(Minghui.org) Я вирушила до Пекіна 28 жовтня 1999 року апелювати за право практикувати Фалунь Дафа (або Фалуньгун). Коли я приїхала до Пекіна, якась людина запитала мене: «Ви практикувальники Фалуньгун?» І мене відвели до відділення поліції.
Там було багато практикувальників Дафа, і деякі з них були з мого міста. Нас допитували кожного окремо, по черзі.
Допит
В очікуванні допиту ми, практикувальники, вирішили не називати поліціянтам своїх імен та адрес, а лише говорити: «Я практикувальник Фалуньгун».
Один практикувальник повернувся з допиту з синцями на обличчі. Ми спитали, за що його побили, але він не сказав жодного слова.
Мене допитував поліціянт років двадцяти. На другий день допиту він запитав: «Ви з Чанчуня? Якщо так, то ми дозволимо вам повернутися додому. Мер Чанчуня просить уряд відпустити жителів міста. Так багато людей із вашого міста приїхали до Пекіна, що там навіть заводи не працюють».
Він продовжував: «Якщо ви не назвете свого імені та звідки ви приїхали, ми посадимо вас на поїзд і відправимо до глухого місця на півночі. Ми вже відправили туди кілька залізничних поїздів». Я повторила: «Я практикувальниця Фалуньгун».
Здавалося, ця людина співчувала практикувальникам. Він запитав: «Ви голодні? Маєте гроші? Через вулицю є маленький магазин. Я можу відвести вас купити їжу. Тільки не намагайтеся втекти, не підводьте мене».
Я пообіцяла, що не завдаватиму йому неприємностей. Він також попросив мене купити їжу для інших практикувальників.
Пізніше мене перевели до центру ув'язнення і посадили в камеру, де були жінки, що практикували Фалуньгун, та кілька карних злочинців. Усі практикувальники були з Пекіна, і деякі перебували там уже понад два місяці.
Одна з них якось повідомила мені: «Ти скоро вийдеш звідси. Усіх практикувальників з інших міст уже звільнили. Але ніхто не знає, куди їх відправили».
Для нас не було місця в Пекіні
У центрі ув'язнення практикувальників постійно допитували. Нас усіх просили назвати свої імена та адреси. Під час останнього допиту я згадала дві речі, які зробила перед від'їздом до Пекіна.
По-перше, я залишила роботу й подала звіт керівництву, як зв'язатися з клієнтами, з якими працювала. Я не могла виїхати, не передавши важливої інформації, щоб через мій від'їзд роботодавець не зазнав збитків.
Коли почалося переслідування, я розповідала їм, що займаюся Фалуньгун, що пропагандистські телевізійні передачі про практику — це брехня. Довіра колег та їхнє позитивне ставлення до Фалуньгун зміцнили мою впевненість у тому, що я маю поїхати до Пекіна апелювати на захист Дафа.
Я також попрощалася з родичами й попросила їх зберегти книги Дафа, і вони запевнили мене в цьому.
Буквально за кілька секунд до того, як я вирішила назвати своє ім'я та адресу, у моїй свідомості виникла одна сцена. Поліціянт сказав: «Не має значення, чи назвете ви своє ім'я чи ні — усіх вас вивезуть із Пекіна. У нас немає місця, щоб тримати вас усіх тут».
Тяжке випробування для практикувальників у Пекіні
Додому мене супроводжували працівники місцевої поліції. Мене, як і багатьох інших практикувальників, які їздили до Пекіна, ув'язнили. Одна практикувальниця докладно описала те, що сталося з нею в Пекіні:
«Я бачила багато автобусів, повністю заповнених людьми, які виїжджали із площі Тяньаньмень, — розповіла вона. — Після того, як я вийшла на площу й зробила кілька кроків, мене теж підштовхнули до автобуса. Потім автобус поїхав у село „Азійські ігри“. Перш ніж я змогла вийти з автобуса, чийсь голос з вулиці сказав: „Тут усі місця вже зайняті“. Потім автобус розвернувся та поїхав на стадіон Фентай. Там майже весь простір був заповнений людьми, і багато хто з них сидів поряд на землі».
Вона продовжувала: «Практикувальників змушували сидіти, розставивши ноги й склавши руки на колінах. Одна людина, що сиділа, мала щільно притиснутися тілом до тіла людини, яка сиділа попереду. Тих, хто сидів недостатньо близько один до одного, поліціянти били ногами по спині, незалежно від того, чи був цей практикувальник чоловіком чи жінкою, молодим чи старим».
Вона згадувала ще: «Коли практикувальникам потрібно було піти в туалет, поліціянти говорили: „Ваш Учитель наставляє вас чинити за принципами Істина, Доброта, Терпіння — тому терпіть“. Але багато хто не зміг витерпіти. Коли люди похилого віку й діти зголодніли, поліціянти говорили приблизно те саме: „Терпіть. Той, хто назве своє ім'я та адресу, зможуть піти“.
Біля входу на стадіон було багато поліціянтів з різних районів, які чекали на практикувальників, щоб відвезти їх до своїх міст. Тих, хто відмовлявся назвати своє ім'я та адресу, не відпускали».
Зникнення багатьох затриманих практикувальників
28 жовтня 1999 року численні послідовники Дафа в Китаї вирушили до Пекіна апелювати на захист Фалуньгун. Оскільки вони відмовлялися повідомляти свої імена та адреси, їх садили в автобуси, потяги та відправляли в невідомому напрямку.
Де вони зараз? Куди їх відвезли, посадивши в потяги та автобуси? Що сталося з ними?
Ми не повинні забувати їх!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.