(Minghui.org) Ставши свідком дива, що сталося після того, як мій чоловік почав займатися Фалунь Дафа у 2002 році, я вирішила також почати практикувати. Милосердний і великий Учитель Лі врятував мене й мого чоловіка.
2000 року чоловік захворів на туберкульоз. У його легенях почався фіброз, і він втратив здатність працювати. До 2002 року він уже був прикутий до ліжка й не міг підводитися; ночами він не спав і важко дихав, хапаючи ротом повітря. Його обличчя червоніло.
Зрештою, він не міг навіть лежати. Протягом трьох місяців він цілодобово сидів у ліжку, спираючись на подушки. Він не міг нахиляти голову: при найменшому нахилі з рота йшла кров. Він явно був на межі смерті й, оскільки в лікарні його більше не лікували, просто чекав на кінець життя вдома.
Бачити його страждання було нестерпно — наче ніж устромлявся мені в серце, — і я часто плакала потайки. Варто було комусь запитати про його стан, як я починала плакати.
Якось сусідка запитала: «Чому б йому не зайнятися практикою Фалунь Дафа?»
Я відповіла: «Зараз таке жорстоке переслідування — хто наважиться практикувати? І хто його вчитиме?» Сусідка сказала, що знає одну практикувальницю і пообіцяла знайти її.
За кілька днів до нас прийшла практикувальниця. Вона запитала чоловіка: «Чи хотіли б ви займатися Фалунь Дафа?» Він відповів, що хоче.
Практикувальниця сказала: «Ви важко хворі, вам варто ще раз усе обміркувати». Перед тим як піти, вона розповіла нам про чудову природу Дафа.
За тиждень вона повернулася й запитала чоловіка: «Ви вирішили практикувати?»
Чоловік твердо відповів: «Так!»
Практикувальниця запропонувала: «Оскільки ви поки що не можете встати з ліжка, давайте я спочатку навчу вас п'ятій вправі». Вона почала навчати чоловіка медитації в позі лотоса. Я навчалася разом з ним. Практикувальниця показала вправу двічі; чоловік не зовсім її освоїв, а я запам'ятала, вирішивши, що згодом допоможу чоловікові.
«Коли ви освоїте п'яту вправу й захочете вивчити вправи з першої по четверту, приходьте до мене додому», — сказала практикувальниця.
Почувши це, я вигукнула: «Та він навіть з ліжка встати не може! Як же він піде до вас додому вчитися?»
Вона наполягала, звертаючись до мого чоловіка: «Якщо зможеш дійти до мене, я навчу тебе вправ». Він відповів: «Звичайно!»
Через кілька днів чоловік уже освоїв п'яту вправу й сказав: «Хочу піти до тієї практикувальниці, щоб опанувати вправи, які виконуються стоячи».
Сказавши це, він підвівся з ліжка й пішов. Я пішла разом із ним. Спочатку чоловік рухався повільно, спираючись на стіну: зробить п'ять кроків — відпочине, ще п'ять кроків — відпочине, потім десять кроків — і знову відпочинок. Так, крок за кроком, він цілу годину добирався до будинку практикувальниці. Вона тепло нас зустріла й навчила вправ з першої по четверту.
Після того як ми закінчили виконувати вправи, я — незважаючи на те, що до цього почувалася добре — раптово відчула сильне нездужання: у мене почалося блювання та діарея. Тоді я ще недостатньо глибоко вивчала Фа й мій рівень розуміння був невисоким; я не усвідомлювала, що Вчитель очищає моє тіло та піклується про мене.
Я сказала чоловікові: «Думаю, я не зможу цим займатися — це надто важке випробування. А ти продовжуй! Але я все ж таки можу показати тобі рухи». Я вже добре вивчила їх, а чоловік ще не до кінця опанував.
До цього моменту кровотеча з рота в чоловіка припинилася, тіло полегшало, і він набрався сил, щоб іти бадьорим кроком; ми дісталися додому всього за десять з гаком хвилин.
Після трьох місяців вивчення Фа та виконання вправ здоров'я чоловіка значно покращилося: він міг спокійно спати лежачи й виходив на прогулянки. Бачачи ці зміни, я всім серцем відчула, наскільки чудовою є ця практика, і спонукала його займатися.
