(Minghui.org) Я почала практикувати Дафа влітку 1998 року разом із мамою. Я була молода й не могла відмовитися від своїх мрій, хоча й знала, що Дафа — це добре.
У 1999 році комуністична партія Китаю почала переслідування. Зіткнувшись із брехнею компартії, я відчула огиду й перестала дивитися телевізор і читати газети. Через кілька місяців я поїхала з Китаю вчитися за кордон. Тоді я вперше опинилася так далеко від батьків. Спочатку я вивчала Фа й ходила з іншими практикувальниками розповідати про Фалунь Дафа й роз'яснювати правду. Але пізніше, через навантаження в навчанні й життя в цілому, почала вивчати Фа все менше й менше. Без сили Дафа я загубилася в повсякденному житті.
Коли я вперше прочитала «Чжуань Фалунь», то розуміла, чому люди хворіють, тому з того часу не приймала ліків. Та я не була старанною. Але всупереч цьому, Учитель захищав мене. Коли я страждала від хвороби, то слухала лекції Вчителя й швидко відновлювалася, але після одужання припиняла слухати.
Через кілька років я повернулася до Китаю, влаштувалася на роботу й старанно працювала. Я відклала самоудосконалення. Я жила з батьками, і моє життя стало стабільним. Я зустріла майбутнього чоловіка, вийшла заміж і народила дитину.
Моя свекруха практикує Дафа. Я організувала виробництво матеріалів Дафа в нашому домі й забезпечувала маму та свекруху примірниками тижневика Minghui. Пізніше я відвідала форум «Небо і Земля» і навчилася записувати DVD-диски. Я почала записувати на них вистави Shen Yun, збірку «Дев'ять коментарів про комуністичну партію», документальний фільм «Сьогодні й задля майбутнього» та програми про прорив інформаційної блокади компартії, щоб мама та свекруха могли поширювати їх серед людей із передвизначеністю. Я навчилася друкувати й виготовляти книги Дафа, амулети та грошові купюри з роз'ясненням правди. Попри все це, тоді я не була старанною. (Тепер знаю, що мала пристрасть до справ, і не знала, як правильно вдосконалюватися).
Коли я була вагітна донькою, то побачила кілька квіток удумбара на нектарині. Я відчула таке захоплення, що поділилася цим з усіма членами нашої великої родини й показала їм небесну квітку, що, як кажуть, цвіте раз на 3000 років.
Коли народилася дочка, на її маківці виднілася родима пляма. Мама казала, що вона схожа на квітку. Я подумала, що дочка прийшла, щоб отримати Фа, народившись у родині практикувальників Дафа. Понад 10 років я чинила опір тиску з боку нашої великої родини, аби дозволити їй слухати аудіозаписи лекцій Учителя. Вона росла, не потребуючи звернень до лікаря й не приймаючи ніяких ліків. Але мій застійний стан удосконалення також вплинув на дочку, і вона почала практикувати набагато пізніше.
Пам'ятаю, коли вона пішла до початкової школи, я почала турбуватися про її оцінки через спотворену систему освіти в Китаї. Прихильність до дочки стала настільки сильною, що майже вийшла з-під контролю. Через кілька років вона з веселої та товариської дівчинки перетворилася на замкнуту й сором'язливу дитину. Я зрозуміла, що щось не так. Я подумала про те, як члени сім'ї будуть ставитися до мене як до людини, що практикує? Хіба це не зашкодить репутації Дафа? Навіть якщо дочка отримає найвищий бал на іспиті в школі, вступить до відомого університету й отримає хорошу роботу після його закінчення, яка від цього користь? Це ж життя, до якого прагнуть звичайні люди.
Усвідомивши це, я зрозуміла, що помилялася, і дочка роками мовчки терпіла мій тиск. Вона ніколи не заперечувала. Коли я попросила вибачення, вона сказала: «Мамо, не звертай на це уваги. Я зовсім забула, що ти казала раніше. Я цього не пам'ятаю».
Я спіткнулася на шляху самовдосконалення, але вирішила встати й надолужити згаяне. Я хотіла допомогти дочці успішно йти її шляхом удосконалення.
