справжньому відчула красу життя без хвороб. Навіть коли я виконувала важку кропітку роботу, мені вистачало повноцінного сну, щоб повністю відновитися. Коли я відчувала психологічний тиск або перебувала в поганому стані, мені достатньо було почитати Фа або зробити вправи, і все швидко приходило в норму. Я почувалася наповненою життєвою силою та енергією.
Кілька років тому мій батько також дізнався про Дафа й почав читати книги Дафа та виконувати вправи. Раніше він страждав на ревматизм, серцеві захворювання та гіпертонію, а також переніс операцію зі стентування судин серця. Після таких операцій пацієнтам зазвичай необхідно постійно приймати ліки, проте тривалий прийом західних препаратів може спричиняти шлункові кровотечі. Тому батько вирішив поступово скорочувати дозування. Після того як він почав читати книги Дафа, йому більше не знадобилися ліки. Минуло вже понад 10 років із моменту операції, і його серце перебуває у відмінному стані, що підтверджується результатами контрольних оглядів.
На початку 2019 року в мого батька раптово почалася сильна шлункова кровотеча. Посеред ночі його рясно вирвало кров'ю, і він на деякий час втратив свідомість. Його терміново доставили в лікарню, де під час ендоскопії його вирвало ще більшою кількістю крові. Кров'яний тиск упав до 30 одиниць, і йому зробили переливання крові. Ендоскопія виявила скупчення гнійного матеріалу в шлунку. Спочатку лікарі наполягали на екстреній резекції шлунка, однак з огляду на ослаблений стан батька після масивної крововтрати, вони тимчасово зупинили кровотечу за допомогою затискачів.
За кілька днів, після повторної ендоскопії та біопсії, у лікарні йому поставили діагноз «рак шлунка» і порекомендували гастректомію. Напередодні операції, коли сім'я підписувала згоду на операцію, лікар повідомив, що це буде тотальна гастректомія, тобто буде видалено весь шлунок і жовчний міхур. Дізнавшись про це, мама засумнівалася. Батько прийняв рішення відмовитися від операції та повернувся додому.
Ми відвезли батька в Пекін для повторного обстеження. Хірург у Пекіні вивчив результати гастроскопії батька й сказав, що операція необхідна, але спочатку потрібно провести повторну гастроскопію.
Напередодні гастроскопії я виконувала вправи Фалунь Дафа. Батько був трохи слабкий, але йому теж вдалося зробити кілька вправ. Він також вивчав Фа.
Третя гастроскопія була проведена всього через тиждень після другої. Результати показали, що рана загоїлася дуже добре. Пустул більше не було, залишилася тільки одна виразка, а інша ділянка була гладкою і рівною. У звіті з біопсії було зазначено: «ракові клітини не виявлено».
Мій чоловік відніс результати лабораторних досліджень і зразки завідувачу патологоанатомічного відділення для особистого дослідження. Той ретельно їх вивчив і сказав: «Усе гаразд!» Мама заплакала від радості, а родичі та друзі навперебій повторювали: «Яке щастя! Це Боже благословення!»
Батько швидко одужав і, за словами родичів, виглядає абсолютно здоровою людиною. Я знала, що все це завдяки милосердному захисту Вчителя — мій батько вийшов із важкого стану й перебуває в безпеці.
Хоча моя мама не практикує Фалунь Дафа, вона майже не звертається до лікарні. У неї бувають головні болі або застуда, але вона ніколи не приймає ліки й не робить уколи. Усе так, як сказав Учитель: «… коли одна людина практикує, то вся сім'я отримує користь…» («Лекція Закону на конференції Фа в Австралії»)
Я щиро вірю в це, і немає слів, щоб висловити мою вдячність милосердному Вчителю.
Справжнє значення вдосконалення
Після того як я почала практикувати Фалунь Дафа, у мене змінилося тіло й свідомість, і я відчувала красу вдосконалення. Кожен день був насиченим. У міру того як я вдосконалювалася, конфлікти, з якими я стикалася, ставали дедалі інтенсивнішими. Я пройшла шлях від інтуїтивного розуміння до усвідомлення того, що означає вдосконалення.
Через два роки після початку практики я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Я виросла в столиці провінції, оточена турботою батьків і любов'ю рідних та друзів. З відзнакою закінчивши школу, я вступила до престижного університету в Пекіні. Після закінчення навчання я залишилася там працювати. Мій чоловік виріс у сільській місцевості, навчався в сільській школі, а його батьки мали низький рівень освіти. Ми познайомилися випадково, і за кілька років спілкування я побачила, що він чесна, уважна й талановита людина. Він відрізнявся від більшості людей, і я вирішила з ним зустрічатися.