До квітня він освоїв усі п'ять вправ, а до серпня вже зміг пройти понад п'ять кілометрів, щоб потрапити на конференцію Фа з обміну досвідом удосконалення. Він розповів мені, що дорога була нерівною, і від трясіння в нього почали боліти легені та шлунок. На півдорозі йому захотілося все кинути та повернути назад. Але потім він подумав: «Я вже пройшов половину шляху — навіщо зупинятися зараз, коли залишилося лише два з половиною кілометри? Я піду далі!» Із цією думкою він рушив далі: його ноги набрали сили, хода стала впевненою, а втома зникла.
Дорога назад далася ще легше: він повернувся додому, розмовляючи з іншими практикувальниками. Пізніше він сказав мені: «Я міг би пройти ще п'ять кілометрів і все одно не відчув би втоми». Відтоді його здоров'я покращувалося, поки він не став абсолютно здоровою людиною.
Бачачи чоловіка в такому піднесеному настрої, я відчула величезне полегшення. Переконавшись у дивовижній силі та красі Дафа, я твердо вирішила практикувати за цим методом; Незабаром дві наші дочки теж почали практикувати.
Протягом усього мого шляху вдосконалення Вчитель оберігав мене щомиті. Якось у 2008 році ми з чоловіком везли на запряженому волами возі пшеницю; ми склали величезний, високий стіг, і я сіла на верхівку. На дорозі віз наїхав на нерівність, і різко підскочив, через що, я впала вниз, стукнулася об землю та знепритомніла.
Чоловік кликав мене й повторював: «У нас є Вчитель! Швидше попроси його врятувати тебе!» Пізніше він розповів, що я, поки була непритомна, тричі кликала Вчителя.
Я прийшла до тями лише через пів години. Розплющивши очі, я побачила родичів, що стояли навколо мене. Побачивши, що я прийшла до тями, вони з полегшенням зітхнули. Потім вони наполягли на тому, щоб викликати швидку допомогу та відвезти мене до лікарні.
«Я не поїду до лікарні, — твердо сказала я, — зі мною все гаразд! Я хочу додому!» Мені намагалися допомогти забратися на віз, але я сказала: «Не треба, я сама впораюся». Я підійшла до воза й залізла до нього. І тільки тоді я помітила на землі велику калюжу крові: моя голова була розбита, а одяг був весь у крові.
Удома в мене все ще йшла кров із голови, і мене нудило зеленою рідиною. Рідні були налякані та наполягали на тому, щоб я поїхала до лікарні, але я сказала їм: «Я практикувальниця Фалунь Дафа, тому зі мною все буде добре. Не хвилюйтесь і не бійтеся». Сказавши це, я наказала їм йти додому.
Я сіла й почала разом із чоловіком виконувати п'яту вправу. Незабаром кровотеча зупинилася, біль зник, і я відчула полегшення. Я зрозуміла, що Вчитель урятував мене.
Чоловік сказав: «Це добре; кармічний борг було погашено». Своїм небесним оком він бачив жінку з сумкою, яка прийшла забрати борг.
Повернувшись додому, одна родичка захвилювалася і зателефонувала дізнатися, як я почуваюся. Почувши мій голос, вона радісно вигукнула: «Тобі краще? Я думала прийти відвідати тебе».
Я відповіла: «Зі мною все гаразд, не хвилюйся. Приходити не потрібно — усі зайняті збиранням пшениці».
Односельці були спантеличені, дізнавшись, що я сильно забилася, але при цьому відмовилася їхати до лікарні. Дехто навіть казав: «Як можна одужати, не звертаючись до лікарні? Не вірю!»
Через кілька днів вони були вражені, побачивши, що я повністю одужала й повернулася в поле працювати. Одна сусідка зауважила: «Просто неймовірно — оговтатися після такого важкого падіння без медичного втручання. Дафа — справжнє диво!»
Бачачи зміни, що сталися зі мною та чоловіком, наші друзі, родичі й сусіди повірили в дивовижну силу Дафа. Деякі навіть допомагають мені розповідати іншим правду про цю практику.
Тепер мешканці села підтримують Дафа й навіть потай захищають мене. Коли поліціянти приходили, щоб переслідувати мене, вони навмисно вводили їх в оману, не даючи їм знайти мене.
Учитель захищав нас у всіх випробуваннях та негараздах, які зустрілися нам на шляху. Дякую Вам, милосердний та великий Учителю! Дякую за те, що врятували нам життя! Я твердо віритиму в Дафа і йтиму за вами додому!
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
