(Minghui.org) Я молода практикувальниця, яка виросла в сім'ї учнів Фалунь Дафа. З дитинства я знала, що Фалунь Дафа несе добро. Однак подорослішавши, я зіткнулася в суспільстві з різними спокусами й поступово віддалилася від Фа. Тільки після того, як в останні роки моє здоров'я погіршилося, я повернулася до Фалунь Дафа.
Наша компанія найняла дівчину з покоління Z (народжені у 2000-х роках), яку я буду називати Ава. У нашій невеликій компанії більшість співробітників народилися в 1990-х роках (покоління Y), і тільки декілька у 2000-х. Незабаром я виявила в Аві одну особливість: вона любила починати розмову з похвали, яка часто була недоречною і безпідставною, виглядало так, ніби вона хвалила людей просто заради цього.
Упродовж року мої початкові уявлення й думки про Аву поступово переросли до дуже серйозного рівня та виявили багато прихованих пристрастей, які я мала. Процес подолання цих негативних речей постійно повторювався. Щоб повідомити про своє самовдосконалення Вчителю, я вирішила записати їх усі, щоб повністю розкрити їх і відпустити.
Лестощі й похвала
У той період я прослухала багато статей на радіо Minghui про «лестощі й демонічне втручання». Я зрозуміла, що її поведінка була спрямована на моє прагнення до компліментів.
У той період мене часто хвалили на роботі, і я знала, що не повинна прагнути похвали й лестощів, тому поводилася скромно, але в глибині душі все ж відчувала задоволення. Після кожного компліменту я занурювалася з насолодою в розмірковування над своєю роботою, відчуваючи велику втіху. Тоді я й справді трохи захопилася цим.
І от з'явилася така людина, що так добре вміє лестити. Ти береш тарілку, а вона каже, що ти робиш це вишукано. Ти пишеш кілька ієрогліфів, а вона каже, що це каліграфія. Вона й далі перебільшує та квітчасто хвалить, змішуючи слова з інтернет-сленгом і вдаючи, що знає те, чого не знає. Мені було ніяково слухати таке.
Це вперше, коли я почала відчувати дискомфорт від чиїхось похвал, тому стала уважніше стежити за своїми думками, словами та вчинками, намагаючись не чути слів Ави. Коли я отримувала похвалу від інших колег, то відразу ж дивилася в себе, щоб зрозуміти, чи відчуваю я задоволення, чи прагну визнання. Я намагалася придушити ці почуття, і до якоїсь міри мені це вдавалося.
Вона — моє «дзеркало»
Пізніше я мала можливість побути з Авою наодинці. Я не тільки змогла роз’яснити правду, я також дізналася дещо про її минуле. Її жага хвалити інших походила з браку визнання в дитинстві, що призвело до сильної невпевненості в собі. Тож вона почала вважати, що хвалити інших — це добре, тому лестила всім, думаючи, що це йде їм на користь.
Я пояснила їй шкоду від лестощів і похвали, але не змогла переконати. Ава висловила свої думки, що були спотворені сучасними уявленнями й поведінкою. Пізніше я намагалася придумати, як переконати її перестати вихваляти мене, але це було не через турботу про неї, а через свої егоїстичні мотиви — мені не подобалося чути її слова.
Я також зрозуміла, що вона була дзеркалом у цьому процесі й відображала те, як я іноді говорю зовсім не для того, щоб потішити інших, а через бажання зберегти обличчя або догодити комусь. Я звернула на це увагу, але не достатньо глибоко розуміла.
Одного разу я усвідомила, що в глибині душі насправді хотіла отримати її схвалення, бо ніколи не відчувала від неї щирої похвали. Я несвідомо хотіла показати себе, щоб вона побачила мою перевагу та сказала ті слова, які я хотіла почути.
Я згадала, як один практикувальник поділився зі мною: «Коріння мого невдоволення іншими полягало в тому, що вони недостатньо мені лестили». Це Вчитель підсвітив мені, що я також маю таку проблему. Я відчула ясність, повністю відпустивши ці нав'язливі думки та ідеї, що вирували в голові. Тоді я відпустила цю проблему.
