(Minghui.org)

Вітаю, милосердний Учителю! Вітаю, співучні!

Я почала практикувати Фалунь Дафа у 1994 році. Мені пощастило відвідати другий курс лекцій, який Учитель читав того року в Цзінані.

Минуло понад 30 років, але як і раніше я пам’ятаю ті дні дуже добре. Кожна мить досі жива в моїй пам’яті. Учитель очистив моє тіло та свідомість, змінив світогляд і торкнувся мого серця своїм милосердям, скромністю та добротою. Відтоді я відчуваю глибоку вдячність і живу в безмежній благодаті Дафа.

Коли курс лекцій закінчився, Учитель попросив кожного з нас написати про те, що ми отримали завдяки лекціям. Лише в небагатьох із нас були папір і ручки, але всі намагалися знайти щось, чим можна було б писати. Ми щиро хотіли висловити свою вдячність Учителю. Стати учнем такого великого Вчителя — найбільше благословення в нашому житті, і я рішуче вирішила вдосконалюватися до кінця.

Лекції відвідало понад чотириста практикувальників. В останній день Учитель сказав, що прочитав кожну нашу статтю із розповіддю про особистий досвід — жодна не залишилася без уваги. У залі одразу пролунали бурхливі оплески.

Ми були глибоко зворушені тим, що, попри свій щільний графік, Учитель знайшов час, щоб із таким милосердям і увагою прочитати історії кожного учня. Мої очі наповнилися сльозами, і я відчула, як по всьому тілу розливається тепло.

Після лекцій Учитель сфотографувався з практикувальниками з різних регіонів. Навіть зараз, коли я дивлюся на цю фотографію, ті незабутні дні згадуються так, ніби це було вчора.

Учитель навчив мене повністю відпускати

Приблизно три роки тому мій старший брат, його дружина та молодша сестра посварилися через те, хто буде жити в моєму будинку в Китаї. Брат зателефонував мені, сподіваючись, що я вирішу цю суперечку. Це мене розлютило.

Я подумала: «Ви й так живете в моєму будинку безплатно, але все одно сваритеся через те, хто зможе отримати з мене більше зиску. А тепер ще й перекладаєте конфлікт на мене!»

Я сказала: «Я живу дуже далеко і не зможу приїхати. Розбирайтеся самі. Не вплутуйте мене».

Але після того, як я поклала слухавку, то засмутилася і думала про те, що будинок моїх батьків зайняв син старшого брата, і так далі. Озираючись назад, я розумію, що дозволила собі піддатися звичайним людським емоціям. Наступного ранку, коли я все ще була засмучена через це, Учитель з милосердям дав мені підказку. Перед моїми очима чітко з’явилися два ієрогліфи: «Відпусти повністю».

Це нагадало мені статтю із сайту Minghui про царя Шибі. Щоб врятувати голуба, він охоче віддавав частинки власної плоті. Коли цього виявилося недостатньо, він без вагань запропонував усе своє тіло. У той момент я зрозуміла, що Вчитель хотів донести до мене. Стародавній цар пожертвував навіть власним тілом, щоб врятувати тварину. Учитель наставляв мене відпустити повністю.

Приблизно в той самий час у мене почалася сильна ректальна кровотеча, яка, як я знала, була проявом карми. Це було досить серйозно. Я почала дивитися в себе, і зрозуміла, що не діяла згідно з настановами Вчителя: я не повинна засмучуватися через звичайних людей. Син також мене підтримав. «Не сперечайся з ними, — сказав він. — Зосередься на своєму вдосконаленні. Нехай вони вирішують так, як їм заманеться».

Тож я справді відпустила це. Водночас я продовжувала відправляти праведні думки, і зрештою подолала це випробування, разом із ним зникли й прояви хвороби. Озираючись назад, я розумію, що це було серйозним викликом для мене. Але я також усвідомила, що чим більше випробування, тим значнішого успіху можна досягти. Після того як я подолала це, мій Гун зріс, і тіло відновилося.

Родинні почуття принесли страждання, а праведні думки розкрили силу Фа

Наступного року мій молодший онук збирався вступати до університету. Мої двоє онуків виросли в мене на очах, і я особливо прив’язалася до молодшого, тому продовжувала давати йому поради. Я казала, що не варто їхати занадто далеко, бо буде важко, якщо поруч не буде родини, адже неподалік від дому теж є хороші університети. Оскільки його старший брат уже поїхав, я сподівалася, що він залишиться десь поруч.

