(Minghui.org) Пошук Істини — це теж свого роду страждання. Не знаючи істинного шляху, людина не знає, як удосконалюватися.
Я народився в Китаї, у звичайній робітничій родині. З дитинства мене хвилювали одвічні питання про походження життя та його таємниці. Іноді я довго дивився на нічне небо. Мабуть, від народження людям властиві це чисте почуття подиву й прагнення до пізнання.
Приземлені турботи цього світу можуть затьмарити справжню природу людини. Сім'я, школа, суспільство — усе, з чим ми стикаємося, глибоко впливає на нас як позитивно, так і негативно. Мені подобалося читати книжки, присвячені таємницям Усесвіту й життя, зокрема наукові та метафізичні праці. Я також потоваришував із людьми, які практикували цігун.
Захворювання на туберкульоз
У 17 років я почав займатися одним із видів цігун. На жаль, у мене не було вчителя, який міг би мене спрямовувати. Я практикував навмання, спираючись на різні книжки з цігун. Це не лише не принесло мені прогресу, а й підірвало здоров'я. Захоплюючись цігун, я припустився багатьох помилок на цьому шляху. Щоб ніщо не заважало моїй практиці, я жив окремо від батьків.
Тоді я був ще молодим і не вмів належним чином дбати про себе. У своєму одноповерховому будинку я розтоплював великий кан — опалювану цегляну лежанку — лише взимку. В інші пори року спав просто на її холодній голій поверхні, навіть не застеляючи солом'яною циновкою.
Кажуть, що молоді люди мають багато «внутрішнього тепла» й життєвої сили, але мій організм не витримав тривалого впливу холоду та вогкості. Зрештою медичне обстеження показало, що я хворий на туберкульоз. На той час я був украй виснажений і важив лише 45 кілограмів. Після лікування в інфекційній лікарні мене виписали, але, повернувшись додому, я не міг упоратися навіть із найпростішими повсякденними справами.
Через сильну слабкість навіть 20-хвилинна поїздка велосипедом на роботу позбавляла мене всіх сил: я вкривався холодним потом і почувався цілковито знесиленим. Уночі мене мучило безсоння. Я годинами лежав із розплющеними очима й дивився на фіранки, а вдень перебував у напівзабутті, не маючи жодної енергії. День за днем я животів у цих муках.
У пошуках виходу
Зрозумівши, що цігун не допомагає мені, я вирішив спробувати займатися бойовими мистецтвами. Я взяв дерев'яну палицю й почав учитися нею махати, але вже за кілька днів відчув цілковите спустошення та фізичне виснаження. Потім я спробував бігати підтюпцем, проте після двох пробіжок не наважився продовжувати, бо за мого стану здоров'я це могло призвести до загибелі.
Одного разу я вирушив до відомого храму в Пекіні, сподіваючись зустріти там справжнього майстра бойових мистецтв. Дізнавшись про мету мого візиту, один із ченців тихо попередив мене, що в цих стінах заборонено навіть згадувати слово «кунг-фу». Не зовсім зрозумівши, у чому річ, я підійшов до ченця, який, судячи з усього, був тут головним, і прямо сказав, що хочу навчитися справжніх бойових мистецтв. Однак він одразу ж випровадив мене.
Пізніше в ресторані неподалік від Пекінського вокзалу я замовив порцію пельменів. Щойно я встиг з'їсти кілька штук, як біля мого столика зупинився маленький хлопчик і з тугою дивився на мою їжу. Я підійшов до прилавка, замовив ще одну порцію та простягнув її дитині, спостерігаючи, як вона з апетитом їсть. Раптом я почув, як один із відвідувачів ресторану вигукнув: «Добрі люди неодмінно отримають благословення на все життя!»
Дві змарновані нагоди
Одного разу в 1995 році мій друг, який практикував цігун, розповів мені, що почав займатися Фалуньгун (або Фалунь Дафа). Оскільки я стільки років практикував цігун, але моє здоров'я так і не покращилося, я вже не був налаштований пробувати якийсь новий вид цігун. Друг позичив мені книжку «Фалуньгун», але я не прочитав її як слід і повернув йому.
Через деякий час він знову завітав до мене й запросив у клуб подивитися відеозапис лекцій Учителя. Однак я й далі тримався своєї попередньої практики цігун і не виявив належного інтересу до перегляду відеозапису. Так я змарнував обидві дорогоцінні нагоди.
