(Minghui.org) Упродовж багатьох років я шукала праведний шлях, за допомогою якого могла б віднайти гармонію та сенс у своєму житті. Мої інтенсивні пошуки іноді приводили мене до крайнощів: я відсторонялася від життя та своїх обов'язків, а часом піддавалася сумнівам і втрачала зв'язок із духовністю.
Я щосили намагалася знайти справжнього наставника, подорожуючи до місць, які вважалися духовними центрами. Однак ці поїздки не привели мене до того, що я шукала. У безкрайньому морі вірувань мене кидало в різні боки. І хоча інколи проблискувало світло, воно незабаром згасало.
Приблизно два роки тому я вирушила в пішу подорож з другом. Він втомився і попросив мене нести частину його речей, зокрема дві книги, які збирався почати читати під час подорожі.
Коли тієї ночі ми зупинилися на відпочинок, я взяла одну з книг і почала читати. Щойно я відкрила першу сторінку книги («Фалуньгун»), як щось усередині мене почало сяяти — і прочитане здавалося мені надзвичайно знайомим. Кожною клітинкою свого єства я відчувала, що це саме той шлях, який я шукала протягом багатьох років.
Я швидко взялася за іншу книгу («Чжуань Фалунь») і раптом усвідомила, що непомітно для себе вже закінчила першу й дійшла до середини другої. За читанням цих книг я зовсім втратила відчуття часу й простору.
Коли я запитала друга про цю книгу, він сказав, що сам її ще не читав, а отримав у подарунок від іншої людини.
Чарівне світло на шляху
Коли я прочитала «Чжуань Фалунь» уперше, багато чого в цій книзі залишилося для мене незрозумілим. Здавалося, що я просто читаю слова, а чіткого розуміння прочитаного я не маю.
Немов людина, яку мучить спрага і яка ніяк не може її втамувати, я знову й знову перечитувала цю книгу. І щоразу немов чарівне світло раптово спалахувало, освітлюючи рядки, і я з подивом виявляла, що раніше не помічала деяких фраз.
Я поступово зрозуміла, що це було частиною процесу розуміння, яке з часом ставало дедалі яснішим і глибшим.
На сьогодні я вже багато разів прочитала «Чжуань Фалунь», і щоразу, коли мені трапляється речення, яке ніби бачу вперше, я зупиняюся, усміхаюся та продовжую читати.
Тепер я краще розумію, що Фа на різних рівнях й далі направляє мене й розкривається в міру багаторазового читання, ведучи мене до дедалі вищих рівнів.
Двері відчиняються уві сні
За кілька днів до початку подорожі з другом мені приснилося, що я піднімаюся на вершину пагорба до святилища. Там були колони з високими арками, а також скульптура Будди, що спочивав на боці із заплющеними очима та лагідною усмішкою. Цей образ здався мені дуже незвичайним і напрочуд реальним.
Поруч з арками лежали дві подушки — одна жовта, інша помаранчева. Прокинувшись, я довго шукала в інтернеті місце, яке бачила уві сні, але так і не змогла його знайти.
Пізніше, під час нашої подорожі, прочитавши вже половину книги, я побачила ще один сон. Я побачила себе у вигляді безкрайнього білого полотна та Фашен (Тіло Закону Вчителя) разом із кількома істотами, одягненими в яскраво-жовті шати, які рухалися з неймовірною швидкістю і помістили галактику на поверхню цього полотна.
Коли я перечитувала «Чжуань Фалунь», я подумала, що це, ймовірно, був Фалунь.
У будинку, у якому я зупинилася, не було опалення, й одного разу дуже холодної зимової ночі я раптово прокинулася, бо мені стало спекотно. Я не могла зрозуміти, звідки в такому холоді, що пробирає до кісток, взялося це тепло.
Пізніше я прочитала про рух Гун і раптову спеку, яку іноді може відчувати практикувальник, і подумала, що, можливо, пережила саме це.