У січні 2023 року я почала звертати увагу на важливість і серйозність щоденного відправлення праведних думок і вивчення Фа. До цього я не відправляла праведні думки регулярно, а то й зовсім цього не робила.
Я вирішила брати участь у всесвітньому відправленні праведних думок опівночі перед сном. Спочатку мені дуже хотілося спати, але я знала, що це втручання старих сил. Я з усіх сил намагалася не заснути, а якщо все-таки засинала, то після пробудження подовжувала час відправлення праведних думок. Я також позбулася людських уявлень про те, що недолік сну має вплив на мою денну роботу. Поступово я перестала відчувати сонливість і з того часу відправляю праведні думки чотири рази на день за розкладом. Якщо мені потрібно щось зробити, або коли колеги можуть попросити мене попрацювати над чимось, особливо в середині дня, я надолужую згаяне пізніше в той же день. Якщо я не можу тримати руку прямо й відчуваю сонливість, це означає, що я маю проблему, тому дивлюся в себе й відпускаю пристрасті. Після чого ситуація покращується.
Після публікації статті Вчителя «Чому існує людство», я відчула, що Виправлення Закону ввійшло в нову стадію. Переді мною стояло невідкладне завдання — розв'язати проблему поганого вивчення Фа. Після вивчення лекції я не могла нічого згадати. Як я могла це змінити?
Я шукала на Minghui.org статті з обміну досвідом і розподіляла їх по різних папках: відправлення праведних думок, вивчення Фа, пошук у собі. Я також завантажила книги й аудіофайли «Дев'ять коментарів про комуністичну партію», «Розпад культури комуністичної партії Китаю», «Кінцева мета комунізму», «Нашим світом керує примара комунізму». Я слухала аудіозаписи по дорозі на роботу та з роботи. Удома я читала їх роздруковані або електронні версії. Я також завантажила подкасти радіо Minghui і слухала їх дорогою на роботу й назад.
Я захоплююся співучнями, які читають напам'ять і переписують Фа, тому вирішила робити так само. Тож я почала вчити Фа напам'ять, що згодом зіграло велику роль у допомозі мамі подолати труднощі. Поступово моя сім'я з трьох осіб почала вечорами разом вивчати Фа. Дочка займала в цьому неабияке місце. Навіть іноді, коли ми були зайняті, або вона допізна робила домашнє завдання, дочка все одно наполягала на тому, щоб почитати Фа, хоча б кілька сторінок. Вона казала, що це означає, що ми вивчаємо Фа кожен день. Мені було соромно, що в цьому плані я не поводилась так добре, як вона. Дочка й чоловік почали вдосконалюватися слідом за мною, тому я ділилася своїми думками, коли хтось із нас стикався з проблемами або робив помилки. Я розповідала їм як керуватися Дафа й удосконалювати Сіньсін, а також як дивитися на різні речі та справлятися з проблемами. І згодом, коли вже я проявляла себе не дуже добре, вони вказували на мої недоліки, виходячи з Фа.
Був час, коли я сильно шкодувала про те, що втратила стільки років, не вдосконалюючись. Мене охопило почуття провини, і я зітхала перед чоловіком. Пізніше, обговорюючи це з дочкою, я розплакалася. Після школи дочка розповіла про це батькові, і коли я повернулася з роботи додому, вони одночасно сказали мені: «Ти занадто багато уваги приділяєш своїм нав’язливим думкам!»
Я спробувала виправдатися, але подумала, що це Вчитель натякає мені через них. Не варто витрачати час на песимізм; краще поквапитися й надолужити згаяне в удосконаленні. Я згадала, що Вчитель говорив, що треба швидко вставати після того, як спіткнувся. Милосердний Учитель ніколи не залишає своїх учнів.
Наприкінці минулого літа батько впав удома. Коли мама спробувала допомогти йому підвестися, то почула хрускіт у попереку й подумала: «Ой, я потягнула спину». Ця неправильна думка принесла їй багато горя. Батька відвезли до лікарні, а мати опинилася прикутою до ліжка через біль у попереку. Ми із сестрою по черзі доглядали за батьками.
