(Minghui.org)
Добрий день, шановний Учителю! Добрий день, співучні!
Цього року мені виповнилося 72 роки. Коли я була молодою, моя родина була бідною. Я маю 10 братів і сестер. Коли я побачила, як багато працюють батьки, щоб прогодувати сім’ю, я вирішила не ходити до школи. На той час мені було майже сім років, але я допомагала дбати про членів сім’ї. Я щодня займалася сільським господарством, розведенням курей, гусей і свиней, але не отримувала навіть триразового харчування. Мені доводилося викопувати солодку картоплю з поля, щоб заповнити шлунок.
Коли мені було 10 років, батьки, старші брати й сестри йшли на роботу. Я залишалася вдома, щоб готувати їжу й доглядати за молодшими дітьми. Оскільки я була занадто маленького зросту, щоб дотягнутися до плити, а каструля була великою, я стояла на маленькому стільчику та насилу мішала овочі. Коли мені було 13 років, мама захворіла, і я вирішила шукати роботу. Я хотіла заробляти гроші, щоб допомогти утримувати сім’ю. Я працювала на будівництві з людьми, які носили «червоні хустки». Здебільшого я виконувала важку фізичну роботу, наприклад, переносила цеглу й цемент.
Раніше не було обладнання для перевезення важких матеріалів, тому ми на своїх плечах піднімали цемент із поверху на поверх. Моя зарплата становила чотири юані на день, і я віддавала все матері, бо не сміла купити собі нічого поїсти. Мій батько завжди ходив і купував небажані качині голови, хвости й лапки, щоб нас прогодувати. Через тривалу важку фізичну працю та недоїдання я ослабла й страждала від багатьох хвороб.
Після заміжжя чоловік раптово помер від нещасного випадку у віці 39 років. Це погіршило й без того важке становище сім’ї. Мені потрібно було виплачувати іпотеку й виховувати двох маленьких дітей. Тому я працювала від світанку до заходу сонця, відчайдушно намагаючись заробити гроші. Поступово моє здоров’я ще більше гіршало.
Щоб вилікувати свої хвороби, я разом із братом відвідувала різні заняття цігун. Хоча ми витратили багато грошей, істотного поліпшення стану не було, і я часто бачила жахливі сцени, через що не могла спати.
Мені пощастило отримати Фа і, бувши неписьменною, я змогла прочитати всю книгу «Чжуань Фалунь»
У серпні 1998 року Вчитель приїхав до Сінгапуру й прочитав лекцію, яка тривала два дні. Брат купив кілька квитків і пішов на лекцію з нашою молодшою сестрою. Я не змогла піти, бо мені потрібно було працювати. Однак на другий день була неділя, і він купив ще один квиток. Хоча зазвичай мені доводилося в неділю займатися рукоділлям, щоб заробити трохи грошей, я все ж вирішила піти на лекцію того дня.
Увійшовши до лекційної зали, я відчула себе дуже некомфортно, оскільки в тілі було багато проблем. Я не могла себе контролювати й постійно скрикувала, і свідомість була неясною. Брат і сестра намагалися заспокоїти мене. Пізніше хтось поруч зі мною порадив мені покликати Вчителя, але я не знала, як це зробити, і на той час уже не видавала жодного звуку.
Приблизно опівдні, після того, як Учитель закінчив лекцію, він спустився зі сцени, щоб звернутися до всіх присутніх. У цей час навколо Вчителя зібралося багато людей, тож брат покликав мене й попросив підняти руку. Однак людей було надто багато, тому Вчитель мене не бачив. Тоді брат приніс стілець, і мене підняли нагору. Коли Вчитель обернувся, він побачив мене, і я швидко сказала: «Мені ще належить вивчити Вашу практику». Учитель доброзичливо відповів: «Це прекрасно», і вказавши на книги Дафа, сказав: «Там є книги, візьми одну й почитай». Я відповіла: «Я не знаю, як читати слова, як мені бути?» Учитель відповів: «Нічого, тобі просто потрібно перегортати сторінки».
Повернувшись додому, я почала гортати книгу, як було сказано. Окрім портрета Вчителя, я не впізнавала нічого й не розуміла що означають слова. Однак я просто перегортала сторінки, як мені було сказано. Я робила це щоразу, коли мала час.
На той час у мене завжди було погане самопочуття, тому я приймала ліки. Однак одного разу в мене раптово почалася блювота. Мене вирвало всім, включно з ліками, які я приймала. Оскільки я не могла нічого проковтнути, я нічого не їла три дні поспіль і не могла спати ночами. Попри це, я чудесним чином почувалася особливо добре протягом цих трьох днів. Пізніше я зрозуміла, що це Вчитель очищав мій організм.
Я дуже хвилювалася, бо не могла зрозуміти зміст книги. Тому брат дістав мені відеозаписи лекцій Учителя. Я дивилася відеолекції і порівнювала їх із книгою. Поступово я змогла зрозуміти зміст книги. Щоразу, коли я мала час, я дивилася й слухала лекції Вчителя. Водночас я стежила за тим, як кілька практикувальників вивчали Фа. Коли вони читали, я записувала вимову слів у блокнот. Я впізнавала й запам’ятовувала слова одне за одним, перш ніж читати їх абзац за абзацом. Приблизно через два роки я змогла прочитати всю книгу «Чжуань Фалунь» і навчитися читати її без проблем разом з усіма.
