(Minghui.org) На шляху підтвердження Дафа, роз’яснення правди й порятунку людей Учитель завжди оберігає нас. Якщо ми живемо відповідно до Фа, то отримуємо благословення Вчителя й відбуваються дива. Навіть коли ми відхиляємося від Фа, Учитель усе одно наставляє нас і допомагає виправитися.
Повернення додому, щоб роз’яснювати правду
Після того як у 1999 році компартія Китаю почала переслідувати Фалунь Дафа, я, як і багато інших практикувальників, поїхала до Пекіна, щоб підтвердити Дафа. Повернувшись додому, я усвідомила, що кожен написаний мною ієрогліф сяє, наче золото. Я вирішила писати фрази «Фалунь Дафа несе добро», «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи» та «Фалунь Дафа — праведний Закон», щоб роз’яснювати правду й допомагати Вчителю рятувати людей. Це стало моєю метою.
На початку жовтня інші практикувальники запропонували мені знову поїхати до Пекіна, щоб відстояти своє право вільно практикувати. Я відповіла: «Я не поїду, а залишуся тут, щоб розповідати місцевим жителям про Фалунь Дафа та переслідування. Багатьох односельців ввела в оману компартія Китаю своєю наклепницькою пропагандою та брехнею. Вони не розуміють, що насправді являє собою Фалунь Дафа. Я повинна роз’яснити їм правду про Дафа та переслідування».
Спочатку я писала ці чудодійні фрази на окремих аркушах паперу, а згодом почала виготовляти відразу кілька плакатів за допомогою копіювального паперу. Я писала ієрогліфи вертикально, а потім розклеювала плакати на стовпах. Ніхто їх не зривав. Іноді з часом папір старів, але ієрогліфи залишалися. Вони не вицвітали й не обсипалися, а наче сяяли золотим світлом. Не знаю, який вигляд вони мали для інших, але мені завжди здавалися блискучими.
Одного разу я розклеїла плакати з написами «Відновити добре ім’я мого Вчителя» та «Істина, Доброта, Терпіння — праведні принципи». Побачивши їх, літній чоловік пробурмотів: «Яка шкода! Навіщо вішати тут щось таке чудове?» Було видно, що ці слова глибоко його зворушили. Я зрозуміла, що такі плакати можуть знайти відгук у серцях людей. Тоді я подумала: «А чи не краще писати листи? Так я зможу допомогти людям краще зрозуміти, що таке Фалуньгун, і усвідомити значення принципів Істина, Доброта, Терпіння».
З цією думкою я почала писати листи, у яких також розповідала про власний досвід удосконалення. Щодня я була зайнята виготовленням і поширенням плакатів, а також написанням листів. Одного разу один із моїх листів, пройшовши через багато рук, потрапив до моєї свекрухи.
Пізніше на сайті Minghui.org почали з’являтися інформаційні матеріали Фалунь Дафа, і я стала ходити до копіювального центру, щоб робити з них копії. Спочатку поліція не втручалася, але згодом копіювати матеріали Фалунь Дафа заборонили, а тих, кого заставали за цим заняттям, незаконно заарештовували.
Коли поширювати матеріали в громадських місцях заборонили, ми почали обходити будинки й залишати матеріали в поштових скриньках.
Усі витрати я покривала власним коштом. Я вважала своїм обов’язком робити такий внесок, щоб допомагати рятувати людей.
Читання «Чжуань Фалунь» повернуло до життя дитину, яка помирала
У 2003 році дитині моєї двоюрідної сестри було трохи більше як рік. Малюк тяжко захворів і перебував на межі смерті — здавалося, жодне лікування вже не могло йому допомогти.
Коли я прийшла до сестри, усі казали, що дитина померла. Її тіло було темно-багряним, майже чорним. Я торкнулася носика малюка й зрозуміла, що він більше не дихає. Лікарі, до яких зверталася сестра, підтвердили смерть дитини.
Але я відчувала, що в тілі малюка ще жевріє життя. Загорнувши дитину в тканину, щоб можна було нести її за спиною, я почала вголос читати «Чжуань Фалунь». Я подумала: якщо малюк залишає цей світ, нехай хоча б послухає Фа, і тоді час, проведений цією маленькою душею в нашому світі, не мине даремно.
Коли я дійшла до другої лекції, шкіра дитини порожевіла, і вона почала поступово приходити до тями. Один із родичів моєї сестри, який не практикував Фалунь Дафа, запропонував: «Давай я трохи почитаю, а ти відпочинеш».
Він трохи почитав, але я відчувала, що щось не так, тому знову взяла дитину на руки й продовжила читати третю лекцію. Незабаром малюк остаточно опритомнів і повністю прийшов до тями.