Упродовж кількох місяців дочка брала участь у тренінгу, що проходив за містом. Вона вперше була далеко від дому, і ми відвідували її щонеділі. Ситуація з батьком була критичною через його багаторічні проблеми з внутрішніми органами. Мама, яка могла вставати з ліжка й ходити за допомогою ходунків, спочатку відправляла праведні думки й дивилася в себе. Її біль у попереку значно зменшився. Я запитала: «Мамо, ти практикуєш понад 20 років. Ти повторювала „Фалунь Дафа хао, Чжень-Шань-Жень хао“, коли намагалася допомогти татові після падіння? Чи пам’ятала, що ти практикувальниця, коли відчула біль у спині? Учитель піклується про нас, але якщо ми маємо упущення, то повинні виправляти себе у Фа. Ми не можемо дозволити злу скористатися ними».
Вона сказала: «Я поспішала й нічого не пам'ятала». Я була здивована, бо в нашій родині мама вважалася найстараннішою практикувальницею. Здавалося, вона не має ніяких неправильних речей, але потім я згадала, що вона була дуже прив’язана до батька.
Через кілька днів я не пішла до мами готувати їжу, бо поїхала провідати дочку. Наступного дня, навідавши її, я побачила, що мама лежить у ліжку через біль у попереку. Мене це стурбувало, тож я попросила, щоб вона не лягала, а зробила вправи, хоча б спираючись на стіну. Я сказала, що лежати — означає визнавати плани старих сил, а ми повинні слухати Вчителя. Але її біль був нестерпним і їй важко було його витримати. Я переписала вірш Учителя «Загартовувати свою волю» зі збірки «Хун Їнь» і повісила його на дверцята шафи поруч із маминим ліжком. Вона могла бачити його, лежачи в ліжку. Я також читала їй роздруковані статті із сайту Minghui.org про подолання труднощів, що пов'язані з хворобами.
Я розповіла їй, що свекруха, яка старша за маму, впала у ванній і навіть не скрикнула. Нічого нам не розповідаючи, вона пролежала в ліжку два тижні й згодом повністю одужала. Пізніше свекруха розказала, що тоді мала тільки одну думку: «Зі мною все добре. Учитель піклується про мене». Ця думка й визначила результат.
Я звернула увагу, що мама жодного разу не запитала про батька, який перебував у лікарні вже понад місяць. Ми розповіли їй про його ситуацію в загальних рисах, і я раптом усвідомила проблему й запитала: «Ти коли-небудь ображалася на батька?» Я ставила їй це запитання знову й знову, а вона виплескувала всі свої образи на нього, які накопичила.
Я сказала: «Мамо, між людьми існують зумовлені стосунки. Можливо, ти заборгувала йому в попередньому житті й повинна повернути борг у цьому. Твої страждання в цьому житті також пов'язані з твоїми боргами з минулих життів. До того ж тобі понад 80 років. Ти маєш ставитися до багатьох питань легко, як це роблять звичайні люди твого віку, не кажучи вже про те, що ти практикувальниця».
Старі сили скористалися пристрастями мами (страхом перед стражданнями, образами й залежністю від інших), і її стан погіршився. Пізніше в неї з'явилася кров у сечі й болі в животі, хоча біль у попереку вщух. Згодом додався й біль у спині. Всього за кілька днів вона дуже схудла.
Я просила її відпустити свої пристрасті, але вона не робила цього. Мама була настільки слабкою, що не могла говорити. Подивившись на неї, я втратила контроль і, підвищивши голос, сказала: «Ти вдосконалювалася так багато років! Чому ти не можеш терпіти страждання? Ти ж прекрасно знаєш, що це старі сили переслідують тебе. Чому не можеш залишатися сильною і зустріти випробування з праведними думками? Хіба ти не знаєш, що повинна робити практикувальниця Дафа?»
Мама відповіла: «Іди геть. Ти мені не потрібна. Я сама про себе подбаю». Я заплакала й пішла додому. Я відчувала себе ображеною і думала, як мені повернути маму до праведних думок. Я записала уривки з Фа, які пам'ятала, і прикріпила їх на дверцята шафки поруч із її ліжком. Я просила її читати й цитувати їх. Я щодня ходила до неї додому готувати їжу рано вранці й після роботи, навіть у вихідні. Але водночас я знала, що робила помилку — мені не слід було гніватися.