Через мій тяжкий стан здоров'я батьки наполягли, щоб я залишив роботу. Батько сказав: «З таким здоров'ям тобі не варто навіть думати про сім'ю чи одруження». Я розумів, що він мав на увазі: для мене вже було б благословенням, якби хвороба хоча б не загострювалася. Але ж мені було лише трохи за двадцять! Майбутнє здавалося похмурим і невизначеним. Чому ж Небеса не дають мені виходу із цієї ситуації?
Тієї ночі я знову почав сильно пітніти — навіть ковдра промокла наскрізь. Зрозумівши, що мій стан серйозно погіршується, батько змусив мене повернутися додому. Але навіть після цього нічна пітливість і безсоння не минали.
Приємна несподіванка
До квітня 1996 року моє тіло настільки ослабло, що я був на межі відчаю й палко прагнув знайти істинний Шлях. Не маючи іншого виходу, я згадав про Фалуньгун і подумав: «Спробую ще раз — це мій останній шанс, хай там що буде!»
Рано-вранці я прийшов на майданчик, де близько сотні людей виконували вправи Фалуньгун під звуки мелодійної музики. Я став у самому кінці й почав виконувати вправи, повторюючи рухи людей, які стояли переді мною.
Відверто кажучи, мої рухи були неточними: як новачок, я міг лише наслідувати інших. І все ж я чітко відчув, як моє тіло, яке тривалий час страждало від хронічної хвороби, раптом стало легким і гнучким. Кожна клітинка мого тіла, зсередини й зовні, наповнилася глибокою радістю, а моє внутрішнє «я» — світлом. Ніколи раніше під час виконання інших вправ я не відчував нічого подібного.
Як кажуть, після тривалої посухи нарешті приходить довгоочікуваний дощ. Тієї ночі, після виконання вправ, я міцно спав. Відтоді безсоння повністю минуло. Я подумав: «Ця практика справді дивовижна! Я хочу й надалі нею займатися».
Величезні зміни за три місяці
Оскільки кількість практикувальників Фалуньгун на майданчику зростала, інструктори-волонтери вирішили організувати ще один майданчик для занять. Так я став одним із перших нових практикувальників на цьому місці.
На відміну від інших напрямів цігун, які потребують значних фінансових витрат, навчання вправ Фалуньгун було цілком безкоштовним. На майданчику інструктори навчали рухів одразу кількох людей і допомагали їм, доки ті не опановували вправи.
Мій друг, який також захоплювався цігун, приніс мені книгу «Чжуань Фалунь» — головну книгу Фалуньгун. Прочитавши її за кілька днів, я пішов до газетного кіоску й купив собі примірник. На той час «Чжуань Фалунь» була національним бестселером і мала величезний попит. Через дефіцит книгу було важко дістати, а більшість примірників у продажу були піратськими копіями.
На майданчику новачкам пропонували безплатно переглядати відеозаписи лекцій Учителя Лі Хунчжи, засновника Фалуньгун, — по одній лекції щодня.
В одному із селянських будинків у передмісті організували перегляд відеолекцій Учителя. Я вирушив туди. Приблизно десять-дванадцять людей дивилися лекції, сидячи в позі лотоса. Я вирішив сісти так само й від самого початку зміг протриматися в такій позі 30 хвилин, хоча раніше навіть п'ять хвилин сидіння зі схрещеними ногами завдавали мені нестерпного болю.
Цього разу я чітко зрозумів учення й усвідомив, що Фалуньгун спрямований на те, щоб вести людей до вищих рівнів і допомагати їм повернутися до свого первісного, істинного «я». Це практика самовдосконалення школи Будди, яка поєднує вдосконалення душі й тіла.
Як людина, захоплена цігун, я поступово знайшов відповіді на багато запитань, які давно не давали мені спокою. Я зрозумів сенс людського існування; дізнався, чому заняття іншими видами цігун не сприяють накопиченню енергії вдосконалення й не виліковують хвороб; познайомився з таємницями людського самовдосконалення та будови Всесвіту. Усе це виявилося глибокими й загадковими божественними таємницями. Раніше я ніколи не чув, щоб будь-який інший майстер цігун розповідав про них. Усі дев'ять лекцій я прочитав лише за дев'ять днів.