Відмовилася від хибного цігун і зосередилася на вдосконаленні за Дафа
У минулому, через моє слабке здоров’я, я разом з братом і сестрою відвідувала різні заняття цігун. Я навіть ходила до одного з майстрів цігун, щоб робити масаж і лікувати хвороби іншим людям. Щоразу після того, як я робила комусь масаж, я почувалася дуже некомфортно.
Учитель сказав:
«До того ж, коли ти когось лікуєш, між тобою та хворим утворюється єдине поле, унаслідок чого хвороботворна Ці з тіла хворого цілком переходить у твоє тіло. У вас обох її стає однаково багато. Хоча корінь хвороби в його тілі, якщо в тебе стане багато хвороботворної Ці, це призведе до того, що ти теж захворієш». (Лекція друга, Чжуань Фалунь)
Однак моє розуміння Фа було досить слабким. Після вивчення Фалуньгун я все ще слідувала за своїм братом до того майстра цігун, щоб робити людям масаж, і моє здоров’я погіршилося. У той час цей майстер цігун також навчав нас, як виганяти погану ці, але ефекту не було.
У міру глибокого вивчення Фа я поступово розуміла його принципи. У мене й так були хвороби, але я все одно лікувала хвороби інших людей. Хіба це не посилювало мої власні хвороби? Не дивно, що моє здоров’я гіршало попри те, що я практикувала так багато видів цігун. Зрозумівши цю логіку, я більше не практикувала інші види цігун і зосередилася на вдосконаленні за Фалунь Дафа. У міру вивчення Фа та вдосконалення техніки вправ, тіло поступово ставало все сильнішим і сильнішим.
Учитель урятував мені життя
Коли я працювала на заводі фірми Sony, я одного разу потрапила в небезпечну ситуацію, але залишилася неушкодженою та знала, що саме Вчитель урятував мене.
На заводі компанії Sony працювало орієнтовно 2000 осіб. У той час я працювала в їдальні. Того дня японський керівник компанії хотів усіх пригостити, тож ми приготували понад десять ящиків із такими продуктами, як риба, креветки, м’ясо тощо. Оскільки місця було дуже мало, ящики були складені один на одного. Того дня інші колеги проходили повз них без будь-яких проблем. Однак коли я проходила повз ящики, ті завалилися й впали на мене. У той час я не злякалася. У глибині душі я просто подумала: «Усе гаразд», і повторювала: «Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао» (з кит. Фалунь Дафа несе добро, Істина-Доброта-Терпіння — це добре).
Колеги поспішили до мене, відсунули й прибрали ящики, допомогли мені встати, знайшли стілець, щоб я могла сісти, принесли води й запитали, чи не забилася я і чи не хочу поїхати в лікарню. Я відповіла: «Зі мною все гаразд». Я дійсно була в порядку й ніде не постраждала. Однак усі співробітники були дуже налякані, кажучи, що під вагою цих важких ящиків можна було загинути. Я знала, що зі мною все гаразд, тому що Вчитель захищав мене, і в глибині душі дякувала Вчителю.
Я навчилася терпіти, коли мене цькували на роботі
Коли я тільки почала працювати в ресторані, кілька колег знущалися з мене. Ганчірку, яку мені давали для витирання столів, вихоплювали в мене, щойно я її отримувала. Я думала, що просто дозволю їй забрати її і не звертатиму уваги, тому не стала сваритися з нею, а просто спокійно зайнялася іншими справами. Коли нам видавали зарплату, вона знову вихопила в мене розрахунковий лист, коли я збиралася його відкрити. Дізнавшись, що моя зарплата вища, ніж у неї, вона пішла до менеджера й влаштувала скандал.
Моя зарплата зросла дуже швидко, тому що я дуже серйозно ставилася до роботи, і начальник цінував мої старання. Наприклад, коли ми мили овочі, інші співробітники замочували їх у воді й виймали, попередньо кілька разів струсивши. Однак я завжди мила овочі щонайменше двічі. Я навіть додавала сіль, коли мила деякі овочі, щоб позбутися комах. Тому менеджер не хотів їсти овочі, які вони вимили.
В одного малайзійського власника кіоску завжди не вистачало робочої сили, і він приходив до нас, щоб найняти людей. Однак він не хотів, щоб хтось, крім мене, допомагав йому. Усі колеги не хотіли відпускати мене, бо це означало б, що їм доведеться виконувати більше роботи.
Удосконалюючись за Фалунь Дафа, я навчилася терпіти багато чого. Стикаючись зі знущаннями й тиском на роботі, я завжди зберігала спокій, оскільки завжди вважала, що це, мабуть, через мою карму, і я маю її погасити.