Незрозуміла заздрість
Ава була дуже стриманою в спілкуванні з іншими, але зі мною була доволі відкритою. Я знала, що це доля, або точніше, її доля з Фалунь Дафа. Під час особистої розмови вона зі сльозами на очах розповіла мені, що відчуває щодо себе несправедливість, адже вона дуже щира й добра до інших, а вони ставляться до неї погано, через що вона почувається ображеною. Ава сказала, що таких добрих людей, як вона, дуже мало.
Я була дуже здивована цими словами, адже завжди вважала її лицемірною; думала, що вона говорить добрі слова тільки для того, щоб підлеститися й догодити, і робить це заради якоїсь мети; не говорить щиро. Однак після цієї розмови моя думка про неї трохи змінилася.
Пізніше я зрозуміла, що її когнітивні здібності були доволі слабкими. Наприклад, вона вважала себе щирою, але я бачила, що це зовсім не так. Вона казала, що є доброю до людей (наприклад, до мене й деяких інших колег), але я не бачила доброти, а тільки лестощі. Насправді інші колеги, і я також, часто допомагали їй у різних справах. Вона розповідала, що тримає свій будинок у чистоті, але на її робочому місці завжди було брудно й безладно. Вона говорила, що постійно дуже зайнята на роботі, а її безпосередній керівник скаржився, що вона має багато роботи, але не виконувала її до кінця.
Іншим разом під час розмови з кимось в офісі вона сказала, що для будь-якої людини бути її другом — це щастя. Я була вражена, почувши це, і подумала, наскільки ж вона зарозуміла. Я зрозуміла, що потрапила в замкнуте коло, постійно шукаючи в ній недоліки й порівнюючи те, що вона говорить із її самооцінкою. Це змусило мене подумати: «Ти не така, за яку себе видаєш».
Я відчувала образу й багато разів хотіла спростувати її слова, чи навіть висміяти її та принизити, коли вона говорила зарозуміло. Я відчувала, що це заздрість, але не розуміла причини її появи та чому конкретно я заздрю. Мені потрібно було знайти спосіб позбутися цього.
Я намагалася звертати увагу на її хороші сторони. Я знала, що вона добра; деякі з її ідей, які інші могли б вважати наївними, насправді були простими. Її лестощі та вчинки були лише тим, чого вона набула для виживання. Що стосується щирості, то хоча вона й не була повністю відвертою, але в певному сенсі все ж була прямодушною. Вона також казала, що ніколи злісно не відгукувалася про інших — хіба це не велика чеснота? Здебільшого люди не можуть так робити, включно зі мною, практикувальницею. Мені було соромно, що я часто не могла втриматися від негативних думок про інших.
Коли я повернулася додому, то поговорила з мамою, яка теж практикує Фалунь Дафа. Мама сказала, що якщо Ава каже, що вона хороша, значить, вона хороша. «Вона хороша дитина! Тобі теж слід так думати», — сказала вона. Тоді я почала думати про хороші якості Ави й відчула, що вона хороша дитина.
Але моя образа постійно поверталася. Іноді Ава мені здавалася досить милою та цікавою, але іншого разу я не могла її терпіти. Мені ставала нестерпна її неохайність, недбалість до речей, невихованість, жадібність і схильність брати більше, ніж слід.
Я подумала про себе, що вона — моє дзеркало. Самовдосконалення — це вдосконалення себе. Вона влаштовує для мене виставу, допомагаючи позбутися пристрастей. Я повинна зазирнути в себе. Чи не буває так, що я іноді не усвідомлюю себе й не знаю, що роблю? Чи не занадто я зосереджена на манерах? Чи не жадібна я та ненаситна? Чи не буває так, що я щось говорю, аби догодити людям? Чи не люблю я прикидатися, що знаю те, чого не знаю, щоб тим самим показати себе? Дійсно, я маю ці пристрасті, тож мушу їх усунути.
Щоразу, коли в моєму серці виникало почуття неприязні, я заперечувала його: «Це не я, я знищу тебе». Я повторювала це кілька разів, поки воно поступово не зникало.
Протягом деякого часу я, здавалося, перестала відчувати до Ави неприязнь, але коли керівники скаржилися мені на її дивну поведінку, то я виявила, що знову починаю підтримувати розмови про неї.
Одного разу, закінчивши складне завдання, я повернулася до офісу виснаженою. На роботі залишилися тільки Ава та ще одна колега, а всі інші вже пішли додому. Я принесла різноманітні фрукти, яких вистачило б на всіх співробітників компанії. Тому я дала кожній по два фрукти.