Поки я читала «Чжуань Фалунь», навколо нас зібралося багато місцевих жителів, які спостерігали за тим, що відбувалося. Ще дивовижнішим було те, що дитина, яка до цього навіть не вміла стояти, після одужання того ж дня змогла підвестися на ноги.
Це диво вразило всіх навколо, і моя сестра також почала практикувати Фалунь Дафа.
Після виходу у світ збірки статей «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» моя сестра ходила селом і закликала людей вийти з компартії Китаю та підконтрольних їй організацій. Багато хто погодився.
У цьому селі мене всі знають і, зустрічаючи, вітаються словами: «Фалунь Дафа хао!» (з кит. Фалунь Дафа несе добро!)
Домашній пункт із виготовлення інформаційних матеріалів
Щоб виготовляти матеріали для роз’яснення правди, я попросила іншого практикувальника допомогти мені придбати принтер, а донька навчила мене ним користуватися. Я також навчилася завантажувати матеріали із сайту Minghui.org на комп’ютер і записувати їх на компакт-диски.
З кінця 2000-го до кінця 2004 року я забезпечувала матеріалами для роз’яснення правди практикувальників із трьох селищ. Щоразу я друкувала великі обсяги матеріалів — приблизно по три-чотири великі коробки.
Одного разу пізно вночі, щойно відправивши праведні думки, я лягла спати. Уві сні або в стані, схожому на сон, побачила практикувальника, якого раніше заарештували. Похитуючись, він повертався додому. Потім я почула стривожений голос: «Ти досі спиш?!» Здавалося, ось-ось мало статися щось недобре.
Я негайно прокинулася й пішла до підвалу, щоб прибрати місце, де стояв принтер. Зібрала кілька мішків обрізків паперу й винесла їх до світанку. Три великі коробки з папером для друку, що залишилися, перевезла до старшої сестри.
Від сестри я повернулася вже надвечір. Свекруха попередила мене: «Не виходь з дому, тебе шукає поліція». Але я не послухалася й знову повезла до сестри матеріали, що залишилися.
Коли я поверталася додому, уже стемніло. Мені залишалося лише перетнути шосе, але раптом велосипед чомусь зупинився й не рухався з місця. Здавалося, ніби порвався ланцюг. Я спробувала їхати назад — і велосипед знову поїхав нормально.
Я не розуміла, що відбувається, аж раптом згадала слова Вчителя: «Ваш рівень розуміння занадто низький».
Що це означало? Я була приголомшена. Можливо, мені не слід було повертатися додому. Що ж, тоді не поїду. Я розвернулася й рушила в протилежному напрямку — велосипед їхав без жодних проблем. Виходило, він просто не дозволяв мені їхати додому!
Тієї ночі я залишилася в сестри. Наступного дня рано-вранці вирушила до родички. Вона запитала: «Чому ти прийшла так рано? Хіба не знаєш, що у твоєму домі провели обшук? Твоє село оточили. Представники повітової та міської влади чекають, щоб заарештувати тебе».
Я відповіла: «Я не дам їм себе схопити».
Завдяки захисту й наставництву Вчителя мій домашній пункт із виготовлення інформаційних матеріалів не зазнав значних втрат, однак його довелося закрити назавжди.
Згодом сайт Minghui.org закликав практикувальників повсюдно створювати невеликі пункти з виготовлення інформаційних матеріалів. Тож матеріалів для роз’яснення правди й надалі вистачало.
Час вимушених поневірянь
Щоб уникнути арешту, я не повернулася додому. Але куди мені було податися? Я згадала, що донька однієї з моїх родичок практикує Фалунь Дафа. Тож вирушила до села, де вона народилася, і почала розпитувати місцевих жителів. Так мені вдалося знайти її будинок.
Однак і в її оселі провели обшук. Тоді вона відвела мене до своєї тітки. Ця жінка дуже дбала про чистоту й порядок.
Упродовж цілого дня я тільки й робила, що читала книги Дафа та виконувала вправи. Мене гнітило те, що я більше нічим не займаюся. Одного разу тітка запропонувала мені пройти до іншої кімнати. Увійшовши, я побачила, що вона заповнена книгами Дафа, багато з яких я ще навіть не читала. Це мене заспокоїло, і менш ніж за місяць я прочитала їх усі.
Потім я поїхала до провінції Гуандун, де працював мій чоловік. Я взяла із собою книги Дафа й прожила там рік. Але дуже сумувала за домом, тож зрештою повернулася. Саме тоді я дізналася, наскільки важливо вийти з компартії Китаю та її молодіжних організацій.
Випробування
Я повернулася в рідні краї, але додому не поїхала, а вирушила до сусіднього міста й найнялася доглядати літню жінку.
Одного разу вона захотіла піти до громадської лазні, і я пішла з нею. Там я випадково послизнулася й упала, сильно зламавши стопу: вона вивернулася в протилежний бік.