Зберігати спокій перед обличчям зарозумілої невістки
Син одружився з дівчиною з Китаю. Спочатку вона говорила приємні слова й допомагала по дому. Однак після народження дитини вона змінилася. Вона не тільки перестала мене поважати, а й стала дуже жорстокою. Вона лаяла всіх, коли була незадоволена, і робила це дуже голосно. Коли вона лаяла когось у будинку, це чули навіть сусіди знизу. Так вона поводилася понад десять років. Щоразу, коли вона кричала на мене, я думала, що я їй щось винна з минулого життя, і мовчала.
У минулому син допомагав мені по господарству. Однак після одруження він перестав це робити. Я не звинувачую його за це, бо йому теж нелегко бути між мною і дружиною. Тому я щосили намагаюся не вступати в конфлікт із невісткою.
Невістка часто нехтувала своїми домашніми обов’язками й не готувала їжу, залишаючи дитину без їжі. Я думала: «Нічого страшного. Якщо вона не готує, я приготую, коли повернуся з роботи». Сусіди не могли цього винести, але я сказала їм: «Гармонія в сім’ї приносить процвітання; просто треба потерпіти трохи, і все минеться». Ба більше, Учитель учить нас бути хорошими людьми й поводитися за принципами Істина, Доброта, Терпіння. Я хочу розвинути в собі Терпіння. Тільки з терпінням я можу ставитися до неї з добротою.
Батьки чоловіка з міста Хайнань одного разу приїхали в Сінгапур. Я дозволила їм пожити в моїй кімнаті, а сама спала у вітальні. Коли донька побачила це, вона хотіла заступитися за мене, але я сказала їй, що все гаразд, бо їм було б незручно тулитися в одній кімнаті з моїм сином і його дружиною. Я була одна, тому мені було однаково, де спати.
Іноді я все ж таки злилася. Однак коли згадувала лекцію Вчителя, я щосили намагалася тримати себе в руках і завжди думала: «Це те, чим я їй зобов’язана, я повинна їй повернути борг». Після цього я могла заспокоїтися. Тепер невістка змінилася й більше не кричить на мене, ми можемо нормально спілкуватися, і наша сім’я стала більш гармонійною.
Зараз я почуваюся добре. Стикаючись із неприємними ситуаціями, я можу розв’язати їх, ґрунтуючись на принципах Фа Вчителя, тож вони дуже швидко вирішуються. Отже, я живу щасливо щодня. Дякую, Учителю. Без Дафа я б не досягла такого результату. Без Дафа я б не була такою щасливою.
Роз’яснювати правду на будівельних майданчиках і з добротою рятувати напередвизначених людей
Раніше ми ходили роз’яснювати правду китайським робітникам і часто робили це до півночі. Іноді деякі китайські робітники били людей, але я не злилася на них, бо вважала цих робітників справді жалюгідними. Іноді ці робітники викликали поліцію, і поліціянти приходили й записували дані наших посвідчень особи. Щоразу я давала їм своє посвідчення особи. Я думала, що це не має значення, і не сперечалася з ними. Я запитала їх, навіщо вони копіюють моє посвідчення особи й чи збираються вони пред’являти нам звинувачення. Вони відповіли, що просто записують дані відповідно до правил, і сказали, що все гаразд.
Одного разу один китайський робітник дуже сильно пручався, коли ми вперше почали роз’яснювати правду йому. Однак ми й далі роз’яснювали йому правду з добротою, і він поступово прийняв її, вийшовши з організації юних піонерів. Пізніше він сказав, що хоче виконувати вправи, і попросив нас навчити його. Я погодилася й запитала, скільки людей хочуть навчитися. Він сказав, що двоє-троє, і ми вечорами ходили навчати їх вправ.
У той час ми щодня носили із собою дві великі сумки з матеріалами, які були дуже важкими. На один будівельний майданчик було дуже незручно добиратися, тому один практикувальник підвозив нас туди і, висадивши, їхав. У звичайні дні робітники закінчували роботу о п’ятій годині, і ми роздавали матеріали та роз’яснювали правду, поки вони чекали на свій транспорт, переконуючи їх вийти з компартії Китаю і молодіжних організацій, які їй належать. За цей час багато людей успішно вийшли з компартії Китаю. У тому місці було дуже мало громадських автобусів, кожні пів години приходив тільки один автобус. В іншому разі, нам довелося б виходити на головну дорогу, щоб пересісти на інші автобуси. Ми також мусили щоразу нести багато матеріалів і йти пішки дуже далеко. Проте я не відчувала втоми, а навпаки, почувалася щасливою.
Ми вирушали роз’яснювати правду, коли чули, що десь є китайські робітники. Іноді ми роз’яснювали правду доти, доки не забували про час, і нам доводилося поспішати, щоб встигнути на останній автобус. Я дуже нервувала й турбувалася, що не встигну виїхати, але мені щастило, тому що Вчитель захищав мене, і я встигала на останній автобус.
Згадуючи свої 27 років самовдосконалення, я бачу, що були і труднощі, і приємні спогади. Були моменти, коли я почувалася розгубленою, не здатною подолати випробування, і були моменти радості після подолання випробувань та труднощів. Дякую, Учителю, за наш милосердний порятунок.
Дякую, Учителю! Дякую, однокласники!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