Учитель сказав у книзі «Чжуань Фалунь»:
«Ті, хто має надздібності, можуть дізнатися, чутливі люди також можуть відчути, що уві сні чи в якийсь інший час, можливо, раптом від маківки вниз опускається гарячий потік, проходячи все тіло наскрізь». (Лекція четверта, Чжуань Фалунь)
Усе поступово розкривалося. І все ж я ще не усвідомлювала всієї глибини щастя й того справжнього благословення, яке отримує практикувальник Дафа, здобуваючи Фа.
Справжня сила — у звільненні від пристрастей
Коли я почала практикувати, у мене виникали дуже незвичайні відчуття. Іноді мені здавалося, що я літаю; в інші моменти під час медитації я відчувала потужний потік енергії, що утворював між долонями щось на зразок обертового колеса, — він був настільки відчутним, що на нього, здавалося, можна було спертися руками.
Іноді під час виконання вправ я також відчувала потужний потік іншої, дивовижної енергії — немов таємничий канал, що проходить крізь частину мого тіла. В інші моменти мені здавалося, що з пальців рук або ніг виходить електричний струм.
Були також моменти, коли потік енергії немов сканував моє тіло зверху вниз або знизу вгору. Іноді, коли я виконувала вправи, у мене виникало відчуття, ніби моє тіло розколювалося надвоє, а через центр голови проходив дуже потужний потік енергії.
Оскільки моє розуміння було поверхневим, я вважала, що відчуваю це тому, що є видатною практикувальницею. Але одного разу мені довелося пройти через суворе випробування Сіньсін
Я закохалася в чоловіка, який збирався одружитися, але приховував це від мене. Іноді я розповідала йому про те, що пережила в Туреччині, а він із зацікавленням слухав і ставив запитання.
Мій останній на той момент досвід полягав у тому, що після медитації я могла чітко бачити перед собою тильну сторону своїх рук і відчувала їх як згусток енергетичної хмари. Я знала, що не слід розповідати іншим про свої відчуття і що не повинна надавати їм значення.
Але одного разу я розповіла цій людині про свої переживання. Чи не було моє бажання говорити про це прагненням показати себе?
Незабаром після цього я дізналася, що він готується до весілля, і опинилася перед дилемою. Я знала, що це важливе випробування для мене, і також знала, який шлях був правильним. І все ж мені здавалося, що я втратила здатність обирати правильний шлях.
Я відчувала, що тону у вирі почуттів. Одного вечора, коли я йшла вулицею й усвідомила, що душевний біль став нестерпним, я в розпачі попросила Вчителя про допомогу, щоб пройти це випробування.
Засинаючи, я знову й знову подумки повторювала: «Учителю, будь ласка, допоможіть мені!»
Тієї ночі мені приснилося, що я опинилася в пастці на горі з гострими скелями та дуже крутим схилом — там навіть не було куди ступити. Я подивилася вниз і зрозуміла: зроблю ще один крок — і зірвуся. Сон здавався таким глибоким і реальним, ніби моя душа справді перебувала там.
Я вже була готова зробити крок у бік долини, як раптом почула гучний голос: «Не туди! Іди цим шляхом!» Голос був неймовірно потужним.
Я поглянула на гору попереду. Це було Тіло Закону Вчителя, яке жестом руки вказувало мені шлях. Уві сні воно постало у вигляді майстра бойових мистецтв — суворого й величного. Його голос і досі лунав у моїх вухах.
Прокинувшись, я була впевнена, що за допомогою Вчителя зможу подолати цю складну емоційну прив’язаність. Я з великими труднощами пройшла це випробування.
Мені здавалося, що це було випробування, яке, можливо, легко могла б пройти звичайна, порядна людина, що не володіє жодними особливими здібностями. Однак мені це далося з великими труднощами, оскільки я вважала, що вдосконалення передбачає набуття надзвичайних здібностей і переживання подібних відчуттів.
Цей досвід допоміг мені зрозуміти, що справжня сила й диво криються в серці того, хто практикує, та в його прагненні ставати кращим, а справжнє вдосконалення полягає у відмові від пристрастей.