Отримавши фрукти, Ава завагалася й почала щось бурмотіти. Коли я запитала, у чому справа, вона нічого не відповіла й навіть не повернулася до мене. Я запитала тричі, але вона нічого не сказала. Мене це роздратувало, і я знервовано відійшла від неї. Тоді вона сказала, що хоче поміняти фрукти на щось інше. Я рідко злюся, але в той момент відчула приплив гніву. Мені здалося, що Аві не вистачає самоусвідомлення, а її мова й манера висловлюватися були для мене образливими. Я стримала гнів і дозволила їй самій обрати фрукти. Дорогою додому я поводилася недоречно й майже не підтримувала розмову, коли Ава говорила. Я бачила, що моя поведінка створює напругу та сильний тиск на іншу колегу.
Коли ми розійшлися, я відчула провину: практикувальниця не повинна так поводитися. По дорозі я постійно думала про те, чому вона мене так дратувала. Чому я була так незадоволена її поведінкою? Якби хтось інший поводився егоїстично чи погано, я б не реагувала так і подумала: «Це звичайні люди, не варто брати це близько до серця».
Тоді я зрозуміла, що, з одного боку, вона, здавалося, ніколи не цінувала мою доброту, лише ввічливо й перебільшено дякувала, не відчуваючи при цьому щирої вдячності. Я відчула неповагу до себе. Хоча я і не шукала матеріальної винагороди, мені здавалося, що я прагнула хоча б щирої відповіді. Це було наслідком мого незбалансованого серця й бажання отримати винагороду та визнання.
Я також відчувала невдоволення, тому що Ава вважала себе такою доброю, хоча поводилася так погано. Я зрозуміла, чому заздрила: «Я не можу прийняти те, що ти так погано поводишся, але вважаєш себе такою доброю; ти повинна знати, хто ти така». Підтекст, здається, такий: «Я така доброчесна, але не кажу, що я хороша; як ти можеш так безсоромно стверджувати, що ти хороша?» Хіба це не те, про що говорив Учитель:
«Якщо в когось сталася радісна подія, і він розкаже про це, інші почнуть сильно заздрити». (Лекція сьома, Чжуань Фалунь)
Тільки коли я писала цю статтю, зрозуміла, що це чинники партійної культури, яка «контролює все, від Неба й Землі до думок людей». Не дивно, що я не могла знайти джерело цієї заздрості, коли намагалася простежити її походження. Учитель сказав, що злий комуністичний дух подібний до отрути.
Я відправляла праведні думки, щоб знищити злого духа. Я відчула величезну силу й шар за шаром знищила багато з цих зіпсованих речей. Після цього я більше не відчувала невдоволення чи заздрості.
У той період стався один випадок. Одного разу Ава наполягла на тому, щоб показати мені свою камеру. Кожен співробітник має камеру, і всі вони схожі. З якоїсь причини вона попросила мене подивитися на неї. З першого погляду я помітила, що камері не вистачає аксесуара, що буде необхідний Аві того дня. Я позичила їй свій, чим допомогла уникнути великих неприємностей.
Я зрозуміла, що цей випадок — допомога божественних істот. Коли вона подякувала мені, я відповіла, що їй допомагають Боги. Раніше Ава розповідала, що в скрутні моменти життя їй завжди допомагали добрі люди. Наприклад, кілька разів, коли вона була дуже схвильована й розгублена, їй випала нагода побути зі мною наодинці. Я розповіла їй про деякі принципи Фа, щоб просвітити, і це їй дуже допомогло. Насправді я давно зрозуміла, що її підтримують Боги, але вона завжди думала, що це люди допомагають їй. Тому, щоб зміцнити нове розуміння, я сказала: «Небеса допомагають тобі».
Цього разу я зрозуміла, що Вчитель знову підказував мені. Я подумала: «Навіть Боги допомагають цій людині, а я йду проти неї та протистою їй. Хіба я не йду проти Богів? Я повинна вийти з омани!» Великий вузол у моєму серці розв'язався.
Нещодавно, коли я побачила, що Ава в біді, то запропонувала свою допомогу без будь-яких корисливих мотивів і вперше відчула її щиру вдячність. У той момент моє серце було спокійним, без жодного коливання. Після цього я побачила, як вона намагається бути доброзичливою та близькою до мене, і подумала: «Яка проста й мила дівчина». У той момент я відчула диво підвищення в самовдосконаленні.