До знайомства з ним у мене рідко виникали конфлікти з людьми. За винятком розбіжностей із батьками, я завжди була ввічливою і коректною з усіма. Люди у відповідь теж ставилися до мене добре, тому я природно вважала такий спосіб спілкування правильним. Я очікувала, що чоловік діятиме так само. Але з його погляду я була «занадто самовпевненою» і «егоцентричною».
Спочатку я не усвідомлювала, що це була можливість для вдосконалення, привід зазирнути в себе й підвищити свій Сіньсін. Я чинила по-своєму, обстоюючи свою правоту. Озираючись назад, зараз я розумію, що «нав'язувати свою волю іншим і завжди мати рацію» — чинники культури КПК, але тоді я цього не усвідомлювала.
Вивчаючи Фа, я зрозуміла, що все в мене не так добре, як думала. Підтримуючи лише видимість удосконалення, насправді я побоювалася, що мене не зрозуміють, не приймуть або не погодяться зі мною, — я просто хотіла захистити себе. Через страх перед конфліктами я була ввічлива з усіма й не скаржилася.
Поява чоловіка в моєму житті стала першою по-справжньому близькою взаємодією з людиною, яка не входила до мого звичного кола, і саме тоді всі ці приховані проблеми проявилися. Поступово я навчилася висловлювати свої справжні почуття й позбулася почуття переваги. Я почала щиро піклуватися про інших, заспокоїлася, стала щирою, і зрозуміла, як дивитися в себе.
Коли через рік ми почали обговорювати наше одруження, його мати написала, що син має залишитися в їхньому рідному місті. Вона сказала, що, якщо я хочу вийти за нього заміж, мені доведеться жити в їхній окрузі, інакше нам не слід бути разом. Це стало для мене важким ударом.
Мені було важко позбутися своїх почуттів до нього. Після тривалої та болісної внутрішньої боротьби я нарешті прийняла рішення, проти якого виступили навіть мої родичі й друзі. Я поїхала з Пекіна, де вчилася й працювала майже 10 років, і переїхала в його рідне місто.
Ми з чоловіком оселилися в його батьків у старому сільському будинку. Будинок був низький, темний, з почорнілими стінами. У багатьох місцях штукатурка вкрилася цвіллю, відшаровувалася та в сиру погоду просто обсипалася. Багато речей у будинку, як-от світильники, розсувні двері та двері шафи, були зламані. Кухня була забита давно не використовуваним посудом, усе було вкрите липким жиром, і всюди снували таргани.
Я розуміла, що як практикувальниця Фалунь Дафа маю усунути прагнення до слави, особистої вигоди й пристрасть до почуттів. Тому я намагалася ставитися до свого шлюбу, як до середовища для вдосконалення та можливості підвищити свій рівень.
Бабусі мого чоловіка по батьківській і материнській лінії щоразу намагалися пригостити мене найкращими ласощами. Коли одній із них ставало зле, я вмикала відеозаписи, зроблені практикувальниками, зокрема пісні. Вони їм дуже подобалися.
Чоловік і його батьки рано йшли на роботу й пізно поверталися додому. Купівля продуктів, приготування їжі та прання загалом лежали на мені. Часом, коли я ввечері працювала у своїй кімнаті, я чула, як родичі поверталися додому й скаржилися, що немає гарячої води, у домі не прибрано, а випрану білизну не занесено з вулиці. Вони також часто зазирали на кухню — перевіряли, чи купила я продукти, і постійно говорили, що їжа в кафе й ресторанах приготовлена в антисанітарних умовах, наполягаючи, щоб ми не їли поза домом. Поступово цей тиск ставав дедалі відчутнішим і важчим.
Я була молода, але не мала власного життя. Мені постійно вказували, що я маю робити: розмовляти їхнім діалектом, готувати за їхніми правилами, беззастережно підтримувати роботу чоловіка, водночас ніхто не замислювався про мої почуття. Я вважала, що за рівнем освіти, професією, життєвими навичками й навіть за родинним походженням перевершую чоловіка, проте свекруха знову й знову повторювала: «Дружина має слідувати за чоловіком, куди б він не пішов». Я не могла з цим змиритися.
Тоді я поставила собі запитання: «Ти хочеш зручного, спокійного життя чи хочеш іти шляхом удосконалення, приймаючи труднощі?» Це запитання змусило мене глибоко подивитися в себе. Я зрозуміла, що всі мої бажання були продиктовані прагненням до вигоди та егоїзмом. Я повинна була відмовитися від гонитви за особистим комфортом і бажанням жити «краще, ніж інші», оскільки все це суперечить вимогам, що висуваються до практикувальників.