Після цього глибокого переживання я почала приділяти більше уваги тому, щоб дивитися в себе й підвищувати свій моральний рівень. Я зрозуміла, що справжнє самовдосконалення полягає у виправленні та очищенні серця й свідомості.
Зміна мого фізичного стану після початку практики
Коли я вперше почала читати «Чжуань Фалунь», я не мала ані найменшого уявлення про східні практики, про цігун і лікування хвороб. Жодних серйозних захворювань у мене не було. Поступово я почала помічати в себе деякі фізичні зміни, які привернули мою увагу.
Білі цятки під нігтями, які були в мене з дитинства, зникли. Мені стало цікаво, і я вирішила розібратися в цьому питанні. Вивчивши інформацію, я дізналася, що такі плями вказують на дефіцит вітамінів, який, мабуть, був у мене з дитинства, але якого тепер уже не було.
Ще більш дивним було те, що біль, який зазвичай виникав перед менструацією, значно зменшився. Мені було важко повірити, що після стількох років болісних мук мій організм тепер може переживати природний щомісячний цикл без колишніх сильних страждань.
Але ці зміни торкнулися не лише мого фізичного стану. З дитинства я боялася залишатися сама в темряві, проте під час останньої поїздки мені довелося провести кілька ночей на самоті в долині, повній печер. Цього разу мені не було страшно. Я досі чітко пам’ятаю ту ніч, коли зрозуміла, що зміни відбулися і в моєму внутрішньому психологічному стані.
Я згадала ті роки, коли приймала заспокійливі засоби та антидепресанти.
Почавши практикувати Фалунь Дафа, я більше не занурювалася в тривалі періоди духовної темряви. Зустрічаючи на шляху чергову «яму», я завжди відчувала в глибині серця, що мені є куди йти, а кожне випробування ставало можливістю подивитися в себе.
Я відчувала дедалі більшу гармонію тіла й свідомості. Це відчуття стало особливо явним після того, як я почала практикувати Фалунь Дафа: хода стала легкою, і здавалося, ніби крізь моє тіло струмує прохолодний вітерець. Нюх загострився, усе навколо стало яскравішим, а смакові відчуття — насиченішими.
Іноді люди відзначають блиск у моїх очах, дивуються тому, як молодо виглядає моє обличчя, і говорять про позитивну енергію, що виходить від мене. Я завжди відповідаю їм, що все це завдяки тому, що я практикую Фалунь Дафа. Фалунь Дафа — надзвичайна практика.
Страждання — це скарб
Через деякий час після початку практики я глибше усвідомила природу болю та страждань. Варто було мені припуститися помилки, як хвороботворна карма проявлялася в певній частині мого тіла, і я могла зрозуміти, яка саме в мене пристрасть.
Коли я нехтувала вдосконаленням мови, у мене боліли зуби. Коли в мене виникали пристрасті, пов’язані з бажаннями та емоціями, я відчувала сильний біль у животі та нижній частині живота. Якщо я піддавалася ліні, тіло ставало скутим, а неправильні думки часом викликали неприємні відчуття в голові.
Якби я не пройшла через усе це, чи змогла б я так глибоко усвідомити природу тих думок і вчинків, які відводили мене від милосердної природи Всесвіту? Хіба ці випробування не були для мене дороговказами, що допомагали мені зростати в практиці й усвідомлювати, що мені потрібно виправити в собі?
Для мене слово «диво» має інший зміст. Диво — це вже не раптова чи феєрична подія. Швидше, це здатність людини стійко переносити сірість і нудьгу певних моментів життя, не намагаючись їх прикрасити. Я хочу зберігати твердість і продовжувати йти цим шляхом удосконалення, який очищає душу й тіло.
Мене переповнює почуття глибокої вдячності до Вчителя та цього світлого, потужного духовного шляху. Усе, про що я розповіла, ґрунтується на моєму нинішньому розумінні, і мені хотілося поділитися цим з вами.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