Позбутися пристрасті до слави
Коли я переглядала свої образи на Аву, то зрозуміла, що глибокою причиною була заздрість, але на поверхневому рівні це все ще стосувалося «гонитви за славою». Я високо ціную культурну поведінку й репутацію, а в її поведінці не бачила цих якостей, вона була негідною, неналежною і позбавленою почуття пристойності.
Я згадала, що з дитинства прагнула слави. Моє бажання виділитися, зберегти обличчя, завоювати хорошу репутацію і популярність, а також продемонструвати свій смак, особистість, знання, пристрасті тощо, було пов'язане з нею.
Я не маю чіткого уявлення щодо інших пристрастей і про те, які життя вони представляють. Наприклад, заздрість і суперництво. Хоча я не в змозі їх бачити, але можу розрізнити їхні форми існування. Водночас субстанція «слави» створює величезний бар'єр у моєму просторовому полі; я знаю, що вона величезна, хоч і невидима. І мені ніяк не вдавалося її відчути та відшукати.
Коли я виявила цю субстанцію, то почала відправляти праведні думки, щоб усунути її. Я відчула, що мій простір став чистішим, ніби з нього зняли великий шар матерії. Ба більше, коли я знову відправляла праведні думки, то більше не відчувала присутності цієї субстанції, через що навіть почувалася розгубленою. Але знаючи, що вона ще існує, я твердо трималася праведних думок і зрештою відчула, що значна частина цієї субстанції була видалена.
Відкинути фундаментальну пристрасть до пошуку духовного спокою
Я довго думала: яка ж моя корінна пристрасть? Скільки себе пам’ятаю, я завжди знала, що Фалунь Дафа — це добре. Ця думка глибоко вкоренилася в моєму серці. Я не помічала ніяких інших думок. Хоча я і відновила вдосконалення через проблеми зі здоров'ям, але метою цього був не пошук зцілення. Однак я мала деяке ледь помітне відчуття, що моє серце до Дафа не було по-справжньому чистим.
Виявивши пристрасть і потім переглядаючи процес позбавлення від неї, я розуміла, що сповнена рішучості позбутися цієї пристрасті, бо вона змушувала мене почуватися погано, викликала сонливість, втому та інші негативні стани. Мені бракувало твердої віри й впевненості справжнього практикувальника, який хоче позбутися всіх пристрастей і повернутися до свого істинного «я».
Аналізуючи своє минуле, я виявила, що з юності цінувала внутрішню рівновагу й комфорт, причому не матеріальну, а духовну. Я завжди думала, що моє прагнення було просто самовдосконалюватися, але виявилося, що насправді я шукала стану духовного комфорту через удосконалення.
Усвідомивши це, я зберігала спокій. Я зрозуміла всю серйозність удосконалення, і чітко відчула, як Учитель крок за кроком виводить мене з людського світу. Я ясно зрозуміла, що повинна працювати над найглибшими аспектами свого серця. Я маю бути більш рішучою та чистою у своєму прагненні вдосконалюватися, і ставитися до Вчителя й Дафа з яснішим і раціональнішим мисленням.
Я досягла рівня, коли почала помічати й відпускати погані речі, які набула в суспільстві з відхиленою культурою і сучасною поведінкою, сповненому розумової карми. Я часто з подивом усвідомлювала, що стаю чистішою! Це тому, що я чітко відчувала, що зараз мої думки відрізняються від тих, що були нещодавно. Людських уявлень стає менше, і я дійсно потроху очищаюся й перетворююся, мені здається це неймовірним.
Ці речі робить Учитель, який дарував усе своїм учням. Саме Вчитель і Дафа загартовують своїх учнів і допомагають їм побачити свою справжню сутність.
Немає слів, щоб висловити мою вдячність Учителю за те, що він створив для мене умови для самовдосконалення, включно з людьми й подіями. Моя здатність усвідомлення настільки низька, що мені знадобився цілий рік, аби пройти це випробування. Сподіваюся, що в майбутньому я буду вчиняти краще.
Хеши.
Усі матеріали, опубліковані на цьому вебсайті, захищені авторським правом Minghui.org.