Першою моєю думкою було: «Як же я тепер виконуватиму вправи зі зламаною ногою?!» З різким хрускотом я вправила стопу на місце.
Працівник лазні побачив, що моя нога сильно пошкоджена, і відвіз мене до лікарні на рентген. Знімок показав перелом, але я не хотіла жодного лікування. Родина літньої жінки запропонувала мені гроші, однак я відмовилася й попросила відвезти мене до сестри.
Сестра також практикувала Фалунь Дафа. Вона почала займатися після того, як дізналася про дива, які сталися зі мною на початку моєї практики. Але її чоловік був незадоволений моїм приїздом, бо не хотів доглядати мене.
Я могла сидіти зі схрещеними ногами, але не могла ходити. Щойно я вставала, біль ставав настільки сильним, що я зовсім втрачала чутливість.
Мене відвезли до повітової ортопедичної лікарні, якою керували троє братів. Усі троє лікарів оглянули рентгенівський знімок і промацали пошкоджену ділянку біля щиколотки. Мене залишили в лікарні на ніч. Уранці я вже зовсім не могла рухатися.
Я зрозуміла, що, мабуть, зробила щось не так, і мені потрібно подивитися в себе. Я зателефонувала одній літній практикувальниці й попросила забрати мене до себе. Бачачи, як вона дбає про всі мої повсякденні потреби, я почувалася винною. Не бажаючи бути для неї тягарем, я хотіла піти.
Але вона підбадьорила мене словами: «Якщо ти учениця Дафа, то просто роби те, що належить».
Я трохи подумала й вирішила виконати вправи, спираючись на стіну. На мій подив, чутливість у стопі відновилася миттєво.
Закінчивши вправи, я заснула. Через деякий час мені було видіння: Вчитель ножицями розрізав мені стопу, а всередині рани були три щури, які, здавалося, уособлювали трьох братів з ортопедичної лікарні.
Учитель сказав: «Я очищаю тебе».
Я була настільки зворушена, що не могла стримати сліз. Прокинувшись, я зі сльозами на очах розповіла про побачене співучениці. Вона теж була схвильована.
Я усвідомила, що, коли мене відвезли до лікарні і я не відмовилася від лікування, це призвело до того, що в моє тіло вселилася нечисть. Мені справді бракувало праведних думок, і злі старі сили скористалися цим.
Після того як Учитель очистив моє тіло, стопа загоїлася за кілька днів, а біль зник.
Освоєння нових навичок для підтвердження Фа
Я влаштувалася на роботу в місті — доглядати однорічну дівчинку. Дитина була дуже слабенька й виглядала так, ніби їй лише місяць від народження. Її батьки також практикували Фалунь Дафа.
Батьки сказали мені, що дівчинці не можна їсти певні продукти, зокрема овочі. Вона страждала від сильних закрепів, тому матері доводилося вручну видаляти калові маси.
Коли батьки йшли на роботу, я готувала овочі й годувала ними дитину. У результаті робота її кишківника нормалізувалася, і дівчинка почала швидко рости.
За допомогою свого небесного ока я побачила, що дитина має кармічні борги. Позаду дівчинки я помітила жінку років сорока з короткою стрижкою, круглим обличчям і родимкою. Вона дивилася на мене з неприхованою ненавистю. Коли дівчинка лягала, жінка теж лягала; коли дівчинка сідала, вона також сідала. Щойно я починала відправляти праведні думки, жінка зникала, але відразу після завершення знову з’являлася.
Я подумала: «Хай би що це було, я цього не визнаю. Я усуну все, що встановили старі сили й у що вони втрутилися. Я не визнаю жодних кармічних зв’язків із минулих життів».
Наступного дня подружжя взяло дитину із собою до супермаркету. Приблизно за годину вони повернулися, несучи дівчинку на руках. Її голова безвільно звисала на груди.
Я запитала: «Що сталося?»
Мати дівчинки відповіла: «Вона не дихає».
Батьки дуже хвилювалися й не знали, що робити. Я відразу почала відправляти праведні думки, і батьки приєдналися до мене. Через деякий час дівчинка знову почала дихати.
Мати дівчинки була місцевою координаторкою, а також організовувала курси комп’ютерної грамотності. Я теж хотіла навчитися працювати на комп’ютері, але вона сказала: «Ти просто доглядай дитину. Навіщо тобі вивчати комп’ютер?» На той час я не мала освіти й нічого не знала про комп’ютери, але дуже хотіла навчитися ними користуватися.
Згодом координаторка віддала мені старий комп’ютер. Я попросила доньку навчити мене працювати на ньому. Донька записала для мене послідовність дій, і я крок за кроком опанувала роботу з комп’ютером.
Навчившись користуватися комп’ютером, я на прохання координаторки почала друкувати такі матеріали, як «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» та «Руйнування партійної культури». Іноді я також виходила поширювати матеріали з роз’ясненням правди про Дафа.