Раніше я практикував багато різних видів цігун, що призвело до порушення рівноваги меридіанів і потоків енергії в моєму тілі. Протягом перших двох тижнів медитації на майданчику для виконання вправ наслідки тих попередніх практик було усунуто, а потік енергії став рівномірнішим.
Під час медитації моє тіло дуже сильно реагувало: хоча я й зберігав правильну позу, воно підстрибувало вгору й опускалося вниз. Потужна енергія піднімала моє тіло, а потім стрімко опускала. Навмисно відтворити такі рухи було неможливо. Через два тижні я відчув, що мої енергетичні канали вирівнялися, і підстрибування припинилися.
Після більш ніж місяця практики я відчув приплив сил. Відчуття застою зникло, моє колись бліде обличчя знову набуло природного кольору, а енергії стало значно більше. Я почав допомагати батькам по господарству.
Одного разу під час виконання вправ стоячи я раптом відчув, як у нижній частині живота швидко обертається потік енергії, наче лопаті вентилятора. Пізніше я дізнався, що Вчитель установлює Фалунь (колесо Закону) практикувальникам, тіла яких належним чином упорядковано. Фалунь — це енергетична субстанція, яка реально існує в іншому просторі й вважається дорогоцінним скарбом у світі самовдосконалення.
Після трьох місяців виконання вправ моє тіло зміцніло, а такі хвороби, як туберкульоз, повністю минули. Одного разу двоюрідний брат побачив мене й сказав, що я маю цілком здоровий вигляд.
Виконання важкої домашньої роботи
Раніше батько сам заправляв удома газовий балон, але щойно моє здоров'я покращилося, я взяв цей обов'язок на себе.
Газовий балон вміщує 15 кілограмів газу, а разом із вагою самого балона важить приблизно 70 кілограмів. Щоб перевозити його, я встановив на багажнику велосипеда дерев'яну раму, на яку ставив балон і міцно прив'язував його ременями. Хоча дорога туди й назад становила близько п'яти кілометрів, під час їзди я зовсім не відчував утоми.
Ще три місяці тому я був слабкою й хворобливою людиною, яка не могла виконувати жодної роботи. А тепер міг їхати велосипедом із газовим балоном і навіть підійматися на пагорб, не злазячи з велосипеда. Це дивовижне перетворення — від відчаю до нового життя — подарував мені Вчитель Лі, Учитель Дафа. Фалуньгун — це справді надприродна наука!
Спостерігаючи за змінами в інших
Щораз більше людей починали практикувати Фалуньгун, і менш ніж за рік на новому майданчику для занять збиралося вже близько сотні людей. Щоранку, щойно лунала музика, люди природно шикувалися в рівні ряди.
На різних майданчиках одні волонтери навчали виконувати вправи, інші приносили магнітофони або добровільно прибирали. Кожен брав на себе відповідальність за підтримання сприятливої атмосфери для вдосконалення.
Я бачив, як літні подружні пари приходили на заняття, дбайливо підтримуючи одне одного, а вже за три місяці після ранкового виконання вправ бадьоро поверталися додому. Деякі практикувальники віком 70–80 років навіть знову почали їздити на велосипедах. Здоров'я всіх помітно покращилося, а на обличчях сяяли щасливі усмішки.
Люди з віддалених сільських районів також приїжджали вивчати Фалуньгун, а потім поверталися до своїх сіл і створювали там майданчики для практики. Світло Будди Фалуньгун осяяло наш історичний край.
Дафа підвищує моральність
У сучасному світі, де моральність занепадає, майже всі одержимі грошима, а корупція процвітає. Хто б міг подумати, що існує спільнота практикувальників, які, керуючись принципами Істина, Доброта, Терпіння, прагнуть бути хорошими людьми? Вони навіть повертають знайдені речі, радіють можливості допомогти іншим, не піддаються жадібності й прагненню до особистої вигоди та завжди думають про інших!
Одного разу я побачив, як упав маленький хлопчик. Він лежав на землі й гірко плакав. Не вагаючись, я підійшов і допоміг йому підвестися. Мабуть, хлопчик сильно забився під час падіння, бо ще деякий час плакав. Тому я запитав, де він живе.