Виявивши в собі заздрість, пристрасть до комфорту й слави, а також приховану образу на родичів чоловіка, я намагалася усунути егоїзм і перестати оцінювати людей з погляду власних уявлень і стандартів. Натомість я навчилася ставити себе на місце тих, хто мене оточує, розуміти їхні труднощі та проблеми, а також ставитися до них із більшим розумінням.
Я усвідомила, що лише з чистим серцем можна досягти по-справжньому доброго ставлення до людей — і тільки така доброта є істинною. Усе, що я робила, насправді було продиктоване почуттями, егоїзмом, а також прагненням до вигоди й доброго ставлення. Коли поведінка людей не відповідала моїм очікуванням, у мені народжувалася образа. Окрім цього, у моєму серці жило прагнення до визнання, бажання отримати схвалення родичів чоловіка. Я боялася не виправдати їхніх очікувань і піддатися критиці. Але це була не справжня доброта. Моє серце було зосереджене на своєму его, а отже, мені не вистачало співчуття. Коли я зрозуміла, як слід правильно ставитися до родичів чоловіка, моє серце стало значно легшим.
Позаминулої зими родичі чоловіка відремонтували будинок у селі й переїхали туди. Відтоді моє життя й умови для вдосконалення стали набагато вільнішими — у мене з'явилося більше часу й особистого простору. Раніше я навіть не замислювалася про відмінності між «сім'єю чоловіка» і «власною сім'єю». Я не усвідомлювала, що означає «вийти заміж далеко від рідного дому», і не усвідомлювала, що сама опинилася в такій ситуації. Лише через кілька років після заміжжя я зрозуміла, з якою кількістю запитань і випробувань мені довелося зіткнутися.
Усунути пристрасть до особистої вигоди
Коли ми з чоловіком повернулися в рідні місця, він почав викладати в сільській середній школі. Невдовзі одного з викладачів перевели в іншу школу, і директор запропонував мені тимчасово замінити його, оскільки я мала профільну освіту. Я щиро подякувала Вчителю за надану можливість працювати в абсолютно новому для мене середовищі.
Я говорила школярам про необхідність бути щирими, добрими й терплячими, намагаючись пробудити в них милосердя та пояснюючи хибність атеїстичного світогляду.
Протягом тижня ми з чоловіком жили в школі, а у вихідні поверталися додому. Понад два роки я працювала як тимчасовий викладач, підміняючи штатних учителів. Коли хтось ішов у декретну відпустку, я брала заняття на себе, а після його повернення знову залишалася без роботи. Місячна оплата становила всього приблизно 1 000 юанів — незрівнянно менше мого колишнього доходу в Пекіні. Але, відмовившись від пристрасті до слави й грошей, я однаково відчувала внутрішню радість і задоволення.
У першій половині 2019 року через проблеми зі здоров'ям у батька я залишилася з батьками й припинила викладати. Після трьох років роботи чоловіка перевели до школи повітового рівня.
Одного разу мені на очі потрапила в інтернеті пропозиція про роботу, яка наче була створена для мене. Після онлайн-співбесіди мене прийняли. Так у мене з'явилася офіційна робота й гідний дохід. Я могла повною мірою застосовувати свої професійні знання, а місце роботи не було прив'язане до офісу, потрібен був лише комп'ютер та інтернет. Це виявилося дуже зручним: я мала достатньо часу для вивчення Фа та виконання вправ. Навіть поїздки до батьків ніяк не заважали роботі.
Дафа відкрив мою мудрість, тому робота давалася мені легко, і я швидко опановувала новий матеріал. Учитель уже запланував наш шлях — нам залишається лише добре вдосконалюватися. Учитель воістину великий!
Мені пощастило приєднатися до одного з проєктів Дафа, де я відповідала за редагування й коректуру текстів. Сам процес редагування став для мене процесом удосконалення. Я писала статті й раніше, але коли знову повернулася до цієї роботи після початку вдосконалення, то зрозуміла, що все стало зовсім іншим. Колишній досвід, методи й навички перестали працювати, мені довелося починати з нуля.
Коли мій стан удосконалення був нестійким, писати ставало важко. Іноді статті, які я писала, серйозно виправляли інші практикувальники. Бачачи, наскільки чистою, лаконічною і ясною була їхня мова, я розуміла, що мені потрібно підвищуватися. Я усвідомила, що зміст і рівень тексту безпосередньо відображають мій власний рівень удосконалення та Сіньсін.
Дякую, Учителю! Спасибі, Фалунь Дафа! Практика Фалунь Дафа осяяла моє серце й наповнила його світлом.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