Тоді я не дивилася в себе. Наступного дня, у суботу, я пішла готувати сніданок для мами. Була рання зима, і на вулиці ще було темно, дув холодний вітер. Я згадала, як колись, після відправлення праведних думок вранці у вихідні, могла ще трохи поспати. Я вже кілька місяців не відпочивала у вихідні. Я їздила відвідати батька (його стан залишався нестабільним), матір (її стан погіршився за останні три місяці) та дочку (вона також проходила кілька випробувань Сіньсін). Чи можна вважати це «сотнями мук», як сказано у вірші Вчителя:
«Коли сотні мук разом на тебе зійдуть,
Подивимося, як ти будеш жити».
(«Загартовувати свою волю», Хун Їнь)
Я також переживала труднощі. Чи боялася я неприємностей? Чи вважала це несправедливим, бо останнім часом не мала відпочинку, піклуючись про своїх трьох близьких?
Я раптом згадала вірш Учителя «Ступінь досягнення» зі збірки «Суть сумлінного вдосконалення», і мій розум прояснився, не залишилося ні страждання, ні образи.
Прийшовши до мами, я сказала: «Мамо, пробач. Мені не слід було гніватися вчора. Учитель не відмовляється від жодного зі своїх учнів, навіть якщо вони вчиняють не дуже добре. Я не відвернуся від тебе й далі допомагатиму подолати це випробування».
Мама розплакалася та знову почала скаржитися на батька. Я заплакала й закричала на неї: «Мамо! Ти не повинна через це плакати. Чому ти не плачеш за живими істотами свого світу? Вони чекають на твій порятунок! Ти коли-небудь думала про них?»
Вона похитала головою. Я подумки звернулася до Вчителя: «Вчителю, що я можу зробити?» Поступово я зрозуміла, що маю дуже сильну прихильність до матері, батька й дочки, адже вони були найважливішими людьми в моєму житті. Я застрягла в ситуації, коли всі троє одночасно переживали труднощі.
Я відпустила прив'язаність до матері, бо знала, що Вчитель піклується про неї. Я також передала Вчителю турботу про батька й дочку. Через деякий час мама змогла сама приготувати собі сніданок. Вона вивчала Фа, але не виконувала вправ. Я нагадувала їй про них кілька разів, але це було марно. Я подумала: «Можливо, це тому, що я сама останнім часом не роблю вправи?» Я сказала мамі: «Я хочу робити вправи. Дафа — це вдосконалення душі й тіла. Ми не можемо просто вдосконалювати душу, не виконуючи вправ. Наші тіла повинні перетворитися. Якщо ми не робимо вправи, то не дотримуємося настанов Учителя». Мама погодилася та сказала, що робитиме вправи.
Після декількох місяців у відділенні інтенсивної терапії батько помер. Пізніше я помітила, що мама була дуже залежна від батька. Вона почала щодня дивитися телевізор або думати про нього. Я прочитала їй уривок із Фа:
«Справжнім життям людини є її Юаньшень (душа), тому лише та мати, яка породила її Юаньшень, і є її справжньою матір’ю. Ти перебуваєш у Шести колах перевтілень, і деякі твої матері зараз є людьми, а інші ні. Їх безліч. Скільки ти мав дітей у кожному житті? Теж безліч. Хто з них твоя мати? Хто з них твоя дитина? Після смерті ніхто нікого не впізнає. А за карму, яку ти заборгував, тобі все одно доведеться розплатитися. Людина перебуває в омані, і її весь час турбують ці речі. Комусь не дає спокою його дитина. Вона вже померла, і він сумує за нею. Хтось сумує за своєю матір’ю, яка вже теж померла. Людину опанував тяжкий сум, і всю решту життя вона живе спогадами про них. Подумайте: хіба вони прийшли не для того, щоб мучити вас і в такий спосіб зробити вас нещасними?» (Лекція шоста, Чжуань Фалунь).