Коли я допоміг дитині підвестися, то чітко відчув, як від мене виходить потік енергії. Хлопчик перестав плакати й сказав: «Дякую! Тепер зі мною все гаразд. Не хвилюйтеся».
Одного разу, повертаючись додому з роботи, я побачив літню жінку, яка штовхала повністю навантажений триколісний велосипед. Дорога пішла вгору, і велосипед почав котитися назад. Жінка ледве стримувала його. Я швидко підбіг, щоб допомогти, і став штовхати велосипед угору.
Коли літня жінка почала дякувати мені, я сказав: «Тітонько, будь ласка, запам'ятайте: Фалунь Дафа несе добро».
Відійшовши, я почув, як вона гукнула мені навздогін: «Я запам'ятаю, що Фалунь Дафа несе добро!»
Одного разу на моїй роботі один зі співробітників тяжко захворів, і йому терміново знадобилася велика сума грошей на лікування. Я анонімно пожертвував 4000 юанів.
Мабуть, кожному доводилося чути про випадки, коли практикувальники Фалуньгун повертали зайву решту або знайдені цінні речі.
Щасливий шлюб
Оскільки я практикував Фалуньгун, кілька моїх спроб знайти супутницю життя завершилися невдало: або жінки не погоджувалися, або я сам не бачив майбутнього в цих стосунках. Через переслідування Фалуньгун компартією Китаю та поширювану нею брехливу пропаганду майже всі неправильно розуміли суть Фалуньгун і запитували, чи не призводить ця практика до вбивств, самоспалення або психічних захворювань.
Такі сумніви здавалися мені водночас абсурдними й трагічними. Брехня компартії отруїла свідомість стількох китайців! Я пояснював людям, що все, що показують по телебаченню, — брехня та вигадки. Практикувальники Фалуньгун не вбивають живих істот, навіть курей і риб, тож як вони можуть убити людину? До того ж самогубство також вважається гріхом.
Згодом я зустрів молоду жінку. Вона теж практикувала Фалуньгун, і нас багато що об'єднувало. Її лагідність, щирість і доброта глибоко зворушили мене. Невдовзі, краще пізнавши одне одного, ми одружилися. Батьки з обох боків щиро раділи за нас і схвалили наш шлюб.
Божественний захист
Практика Дафа — це благословення, воістину велике благословення. Ті, хто не практикує, ніколи не відчувають цього, тому й не знають про це.
Батько купив мені електровелосипед зі спицевими колесами. Дороги в нашому місті були всіяні вибоїнами різного розміру. Іноді, коли я втрачав пильність і наїжджав на одну з них, електровелосипед сильно трясло. Кілька разів, коли вибоїни були особливо глибокими, велосипед навіть підстрибував.
Одного ранку мені наснився дуже виразний сон про мій електровелосипед. Спочатку на задньому колесі була шина. Потім вона зникла, і залишилися лише обід, маточина двигуна та спиці. Обід був виготовлений з алюмінієвого сплаву, але невеликий його шматок відламався й тримався лише на двох спицях.
Я миттєво прокинувся, зрозумівши, що справа серйозна. Я розповів дружині про сон і сказав: «На цьому велосипеді більше не можна їздити». Ми обоє сприйняли сон як божественне попередження про небезпеку, тому дорогою до батьківського дому я їхав дуже обережно.
Я сказав батькові: «Тату, мені наснилося, що заднє колесо електровелосипеда зламалося й на ньому не можна їздити». Батько та старший брат розібрали заднє колесо й, як і слід було очікувати, виявили, що воно було пошкоджене саме так, як мені наснилося. Батько купив нові ободи й заново натягнув спиці. Ні батько, ні брат не могли зрозуміти, як мені міг наснитися такий сон. Але хіба це не було божественним захистом?
Практикувальники Фалуньгун знають, що вчення Будди виходить за межі законів людського світу й недосяжне для розуміння звичайних людей. Але історія, якою я поділився, — правдива, і все це справді сталося зі мною!
Я практикую Фалуньгун уже 30 років. Ми з дружиною дбаємо про батьків, у нашій родині панує злагода, і ми живемо щасливим життям. Усе це — благословення, які приніс нам Фалуньгун.
Це історія моїх пошуків Шляху. Я вдячний Учителю! Я вдячний Дафа!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