Я вважала, що все добре продумала, і моя порада була для нього найкращою. Але я забула настанови Вчителя про те, що в кожного своя доля, не позбулася родинних почуттів, і старі сили скористалися цим.

У той час я була зайнята проєктом Дафа і мало вивчала Фа. Мені було важко заспокоїти свідомість під час відправлення праведних думок. І ось одного разу в очах раптово потьмяніло.

Коли я дивилася на одну людину, мені здавалося, що їх двоє або троє. Коли йшла, то дорога переді мною наче зникала. Усе виглядало спотвореним. Я не розуміла, як взагалі можна безпечно перейти вулицю.

Наступного дня син приніс мені трохи їжі. Він стояв менш ніж за метр від мене. Я подивилася на нього й ледь не сказала: «Чи не міг би ти відвезти мене до лікарні, щоб з’ясувати, що зі мною?» Слова ледь не зірвалися з моїх вуст. Я була здивована цим і відразу ж згадала Фа Вчителя на конференції 2005 року в Сан-Франциско:

«Людину, яка повністю перебуває у Фа, ніхто не може зачепити. Хіба це не означає, що ти маєш здатність захищати себе? Щодо учнів-ветеранів, то ще до початку репресій я вже просунув їх до відповідного ступеня. Тому якщо тільки ви, включно з новими учнями, що прийшли пізніше, маєте праведні думки й робите праведні вчинки, то ви цілком можете себе захистити. Тільки деякі учні не мають праведних думок;...» («Лекція Закону на конференції Фа 2005 року в Сан-Франциско»)

Я вирішила не говорити цього, оскільки знала, що навіть одна думка, яка не відповідає Фа, може створити неприємності. Я подумала: «Я — практикувальниця Дафа. Як я можу покладатися на звичайних людей?»

Я також зрозуміла, що це втручання було пов’язане не лише з моїм зором. Якби я погано бачила, то не змогла б читати Фа, роз’яснювати правду та допомагати Вчителю рятувати живих істот. Старі сили намагалися переслідувати мене й завадити моїй місії. Тому я промовчала.

Так вийшло, що син із сім’єю поїхав на тиждень у подорож. Увесь цей тиждень я перебувала вдома сама й харчувалася лише простою їжею. Оскільки читати я не могла, то виконувала вправи й надсилала праведні думки, щоб за їх допомогою усунути перешкоди.

Коли син із сім’єю повернувся, мій зір відновився. Це справжнє диво. Оскільки зір відновився, я подумала: «А чому б мені не зняти й окуляри для читання?» Так я й зробила. Відтоді я більше не ношу окуляри для читання, без яких раніше не могла обійтися. Я навіть не знаю, де вони.

Завдяки цьому досвіду я зрозуміла, наскільки насправді важливою є кожна думка. Ми повинні приймати власні рішення. Якщо воно правильне, Учитель може нам допомогти. Це випробування також допомогло мені побачити безліч пристрастей, яких потрібно було позбутися. Учитель цінує кожного з нас і веде до вищих рівнів.

Прорив крізь людські уявлення

Нещодавно я зіткнулася з ще однією проблемою. На моїй шиї та верхній частині грудей раптово з’явилося безліч дрібних горбків. Хтось сказав, що це алергія на ультрафіолет. Але я подумала: «Як таке може бути? Я майже весь час перебуваю вдома. Горбки є навіть на ділянках, які прикриті одягом». Раніше, коли я ходила до бібліотеки, щоб знайомити з Дафа та виконувати вправи, то без проблем довго перебувала під палючим сонцем.

Я зрозуміла, що це ще одна можливість усунути карму, і не боюся цього. Зараз горбки поступово зникають.

Озираючись на свій шлях удосконалення, я чітко бачу, що Вчитель завжди дбав про мене. Щоразу досягаючи прогресу, Учитель мене заохочував. Якщо я ледве справлялася з випробуванням, Учитель з милосердям давав мені підказки й допомагав осягнути Фа, щоб я продовжувала вдосконалюватися. Я справді відчуваю, що Вчитель завжди поруч.

Поки я дотримуюся настанов Учителя, позбавляюся пристрастей і виконую те, що повинна робити практикувальниця, усе природно стає на свої місця.

Ось так, крок за кроком, я йшла шляхом самовдосконалення, повертаючись до свого істинного «Я». Кожен крок був можливий лише завдяки милосердному захисту та настановам Учителя. Милість Фалунь Дафа безмежна, і жодними словами неможливо передати красу практики.

(Стаття представлена на конференції Фа 2026 року з обміну досвідом удосконалення практикувальників Фалунь Дафа у Ванкувері).