Одного разу я побачила вдома стоси брошур «Дев’ять коментарів про комуністичну партію» та «Руйнування партійної культури» й здивувалася: чому координаторка їх не поширює? Я дізналася, що їй, як координаторці, неминуче доводилося стикатися з конфліктами між співучнями. Деякі з них критикували її й нападали на неї, що дуже засмучувало жінку. Часом вона ділилася зі мною своїми переживаннями.
У той період мені наснився сон. У кімнаті, де зберігалися стоси брошур, я побачила багато дітей у жилетках із візерунком у вигляді квітки лотоса. Вони стукали палицями у двері й кричали: «Випустіть нас! Випустіть нас! Нам потрібно йти рятувати людей!»
Я розповіла координаторці про цей сон. Вона відразу все зрозуміла й сказала: «Неправильно тримати вдома стільки виготовлених нами матеріалів. Ми повинні їх поширювати. Я не наважувалася передавати матеріали співучням, бо вони часто мене критикують. Мені потрібно позбутися егоїзму й образи, підвищити свій Сіньсін».
Оскільки в моєму селі було багато практикувальників Фалуньгун, переслідування там були особливо жорстокими. За допомогою чоловіка координаторки я написала статтю під власним ім’ям, щоб викрити місцевих осіб, причетних до переслідування. Статтю опублікували на сайті Minghui.org.
Як зупинити злодія, який готовий убити
Одного разу я їхала потягом і задрімала. Коли прокинулася, то побачила чоловіка, який намагався вкрасти гроші. Хтось схопив його за руку, щоб перешкодити крадіжці. Вільною рукою злодій вихопив ніж і пригрозив зарізати потерпілого, якщо хтось наважиться заговорити або поворухнутися. Інші пасажири були налякані й не наважувалися втрутитися. Дружина потерпілого кричала: «Допоможіть нам! Будь ласка, врятуйте нас!»
Раптом я згадала настанову Вчителя:
«Якщо ти став свідком убивства чи підпалу й нічого не робиш, то це вже проблема із Сіньсін. Інакше як тобі проявити себе доброю людиною?» (Лекція дев’ята, Чжуань Фалунь)
Життя важливіше за гроші, тому я сказала чоловікові, який тримав злодія за руку: «Відпустіть його!»
Хтось застеріг мене й порадив не втручатися, але я знову попросила чоловіка відпустити злодія. Той відразу кинувся навтьоки. Гроші залишилися на місці, і ніхто не постраждав.
Чоловік, який сидів поруч зі мною, сказав: «Ви дуже смілива. У наш час ніхто й слова не скаже, якщо його це не стосується. Ви така добра людина — це рідкість».
«Фалуньгун справді дивовижний»
Одного разу я пішла на ринок і побачила літнє подружжя, яке продавало пекінську капусту. Я підійшла до них і розповіла про злу сутність компартії Китаю. Чоловік був членом партії.
Я запитала: «Ви знаєте, про що йдеться в “Маніфесті комуністичної партії“? Там ідеться про привид комунізму, який несе в собі зло. Багато людей уже вийшли з компартії Китаю та її організацій».
Він перепитав: «Справді?»
«Звичайно, — відповіла я. — Ви теж хочете вийти з партії?»
«Так, хочу, — сказав він. — Але ми тут зайняті продажем капусти».
Я запропонувала купити в нього всю капусту й попросила привезти її до мене додому. Він погодився.
Коли чоловік прийшов до мене, то запитав, чи маю я якісь книжки, які можна почитати. Я дала йому брошуру «Дев’ять коментарів про комуністичну партію».
Прочитавши її, він повернувся й попросив інші книжки. Я дала йому брошуру «Кінцева мета комунізму». Але він сказав: «Не цю. Я хочу ту книгу, яку читаєте ви».
«То ви хочете вивчати Фалуньгун?» — запитала я.
Він відповів ствердно. Я дала йому книгу «Чжуань Фалунь» і сказала: «Я позичу вам свою книгу. Будь ласка, поверніть її, коли закінчите читати. А решту книжок можете залишити собі».
Під час наступних зустрічей на ринку я запитувала, чи дочитав він книгу. Він незмінно відповідав: «Я ще читаю».
Одного разу я знову прийшла до них на ринок, але там була лише його дружина. Коли почало сутеніти, до нас підійшов чоловік.
«Хто це?» — запитала я продавчиню капусти.
«Та це ж мій чоловік», — відповіла вона.
Я здивувалася: «Ого! Це ваш чоловік? Чому він такий молодий на вигляд? Наче помолодшав років на двадцять!»
Чоловік сказав мені: «Фалуньгун справді дивовижний. Погляньте на мене: усі мої хвороби зникли. Будь ласка, передайте вітання Вчителю Лі!»
(Кінець)
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