Я сказала мамі, що батько чекає її порятунку, тож ми повинні добре вдосконалюватися. Мама з кожним днем приходила до тями й почувалася краще.
Минулого року сталося багато подій, і тепер я по-справжньому розумію, як старанно вдосконалюватися. Я не стала описувати весь свій досвід, переважно розповіла про те, що стосувалося мами. Хоча здавалося, що це я піклувалася про неї, а насправді вона допомагала мені вдосконалюватися, щоб я позбулася нетерплячості й прив'язаності до мобільного телефону. Мама любила дивитися телевізор. Я подивилася в себе й помітила свою пристрасть до смартфона. Раніше я любила смачну їжу. Тепер я готую відповідно до смаку мами й не переймаюся тим, що їм, головне, бути ситою. Я також помітила, що маю хтивість, бо мені подобається новий одяг, а ще виявила пристрасть до комфорту, оскільки боялася втоми й заклопотаності. Я зрозуміла: усе, що відбувається в моєму оточенні, не є випадковістю, а з’являється, щоб допомогти мені вдосконалюватися.
Я прочитала статтю «Наближається останній момент» на сайті Minghui.org. В одному з абзаців говорилося:
«Багато практикувальників нещодавно відчули, що зіткнулися з численними перешкодами у своєму вдосконаленні та повсякденному житті, і вони не розуміють, чому. Я вважаю, що це тому, що Вчитель із милосердя дає нам більше можливостей, щоб учні могли швидко наздогнати процес Виправлення Закону, щоб могли швидко просунутися вперед у своєму вдосконаленні. Нам слід докладати більше зусиль і бути більш рішучими, щоб пробити цей останній крок».
Милосердний Учитель постійно піклується про своїх учнів, щоб вони могли вдосконалюватися.
Я вдосконалювалася в замкненому середовищі, тільки з чоловіком і дочкою, і не зустрічала інших практикувальників. Я хотіла б приєднатися до групи вивчення Фа й заздрю співучням, які можуть учитися в групі. Я знаю, що в такому середовищі можна вдосконалюватися швидше. Співучні з моєї родини не створили групу для вивчення Фа через особисті обмеження.
Упродовж багатьох років я щодня завантажувала статті із сайту Minghui.org. Думаю, це, ймовірно, той шлях, який Учитель призначив мені. Я сприймаю обмін досвідом удосконалення на Minghui, як велике колективне вивчення Фа.
Я сказала свекрусі, що завантажувала статті для неї, оскільки вона не мала можливості ділитися досвідом з іншими, а читання цих статей дуже корисне. Вона відповіла, що те, чим діляться інші, відображає принципи, які вони усвідомили, і що нам потрібно усвідомлювати свої власні. Мені здалося, що її слова досить розумні, але без колективного вивчення Фа ми іноді не можемо помітити своїх недоліків. Ми маємо змогу читати статті практикувальників з усього світу. Вони відбираються редакторами Minghui і публікуються після редагування. Це хороші статті, і деякі з них розповідають про ситуації, з якими стикаємося ми самі. Вони можуть допомогти нам поміркувати над своїми недоліками.
Я сама випробувала це на собі. Іноді я плакала, коли читала статті інших практикувальників, оскільки була зворушена їхніми праведними думками та вчинками. Свекруха теж почала читати їх щодня.
Останні два роки дочка старанно вивчала Фа. Хоча її оцінки були не дуже хорошими, учителі відзначили її хороший характер. Під час навчання за містом вона зіткнулася з багатьма випробуваннями по Сіньсін. Я допомагала їй аналізувати їх, спираючись на Фа, і вона змогла швидко побачити свої проблеми. Дочка попросила мене принести їй аудіозаписи лекцій Учителя, і слухала Фа щодня, а коли було безпечно, читала електронну версію.
Дякую, Учителю, за турботу про своїх учнів. Дякую вам, співучні, які працюють у Minghui. Я також вдячна практикувальникам з усього світу, які надсилають свої статті для публікації на Minghui. Вони супроводжують мене на шляху вдосконалення й допомагають виправляти недоліки, надолужувати згаяне та виконувати свою місію.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
