(Minghui.org) Мені 61 рік. Я живу в сільській місцевості. У 1998 році я почала практикувати Фалунь Дафа. Хочу розповісти про кілька дивовижних випадків, які сталися зі мною та моїм сином, і висловити Вчителю безмежну вдячність.
Пухлина на щелепі сина зникла
Мій син Пенпен із дитинства вірив, що Фалунь Дафа несе добро. Щоразу, коли він бачив на вулиці викинуті буклети чи листівки з роз'ясненням правди, то приносив їх додому. Кілька разів він потрапляв у небезпечні ситуації, але завдяки захисту Дафа залишався неушкодженим.
Коли Пенпену було п'ять років, я практикувала Фалунь Дафа вже близько шести місяців. Одного разу я помітила в нього пухлину на правій стороні нижньої щелепи. Незабаром вона збільшилася до розміру голубиного яйця й завдавала йому сильного болю.
Сусід хвилювався й наполягав, щоб я відвезла сина до лікарні, поки не стало надто пізно. Я відповіла: «Не хвилюйся, з Пенпеном усе буде гаразд».
Я подумала: «Я практикую Фалунь Дафа, і мій син також твердо вірить, що Фалунь Дафа несе добро, а принципи Істина, Доброта, Терпіння є праведними. Учитель піклується про нас, тож усе буде добре».
Минуло кілька днів. Одного ранку, працюючи в саду, я почула, як син відчайдушно кричить: «Мамо, швидше йди сюди!» Я кинула інструменти й поспішила до будинку. Він закричав: «Мамо, я не можу розплющити очі!»
Я кинулася до його ліжка й побачила, що очі вкриті густими липкими виділеннями, схожими на гній. Скільки б він не намагався, розплющити очі йому не вдавалося. Син злякався, плакав і в паніці голосно кричав.
Намагаючись його заспокоїти, я взяла вологий рушник і обережно витерла липкий гній. Випадково глянувши на щелепу Пенпена, я з подивом виявила, що пухлина зникла. Шкіра була абсолютно гладенькою, без жодних слідів пухлини, наче її ніколи й не було.
Я заплакала від щастя й сказала: «Учитель прибрав твою пухлину. Він перетворив її на гній, який витік через очі».
Син торкнувся щелепи своєю маленькою ручкою й схвильовано вигукнув: «Мамо, вона зникла! Пухлини більше немає!»
Глибоко зворушена, я сказала: «Синку, Учитель допоміг тобі. Давай разом подякуємо Вчителю!»
Він радісно вигукнув: «Дякую Вам, Учителю!»
Син не постраждав під час падіння
Коли Пенпену було сім років, він грався з друзями на невеликому плоскому даху зерносховища, розташованого приблизно за чотири-п'ять метрів над землею. Один із хлопчиків жартома вколов Пенпена в стопу маленькою дерев'яною паличкою.
Відсмикнувши ногу, Пенпен втратив рівновагу й упав із даху спиною вниз, із гучним стуком ударившись об землю. Злякавшись, діти поспішили сходами вниз і побачили, що Пенпен стоїть на землі й усміхається. Він зовсім не постраждав.
У глибині душі я знала, що його захистив Учитель, адже син вірив, що Фалунь Дафа несе добро, а принципи Істина, Доброта, Терпіння є праведними. Він залишився живим після падіння й не отримав жодної подряпини.
Я плавно спустилася з високої стіни
20 липня 1999 року компартія Китаю розпочала жорстоке переслідування Фалунь Дафа. Восени я вирішила поїхати до Пекіна, щоб звернутися до уряду й розповісти, що Фалунь Дафа несе добро.
Було рано-вранці, і я не хотіла будити домашніх, відчиняючи хвіртку. Тому вирішила перелізти через стіну нашого подвір’я заввишки понад два метри. Спочатку стала на якісь речі, що лежали на землі, а потім видерлася нагору.
Коли я вже збиралася стрибнути вниз, сталося диво. Я плавно, наче пір’їнка, опустилася на землю. Мої ноги м’яко торкнулися землі, не видавши жодного звуку. На серці стало тепло, а по щоках покотилися сльози: «Дякую Вам, великий Учителю, за те, що захистили мене!» Я вирушила до Пекіна, щоб підтверджувати Фа.
Висока стіна біля поліційної дільниці
Завдяки захисту Вчителя мені неодноразово вдавалося уникнути незаконного арешту поліцією.
Перед Олімпійськими іграми 2008 року в Пекіні працівники місцевої поліційної дільниці вдиралися до будинків практикувальників у нашому селі, щоб переслідувати й заарештовувати нас.
Увечері напередодні церемонії відкриття Олімпійських ігор до нас несподівано прибіг сусід і стривожено закричав: «Швидше тікайте! Іде поліція!»
Я швидко поклала кілька книг Дафа в сумку, а потім почула гучний стукіт у ворота. Я зрозуміла, що сталося щось недобре. Раптом до будинку увірвалися кілька поліціянтів і, не промовивши й слова, почали обшук.
Мене силоміць відвезли до поліційної дільниці й відібрали сумку. Другої ночі за мною наглядав молодий поліціянт. Спочатку я роз’яснила йому правду про Дафа, а потім відправила праведні думки, щоб він міцно заснув. Близько четвертої ранку молодий поліціянт заснув глибоким сном. Я тихенько взяла сумку з книгами Дафа й непомітно вийшла за двері.
У дворі я побачила, що головні ворота зачинені, а стіни дуже високі — щонайменше три-чотири метри. В одному кутку помітила купу дров. Взявши зубами ручки сумки з книгами Дафа, я видерлася на дрова, вперлася руками в стіну й без зусиль опинилася нагорі. Потім скинула сумку вниз і стрибнула сама. І знову сталося диво: я плавно опустилася на землю, наче невагома пір’їнка. Мої ноги м’яко й безшумно торкнулися землі, і я не відчула жодного дискомфорту. Серце сповнилося незрівнянним теплом, а по щоках потекли сльози.
«Дякую Вам, великий Учителю, за те, що знову захистили мене!»
Я схопила сумку з книгами Дафа й побігла прямо на розташоване неподалік кукурудзяне поле, де ховалася весь день. З настанням сутінків я дісталася кукурудзяного поля, що належало співучню, і передала йому сумку. Після цього я залишила рідні місця й вирушила до співучнів в інше місто. Я й далі виконую три справи та дотримуюся своїх доісторичних обітниць.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
